Рішення № 138854145, 10.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1788/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 до Фізичної особи ОСОБА_1 простягнення 152 430,57 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року у розмірі 152 430,57 грн., судового збору 2662,40 грн., 25 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Крім того, позивачем у 4 пункті прохальної частини позовної заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання банківських послуг у сфері страхування № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (вх. № 1788/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

02.06.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 13289) про усунення недоліків позовної заяви та позовна заява (вх. № 13302) у новій редакції із урахуванням вимог ухвали суду про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1788/26. Клопотання позивача викладене у 4 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справу у порядку спрощеного позовного провадження - задоволено. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також, судом звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 "Реєстрація та авторизація користувачів" Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача відсутній електронний кабінет у ЄСІТС, у зв`язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 08.06.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих код поштового відправлення R067194829113), проте 25.06.2026 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням "Укрпошти" на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі на офіційному вебсайті Господарського суду Харківської області (https://hr.arbitr.gov.ua/sud5023/gromadyanam/povidomlenya_sud/2044119/).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 10.08.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 15.04.2019 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (банк), ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» (страховик) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (клієнт/страхувальник, відповідач) було укладено договір № 011/1150/549707 про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування.

Пунктом 1.1. договору визначено, що відповідно до умов договору протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 350589 шляхом здійснення платежів у межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000,00 грн. (ділі - максимальний кредитний ліміт). В межах максимального кредитного ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - поточний ліміт). На дату укладання договору поточний ліміт кредиту складає 90 000,00 грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору.

Згідно пункту 1.2. договору, строк дії кредиту з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 15.04.2021 року включно, далі - дати закінчення кредитування (може змінюватись в порядку, передбаченому договором).

Без укладання додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяців за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну із наступних умов:

- Банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа від клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту;

- відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором;

- відсутні умови передбачені пунктом 8.2. договору.

Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку дії кредиту (пункт 1.3. договору).

Згідно пункту 1.6. умови відкриття рахунку, особливості функціонування та комісійна винагорода банку за обслуговування операцій з використанням платіжної картки регулюється договором про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися виключно з використанням платіжної картки № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року укладеним між сторонами (далі - договір банківського рахунку).

Пунктами 2.1.-2-4. договору визначено, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29.9 % річних, крім випадків, передбачених підпунктом 2.2. договору.

Для операцій зі здійснення Клієнтом операцій по Рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок кредиту (далі- Операція) проценти в період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою датою розрахунку процентних платежів після такої операції (далі - Пільговий період) розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 0% річних.

Пільговий період застосовується за умови, що вся сума заборгованості за Кредитом станом на наступну після проведення операції дату розрахунку процентних платежів буде сплачена клієнтом до кінця пільгового періоду. У разі несплати клієнтом заборгованості за кредитом в сумі операцій згідно вищевказаних умов, пільговий період не застосовується та на суми заборгованості за кредитом внаслідок здійснених операцій нараховуються проценти за ставкою, зазначеною в пункті 2.1. Договору.

Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного календарного місяця (Дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів, по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно.

При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання банком коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на рахунок клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за кредитом відповідно до пункту 5.2 договору.

Згідно пункту 3.5. договору, клієнт зобов`язаний забезпечити надходження коштів на поточні рахунки клієнта, відкриті у банку, у розмірі не менше 75 % від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по усіх наявних поточних рахунках клієнта, але в сумі не менше ніж 20 % від поточного ліміту, що діяв у відповідному місяці, та підтримувати зазначений показник до повного виконання клієнтом зобов`язань за договором. При цьому до обсягу безготівкових надходжень на усі поточні рахунки клієнта, відкриті у банку, не зараховуються: кредитні кошти, кошти, отримані за рахунок надання / повернення фінансової допомоги, а також кошти, перераховані з депозитних рахунків та кошти, що надійшли на рахунок протягом 3 місяців від дати укладання договору, штраф, передбачений підпунктом 12.2.2. пункту 12.2. договору не застосовується.

Пунктом 5.1. договору визначено, що клієнт зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.

Під поняттям «Погашення заборгованості» сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій. штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків банка, пов`язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору.

Згідно пункту 5.2. договору, клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банка. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу. включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців.

В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати клієнтом банку за договором в термін виконання зобов`язань клієнта за договором. Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 5.3. договору, клієнт зобов`язується нарахувати на рахунок щомісячний обов`язків платіж, розрахований у поточному місяці, сума якого збільшена на суму невнесених клієнтом щомісячних обов`язкових платежів попередніх місяців та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в договорі банківського рахунку).

При погашенні заборгованості клієнт зобов`язаний враховувати час зарахування коштів на рахунок, який залежить від обраного клієнтом способу платежу і може складати до двох банківських днів з моменту внесення коштів до моменту зарахування коштів на рахунок.

Клієнт самостійно контролює наявність заборгованості за кредитом, суму та наявність невиконаних грошових зобов`язань за кредитом. Для цього Клієнт має право в будь-який час здійснити запит відповідної інформації, зателефонувавши до Інформаційного центру банка, або шляхом запитування виписки по рахунку з використанням офіційної сторінки банка в мережі інтернет (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору, підписанням договору клієнт доручає банку здійснювати погашення кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, штрафів, погашення іншої заборгованості клієнта перед банком за договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитом, у т.ч. в розмірі сум страхового відшкодування, отриманих клієнтом за договорами страхування, укладеними відповідно до статті 4 договору, шляхом здійснення договірного списання коштів клієнта в будь-якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків в АТ "Райффайзен Банк Аваль", реквізити яких визначаються банком самостійно, в тому числі, але не обмежуючись зазначеним:

- з Рахунку, вказаного у пункті 1.1 договору (у тому числі за рахунок кредиту), на користь банка:

Таке договірне списання може здійснюватися банком на підставі договору будь-яку кількість разів до повного виконання грошових зобов`язань клієнта перед банком за договором, або з моменту настання строку виконання зобов`язань (включно) і в сумі, яка дорівнює сумі відповідних зобов`язань клієнта за договором. Клієнт зобов`язується забезпечити наявність необхідної суми коштів на своїх рахунках у банка.

Отримувачем коштів при вищезазначеному договірному списанні є банк. У разі відсутності або недостатності у клієнта коштів в необхідній валюті для погашення заборгованості. Клієнт надає банку право списання коштів з рахунку та будь-яких рахунків клієнта в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в інших валютах. Списання здійснюється банком в розмірі, еквівалентному сумі зобов`язань Клієнта з врахуванням витрат та комісій пов`язаних з продажем іноземної валюти. Клієнт також доручає банку здійснити від імені клієнта продаж списаних коштів з метою отримання необхідної валюти (за визначеним банком курсом, який не може відхилятися від офіційного курсу НБУ за попередній банківський день більше, ніж на 10%) та направити кошти на погашення заборгованості клієнта.

Неоскарження клієнтом в строки, передбачені для оскарження операцій по відповідних рахунках, операцій за рахунками, зазначеними в цьому пункті. щодо сплати зазначених в договорі платежів. вважається згодою Клієнта із сумою таких платежів.

Також, позивач зазначає, що 20.09.2019 року було укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого Акціонерне товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 011/1150/549707.

Згідно витягу з реєстру боржників від 17.02.2020 року до договору відступлення № 114/2-19-F від 20.09.2019 року зазначено щодо боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору № 011/1150/549707, сума договору у валюті договора 90 000,00 грн., загальна сума заборгованості 104 930,25 грн., сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту у валюті договору - 103 128,77 грн., сума заборгованості за відсотками у валюті договору - 1 801,48 грн.

10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 011/1150/549707.

04.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено додаткову угоду 10/13 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року.

Пунктом 1. угоди, сторони у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки) вирішили внести зміни в реєстри боржників, що є додатками до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року.

Згідно доданого витягу з додатку № 1 до додаткової угоди № 10/13 від 04.02.2025 року до договору про відступлення (купівлю - продаж) права вимоги від 10.01.2023 року зміни в реєстрі боржників у друкованому (підписаному) вигляді до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) права вимоги від 10.01.2023 року зазначено, номер договору: № 011/1150/549707, ОСОБА_1 , сума заборгованості за основним зобов`язанням, валюта кредиту - 103 128,77 грн., сума заборгованості за нарахованими комісіями, валюта кредиту - 0, відповідальність за порушення грошового зобов`язання стаття 625 Цивільного кодексу України, валюта кредиту - 11 764,93 грн., загальна сума заборгованості, валюта кредиту - 152 430,57 грн., сума виданого кредиту - 90 000,00 грн.

28.08.2025 року було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 011/1150/549707.

06.03.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено додаткову угоду № 6 до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю - продаж) права вимоги від 28.08.2025 року.

Пунктом 1 угоди, сторони у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки) вирішили внести зміни в реєстри боржників, що є додатками до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року.

Згідно доданого витягу з додатку № 1 до додаткової угоди № 6 від 06.03.2026 року до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року зміни в реєстрі боржників у друкованому (підписаному) вигляді до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року зазначено, номер договору: № 011/1150/549707, ОСОБА_1 , сума заборгованості за основним зобов`язанням, валюта кредиту - 103 128,77 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами, валюта кредиту - 37 536,87 грн., відповідальність за порушення грошового зобов`язання стаття 625 Цивільного кодексу України, валюта кредиту - 11 764,93 грн., загальна сума заборгованості, валюта кредиту - 152 430,57 грн., сума виданого кредиту - 90 000,00 грн.

Вказане за твердженнями позивача свідчить про те, що останнього наділено правом вимоги до відповідача за договором № 011/1150/549707.

За розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №011/1150/549707 від 15.04.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 152 430,57 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 103 128,77 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37 536,87 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.;

- заборгованість за комісіями - 0.00 грн.;

- інфляційні збитки - 9 094,89 грн.;

- нараховані 3% річних - 2 670,04 грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Також, суд враховує, що згідно наявної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, з 25.09.2019 року здійснено припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення, про що свідчить дата запису: 25.09.2019 року, номер запису: 24800060003207517, підстава: власне рішення.

При цьому, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18, що припинення відповідачем своєї діяльності як фізичної особи-підприємця до подання позову у цій справі не перешкоджає розгляду справи в господарському суді, оскільки спір виник з виконання кредитного договору, укладеного відповідачем в статусі фізичної особи-підприємця. Тобто стороною правочину виступав відповідач як фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус сторони у зобов`язанні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору - Глава 71 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до приписів статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій ковкості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини 1 статі 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).

Частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, 15.04.2019 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (банк), ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» (страховик) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (клієнт/страхувальник, відповідач) було укладено договір № 011/1150/549707 про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування.

Пунктом 1.1. договору визначено, що відповідно до умов договору протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 350589 шляхом здійснення платежів у межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000,00 грн. (ділі - максимальний кредитний ліміт). В межах максимального кредитного ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - поточний ліміт). На дату укладання договору поточний ліміт кредиту складає 90 000,00 грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, наявними у справі доказами підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (позивача у справі) права вимоги за кредитним договором № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року, а саме:

- договір права вимоги за кредитними договорами до позичальників від 20.09.2019 року № 114/2-19-F укладений між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»;

- договір права вимоги за кредитними договорами до позичальників від 10.01.2023 № 10-01/2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»;

- договір права вимоги за кредитними договорами до позичальників від 28.08.2025 року № 28-08/25 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»;

Також, у матеріалах справи наявні розрахунку суми боргу, а саме:

- розрахунок заборгованості по картковому кредиту ОСОБА_1., договір № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року, сума кредиту 90 000,00 грн. відповідно до якого загальна сума боргу становить 104 930,25 грн. та складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом 90 000,00 грн., заборгованості за не дозволеним овердрафтом 13 128,77 грн., пункт 2 заборгованість за відсотками - 1 801,48 грн. нарахованих за період з 16.04.2019 року по 17.02.2020 року;

- розрахунок станом на 10.01.2023 року, відповідно до якого загальна сума боргу 152 430,57 грн., а саме: заборгованість по основному кредиту - 103 128,77 грн., заборгованість по відсоткам - 1 801,48 грн., нараховані відсотки - 35 735,39 грн., 3 % річних - 2 670,04 грн., інфляційні втрати - 9 094,89 грн.;

- розрахунок станом на 28.08.2025 року, відповідно до якого загальна сума боргу 152 430,57 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 103 128,77 грн., заборгованість по відсоткам - 37 536,87 грн., 3 % річних - 2 670,04 грн., інфляційні втрати - 9 094,89 грн.;

- розрахунок станом на 07.05.2026 року, відповідно до якого загальна сума боргу 152 430,57 грн., а саме: тіло кредиту - 103 128,77 грн., відсотки - 37 536,87 грн., 3 % річних - 2 670,04 грн., інфляційні втрати - 9 094,89 грн.;

- виписка банку та виписка по рахунку.

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач факту отримання ним кредитних коштів не заперечив та не спростував, доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року щодо повернення тіла кредиту та сплати нарахованих процентів, інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі до суду не надав, суми боргу заявленої позивачем у загальному розмірі 152 430,57 грн. не спростував.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення позивачем із відповідача суми боргу у загальному розмірі 152 430,57 грн. з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 103 128,77 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37 536,87 грн.;

- інфляційні збитки - 9 094,89 грн. (за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог);

- нараховані 3% річних - 2 670,04 грн. (за період з 15.04.2021 року по 23.02.2022 року відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог), та встановлено що такі нарахування здійснено у відповідності до умов договору № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року та договорів права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, відсутність будь-яких заперечень чи спростування суми боргу від відповідача, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року у розмірі загальному 152 430,57 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) у розмірі 103 128,77 грн.,

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 37 536,87 грн.,

- Інфляційні збитки у розмірі 9 094,89 грн. (за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року),

- 3% річних у розмір 2670.04 грн. (за період з 15.04.2021 року по 23.02.2022 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000.00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:

- договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Асістанс»;

- прайс - лист на послуги Адвокатського об`єднанням «Лігал Асістанс» затвердженого рішенням загальних зборів № 01-12/2025 року від 01.12.2025 року;

- заявка на надання юридичної допомоги № 430 від 01.04.2026 року, якою позивач погодив надання правових послуг Адвокатським об`єднанням позивачу по супроводу примусового стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1. по договору № 011/1150/549707;

- витяг з Акту № 33 від 30.04.2026 про надання юридичної допомоги, відповідно до якого позивач погодив надання правових послуг Адвокатським об`єднанням позивачу по супроводу примусового стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1. по договору № 011/1150/549707, загальна вартість послуг - 25 000,00 грн.

Як вбачається із поданого позивачем витягу з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року, Адвокатським об`єднанням було надано наступні послуги:

1) надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000,00 грн;

2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 6 годин, вартість 18 000,00 грн.;

3) письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно - правові акти та підготовку аналітичної довідки щодо судової практики) фіксована вартість 3 000,00 грн. на загальну суму 25 000,00 грн.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Судом здійснено перевірку наданих Адвокатським об`єднанням згідно витягу з Акту № 33 від 30.04.2026 про надання юридичної допомоги послуг на загальну суму 25 000,00 грн., та встановлено, що Адвокатським об`єднанням надано наступні послуги, а саме:

1) надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000,00 грн;

2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 6 годин, вартість 18 000,00 грн.;

3) письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно - правові акти та підготовку аналітичної довідки щодо судової практики) фіксована вартість 3 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд, надаючи оцінку наданим позивачем доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені позивачем позиції правових послуг 1) надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000,00 грн., 3) письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно - правові акти та підготовку аналітичної довідки щодо судової практики) фіксована вартість 3 000,00 грн. не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки само по собі вивчення документів та консультації не відносяться до представництва та захисту прав клієнта (позивача) у суді та частково можуть охоплюватись (є складовою) позицією № 2 складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 6 годин, вартість 18 000,00 грн., а отже такі витрати не відповідають їхньої дійсності та необхідності, зважаючи на конкретні обставини справи, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Щодо заявлених позивачем витрат у позиції 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 6 годин, вартість 18 000,00 грн., суд зазначає, що позовна заява у цій справі (ціна позову 152 430,57 грн.) про стягнення документально підтвердженої заборгованості з відповідача (боржника) є однією із звичайних (поточних) судових справ для позивача, основними видами діяльності якого є надання фінансових послуг, зокрема викуп проблемної кредитної заборгованості у банків та мікрофінансових організацій, а тому підготовка та подання аналогічних позовних заяв є звичайною господарською діяльністю останнього.

Оцінюючи заявлені витрати на професійну правничу допомогу, суд виходить із критеріїв їх реальності, необхідності та співмірності, передбачених процесуальним законом. Також, суд приймає до уваги недоліки позовної заяви які були допущені позивачем при її поданні, та те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (участі) сторін, а сама справа не відзначалася значною складністю, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в частині складання позовної заяви у розмірі 18 000,00 грн. не відповідають критерію співмірності із наданими Адвокатським об`єднанням послугами саме у даній справі, їх дійсною необхідністю, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а тому за висновком суду підлягають обмеженню для цілей їх розподілу між сторонами до 10 000,00 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 10 000, 00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662, 04 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, ЄДРПОУ 42640371, IBAN: НОМЕР_4 , відкритий у АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК», код МФО 300528) заборгованість за договором № 011/1150/549707 від 15.04.2019 року у розмірі 152 430,57 грн., судовий збір у розмір 2 662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, ЄДРПОУ 42640371);

відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне рішення складено "10" серпня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова