Рішення № 138857475, 07.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1587/26

Провадження № 2/202/3016/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року до Індустріального районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова 13.01.2020.10.2018 року в загальному розмірі 18 480,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 13.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1794112 про надання споживчого кредиту, підписаний зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 гривень на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

11.09.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 1794112 від 13.01.2020 року, розмір якої станом на дату подання позову складає 18 480,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6 480,00 грн. заборгованість за процентами.

З метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 26 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

12 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в повному обсязі. Зазначив, що подані позивачем паперові копії електронних документів: Договору № 1794112 про надання споживчого кредиту, підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором; Додатку №1 до Договору № 1794112 про надання споживчого кредиту, підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, викликають у нього сумнів у їх відповідності оригіналу відповідного електронного документу, тому виникають сумніви їх достовірності, цілісності і незмінюваності.

Також, відповідно до ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України заявив про сплив позовної давності та просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог позивача.

17 березня 2026 року представника позивача Усенка М.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до п. 6.6 кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання аналогом власноручного підпису Товариства та відтиску печатки, що відтворені засобами копіювання та електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на засіб зв`язку повідомлений останнім. Тому, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Щодо строків позовної давності, вказує що з урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не було пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання, відповідно до якого просив розглянути вказану справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання, відповідно до якого просив розглянути вказану справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Відщив на позовну заяву та клопотання по справі підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Суд, дослідивши письмові докази в паперовій та електронній формі в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (Кредитор) є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №870 від 28.02.2017, видане Національним банком України. Також, ТОВ «Авентус Україна» має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017р. №756.

13 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року, (далі Кредитний договір), який було укладено відповідно до Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус України», які розміщені на сайті www.creditplus.ua.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року (далі Закон № 675-VIII), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» та в Особистому кабінеті прийняв умови та у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M736281», підписав електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи отримані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Щодо доводів відповідача відносно сумніву достовірності, цілісності і незмінюваності кредитного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

За обставин даної справи позивачем було надано належним чином завірені копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір від 13.01.2020 року, укладений між сторонами, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником М736281), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору визначено, що цей договір складено в 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу. Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання (п.6.6. Кредитного договору).

Відтак, у відповідача наявний його екземпляр кредитного договору, який він не надав суду для ознайомлення та встановлення сумніву достовірності, цілісності і незмінюваності кредитного договору. Також, доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Отже позивачем, на думку суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем та їх змісту, такі висновки є більш вірогідними ніж твердження відповідача про те, що відповідна копія кредитного договору не відповідає оригіналу.

З урахуванням вище викладеного, відповідачем не доведено існування обставин, які б у суду викликали обґрунтовані сумніви щодо невідповідності копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналам. До тотожного висновку дійшов Апеляційний суд у постанові від 24.03.2026 року у справі 711/4946/25.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 12 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.2. договору визначено, що позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Згідно пункту 1.3. Договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування Позикою: 1.3.1. Знижена процентна ставка становить 1,26% від суми Позики за кожен день користування Позикою (461,16% річних) у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. 1.3.2. Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми Позики за кожний день користування Позикою (658,80 % річних). Стандартна процента ставка застосовується згідно з пунктами 1.8., 3.4., цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. Кредитного договору, позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної позичальником в особистому кабінеті позичальника.

Також, ОСОБА_1 електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами, 13.01.2020 року підписав графік платежів до Кредитного договору та Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

Згідно з листом директора ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» вих. № 6519-ВП від 16.12.2025 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Вей Фор Пей», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, укладено угоду на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017 року, відповідно до якого 13.01.2020 року було успішно перераховано на платіжну картку клієнта маска картки НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 12 000,00 гривень, код авторизації 369814, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-4914285.

Отже, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року виконало та надало йому кредит в сумі 12 000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, яку останньою вказано особисто.

В свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та частково здійснюючи платежі в погашення заборгованості.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення суми кредиту та нарахованих процентів не виконував належним чином та відповідно до Картки обліку Договору (Розрахунку заборгованості), сформованого ТОВ «Авентус Україна» станом на 10.09.2020 року має заборгованість в сумі 18 480,00 гривень, з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 480,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем спростовано не було.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за Договором № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року, суд зазначає наступне.

11 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, за Кредитним договором № 1794112 від 13.01.2020 року на загальну суму 18 480,00 гривень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року.

Після отримання права вимоги за вказаними кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій, направило відповідачу досудову вимогу Вих. №19995816 від 12.02.2026 року, що містить інформацію про заміну кредитора та вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, заборгованість відповідачем не погашалась, а її загальний розмір, відповідно до наданих позивачем розрахунків, складає 18 480,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання і згідно матеріалів справи має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є правонаступником кредитора, в загальному розмірі 18 480,00 гривень. При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання ним зобов`язань за кредитним договором чи спростовували наведені позивачем доводи, зокрема, й наданий розрахунок заборгованості.

За таких обставин, враховуючи, що в установлені договором строки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, заборгованість за Договором № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року у розмірі 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн.., з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 480,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Щодо посилань відповідача про необхідність застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

З приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності"пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Оскільки загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Судом встановлено, що 13.02.2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулися до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за Договором № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року.

Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем заявлено вимоги по стягнення судових витрат по справі, а саме витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., які згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

Так, згідно Договору про надання правової (правничої допомоги) № 0107 від 01 липня 2025 року, Акта № 670 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13 лютого 2026 року, Детального опису наданих послуг від 13 лютого 2026 року до Акту № 670 за Договором про надання правової (правничої допомоги) № 0107 від 01 липня 2025 року, розмір послуг за надання професійної правничої допомоги становить 8 000,00 грн., яка згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610-612, 625, 628, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором № 1794112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.01.2020 року у розмірі 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 (нуль) коп., з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 480,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн . та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07 серпня 2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар