Рішення № 138856361, 21.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1566/25

пр. № 2/759/490/26

21 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб», треті особи: ОСОБА_2 , Моторно (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2025 р. позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» моральної шкоди у розмірі 1500000 грн 00 коп. та 30000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.07.2023 року позивач здійснювала поїздку належним ТОВ «Євроклуб» пасажирським автобусом марки «Mercedes-Benz Tourismo» д.н.з. НОМЕР_1 , в якості пасажира. Під час поїздки 22.07.2023 року о 01 год. 50 хв. на 4-ій автотрасі поблизу м. Кішварда, із м. Ніредьгаза в напрямку м. Загонь (Угорщина) транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_2 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала перелом І-го поперекового хребця, та перелом поперечного відростка ІІ-го поперекового хребця, а також забій черевної стінки обох литок ніг. Постановою Районного суду міста Кішварда (Угорщина) від 29.01.2024 року по справі №12.Bpk.9/2024 ОСОБА_2 визнано винним. Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса була застрахована полісом обов`язкового страхування, а також добровільного страхування «зелена карта» в ПрАТ «СК «Перша». Враховуючи, що ОСОБА_1 отримала І групу інвалідності, ПрАТ «СК «Перша» сплатила 90% від страхової суми, а саме 91800 грн 00 коп. Тобто, ПрАТ «СК «Перша» виконало своє зобов`язання на підставі договору. Оскільки, внаслідок ДТП позивач отримала І групу інвалідності та повністю втратила працездатність, втратила можливість жити повноцінним життям та змогу повернутися до колишнього життя та нормального фізичного стану через неможливість функціонування обох кінцівок, в її емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах стались зміни, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню як особистості, а також те, що позивач була звільнена з роботи відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, позивач вважає обґрунтованою та співрозмірною заявлену до стягнення суму моральної шкоди у розмірі 1500000 грн 00 коп. На даний час реабілітаційне лікування продовжується, позивач є непрацездатною та не має змоги самостійного обслуговування, не здатна до самостійного пересування без інвалідного візка. Положення Закону України «Про страхування» та умови договору доручення про обов`язкове страхування пасажирів (міжобласного, міжміського, міждержавного сполучення) №56-02.00.22.00031 від 01.09.2022, укладеного між ПрАТ «СК «Перша» та ТОВ «Євроклуб» не містять обов`язку страховика відшкодовувати моральну шкоду. З огляду на вказане, обов`язок відшкодувати шкоду завдану позивачці, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки виник у ТОВ «Євроклуб» незалежно від вини водія ОСОБА_2

27.02.2025 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить відмовити, оскільки з врахуванням встановленої МСЕК дати чергового переогляду 05.11.2025, твердження позивача «втрата змоги повернутися до колишнього життя» є передчасним та може бути зразком використання софізмів як засобів логіко-психологічних прийомів мовного маніпулювання. У зверненні щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 20.12.2023 позивач визначив розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 500000 грн 00 коп. Станом на дату подання позовної заяви позивач додаткових доказів в обґрунтування мотивів збільшення розміру відшкодування не надав, вимог щодо розумності й справедливості не дотримався. Відповідач вважає, що належним відповідачем за пред`явленим позовом та особою на яку повинен бути покладений обов`язок з відшкодування шкоди, що заподіяна життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за умови укладеного відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договору страхування - є страховик. Крім того, надана Позивачем копія Постанови Районного суду міста Кішварда (Угорщина) від 29.01.2024 по справі №12.Bpk.9/2024 не може бути взята судом до уваги як доказ, оскільки отримана з порушенням установленого порядку (а.с. 1-26 т. 2).

07.04.2025 до суду найшла відповідь на відзив від представника позивача, зазначає, що посилання ТОВ «Євроклуб» на те, що ОСОБА_1 не повинна отримати відшкодування моральної шкоди, бо був поліс страхування, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується доказами наданими разом з позовом. Крім того, коли подавалася заява про розмір моральної шкоди 500000 грн 00 коп., на той час ще були надії на оперативне втручання і одужання ОСОБА_1 , що вона не буде прикута до ліжка, буде відчувати ноги, пальці на ногах, а також фізіологічні потреби, який на даний час вона не відчуває і прогнози лікарів невтішні. У зв`язку із цим і була збільшення сума моральної шкоди, оскільки по сьогодні ОСОБА_1 залишається інвалідом І групи, яка паралізована нижче грудної клітини і не відчуває ніг та фізіологічних потреб, потребує постійного догляду. Також, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та просив їх задовольнити (а.с. 81-88 т. 2).

21.05.2025 від представника третьої особи ПрАТ «СК «Перша» надійшли пояснення, відповідно до яких зазначає, що 01.09.2022 між ПрАТ «СК «Перша» та ТОВ «ЄВРОКЛУБ» укладено договір доручення №56-02.00.22.00031 на обов?язкове страхування пасажирів (міжобласного, міжміського, міждержавного сполучень). У зв?язку з тим, що перевізник (відповідач) застрахував пасажирів від нещасних випадків на транспорті, зокрема, пасажирів Mercedes-Benz НОМЕР_1, в тому числі позивача в ПрАТ «СК «Перша», позивач після настання страхового випадку звернулась до ПрАТ «СК «Перша» з заявою про виплату страхового відшкодування. За наслідками розгляду даної заяви ПрАТ «СК «Перша» визнало дану подію страховок та здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 91800 грн 00 коп., що підтвепжується позивачем у позовній заяві. Таким чином, ПрАТ «СК «Перша» у повному обсязі виконало свої зобов?язання перед позивачем за страховим випадком, який трапився 22.07.2023 під час руху за маршрутом Відень - Київ, на об?їзній м. Кішварда (Угорщина) та в результаті настання якого позивач отримала ушкодження здоров`я (а.с. 125-136 т. 2).

27.05.2025 від представника третьої особи МТСБУ до суду надійшли пояснення, згідно яких, у деліктному зобов`язані зобов`язуючими суб`єктами, яке виникло внаслідок ДТП є винна особа (безпосередній заподіювач шкоди) та його страхова компанія - ПрАТ «СК «ПЕРША» у межах ліміту відповідальності . Отже, саме страховик взяв на себе зобов`язання відшкодувати нанесену шкоду у разі звернення потерпілої особи до страховика винуватця ДТП. Разом з тим, відшкодування моральної шкоди страховиком передбачено ст. 26-1 Закону № 1961-IV, а тому суду при прийнятті рішення врахувати вказані положення законодавства. Щодо розміру моральної шкоди, то МТСБУ покладається на розсуд суду (а.с. 138-160 т. 2).

24.09.2025 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що єдиним відповідачем у даній справі має бути ПрАТ «СК «Перша», яка здійснила виплату не за договором «Зелена карта», а за іншим договором страхування - страхування від нещасних випадків на транспорті. (а.с. 168-180 т. 2).

01.05.2026 від представника ПрАТ «СК «Перша» надійшли пояснення, відповідно до яких врегулювання випадку та рішення про виплату страхового відшкодування за шкоду було прийнято відповідно до нормативно-правових актів України, а саме згідно Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року № 959, та на підставі якого 01.09.2022 року між ПрАТ «СК «Перша» та ТзОВ «ЄВРОКЛУБ» було укладено договір доручення про обов`язкове страхування пасажирів (міжобласного, міжміського, міждержавного сполучення) №56-02.00.22.00031. Представнику позивача зауважено, що ПрАТ «СК «Перша» здійснила страхову виплату ОСОБА_1 в розмірі 91800 грн 00 коп. відповідно до наданих документів, що підтверджують ступінь шкоди завданої здоров`ю та лімітів визначених Положенням. Також повідомлено, що договорів страхування, які можуть розширити ліміт відповідальності відповідно до договору доручення про обов`язкове страхування пасажирів (міжобласного, міжміського, міждержавного сполучення) № 56 02.00.22.00031 з ПрАТ «СК «Перша» не укладалось (а.с. 220-229 т. 2).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 визначено головуючого суддю Шум Л.М. (а.с. 210-211 т. 1).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2025 відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження (а.с. 212 т. 1).

18.02.2025 ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 213 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.04.2025 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, а саме: Моторно (транспортне) страхове бюро України та ПрАТ «СК «Перша» (а.с. 118 т. 2).

09.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче позовне провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 197 т. 2).

На підставі розпорядження від 12.03.2026 №80 керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва вказану справу було призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв`язку зі звільненням Шум Л.М. з посади судді (а.с. 204 т. 2).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 205-206 т. 2).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2026 справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд (а.с. 207 т. 2).

20.05.2026 ухвалою судді задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 10-11 т. 3).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, 21.05.2026 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 12 т. 3).

Представник у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи МТСБУ у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, у своїх поясненнях від 27.05.2025 просив здійснювати розгляд справи без участі представника (а.с. 138-160 т. 2).

Представник третьої особи ПрАТ «СК «Перша» у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, у своїх поясненнях від 01.05.2026 просив здійснювати розгляд справи без участі представника (а.с. 220-229 т. 2).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 22.07.2023 року о 01 год. 50 хв. на 4-ій автотрасі поблизу м. Кішварда, із м. Ніредьгаза в напрямку м. Загонь (до пограничного кордону) автобус марки «Mercedes-Benz Tourismo» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 їхав із швидкістю 100 км/год., з`їхав із автотраси №4 на перехресті №4153 на круговий рух без гальмування, потім прорвавши на правій стороні кругової дороги бар`єрну металеву стрічку, зупинився в дренажній канаві. Внаслідок ДТП громадяни України з числа пасажирів автобуса під керуванням звинуваченого водія ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження, чим порушив положення пункту ц) абзацу 81) §3, пункту д) абзацу (1) §14, абзацу (1) §25, абзацу (1) §26, пункту а.) абзацу (1) §26 Правил дорожного руху (а.с. 25-34 т. 1).

Постановою Районного суду міста Кішварда (Угорщина) від 29.01.2024 по справі №12.Bpk.9/2024 ОСОБА_4 за вчинене правопорушення скоєння дорожньо транспортної пригоди призначено покарання у вигляді 1 року та 6 місяців позбавлення волі, а також заборона керування транспорним засобом дорогами загального користування строком на 4 роки (а.с. 193-199 т. 1).

Цивільно-правова відповідальність водія автобуса марки «Mercedes-Benz Tourismo» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який на законних підставах здійснював експлуатацію даного транспортного засобу, була застрахована ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» за полісом № 215200052 (а.с. 148 т. 1).

Дія Полісу №215200052 поширюється виключно на страховий випадок (дорожньо-транспортну пригоду), що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Mercedes-Benz Tourismo» д.н.з. НОМЕР_1 виключно на території України.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Tourismo» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 13662/ К/19ДЦВ23, в якому сторонами було погоджено та визначеного місце дії Договору (територія страхування) - територія України (а.с. 149 т. 1).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Mercedes-Benz Tourismo» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» № НОМЕР_2 в ПрАТ «СК «Перша» (а.с. 97 т. 1).

01.09.2022 року між ПрАТ «СК «Перша» та ТзОВ «Євроклуб» було укладеного договір доручення про обов`язкове страхування пасажирів (міжобласного, міжміського, міждержавного сполучення) №56-02.00.22.00031 (а.с. 98-99 т. 1).

Відповідно до медичного висновку від 07.08.2023 відділення нейрохірургії та спінальної хірургії Обласної лікарні Саболч-Сотмар-Берег та Університетської навчальної лікарні ім. Йоша Ондраша (м. Ніредьхазаа, Угорщина) (дата надходження 22.07.2023-дата виписки 07.08.2023) ОСОБА_1 діагностовано: перелом поперекового хребця; парапарез; нетримання сечі, неуточнене; короткий ахілловий сухожилок (а.с. 38-42 т. 1).

Як вбачається з довідки №56 від 14.08.2023, виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2351 від 06.09.2023 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2508 від 17.09.2023 ОСОБА_1 проходила лікування у КНП «Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології» ЗОР в м. Ужгороді з діагностованим паралічем, слабкістю обох кінцівок (більше справа, діагностовано плегію), неможливістю самостійного переміщення (а.с. 37, 50-53 т. 1).

Згідно виписки від 20.10.2023 Реабілітаційного Комплексу «Агапе» ОСОБА_1 проходила реабілітацію у період з 18.09.2023 по 20.10.2023, повний діагноз: Перелом LI хребця (22.07.2023) з стенозом спінального каналу та нестабільністю. Важкий порез лівої ноги и плегія правої. (22.07.2023). Двобічна фіксація транспедикулярна фіксація хребта на рівні Th11, Th12, L2, L3, ламінектомія L1. (07.08.2023) ревізія п/о рани, заміна Thll, Th12 гвинтів справа (а.с. 54-55 т. 1).

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста №000052782 від 05.10.2023 Клініки «Спіженко» встановлено діагноз ОСОБА_1 : Основне захворювання Наслідки пернесення 3ХСМТ(07.2023р.).Компресійно уламковий перелом LI хребця. Стан після хірургічни втручання(Стан після лямінектомії L1. Встановленнясистеми ТПФ на 8 гвинтів.07.2023р.. Повторна коперація, перестановлення гвинтів L2, L3 09/2023) Глибокий монопарез в лівій нозі. Моноплегія в правій нозі.Порушення функції тазових органів (а.с. 57 т. 1).

23.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Перша» з повідомленням про ДТП потерпілої особи (ОСЦПВ) №32681 та подано заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 44, 45 т.1).

ПрАТ «СК «Перша» здійснила страхову виплату ОСОБА_1 у розмірі 91800 грн 00 коп. відповідно до наданих документів, що підтверджують ступінь шкоди завданою здоров`ю та лімітів визначених Положенням, що підтверджується платіжною інструкцією №5651 від 10.11.2023 року на суму 18972 грн 00 коп. та платіжною інструкцією №6027 від 07.12.2023 на суму 72828 грн 00 коп. (а.с. 100, 101 т. 1).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціального експертною комісією №260434 від 14.11.2023 ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, інвалідність встановлена до 01.12.2025 року, дата чергового переогляду 05.11.2025. Внаслідок чого також видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 (а.с. 65, 71 т. 1).

Відповідно до наказу №61-Е від 14.11.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » Дошкільного навчального закладу (дитячого садка) №115 Оболонського району м. Києва, ОСОБА_1 , вихователя, звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України, що також підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 66, 67 т. 1).

20.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Євроклуб» щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 72-73 т. 1).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за матеріальну та моральну шкоду згідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та п. 5 Постанови Пленуму ВСУ України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» юридичною підставою виникнення відповідальності за заподіяну шкоду є склад цивільного правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди, який включає в себе наступні невідємні елементи: 1) безпосередньо наявність такої шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного звязку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача; 4) вині останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню шкоди якщо остання була заподіяна не з її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу ст. 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №5 від 31.05.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія-працівника, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме роботодавцем володільцем автомобіля (постанова від 5 грудня 2018 року Великої Палати Верховного Суду), у яккій сформований висновок щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки. Окрім того, розмір обов`язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошового зобов`язання, незалежно від підстави їх виникнення - договору або делікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (провадження №14-178цс18), постанови КГС у складі Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі №910/18319/16. Аналогічна правова позиція міститься у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №607/1373/16-ц (провадження №61-9587св18).

Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 у справі 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд приймає до уваги обставини справи, обгрунтованість психо-емоційних і фізичних страждань, істотність вимушених змін у житті позивача, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у заявленому розмірі, а саме 1500000 грн 00 коп., що буде справедливою сумою компенсації моральної шкоди.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач у прохальній частині просив розподілити судові витрати по справі, посилаючись нате, що ним понесено витрати, пов`язані із правовою допомогою у розмірі 30000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви долучено договір №11/01/24-ЦС про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2024, додаткову угоду №1 від 11.01.2024, платіжну інструкцію від 12.01.2024 про оплату юридичних послуг за договором №11/01/24-ЦС від 11.01.2024 у розмірі 30000 грн 00 коп. (а.с. 186-189 т. 1).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 30000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на 2025 рік) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211 грн 20 коп.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (15140 грн 00 коп.).

Оскільки ціна позову про стягнення моральної шкоди становить 1500000 грн 00 коп., 1% від цієї суми складає 15000 грн 00 коп., що не перевищує встановлену законом максимальну межу (15140 грн 00 коп.).

Враховуючи те, що позивач в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено повністю, у такому разі відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір по справі необхідно стягнути з відповідача у дохід держави в розмірі 15000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 22, 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 268, 273, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб», треті особи: ОСОБА_2 , Моторно (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» (ЄДРПОУ: 30368828) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» (ЄДРПОУ: 30368828) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» (ЄДРПОУ: 30368828) у дохід держави судовий збір у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 04.06.2026.