Постанова № 138854563, 10.08.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2302/26

3/132/996/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управляння патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чугуїв Харківської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 27 червня 2026 року о 10 годині 55 хвилин рухаючись по вулиці Черепашинецький кар`єр в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, та керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Mazda СХ-5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (канаву), від чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п.п.2.3б, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В судовому засіданні, ОСОБА_3 суду зазначив, що 27 червня 2026 року рухаючись в зеленій зоні на території Черепашинецького кар`єру на автомобілі марки (моделі) «Mazda СХ-5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », здійснив наїзд на перешкоду (канаву). Вважає, що ПДР України не порушував, оскільки в зеленій зоні взагалі відсутнє дорожнє покриття з відповідною розміткою та дорожніми знаками.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704333 від 27.06.2026 року слідує, що ОСОБА_3 27 червня 2026 року о 10 годині 55 хвилин рухаючись по вулиці Черепашинецький кар`єр в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, та керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Mazda СХ-5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (канаву), від чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п.п.2.3б, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР України), відповідно до Закону України «Про дорожній рух». Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР України визначає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Положеннями пункту 2.3(б) ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зокрема зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 26 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, характеризується наступними елементами: діянням, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, яке може бути виражене як у дії, так і в бездіяльності; наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; а також причинним зв`язком між наведеними діяннями та наслідками.

Таким чином, для вирішення питання про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, слід встановити наявність факту порушення правил дорожнього руху та наявність причинного зв`язку між таким порушенням і спричиненням наслідків у виді пошкодження майна (у даному випадку пошкодження транспортного засобу).

Згідно з правовою позицією, викладеною в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704333 від 27.06.2026 року, згідно якого, ОСОБА_3 27 червня 2026 року о 10 годині 55 хвилин рухаючись по вулиці Черепашинецький кар`єр в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, та керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Mazda СХ-5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (канаву), від чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п.п.2.3б, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП;

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є додатком до протоколу, в якій зафіксоване місце дорожньо-транспортної пригоди із зазначенням її прив`язки, графічно зображено та детально описано післяаварійне розташування транспортного засобу, конкретизовані погодні умови, стан покриття проїзної частини, наявність (відсутність) дорожніх знаків та розміти, а також перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- рапортом поліцейського батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управляння патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції Гонтара В. від 26.06.2026 року, згідно якого, після отримання повідомлення про ДТП без травмованих, прибувши на місце встановили, що ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом, будучи неуважним, не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не дотримавшись безпечного інтервалу, здійснив наїзд на перешкоду (канаву), внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження;

- письмовим поясненням ОСОБА_4 від 27.06.2026 року, згідно якого він зазначає, що рухаючись по Черепашинецькому кар`єру, виїхавши із світлової зони в тінь, через високорослу траву, не замітив канави, на яку здійснив наїзд.

Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що факт порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ст.124 КУпАП правильно кваліфіковано.

Оцінюючи показання ОСОБА_3 , надані ним у судовому засіданні, суд не бере їх до уваги в частині тверджень про відсутність у його діях порушень Правил дорожнього руху України, оскільки такі твердження спростовуються сукупністю досліджених судом доказів та фактичними обставинами, які самим ОСОБА_3 фактично не заперечуються.

Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що 27 червня 2026 року керував транспортним засобом марки (моделі) «Mazda СХ-5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухався територією Черепашинецького кар`єру та здійснив наїзд на перешкоду - канаву, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Отже, сам факт руху транспортного засобу, наїзду на канаву та настання майнових наслідків у вигляді пошкодження автомобіля особою не заперечується.

Заперечення ОСОБА_3 фактично зводяться до того, що зазначена територія, на його думку, є «зеленою зоною», на якій відсутні дорожнє покриття, дорожня розмітка та дорожні знаки, а тому, на його переконання, вимоги Правил дорожнього руху України ним не порушувалися.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки відсутність дорожньої розмітки чи дорожніх знаків сама по собі не звільняє водія транспортного засобу від установлених Правилами дорожнього руху обов`язків щодо забезпечення безпеки руху та належного реагування на фактичну дорожню обстановку.

Зокрема, відповідно до підпункту «б» пункту 2.3, пункту 13.1 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі. При цьому зазначений обов`язок не поставлений у залежність від наявності на конкретній ділянці дороги дорожніх знаків, дорожньої розмітки чи штучного дорожнього покриття.

Навпаки, з наданих самим ОСОБА_3 пояснень убачається, що він, рухаючись територією кар`єру, через зміну освітлення та наявність високорослої трави не помітив канави, унаслідок чого здійснив на неї наїзд. Таким чином, зазначені ним обставини не спростовують факту неналежного контролю за дорожньою обстановкою, а навпаки, свідчать про наявність об`єктивних обставин, які впливали на оглядовість та вимагали від водія підвищеної обережності, уважності й відповідного вибору способу та швидкості руху.

Суд звертає увагу, що водій, обираючи напрямок та спосіб руху, повинен враховувати не лише наявність чи відсутність дорожніх знаків і розмітки, а й фактичний стан території, характер її покриття, видимість, наявність перешкод та інші обставини, які можуть впливати на безпеку руху. Саме на водія покладено обов`язок здійснювати керування таким чином, щоб мати можливість своєчасно виявити та безпечно об`їхати перешкоду.

При цьому суд критично оцінює посилання ОСОБА_3 на те, що відсутність дорожнього покриття та дорожньої розмітки виключає можливість застосування до нього вимог пунктів 2.3 «б» та 13.1 Правил дорожнього руху України. Таке тлумачення фактично означало б, що водій на території без дорожньої розмітки або дорожніх знаків звільняється від обов`язку бути уважним та забезпечувати безпечність руху, що суперечить змісту зазначених положень Правил дорожнього руху України.

Разом із тим, суд враховує, що сам по собі факт наїзду транспортного засобу на перешкоду не є безумовним доказом порушення Правил дорожнього руху. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу, а й конкретного порушення особою Правил дорожнього руху, причинного зв`язку між таким порушенням та наслідками, а також вини особи.

У цьому випадку суд вважає такі обставини встановленими. Зокрема, вони підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом поліцейського, схемою місця ДТП, письмовим поясненням, а також показаннями самого ОСОБА_3 у тій частині, в якій він підтвердив факт керування транспортним засобом та здійснення наїзду на канаву.

Сукупність зазначених доказів узгоджується між собою щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди та не містить істотних суперечностей. При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про раптове виникнення незалежної від водія перешкоди, технічну несправність транспортного засобу або інші об`єктивні причини, які позбавляли ОСОБА_3 можливості належним чином контролювати рух транспортного засобу та своєчасно реагувати на дорожню обстановку.

Таким чином, суд розцінює показання ОСОБА_3 у частині фактичних обставин події як такі, що загалом узгоджуються з іншими доказами у справі, однак його висновок про відсутність порушення Правил дорожнього руху є помилковим та не спростовує встановлених судом обставин.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що посилання ОСОБА_3 на відсутність дорожнього покриття, дорожньої розмітки та дорожніх знаків не спростовує встановленого судом факту невиконання ним обов`язку, передбаченого підпунктом «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, щодо уважного стеження за дорожньою обстановкою та відповідного реагування на її зміну, а також вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України щодо дотримання безпечного інтервалу.

Відтак суд вважає показання ОСОБА_3 такими, що не спростовують його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а в частині фактичних обставин події - навпаки, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкція статті 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами

Згідно статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Призначаючи адміністративне стягнення в даній справі, суд враховує конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника ОСОБА_3 , ступінь його вини, майновий стан.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість та достатність застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Дане стягнення на думку суду буде необхідним та достатнім для його виховання, попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

З урахуванням цього, з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665грн.60коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 124, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.00коп. в дохід держави на рахунок на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, (ЄДРПОУ) 37979858, код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя