Рішення № 138855081, 31.07.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/2047/25

Провадження № 2/477/676/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

23 липня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем - Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2025 року позивач звернувся суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 103809333 від 07 червня 2021 року, у сумі 53700,00 грн., а також судові витрати: судовий збір 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 07 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 103809333. За умовами договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 12000,00 грн. строком на 30 днів, з 07 червня 2021 року до 07 липня 2021 року. Комісія за надання кредиту: 1200,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховується за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідач зобов`язалася сплачувати кредит відповідно до графіку платежів.

Проте, всупереч вимогам договору ОСОБА_1 не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснювала щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно з Графіком платежів, в зв`язку з цим виникла заборгованість, яка становила станом на 30 вересня 2021 року 53700,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12000,00 грн., заборгованість за процентами - 40500,00 грн.; комісія - 1200,00 грн.

30 вересня 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ТОВ «Мілоан» на підставі договору факторингу № 09Т.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 09Т від 30 вересня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 53700,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12000,00 грн., заборгованість за процентами - 40500,00 грн.; комісія - 1200,00 грн.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» після набуття права вимоги за Договором нарахування процентів не здійснював.

Так як відповідачем у добровільному порядку не сплачена прострочена заборгованість по кредитному договору, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

У встановлений законом строк представник відповідача до суду направила відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а також розглядати справу без участі сторони відповідача. В обґрунтування зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення на телефон або пошту відповідачці, підтвердження останньою пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину та відповідно не вбачається підписання договору цифровим підписом.

Також зазначила, що доказами наявності заборгованості та їх розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», водночас матеріали справи таких доказів не містять. Жодних доказів видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано не було. Виписка по рахунку Відповідача або будь - які інші платіжні документи відсутні.

Платіжне доручення за підписом ТОВ «Мілоан», також не є належними і достовірними доказами того факту, що відповідач дійсно отримав позику, і, відповідно, що договір позики є укладеним. Докази проведення даного платежу банківською установою відсутні. Крім того, дане платіжне доручення не містить повного номеру картки та відомості щодо належності даної картки Відповідачу. Отже, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів за кредитними договорами на користь відповідача, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам процесуального закону, положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України».

Крім цього, зазначила, що не погоджується з розміром нарахованих відсотків, оскільки їх розмір є завищеним. Так, зі спливом строку кредитування припиняється право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Оскільки строк дії договору 30 днів, тобто проценти мали бути нараховані лише до 07 липня 2021 року. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 40500,00 грн. не є співмірною сумі кредиту 12000,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

Вказала, що ТОВ «Діджи Фінанс» не довело порушення його прав з боку Відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103809333 від 07 червня 2021року, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з Відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» відсутні

Крім того, є необґрунтованою вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Не погодився з підставами викладеними у відзиві на позовну заяву з наступних підстав. Так, PDF файл Договору про споживчий кредит, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (не для перегляду у Електронному кабінету, а скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (наприклад Adobe Reader, Microsoft Edge тощо) можна переконатися у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні Кредитних договорів.

Відповідач підписуючи його підтвердив погодження з усіма умовами цього договору. Таким чином, Договір про споживчий кредит № 103809333 від 07 червня 2021 року був дійсно укладений з ТОВ «МІЛОАН» Відповідачем ОСОБА_1 остання прийняла пропозицію ТОВ «Міолан», свідченням чого є підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором цього Договору. До підписання Кредитного договору відповідач ознайомився та погодився, із умовами договору та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Кредитного договору.

Позивач умови договору виконав, перерахував на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 12000,00 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням № 28478377 від 07 червня 2021 року.

Щодо стягнення комісії вказав на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Щодо нарахування відсотків зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 року (справа № 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

До того ж, у розділі 2.3. Кредитного договору також передбачена можливість пролонгації строку кредитування. Так, відповідно до п. 2.3.1.2. Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У даному випадку строк кредитування пролонговувався на стандартних (базових) умовах та максимально міг бути продовженим на цих умовах на 60 днів.

Поряд з цим, звернув увагу суду, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися. У відзиві на позовну заяву представник заявника вказав, що просить розглядати справу за їх відсутності.

Оскільки доказів у матеріалах справи достатньо для ухвалення рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження про що постановлена відповідна ухвала 22 жовтня 2025 року.

23 липня 2026 року ухвалено вступну та резолютивну частину рішення суду.

З огляду на те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступне.

07 червня 2021 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву на кредит №103809333.

07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103809333.

За умовами договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 12000,00 грн. (п. 1.2 Договору).

Строк кредиту 30 днів, з 07 червня 2021 року (п. 1.3 Договору) до 07 липня 2021 року (п. 1.4 Договору).

Комісія за надання кредиту: 1200,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово ( 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховується за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідач зобов`язалася сплачувати кредит відповідно до графіку платежів (додаток №1 до Договору).

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 12000,00 грн. 07 червня 2021 року на емітовану банківську картку відповідача, та виконання позивачем взятих на себе зобов`язань підтверджується платіжним дорученням № 28478377.

Крім цього, факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача також підтверджується інформацією та випискою по рахунку ОСОБА_1 наданою банком-емітентом АТ КБ «Приватбанк» за період з 07 червня 2021 року по 14 червня 2026 року, з огляду на яку на емітовану картку на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були перераховані грошові кошти у сумі 12000,00 грн.

Всупереч вимогам договору ОСОБА_1 не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснювала щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно з Графіком платежів, що підтверджується випискою за кредитом.

Так, з Детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за Договором №103809333 від 07 червня 2021 року судом встановлено, що за вказаним кредитним договором утворилася заборгованість станом на 05 вересня 2021 року у сумі 53700,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12000,00 грн., заборгованість за процентами - 40500,00 грн., комісія - 1200,00 грн.

30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі і відповідача за кредитним договором №103809333 від 07 червня 2021 року.

Відповідно до пункту 4.1 Договору права вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору.

Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2021 року №09Т підписаний сторонами 30 вересня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №09Т від 30 вересня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 53700,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12000,00 грн., заборгованість за процентами - 40500,00 грн., комісія - 1200,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Відповідач здійснював платежі для погашення кредитної заборгованості нерегулярно, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 52700,00 грн.

На сьогодні, відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором.

Позивачем ОСОБА_1 направлена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором № 103809333 від 07 червня 2021 року, надавши можливість останній добровільно сплатити заборгованість.

В свою чергу відповідач вимогу не виконав, заборгованість не сплатив.

Справа розглядається за поданими Товариством доказами. Докази, що спростовують позовні вимоги, відповідачем не подавались.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно зі змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство повністю виконало взяті на себе зобов`язання, в свою чергу позичальник навпаки, порушив умови Договору в частині вчасного повернення кредиту та процентів.

Із розрахунку заборгованості слідує, що відповідач, користуючись кредитними коштами, вчасно їх не сплачувала, допустив систематичне порушення умов повернення кредиту та сплати процентів.

Таким чином, оскільки суд вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та визнає достатнім порушення істотних умов договору, відповідно до положень статей 625, 1049, 1048, 1054 ЦК України позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Підлягає стягненню з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103809333 від 07 червня 2021 року, якастановить 53700,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12000,00 грн., заборгованість за процентами - 40500,00 грн., комісія - 1200,00 грн.

Суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо недоведеності укладеного відповідачем договору та отримання кредитних коштів, оскільки це спростовується інформацією наданою банком-емітентом АТ КБ «Приватбанк», з огляду на яку на емітовану картку на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були перераховані грошові кошти у сумі 12000,00 грн.

Матеріали справи не містять відомостей того, що відповідач після перерахування на її картковий рахунок кредитних коштів зверталася до АТ КБ «Приватбанк», або первинного кредитора з заявами щодо помилкового нарахування їй коштів 07 червня 2021 року у сумі 12000 грн. Навпаки, з огляду на виписку по рахунку відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами. Зазначене опосередковано вказує на те, що між сторонами були узгоджені всі умови договору.

Доказів зворотного суду не надано.

Крім цього, на думку представника відповідача позивач позбавлений права нараховувати відсотки поза строку кредитного договору, оскільки умовами договору № 103809333 від 07 червня 2021 року не передбачено пролонгацію договорів.

Водночас, суд не погоджується з такою позицією представника відповідача з наступних підстав.

Так, пунктом 2.3. Договору про споживчий кредит від № 103809333 від 07 червня 2021 року передбачені умови його пролонгації.

Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У даному випадку строк кредитування пролонговувався на стандартних (базових) умовах та максимально міг бути продовженим на цих умовах на 60 днів.

З огляду на Детальний розрахунок заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за Договором №103809333 від 07 червня 2021 року заборгованість нарахована в межах строку передбаченого п. 2.3.1.2 Договору.

Крім цього,відповідно до пункту 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи уразі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».

Тобто, позивач мав право нараховувати відсотки після спливу строку дії кредитних договорів, оскільки строк кредитування був пролонгований.

Щодо судових витрат, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на підставі статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Згідно з частиною 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем разом із заявою про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року № 42649746, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; копію додаткової угоди № 103676906 від 29 липня 2025 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 січня 2025 року; акт №10380933 від 29 липня 2025 року про підтвердження факту правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, зважаючи на ступінь складності справи, яка належить до категорії справ, що розглядаються в порядку спрощеного провадження, суму стягнення, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 5000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 103809333 від 07 червня 2021 року у сумі 53700 (п`ятдесят три тисячі сімсот) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн., заборгованість за відсотками - 40500,00 грн., заборгованість за комісією - 1200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Вітовський районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 42649746;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя В.В.Полішко