Рішення № 138858360, 10.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14845/26

Провадження № 2/638/9640/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків,

відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 68539,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є підрозділом Міністерства оборони України та створений з метою організації виконання завдань з квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах у межах визначеної зони у мирний час, на особливий період та у військовий стан.

У відповідності з Директивою Голов КЕУ № 303/18/2050 від 09.12.2005 р. згідно акту прийняття-передачі основних засобів від 29.12.2006 року від Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на баланс та обслуговування було передано гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому гуртожитку мешкають військовослужбовці Збройних Сил України, у тому числі колишні, та члени їх сімей. ОСОБА_1 з 2012 року проживає у кім. № 545, 546 гуртожитку зі своєю дружиною ОСОБА_2 та неповнолітньою донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з розрахунком по особовому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , сума заборгованості відповідачів за послуги з утримання споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги за період з квітня 2013 року по грудень 2023 року (включно) складає 68539,30 грн. Несвоєчасне погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги не дає можливості позивачу своєчасно розраховуватися з працівниками, які забезпечують експлуатаційні потреби та послуги з благоустрою (послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій), а також розраховуватися з підрядними організаціями за надані енергоносії та комунальні послуги.

З урахуванням викладеного, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків звернувся за судовим захистом своїх порушених прав та інтересів з цим позовом.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо позовних вимог за період з квітня 2013 року до грудня 2023 року.

Відзиву на позовну заяву відповідачі не подали.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків, затвердженого Наказом начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління від 27.03.2026 № 41, основними функціями КЕВ м. Харків є: утримання та організації експлуатації фондів військових містечок, які перебувають в користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями, організація експлуатації казармено-житлового фонду Збройних Сил України у межах визначеної зони відповідальності, планування та здiйснення супроводження нарахування видатків за спожитi вiйськовими частинами Miнicтepcтвa оборони України, Збройних Сил України енергоносіїв та комунальні послуги, утому числі на орендованих фондах та фондах, якi використовуються Збройними Силами України для розмiщення пiд час дiї правового режиму військового стану, забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів для утримання і експлуатації казармено-житлового фонду, утримання та експлуатація фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та фінансування комунальних послуг та енергоносіїв, виконання заходів щодо забезпечення житлом військовослужбовців осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційними довідками з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 30.06.2026.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та члени його родини: дружина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), донька - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) мешкають та не зареєстровані в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , 545 загальна площа 53,20 кв.м., житлова площа 36,0 кв.м., на 5 поверсі 5 поверхового будинку, який належить КЕВ м. Харків, що підтверджується Довідкою від 17.03.2026 № 583/2363, виданою начальником КЕВ м. Харків.

Згідно з Розрахунком заборгованості квартиронаймача ОСОБА_1 , який мешкає у житловому будинку КЕВ м. Харків за адресою: АДРЕСА_4 , 546, заборгованість останнього за квартплату, послуги з опалення, постачання холодної води, водовідведення, електропостачання, постачання природного газу, транспортування газу, вивіз сміття за період з 01.04.2013 до 01.12.2023 складає 68539,30 грн.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно із положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 вищевказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний сплатити вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів, що відповідачі, як споживачі житлово-комунальних послуг з опалення, постачання холодної води, водовідведення, електропостачання, постачання природного газу, транспортування газу, вивіз сміття, протягом періоду з 01.04.2013 до 01.12.2023 не в повному обсязі сплачували вартість цих спожитих послуг, а також квартплату, внаслідок чого мають заборгованості за вказаний період у розмірі 68539,30 грн.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачі вказаний розмір заборгованості не спростували, доказів своєчасної та повної оплати спожитих житлово-комунальних послуг за вказаний період не надали, як і не надали доказів звернення до позивача з претензіями щодо невідповідності нарахувань, якості чи обсягу спожитих послуг, тощо. Крім того, відповідачі не надали суду власного контррозрахунку, підтвердженого відповідними доказами. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано наявність у останніх заборгованості перед КЕВ м. Харків за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2013 до 01.12.2023 у розмірі 68539,30 грн.

Щодо зробленої відповідачами заяви про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року (далі Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року (далі Закон № 3450-ІХ), пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений у новій редакції.

Згідно з цими змінами у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року до 03 вересня 2025 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.

Враховуючи дату подання цього позову, а саме 24 червня 2026 року (день реєстрації позову в Електронному суді), трирічний строк позовної давності слід обраховувати шляхом додавання до 9 місяців 20 днів (тобто періоду, що минув після відновлення позовної давності: з 04.09.2025 до 24.06.2026) до періоду, що минув до зупинення позовної давності (02.04.2020), а саме 2 роки 2 місяці 10 днів, в результаті чого отримано дату початку строку позовної давності щодо вимог КЕВ м. Харків - 23 листопада 2017 року.

Дослідженням розрахунку заборгованості, складеного позивачем та не спростованого відповідачами, встановлено, що заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги виникла за період з 01.04.2013 до 01.12.2023. Тобто, щодо частини позовних, а саме з 01.04.2013 до 22.11.2017 у розмірі 5558,49 грн, позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв`язку з пропуском позовної давності, на підставі заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє КЕВ м. Харків у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2013 до 22.11.2017 у розмірі 5558,49 грн.

Щодо решти позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 23.11.2017 до 01.12.2023 у розмірі 62980,81 грн, щодо яких строк позовної давності не пропущено, то вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи правомірність нарахування заборгованості за цей період у вказаному розмірі, а також з огляду на відсутність доказів добровільної сплати відповідачами заборгованості у вказаному розмірі.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Харків заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 23.11.2017 до 01.12.2023 у розмірі 62980,81 грн, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє у зв`язку з пропуском позовної давності.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (91,890068909%), тобто у розмірі 2446,48 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (адреса: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280, на р/р № НОМЕР_3 в банку Держказначейська служба України, м. Київ (ДКСУ), МФО 820172) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 23.11.2017 до 01.12.2023 у розмірі 62980,81 грн (шістдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень 81 копійка).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (адреса: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280, на р/р UA678201720343181002200015404 в банку Держказначейська служба України, м. Київ (ДКСУ), МФО 820172) судовий збір у розмірі 2446,48 грн, тобто по 1223,24 грн (одна тисяча двісті двадцять три гривні 24 копійки) з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10 серпня 2026 року.

Суддя І.П. Латка