Рішення № 138854052, 22.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/794/25

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

за позовом Виконувача обов`язків керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби

позивача 2 Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради

позивача 3 Збаразької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд"

про: визнання недійсною додаткової угоди №1 від 14.06.2024 до договору №1 від 01.01.2024; визнання недійсною додаткової угоди №2 від 15.07.2024 до договору №1 від 01.01.2024; визнання недійсною додаткової угоди №4 від 12.08.2024 до договору №1 від 01.01.2024; стягнення грошових коштів в сумі 105 139,42 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд"

до відповідача 1 Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради

відповідача 2 Збаразької міської ради

відповідача 3 Західного офісу Держаудитслужби

про розтлумачення пункту 14.6.2. договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024.

за участі представників:

прокурора: Фігель О.Т. довіреність ;

позивача 1 за первісним позовом (відповідач 3 за зустрічним позовом) : Мартинович С.Б. самопредставництво;

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Чучупака Т.В., адвокат (в режимі відеоконференції).

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Виконувача обов`язків керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Західного офісу Держаудитслужби, Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, Збаразької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 105 139,42 грн та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" до відповідачів: Збаразької міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради про розтлумачення пункту 14.6.2. Договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на встановлення факту безпідставного укладення додаткових угод до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до неефективного використання бюджетних коштів.

Прокурор та представник позивача 1 за первісним позовом у судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі.

Позивач 2 та позивач 3 не забезпечили свою явку у жодне судове засідання, разом з тим неодноразово подавали клопотання, у яких просили судові засідання проводити без участі їх представників, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Заперечуючи проти первісного позову (відзив на первісний позов №б/н (вх. №1333) від 19.02.2026) відповідач зазначає, що звертаючись з даним позовом до суду, прокурор, в порушення законодавчих приписів, не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не довів суду, що даний орган (органи) не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Вказане підтверджує необґрунтованість підстав для представництва інтересів держави в суді. Крім того, прокурор заявив у позові суму іншу, ніж визначено Держаудитслужбою в аудиторському звіті, що є в матеріалах справи, при цьому, в матеріалах справи міститься розрахунок і самої Держаудитслужби, що суперечить розрахункам прокурора.

Відповідач також зауважує, що 03 грудня 2025 року Конституційним судом України було прийнято рішення №6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), яким визнано неконституційними окремі приписи абзацу 1 ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тій частині, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Незважаючи на те, що зазначені положення втратять чинність з 01 січня 2027 року, для забезпечення принципів законності та верховенства права, висновки Конституційного Суду України можуть враховуватись при вирішенні поточних справ при застосуванні господарським судом норм Конституції України як норм прямої дії (ч. 6 ст. 11 ГПК України).

Крім того, відповідач зазначає, зокрема, що додаткові угоди якими переглядалась ціна за одиницю товару перевірялась органами Державної казначейської служби України при її реєстрації для майбутніх оплат за товар згідно актів приймання - передачі товару на підставі наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" від 02.03.2012 року № 309. При цьому Казначейство не заперечувало щодо правомірності укладання спірних додаткових угод, не формувало відмов замовнику (споживачу) за договором в частині прийняття відповідних додаткових угод, а також не встановлювало їх недійсність з підстав, що зазначені у позові.

Відповідач також вважає, що договір №1 від 01.01.2024 року є нікчемним, оскільки був укладений раніше, ніж через 10 днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю тобто є вчиненим з порушенням діючого законодавства. Відтак, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню правові наслідки недійсності нікчемного правочину - двостороння реституція у спосіб відмінний від ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: залишення стану розрахунків за електричну енергію між сторонами без змін, тобто в сумі 2 999 934,81 грн. з ПДВ за спожитих 526 874 кВт. год. протягом строку дії договору або в інший справедливий спосіб визначений судом.

Прокурор у відповіді на відзив №54/1-677вих-26 від 02.03.2026 зазначив, що твердження відповідача ґрунтується на довільному тлумаченні фактичних обставин справи, законодавства у сфері публічних закупівель та з інших питань, а також усталеної судової практики. Також, прокурор вказує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність Держаудитслужби. Тому звернення до суду прокурора в інтересах цього органу є обґрунтованим і правомірним.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що умови, які передбачені п.14.6.2. договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п.19 Особливостей створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків для сторін, зокрема для ТОВ "Тернопільенерготрейд". Тому без тлумачення умов пункту 14.6.2 цього правочину неможливо зрозуміти, як саме зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

У поясненнях щодо зустрічного позову №б/н (вх.№2558) від 24.03.2026 прокурор вказує, серед іншого, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неявка представників позивача 2 та позивача 3 за первісним позовом (відповідачі 1, 2 за зустрічним позовом) у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Справа в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст.ст.197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

За твердженням прокурора, ним з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді опрацьовано відкриті дані, розміщені на вебсайті електронних закупівель "Прозорро" (https://prozorro.gov.ua), вебпорталі "Оператор ринку", стосовно проведення закупівлі ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія в кількості 690 000 кВт*год (ідентифікатор UA-2023-12-26-009345-а), а також копії документів, отриманих від Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради щодо виконання Договору № 1 від 01.01.2025 та додаткових угод до нього, укладених з ТОВ "Тернопільенерготрейд".

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA 2023-12-26-009345-а сума оплати за договором склала 2 999 934,81 грн, у т.ч. ПДВ 499 989,13 грн.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024, якою зафіксовані порушення, котрі відображені у акті ревізії від 01.01.2025 №131903-22/1. Зокрема, встановлено, що всупереч підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради до Договору №1 від 01.01.2024 з ТОВ "Тернопільенерготрейд" укладено додаткові угоди в частині збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10% у порівнянні з договором, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 64 519,16 грн.

Так, із матеріалів справи слідує, що за результатами проведеної закупівлі 01.01.2024 між Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (Постачальник) було укладено договір №1 про постачання електричної енергії споживачу (далі-договір, правочин, угода), згідно з п.2.1. якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.2.3 спірної угоди договірний обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 690 тис. кВт/год. Строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31.12.2024 (п.3.1 угоди).

Згідно з п.3.2 даного правочину поставка по цьому договору починається з дати, вказаної у повідомленні Споживача, що є Додатком 2 до цього договору. Повідомлення направляється Споживачем на електронну адресу.

Місце поставки електричної енергії: об`єкти Споживача, перелік яких наведено у Додатку 3 (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 угоди ціна за спожиту енергію в 2024 році без урахування тарифів на її розподіл складає 5494,284 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 4578,57 грн. Загальна вартість договору: 3 791 055,96 грн, в т.ч. ПДВ - 631 842,66 грн. Ціна за 1 кВт/год. не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються Споживачем самостійно Оператору системи розподілу. Постачальник є стороною, відповідальною за баланс своїх споживачів відповідно до положень "Правил ринку", витрати на врегулювання небалансів на балансуючому ринку електричної енергії покладаються на Постачальника та окремо Споживачем не оплачуються.

До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за врегульованими тарифами (п.5.2 угоди).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки між Споживачем та Постачальником здійснюються згідно даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується в акті прийняття - передання. Оплата проводиться за умовами наявності бюджетного фінансування протягом 7 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття - передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) (п.п. 5.5., 5.6., 5.8.).

Відповідно до п.п. 7.1., 7.5. укладеного правочину зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами.

Договір набуває чинності з 01.01.2024 та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. В частині зобов`язань Постачальника здійснювати постачання електричної енергії цей договір набирає чинності з моменту зміни реєстрів точок комерційного обліку Споживача на Постачальника (п.14.1 угоди).

Згідно з п.14.5 договору істотними його умовами є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціпи) та строк дії договору. Інші умови договору про закупівлю не є істотними та можуть змінюватись та/або доповнюватись відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів, за згодою сторін у випадках, передбачених умовами даного договору та чинним законодавством України, шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.14.6. укладеного правочину істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей:

14.6.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника.

Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується залежно від зміни таких обсягів;

14.6.2. погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни піни за одиницю товару. Зміна піни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

В залежності від коливання піни товару на ринку, сторони протягом дії договору мають право вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару, кожного разу, з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення загальної вартості, визначеної в договорі на момент його укладення.

Інформація про коливання ціпи, що відбулася у окремі дні місяця до уваги не береться.

Сторони протягом дії цього договору вносять зміни у договір в чистині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на ринку. У цьому випадку сторони погоджуються, що зміну ціни здійснюють у такому порядку:

Підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони договору та документально підтверджений факт коливання ціни на ринку;

Сторони погоджуються, що збільшення ціни за одиницю товару відбувається пропорційно коливанню цін на ринку та не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку;

Сторони погоджуються, що документальне підтвердження ціни па ринку має містити інформацію про період порівняння ціни, а саме: з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін;

Сторони погоджуються та допускають, що документальним підтвердженням коливання ціни на ринку можуть бути надані документи, які видані уповноваженими на це органами (Торгово-промисловою палатою або іншим органом, який уповноважений надавати відповідну інформацію) та які підтверджують коливання ціни на ринку такого товару, або інші факти, на які посилається сторони або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни такого товару на ринку.

Документальне підтвердження коливання ціни на ринку має містити:

- інформацію про стан цін щонайменше на дві дати, що визначають початок (момент укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару (інформація про коливання ціни, що відбулася у окремі дні місяця до уваги не береться)) та кінець часового інтервалу, у якому здійснювалося дослідження цін;

- результат порівняння цін у відсотковому вираженні.

Невід`ємною частиною Договору є Додатки до нього: Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії (Додаток №1); Перелік об`єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії (Додаток №2); Повідомлення до договору про постачання електричної енергії (Додаток №3).

У Додатку №1 визначено договірні обсяги закупівлі електричної енергії по місяцях 2024 року в розмірі 690 тис. кВт-год.: січень - 80, лютий - 100, березень - 86, квітень - 60, травень - 50, червень - 30, липень - 17, серпень - 17, вересень - 30, жовтень - 50, листопад - 80, грудень - 90.

В подальшому, між Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради та ТОВ "Тернопільенерготрейд" були укладені додаткові угоди до договору.

Так, додатковою угодою №1 від 17.06.2024 сторони вирішили внести зміни в п.п.2.3, 5.1. Договору, виклавши їх у наступній редакції: "2.3. Договірний обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 670 632 кВт/год. 5.1. Ціна за спожиту електричну енергію в 2024 році без урахування тарифів на її розподіл на момент укладення договору до 30.04.2024 складає 5494,284 грн за 1000 кВт/год, в т.ч. ПДВ - 4578,57 грн. З 01.05.2024 складає 5 951,935669 грн за 1000 кВт/год, в т.ч. ПДВ - 991,989278 грн".

Також сторонами внесено зміни у Додаток №1, зменшивши договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії. Всі умови цієї додаткової угоди №1 застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до її укладення, а саме - з 01.05.2024.

На підтвердження коливання ціни постачальником надано копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 14.06.2024 №722/24, яка містить інформацію про порівняння середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склалися за січень 2024 року (01.01- 31.01) 3858,57 грн/МВт.год та за травень 2024 року (01.05-31.05) 4221,92 грн/МВт.год. Відсоток коливання ціни +9,42% та аналізи ринку електричної енергії, в яких зазначена середньозважена ціна РДН ОЕС України за січень 2024 року - 3858,57 грн/МВт.год та за травень 2024 року - 4221,92 грн/МВт.год.

Відтак, за цією додатковою угодою №1 ціну було збільшено на 8,32% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі.

Додатковою угодою №2 від 15.07.2024 сторони вирішили внести зміни в п.п.2.3, 5.1. Договору, виклавши їх у наступній редакції: "2.3. Договірний обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 638 911 кВт/год. 5.1. Ціна за спожиту електричну енергію в 2024 році без урахування тарифів на її розподіл на момент укладення договору до 30.04.2024 складає 5494,284 грн за 1000 кВт/год, в т.ч. ПДВ - 4578,57 грн. З 01.05.2024 по 31.05.2024 складає 5 951,935669 грн за 1000 кВт/год, в т.ч. ПДВ - 991,989278 грн, з 01.06.2024 складає 7 175 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 1 195,8 грн."

Також сторонами внесено зміни у Додаток №1, зменшивши договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії. Всі умови цієї додаткової угоди №1 застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до її укладення, а саме - з 01.06.2024.

Як підтвердження коливання ціни постачальником надано копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 06.07.2024 №812/24, яку надіслано листом від 15.07.2024 №33, що містить інформацію про порівняння середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались: за грудень (01.12-31.12) 2023 року 4101,86 грн/МВт.год та за червень (01.06-31.06) 2024 року 5403,38 грн/МВт.год, відсоток коливання ціни +31,73%; за січень (01.01- 31.01) 2024 року 3858,57 грн/МВт.год та за червень (01.06.-31.06) 2024 року 5403,38 грн/МВт.год, відсоток коливання ціни +40,04%; за травень (01.05-31.05) 2024 року 4221,92 грн/МВт.год та за червень (01.06-31.06) 2024 року 5403.38 грн/ МВт.год, відсоток коливання ціни +27,98% та аналізи ринку електричної енергії, в яких зазначена середньозважена ціна РДН ОЕС України за травень 2024 року 4221,92 грн/МВт.год та за червень 2024 року - 5403,38 грн/МВт.год.

Відтак, за додатковою угодою №2 ціну було збільшено на 20,54% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в додатковій угоді №1.

Додатковою угодою №3 від 30.07.2024 сторони вирішили внести зміни в договір, виключивши з додатку №2 переліку об`єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії, точки за адресою: с. Мусорівці, вул. Долина, 1, ЕІС коди 62Z4713373368183 та 62Z0856412084360.

Додатковою угодою №4 від 12.08.2024 сторони вирішили внести зміни в п.п.2.3, 5.1. Договору, виклавши їх у наступній редакції: "2.3. Договірний обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 627 470,72 кВт/год. 5.1. Ціна за спожиту електричну енергію в 2024 році без урахування тарифів на її розподіл на момент укладення договору до 30.04.2024 складає 5494,284 грн за 1000 кВт/год, в т.ч. ПДВ - 4578,57 грн. З 01.05.2024 по 31.05.2024 складає 5 951,935669 грн за 1000 кВт/год, в т.ч. ПДВ - 991,989278 грн, з 01.06.2024 по 30.06.2024 складає 7 175 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 1 195,8 грн, з 01.07.2024 складає 7 821,08 грн за 1000 кВт/год. в т.ч. ПДВ - 1 303,51 грн."

Також сторонами внесено зміни у Додаток №1, зменшивши договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії. Всі умови цієї додаткової угоди №1 застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до її укладення, а саме - з 01.07.2024.

Як підтвердження коливання ціни постачальником надано копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 30.07.2024 № 948/24, яку надіслано споживачу листом від 02.08.2024 №40, що містить інформацію про порівняння середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались на червень 2024 року (01.06-30.06) 5403,38 грн/МВт.год та за липень (01.07-31.07) 2024 року 5967,11 грн/МВт.год. Відсоток коливання ціни +10,43% та аналізи ринку електричної енергії, в яких зазначена середньозважена ціна РДН ОЕС України за червень 2024 року 5403,38 грн/МВт.год та за липень 2024 року 5967,11 грн/МВт.год.

Відтак, за цією додатковою угодою ціну було збільшено на 9% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в додатковій угоді №2.

Додатковою угодою №5 від серпня 2024 сторони вирішили внести зміни в п.п. 3.1., 14.1. Договору, виклавши їх у наступній редакції: "3.1. строк (термін) поставки (передачі) товару за цим договором до 00 год. 00 хв. 28.08.2024. 14.1.Договір набуває чинності з 01.01.2024 та діє у частині постачання електричної енергії до 00 год. 00 хв. 28.08.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором".

Додатковою угодою №6 від 25.09.2024 сторони вирішили внести зміни в п.п. 2.3, 3.1., 5.1. Договору, виклавши його у наступній редакції: "2.3. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 526 874 кВт/год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. 3.1.Строк (термін) поставки (передачі) товару за цим договором до 29.08.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. 5.1. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 2 999 934,81 грн у т.ч. ПДВ - 499 989,135 грн".

На виконання договірних умов Постачальником було поставлено з січня по серпень 2024 року електричну енергію в загальній кількості 526 874 кВт/год, а Споживачем оплачено її вартість на загальну суму 2 999 934,81 грн. Це підтверджується наступними документами:

1) актами купівлі - продажу електричної енергії:

- акт №88 від 15.02.2024 - 116 891 кВт/год на суму 642 232,36 грн з ПДВ;

- акт №157 від 14.03.2024 - 129 343 кВт/год на суму 710 647,18 грн з ПДВ;

- акт №319 від 31.03.2024 - 121 001 кВт/год на суму 664 813,86 грн з ПДВ;

- акт №446 від 30.04.2024 - 70 881 кВт/год на суму 389 440,34 грн з ПДВ;

- акт №586 від 21.06.2024 - 46 428 кВт/год на суму 276 336,47 грн з ПДВ;

- акт №719 від 22.07.2024 - 22 602 кВт/год на суму 162 170, 26 грн з ПДВ;

- акт №869 від 20.08.2024 - 9 153 кВт/год на суму 71 586,38 грн з ПДВ;

- акт №1003 від 31.08.2024 - 10 575 кВт/год на суму 82 707,96 грн з ПДВ;

2) платіжними інструкціями:

- №240 від 19.02.2024 на суму 1 648,30 грн;

- №241 від 19.02.2024 на суму 41 018 грн;

- №242 від 19.02.2024 на суму 454 168,50 грн;

- №243 від 19.02.2024 на суму 145 397,56 грн;

- №548 від 19.03.2024 на суму 370 237,82 грн;

- №549 від 19.03.2024 на суму 298 202,27 грн;

- №550 від 19.03.2024 на суму 2 747,14 грн;

- №551 від 19.03.2024 на суму 39 459,95 грн;

- №820 від 09.04.2024 на суму 337 349,04 грн;

- №821 від 09.04.2024 на суму 312 740,54 грн;

- №822 від 09.04.2024 на суму 2 747,14 грн;

- №823 від 09.04.2024 на суму 11 977,14 грн;

- №1103 від 09.05.2024 на суму 16 482,85 грн;

- №1104 від 09.05.2024 на суму 2 197,71 грн;

- №1105 від 09.05.2024 на суму 182 410,23 грн;

- №1106 від 09.05.2024 на суму 188 349,55 грн;

- №1891 від 25.06.2024 на суму 83 837 грн;

- №1892 від 25.06.2024 на суму 189 302 грн;

- №1893 від 26.06.2024 на суму 2 249,73 грн;

- №1894 від 25.06.2024 на суму 947,74 грн;

- №2084 від 24.07.2024 на суму 86 100,48 грн;

- №2085 від 24.07.2024 на суму 76 069,78 грн4

- №2376 від 27.08.2024 на суму 782,11 грн;

- №2377 від 27.08.2024 на суму 39 527,74 грн;

- №2378 від 27.08.2024 на суму 31 276,53 грн;

- №2505 від 16.09.2024 на суму 42 120,42 грн;

- №2506 від 16.09.2024 на суму 40 274,70 грн4

- №2507 від 16.09.2024 на суму 312,84 грн

Таким чином, з урахуванням всіх додаткових угод ціна за 1 кВт/год електричної енергії зросла, а обсяг поставленої електричної енергії зменшився до 526 874 кВт/год замість 690 000 кВт/год. Загальна вартість Договору зменшилась до 2 999 934,81 грн.

Як наслідок, прокурор стверджує, що відповідач передав позивачу 2 меншу кількість товару, а Споживачем внаслідок незаконного укладення додаткових угод надміру сплачено 105 139,42 грн.

Відтак, на думку прокурора, додаткові угоди №1, №2 та №4 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти стягненню з відповідача на користь місцевого бюджету Збаразької міської ради.

Наведені вище обставини й стали підставою для звернення прокурора до суду із первісним позовом.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Щодо звернення прокуратури слід зазначити наступне.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до положень п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти росії").

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує на те, що ціна товару у тендерній пропозиції відповідача 1 під час проведення ним спірної закупівлі могла бути усвідомлено занижена для отримання перемоги у торгах, що робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №-2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

На виконання вимог, установлених ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Теребовлянською окружною прокуратурою направлено листі від 21.10.2025 № 54/1-2978 ВИХ-25 начальнику Західного офісу Держаудитслужби та начальнику управління Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області, у якому наведено допущені порушення при укладенні додаткових угод до Договору № 1 від 01.01.2024 між Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради і ТОВ "Тернопільенерготрейд" та запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів.

Листом від 27.10.2025 № 131913-17/2250-2025 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило окружну прокуратуру, що заходи вживатися шляхом звернення до суду не будуть. При цьому, незважаючи на викладені у листі прокуратури питання, причини невжиття заходів не вказано.

Однак, з огляду на перелічені вище законодавчі приписи та фактичні обставини, судом критично оцінюються такі твердження органу, котрий уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Як наслідок, суд погоджується із доводами прокурора про те, що зібраними у справі доказами підтверджується бездіяльність контролюючого органу - позивача 1 та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Збаразької міської ради та Управління освіти, молоді та спорту Збаразької ради.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

В даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва порушених інтересів держави органами прокуратури.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує на: наявне порушення майнових інтересів територіальної громади у бюджетній сфері та необхідність їх захисту; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснює захисту порушених інтересів.

Також, слід врахувати, що органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 10, ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону, (ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах серед іншого поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення про Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, затвердженого рішенням Збаразької міської ради від 29.03.2024 № VIII/31/26, Управління є виконавчим органом Збаразької міської ради, є підзвітним і підконтрольним Збаразькій міській раді, виконавчому комітету міської ради, міському голові.

Управління є юридичною особою публічного права (п. 1.4 Положення).

Як зазначено у п. 1.5 Положення, Управління є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, визначеними рішенням про місцевий бюджет та фінансування установ і закладів, підпорядкованих Управлінню, міських програм та заходів. Фінансову діяльність Управління як головний розпорядник бюджетних коштів здійснює відповідно до Бюджетного кодексу України.

Пунктами 6.1, 6.2 та 6.3 Положення передбачено, що Управління фінансується за рахунок коштів міського бюджету, які виділені на його утримання. Майно, яке знаходиться на балансі Управління, є комунальною власністю Збаразької міської ради. Управління є неприбутковою організацією та не має на меті отримання доходів.

Отже, витрати на оплату електричної енергії за Договором № від 01.01.2024, укладеним Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради та ТОВ "Тернопільенерготрейд" здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, Управління розпорядилося не власними коштами, а витратило бюджетні кошти, виділені з міського бюджету.

Статтею 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Джерелом фінансування вказаної у позовній заяві закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Збаразька міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Держава створює умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на товар спричиняє істотну шкоду інтересам держави та територіальної громади щодо здійснення комунальної власності, тобто права територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном (коштами), що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу.

Використання коштів місцевого бюджету беззаперечно становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Теребовлянська окружна прокуратура листом від 20.10.2025 № 54/1-2960вих-25 звернулася до Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради з приводу пред`явлення позову до суду.

У відповідь на лист прокуратури Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради листом від 27.10.2025 № 1394/01-15 про надання інформації повідомило, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням, на даний час не має змоги подати позов до суду.

Також Теребовлянською окружною прокуратурою на адресу Збаразької міської ради скеровано лист №54/1-2977вих.25 від 21.10.2025 із зазначенням допущених порушень при укладенні додаткових угод до Договору та запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів.

Листом №2982/03-04 від 27.10.2025 Збаразька міська рада повідомила, що не зверталась та не буде звертатись з позовом до суду враховуючи обмежений фінансовий ресурс.

При цьому суд враховує, що чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних із визнанням правочину недійсним. Відтак, виходячи з положень ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, слід прийти до висновку, що крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у такій справі може бути будь-яка особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом згідно визначених позивачів.

Щодо позовних вимог за первісним позовом суд вказує на наступне.

Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України "Про публічні закупівлі" (далі Закон), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, у його розумінні замовниками закупівель є органи державної влади (органи законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Відповідно до ст.5 Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури за купівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу частини першої статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу частин першої - третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України обумовлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього ж Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

При вирішенні цього спору судом враховуються правові висновки, що наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, за якими:

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч.5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Також судом приймається до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що не вбачає підстав для відступу від висновків про застосування норм права, що викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

Окрім цього, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 у постанові від 18 червня 2021 року зазначав, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. У вищезазначеній постанові також вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма щодо збільшення ціни застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі", нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Також суд приймає до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Постанова № 1178) затверджено Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Проте Постанова № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що Постанова № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Виходячи з вище наведеного в сукупності, встановлення судом факту збільшення учасниками договірних відносин, відповідно до додаткових угод №2 та №4, ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни електричної енергії , яка була обумовлена Договором, слугує самостійною та достатньою підставою для визнання таких додаткових угод недійсними в судовому порядку.

Що стосується додаткової угоди №1 до Договору суд відзначає наступне.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 у постанові від 18 червня 2021 року зазначав, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. У вищезазначеній постанові також вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма щодо збільшення ціни застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про публічні закупівлі, нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

При цьому, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів, і до внесення відповідних змін до нього.

Разом з тим, у спірних правовідносинах підставою для внесення змін до істотних умов Договору згідно додаткової угоди №1 в частині збільшення ціни за одиницю товару (визначення відсотку її коливання) слугувала інформація про порівняння середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склалися за січень 2024 року (01.01- 31.01) 3858,57 грн/МВт.год та за травень 2024 року (01.05-31.05) 4221,92 грн/МВт.год.

З даного приводу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі №913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі №910/17520/21).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України .

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі №926/3244/22).

Укладаючи додаткову угоду №1 до договору №1 від 01.01.2024, якою збільшено ціну за 1 кВт/год, сторони керувалися ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати. Однак, на переконання суду цей письмовий доказ достовірно не свідчить про рівень ціни на дату укладення спірної додаткової угоди.

У постанові №927/491/19 від 18.06.2021 Верховний Суд зауважив, що відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі мали б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"). Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Обидві сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару. Враховуючи, що договір не містив відповідних застережень та положень, зазначені аргументи скаржника відхиляються. Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

У справі № 915/1868/18 Верховний Суд виходив з того, що висновок Миколаївської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів дизельного палива, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору. Відповідно дані, викладені у висновках Миколаївської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договору.

Виходячи з вище наведеного в сукупності, суд констатує, що у спірних правовідносинах, уклавши додаткову угоду №1 до договору від 01.01.2024 контрагенти не збільшили ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, що була узгоджена ними при укладенні Договору. Водночас, таке підвищення ціни відбулося з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині відсутності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку в період між укладанням Договору та додаткової угоди №1 (між 01.01.2024 та 17.06.2024).

Відтак, у цій частині позов підлягає задоволенню, а додаткова угода №1 до Договору визнанню недійсною як така, що укладена всупереч закону.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про публічні закупівлі" № 4888-IX від 27.05.2026, суд у даній справі зазначає, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон № 4888-IX, яким внесені зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII та викладено його в наступній редакції:

"Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)".

Відповідно до пунктів 1-2 Розділу ХІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4888-IX "Про публічні закупівлі" він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4888-IX "Про публічні закупівлі" передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), яку, в редакції до внесення змін Законом № 4888-IX трактувалися із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4888-IX "Про публічні закупівлі" чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Введення в дію Закону України № 4888-IX "Про публічні закупівлі" відбудеться 24.03.2027.

Тобто, після введення в дію Закону України № 4888-ІХ "Про публічні закупівлі" щодо внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України № 4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України № 4888-ІХ в частині внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII "Про публічні закупівлі", застосовується редакція статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до спірних правовідносин статтю 41 Закону України № 922-VIII "Про публічні закупівлі" в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Також суд з даного приводу зважає на правові позиції , що викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №910/4867/24.

З урахуванням вищевикладеного, додаткові угоди №1, №2, №4 підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо вимоги про повернення грошових коштів, слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

При цьому судом було враховано відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Оскільки додаткові угоди №1, №2, №4 є недійсними та не породжує правових наслідків для сторін, правовідносини між ними щодо ціни електричної енергії мали регулюватись умовами договору №1 від 01.01.2024.

Відповідно до платіжних інструкцій Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради сплатило ТОВ "Тернопільенерготрейд" на виконання умов Договору грошові кошти в розмірі 2 999 934,81 грн.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 105 139,42 грн. Ці грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути до місцевого бюджету Збаразької міської ради, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін та встановивши норму права, що підлягає фактичному застосуванню для вирішення цього спору, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову і в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог ТОВ "Тернопільенерготрейд" за зустрічним позовом.

Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Стаття 213 Цивільного кодексу України визначає тлумачення змісту правочину.

Так, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У частинах 3 та 4 ст. 213 Цивільного кодексу України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:

Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (абз. 1 ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали під час вчинення правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні (абз. 2 ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Третім рівнем тлумачення (за безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Такий висновок Верховного Суду міститься у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 18.03.2021 у справі №910/9525/19 та від 12.05.2022 у справі №756/15123/18.

У постанові від 25.07.2018 у справі №317/39/17 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто, суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину; з огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 14 лютого 2018 року в справі № 925/106/17, від 5 лютого 2020 року в справі № 910/15161/18, від 18 березня 2021 року в справі № 910/9525/19 та від 19 грудня 2023 року в справі № 925/1205/22.

Разом із цим, ТОВ "Тернопільенерготрейд" просить надати тлумачення договору, який протягом тривалого часу виконувався сторонами і на час звернення позивача до суду з даним позовом є виконаним, у тому числі за зобов`язаннями з поставки обумовленої продукції та її повної оплати. Натоміть, тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов.

Крім того, відповідно до пункту 14.1. договору (з урахуванням внесених до них додатковою угодою №5 змін), строк дії вказаного правочину закінчився 28 серпня 2024 року. Разом із цим, даний позов Товариство подало до суду лише 20.02.2026.

У свою чергу, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення може тільки роз`яснювати вже існуючі умови угоди і не може створювати нові зобов`язання за нею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 2 лютого 2023 року в справі № 910/9525/19.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розтлумачення умов підпункту 14.6.2. договору №1 про постачання електричної енергії від 01.01.2024, в порядку статті 213 ЦК України та у спосіб, вказаний ТОВ "Тернопільенерготрейд".

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності), зокрема, таких умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність, ефективність обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Отже, оскільки тлумачення не може створювати нових, а лише роз`яснює існуючи між сторонами умови угоди; тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, встановлені судами обставини виключають необхідність застосування до спірних правовідносин статті 213 ЦК України в аспекті тлумачення змісту того правочину (його пункту), який тривалий час виконувався його сторонами.

Згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи № 905/730/20, від 22.12.2022 зі справи № 910/9215/21.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ТОВ "Тернопільенерготрейд" до Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради про тлумачення умов договору є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору, як за первісними так і зустрічними позовними вимогами були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору як за первісним, так і за зустрічним позовом покладаються на ТОВ "Тернопільенерготрейд".

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 14.06.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024, укладену між ТОВ "Тернопільенерготрейд" (код ЄДРПОУ 44787371) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 15.07.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024, укладену між ТОВ "Тернопільенерготрейд" (код ЄДРПОУ 44787371) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 12.08.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024, укладену між ТОВ "Тернопільенерготрейд" (код ЄДРПОУ 44787371) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (вул. 15 Квітня, б. 2М, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 44787371) до місцевого бюджету Збаразької територіальної громади (р/р UA538999980314010535000019761, код класифікації доходів бюджету: 21080500) грошові кошти в сумі 105 139 (сто п`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн 42 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (вул. 15 Квітня, б. 2М, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 44787371) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 9 689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 60 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 10.08.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко