Рішення № 138856186, 23.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12285/26-ц

Пр. № 2-7660/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В. при секретарі судових засідань - Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В :

27.02.2026 до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» про стягнення з відповідача суму боргу за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 7 614,08 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги товариство вказує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2025 до 31.01.2026 утворилася заборгованість, яка не погашається у добровільному порядк, що і послугувало обставиною для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 03.03.2026 відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено дату судового розгляду.

Предтавник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив у разі неявки здійснювати розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення сайті Печерського районного суду міста Києва.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

За вказаних обставин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу 55/100 та договором міни.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» здійснює обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_2 .

16.01.2025 відбулись збору співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого складено протокол зборів №2.

Відповідно до вказаного протоколу на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку визначено форму управління в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 - через управителя та обрано управителя, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» (далі - Позивач).

Крім того на загальних зборах було обрано уповноважену особу від співвласників багатоквартирного будинку - ОСОБА_2 .

01.05.2025 між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 в особі уповноваженої особи ОСОБА_2 та позивачем укладено Колективний договір №01/05/25-Д про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно до частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина четверта цієї статі).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст. 322 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 10 частини першої ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Так, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу 55/100 та договором міни.

Зазначений будинок знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ», яке надає послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців квартир на обслуговування території й збір із власників квартир за відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої ст. 901 та частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно положень частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, у відповідача за період з 01.05.2025 по 31.01.2026 утворилась заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 7 614,08 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими, доведеними, відповідач не спростував їх, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

У зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу може бути вирішене шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України; ст.ст. 1-16, 316, 319, 322, 331, 509, 526, 530, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; ст.ст. 1-12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; ст.ст. 1-33, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» 7 614,08 грн. Боргу за надані житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ОСЕЛЯ» (просп.. голосіївський, буд. 100/2, м. Київ, ЄДРПОУ 43604617).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Т.В. Остапчук