Ухвала суду № 138855084, 07.08.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/941/26

Провадження №1-кс/477/660/26

УХВАЛА

про скасування арешту майна

07 серпня 2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2026 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року із клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року в частині що стосується арешту мобільного телефону, належного останній.

Клопотання мотивовано тим, що 27 квітня 2026 року під час обшуку торгівельного приміщення НОМЕР_1, як іншого володіння особи, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало у фактичному володінні ОСОБА_4 та в якому здійснювався незаконний збут незаконно виготовлених тютюнових виробів, було виявлено та вилучено речі, належні зокрема ОСОБА_4 , на які ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року накладено арешт, у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.

ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна та її представник адвокат ОСОБА_3 в судове засідання по розгляду клопотання не з`явилися, зазначивши під час звернення до слідчого судді про розгляд клопотання без їх участі.

Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності та просив у задоволенні клопотання відмовити .

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до положень частини другої статті 174 КПК України про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Чинними положеннями КПК України не передбачена обов`язкова участь зазначених осіб під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Враховуючи положення статті 174 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про скасування арешту майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд клопотання за відсутності сторін.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною третьою статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина десята статті 170 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, в разі надання особами про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у частині другій статті 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року за правовою кваліфікацією, кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб.

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 , будучи суб`єктом господарювання, вчинив дії, які виразилися у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України.

З метою відшукання майна, речей і документів, які мають вагоме значення для досудового розслідування та може бути речовим доказом у кримінальному провадженні 27 квітня 2026 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2026 року, проведено обшук торгівельного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало у фактичному володінні ОСОБА_4 під час якого було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку, зокрема, мобільний телефон, ОСОБА_4 , марки «Ірhоnе 15 Рго», ІМЕІ - НОМЕР_2 , сім-карта оператору Київстар НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року накладено арешт на майно, зокрема, і на мобільний телефон, ОСОБА_4 , марки «Ірhоnе 15 Рго», ІМЕІ - НОМЕР_2 , сім-карта оператору Київстар НОМЕР_3 , який було вилучено 27 квітня 2026 року під час обшуку торгівельного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 26 травня 2026 року метою такого арешту було збереження речових доказів, що мають істотне значення для кримінального провадження.

При цьому, арешт вилученого майна обумовлений необхідністю встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується з метою вирішення питань, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

Подальшим аналізом ухвали слідчого судді від 26 травня 2026 року, встановлено, що під час проведення обшуку торгівельного приміщення НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 здійснено вилучення засобів зв`язку, які були віднайдені у ньому.

При цьому слід зауважити, що мобільний телефон марки «Ірhоnе 15 Рго», ІМЕІ - НОМЕР_2 , сім-карта оператору Київстар НОМЕР_3 належний ОСОБА_4 , як технічний пристрій не має сам по собі доказового значення у даному кримінальному провадженні, а є лише матеріальним носієм інформації, на якому могли бути збережені відомості, які мають значення для кримінального провадження.

У випадку копіювання електронних документів, які є самостійними джерелами доказів, на інший матеріальний носій за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.

При цьому слідчий суддя враховує, що з часу вилучення майна, що є предметом розгляду у даному клопотанні, пройшов тривалий час, та з вилученим майном, мали бути виконані усі необхідні дії, проведено його огляд та встановлено наявність або відсутність будь-яких даних на цьому електронному засобі, які б мали значення для кримінального провадження.

З огляду на вказане, слідчий суддя вважає доцільним звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

У свою чергу, як встановлено слідчим суддею, з часу вилучення та накладення арешту на майно, органом досудового розслідування всупереч положенням статті 28, 131 КПК України не здійснено того спектру слідчих дій, направленого на виконання завдань, передбачених статтею 2 КПК України, який підтверджував би обґрунтованість накладеного арешту в контексті наведення нових обставин та підтвердження раніше встановлених, які вказували б про належність вилучених під час обшуку речей до засобів чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та усували б усі сумніви у їх правомірному використанні ОСОБА_4 .

При цьому за змістом заяви прокурора від 06 серпня 2026 року вбачається, що останній заперечуючи проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 не навів обґрунтування такого заперечення та відповідно не долучив жодного доказу в підтвердження своїх заперечень (протокол огляду, відеозапис, тощо).

Крім того, слід звернути увагу, що наявність на певному електронному пристрої відомостей, які підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення фіксується в порядку визначеному КПК України та не потребує збереження самого електронного пристрою.

При вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги чинного законодавства, щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, запобігає зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

З огляду на вказане, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_4 майном, яке перебувало у її правомірному володінні, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, оскільки подальший арешт майна (за відсутністю передбачених для цього підстав) може порушити право заявника на вільне розпорядження цим майном, що буде також суперечити загальним засадам володіння особою майном, вимогам законодавства, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справи "Баландіна проти України, "Батрак проти України", "Панов проти України").

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту з відповідного майна.

Керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року у справі №477/941/22 (провадження 1-кс/477/389/26) у кримінальному провадженні №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року на майно, що було вилучене 27 квітня 2026 року під час проведення обшуку іншого володіння особи - торгівельного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:

мобільний телефон, ОСОБА_4 , марки «Ірhоnе 15 Рго», ІМЕІ - НОМЕР_2 , сім-карта оператору Київстар НОМЕР_3 .

Роз`яснити слідчому, прокурору, що в силу вимог частини третьої статті 169 КПК України встановлено обов`язок слідчого, прокурора після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1