Рішення № 138853715, 23.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/5/26)

Провадження №10/913/266/20(913/5/26)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(913/5/26) за позовом Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес (місцезнаходження: вул.Ливарська, буд.5, м.Київ, 04073)

відповідача 2 ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд. 17, м.Київ, 04053)

до відповідача -1 - Публічного акціонерного товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес (місцезнаходження: вул.Ливарська, буд.5, м.Київ, 04073)

відповідача 3 ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про визнання договорів недійсним

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю ЮС-Металл (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Шептовицька А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідач 1 за позовом третьої особи) адвокат Кілічава Т.М., що діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АА № 1082872 від 16.03.2026, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.12.2003 № 1865;

від відповідачів 1-2 за первісним позовом (відповідачів 2-3 за позовом третьої особи) - представники не прибули;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кузьмік Д.В., що діє на підставі довіреності від 02.10.2025 б/н.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес та ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес та ОСОБА_1 заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 28.12.2023 у розмірі 9000000 грн.

В обґрунтування поданого позову ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначено про неналежне виконанням ТОВ «Завод «Старпрес» та ОСОБА_1 умов укладених договорі відступлення права вимоги та поруки щодо повної та своєчасної оплати за відступлене право вимоги.

Позивачем заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 50000 грн 00 коп.

Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія до своєї позовної заяви додало клопотання без номеру від 21.01.2026 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, посилаючись на перебування позивача в судовій процедурі розпорядження майном в межах справи №913/266/20 про банкрутство ПАТ Українська інноваційна компанія та положення п.4 ст. 8 Закону України Про судовий збір.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2026 матеріали справи №913/266/20(913/5/26) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.02.2026 у задоволенні клопотання без номеру від 21.01.2026 Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Позовну заяву без номеру від 21.01.2026 Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху. Встановлено Публічному акціонерному товариству Українська інноваційна компанія строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання позову та заяви про збільшення розміру позовних вимог у розмірі 108000 грн 00 коп.

11.02.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд від Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія надійшла заява без номеру від 11.02.2026 про усунення недоліків позовної заяви, в якій на виконання вимог ухвали суду позивачем надано докази сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/266/20(913/5/26). Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.03.2026 о 14 год. 00 хв.

03.03.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» надійшов відзив на позовну заяву без номеру від 03.03.2026, в якому відповідачем зазначено про часткове визнання позову, зокрема визнано обставини укладення спірних договорів про відступлення права вимоги, порушення відповідачем зобов`язань за укладеними договорами, та визнання заборгованості в розмірі 5214000 грн 00 коп., оскільки на виконання умов договору про відступлення права вимоги було сплачено грошові кошти в розмірі 4786000 грн 00 коп., про що відповідачем надано до суду належним чином завірені копії платіжних інструкцій та банківських виписок.

16.03.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд до Господарського суду Луганської області надійшла позовна заява третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія, Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес;

- визнати недійсним договір поруки, укладений між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 ;

-застосувати наслідки недійсності договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладеного між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес повернути отримані внаслідок укладення недійсного договору оригінали документів ПАТ Українська інноваційна компанія.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що по перше, ПАТ «Український інноваційний банк» (який з порушенням закону перейменовано на ПАТ «Укрінком» є неплатоспроможним банком, виведення якого з ринку виконується фондом на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020 (далі Закон №590-ІХ), що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому порядку на ПАТ «Укрінком», а відтак й ПАТ «Укрінком» не набуло прав банку, та відповідно і відсутні юридичні підстави набуття ТОВ «Завод «Старпрес» права відповідних кредиторських вимог, оскільки відповідні правочини не відповідають ч.1 ст. 203 ЦК України та є нікчемними у силу частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

По друге, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено про наявність мораторію на відчуження майна боржника відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки укладення договору, за яким відчужується належне боржнику право вимоги до третьої особи, призводить до зменшення майнових прав боржника, і внаслідок цього порушує права кредиторів, одним з яких є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо застосування інституту реституції у вказаному спорі, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що зважаючи на недійсність спірних договорів про відступлення права вимоги та договору поруки (як договору, укладеного з метою забезпечення виконання за основним зобов`язанням) існує необхідність, відповідно до ст. 216 ЦК України ТОВ «Завод «Старпрес» повернути другій стороні у натурі все, що ним було одержано на виконання цього правочину, а саме повернути документи, отримані згідно договору про відступлення права вимоги.

У судовому засіданні 18.03.2026 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 22.04.2026 о 12 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.03.2026 залучено до участі у справі №913/266/20(913/5/26) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд. 17, м.Київ, 04053, ідентифікаційний номер юридичної особи - 21708016) у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №913/266/20(913/5/26) - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія, Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - прийнято до розгляду.

Вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

16.04.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від ПАТ «Українська інноваційна компанія» відзив без номеру від 14.04.2026 на позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними договорів, в якому проти заявлених третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору заперечено з підстав необґрунтованості.

Зокрема, відповідачем за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору зазначено, що сталою судової практикою визначено, що ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту (постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.20255 у справі №921/534/23, від 18.02.2025 у справі №915/741/25, від 26.02.2025 у справі №908/401/18, від 20.03.2025 у справі №909/578/17, від 20.03.202 у справі №902/538/16, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 23.04.2024 у справі №465/6061/19-ц).

Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» зазначено, що постанова Національного банку України №934 від 24.12.2015 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», постанова Національного банку України №180 від 22.03.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 18.02.2018, №622 від 21.03.2019 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» були скасовані та визнані протиправними в судовому порядку (справа №826/14033/17, справа №826/5352/16, справа №640/5446/19, справа №826/4471/18).

При цьому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18.10.2022 у справі №826/4471/18 дійшов висновку, що оскільки постанову Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 385 від 22.03.2016 скасовані, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення № 536 від 15 лютого 2018 року про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та продовження повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк» підлягає скасуванню, оскільки є похідним від скасованих рішень та спрямованим на продовження процедури ліквідації банку, яка визнана судами протиправною.

Також, Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» зазначено про неможливість застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, оскільки ані ПАТ «Укрінком», ані ТОВ «Завод «Старпрес» не були учасниками даної справи; правові висновки щодо нікчемності правочину укладеного органом управління ПАТ «Укрінбанк» з посиланням на приписи ч.3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не можуть прийматись до уваги як такі, що зроблені за встановлення інших обставин; крім того справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а отже остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Щодо наявності мораторію на відчуження майна боржника, ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначено, що зокрема у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено Кодексом України з процедур банкрутства, в свою чергу відповідно до даних балансу товариства станом на 01.01.2026, вартість активів майна становить 2325832 тисяч грн, а вартість відчужених майнових прав за спірним договором становить 10000000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 22.04.2026 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 13.05.2026 о 15 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

07.05.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява №60-4260/26 від 07.05.2026 про зміну предмету позову, в якій третьою особою зазначено про уточнення та доповнення свого позову новою вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим №1974, укладеного між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Завод «Старпрес», оскільки укладення вказаного договору, за яким відчужується належне боржнику право вимоги на предмет іпотеки, здійснено без згоди зборів/комітету кредиторів.

Дослідивши у судовому засіданні 13.05.2026 подану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заяву про зміну предмету позову суд дійшов висновку про її задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З урахуванням наведеного, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимоги позивача.

Як вбачається зі змісту поданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заяви про зміну предмету позову, позивач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим №1974, укладений між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Завод «Старпрес».

В обґрунтування поданої вимоги, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що вищевказаний договір підлягає визнанню на тих же самих підставах, що і договір про відступлення права вимоги частини заборгованості за кредитним договором та договором поруки, зокрема, ПАТ «Український інноваційний банк» (який з порушенням закону перейменовано на ПАТ «Укрінком» є неплатоспроможним банком, виведення якого з ринку виконується фондом; ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому порядку на ПАТ «Укрінком», а тому й ПАТ «Укрінком» не набуло прав банку, та відповідно і відсутні підстави набуття ТОВ «Завод «Старпрес» відповідної вимоги; грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ «Укрінком» в межах справи про банкрутство №913/266/20 визнані ухвалою суду від 12.06.2025, а тому відчуження належного боржнику право вимоги, повинно здійснюватися зі згодою зборів/комітету кредиторів.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору не змінюються, суд приймає заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміну предмету позову та продовжує розгляд справи з урахуванням цієї заяви.

У судовому засіданні 13.05.2026 постановлено ухвалу про: задоволення заяви №60-4260/26 від 07.05.2026 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміну предмету позову; відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 17.06.2026 об 11 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Судове засідання, призначене на 17.06.2026 об 11 год 20 хв., не відбулось, оскільки суддя Масловський С.В. з 15.06.2026 перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Про те, що судове засідання не відбудеться, учасників справи було повідомлено телефонограмою від 16.06.2026.

16.06.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» надійшли додаткові письмові пояснення без номеру від 16.06.2026, в яких позивачем зазначено, що відповідно до умов укладеного договору про відступлення права вимоги, сторони погодили, що оплата вартості відступленого права вимоги здійснюється новим кредитором шляхом безготівкового переказу на рахунок третьої особи- ТОВ «АЛЬТЕР М», що відповідає приписам ст. 257, 1000 ЦК України, та було зумовлено обставинами накладення арешту на рахунки ПАТ «Українська інноваційна компанія» в межах відкритих виконавчих проваджень.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.06.2026 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 30.06.2026 о 13 год. 45 хв.

У судовому засіданні 30.06.2026 постановлено ухвалу постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.07.2026 об 11 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) частину права вимоги, яке належить первісному кредитору відповідно до умов кредитного договору №07-112 від 19.10.2017 зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною.

Боржником за зобов`язаннями по кредитному договору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Красилівмаш» (код ЄДРПОУ 36719878, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, м.Красилів, вул.Центральна, 16, надалі за текстом боржник) на підставі трьохстороннього договору про переведення боргу від 05.09.2014, укладеного між Первісним кредитором, Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Укртехнопром» та Товариством з обмеженою «Завод «Красилівмаш».

Відповідно до п.1.2 договору право вимоги за кредитним договором відступається щодо вимоги частини процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, наданим відповідно до умов кредитного договору та несплачених боржником в сумі 2310528 грн 85 коп.

Відповідно до п.1.3 новий кредитор після переходу до нього частини права вимоги стає другим кредитором за кредитним договором та одержує право вимагати від боржника належного виконання частини зобов`язань за кредитним договором, в розмірі визначеному п.1.2 договору.

В силу цього договору, первісний кредитор відступає новому кредитору також права іпотекодержателя за іпотечним договором від 15.11.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4665. Сторони досягли згоди, що перехід до нового кредитора прав іпотекодержателя за іншими договорами іпотеки, які забезпечують зобов`язання боржника перед первісним кредитором за кредитним договором не відбувається (п.1.4. договору).

Відповідно до п.3.1. договору частина права вимоги за кредитним договором вважається відступленою з моменту підписання сторонами договору та акту приймання передачі прав та документів, які є невід`ємною частиною.

Акт прийому передачі прав та документів первісний кредитор і новий кредитор складають та підписують одночасно з підписанням даного договору (п.3.2. договору); первісний кредитор зобов`язаний направити боржнику письмове повідомлення про відступлення частини права вимоги за кредитним договором (п.3.3 договору); відступлення частини права вимоги за договором здійснюється без згоди боржника (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1. договору ціна відступленого частини права вимоги за договором становить 10000000 грн 00 коп.

Відповідно до п.4.2 договору оплата по договору здійснюється на умовах розстрочення платежу. Новий кредитор оплачує ціну відступлення частини права вимоги за наступним графіком: до 10.01.2024 3000000 грн 00 коп., до 10.02.2024 3000000 грн 00 коп., до 10.03.2024 2000000 грн 00 коп., до 10.04.2024 2000000 грн 00 коп.

Відповідно до п.4.3 договору, вартість відступлення частини права вимоги сплачується новим кредитором шляхом безготівкового переказу грошових коштів за наступними платіжними реквізитами: Отримувач: ТОВ «АЛЬТЕР-М», код ЄДРПОУ 44448714, IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», призначення платежу «Для ПАТ «Укрінком», код ЄДРПОУ 05839888, вартість права вимоги відповідно до договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, без ПДВ, на підставі договору доручення на прийом та сплату платежів від 26.11.2021».

28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (кредитор за договором) та ОСОБА_1 (поручитель за договором) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» зобов`язань за договором відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладеним між кредитором та боржником, щодо сплати боржником на користь кредитора вартості відступленого права вимоги у розмірі 10000000 грн 00 коп., в строки та на умовах, визначених основним договором.

Поручитель зобов`язується нести перед кредитором солідарну з боржником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов`язань за основним договором (п.1.2. договору поруки).

Відповідно до п.2.2. договору поруки у випадку порушення боржником умов основного договору: несплата вартості права вимоги у строки визначені основним договором, поручитель зобов`язаний зробити це за боржника протягом 5 робочих днів з дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) боржником відповідних умов основного договору.

Відповідно до п.3.1.договору поруки у випадку неперерахування суми заборгованості в строки, передбачені в п.2.2 цього договору, поручитель сплачує кредитору пеню, яка нараховуються на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів її існування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» підписано акт прийому передачі прав та документів згідно договору про відступлення права вимоги від 28.12.2023, відповідно до умов якого на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 28.12.2023, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв у відповідності до зазначеного договору про відступлення частину права вимоги до наступного боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Красилівмаш», а саме проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 у сумі 2310528 грн 85 коп.

У зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 28.12.2023, первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує наступні документи: оригінали іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013, договору про внесення змін та доповнень №1 від 17.11.2013 до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013, договору про внесення змін та доповнень №2 від 05.09.2014 до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013, договору про внесення змін та доповнень №3 від 09.12.2014 до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013.

28.07.2025 між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Завод «Старпрес» укладено додатковий договір №1 до договору відступлення прав вимоги від 28.12.2023, відповідно до умов якого сторони погодили викласти п.4.3. договору в наступній редакції:

«Вартість відступлення частини права вимоги сплачується новим кредитором шляхом безготівкового переказу грошових коштів за наступними платіжними реквізитами: Отримувач: ТОВ «ФЕНІКС ФРІДОМ», код ЄДРПОУ 45727287, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк», призначення платежу «Для ПАТ «Укрінком», код ЄДРПОУ 05839888, вартість права вимоги відповідно до договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, без ПДВ, на підставі договору доручення на прийом та сплату платежів від 28.07.2025».

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Завод «Старпрес» та ОСОБА_1 умов укладених договорі відступлення права вимоги та поруки щодо повної та своєчасної оплати за відступлене право вимоги, ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги.

Разом з цим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звертається до Господарського суду Луганської області із позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання недійсними вище укладених договорів у зв`язку з тим, що ПАТ «Український інноваційний банк» (який з порушенням закону перейменовано на ПАТ «Укрінком» є неплатоспроможним банком, виведення якого з ринку виконується фондом на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16; ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому порядку на ПАТ «Укрінком», а тому й ПАТ «Укрінком» не набуло прав банку, та відповідно і відсутні підстави набуття ТОВ «Завод «Старпрес» відповідної вимоги; грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ «Укрінком» в межах справи про банкрутство №913/266/20 визнані ухвалою суду від 12.06.2025, а тому відчуження належного боржнику право вимоги, повинно здійснюватися зі згодою зборів/комітету кредиторів.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до приписів ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов`язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов`язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

У Цивільному Кодексу України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №915/1818/23, від 23.07.2025 у справі №907/311/21, від 11.11.2025 у справі №909/1028/20, від 14.04.2026 у справі №907/248/25).

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З приводу тверджень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо продовження процедури виведення банку з ринку на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" та визнання укладених спірних договорів нікчемними, господарським судом зазначено наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно; продовжено повноваження ліквідатора ПАТ Укрінбанк провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Оберемку Роману Анатолійовичу строком на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №622 від 21.03.2019 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк строком на один рік з 21.03.2019 до 22.03.2020 включно; продовжено повноваження ліквідатора ПАТ Укрінбанк, визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, крім повноважень в частині підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному законом, в частині організації реалізації активів банку та крім повноважень щодо звернення до пов?язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з законом прирівнюються до вкладів, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Міхну Сергію Семеновичу строком на один рік з 23.03.2019 до 22.03.2020 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1044 від 24.04.2019 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ Український інноваційний банк, делеговані заступнику начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Матвійчуку Олексію Юрійовичу з 02.05.2019.

Також, відповідно до вказаного рішення, з 02.05.2019 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ Укрінбанк призначено начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Дурдиєва Романа Вікторовича і делеговано йому повноваження ліквідатора ПАТ Укрінбанк, визначені п.п. 4, 5, 6 частини другої статті 37, п.4 частини першої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №616 від 17.03.2020 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк на один рік з 23.03.2020 до 22.03.2021 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1485 від 10.08.2020 продовжено процедуру виведення ПАТ Укрінбанк (на теперішній час найменування Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія) з ринку шляхом виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів; призначено уповноваженою особою Фонду стосовно продовження процедури виведення ПАТ Укрінбанк з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича.

Повноваження ліквідатора ПАТ УКРІНБАНК визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов?язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Цим же рішенням визначено, що процедура виведення ПАТ УКРІНБАНК з ринку здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України №590-X від 13.05.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності (далі - Закон №590) та відповідно до частини п?ятої статті 44 Закону.

Рішення виконавчої дирекції Фонду №1485 від 10.08.2020 Про продовження процедури виведення ПАТ УКРІНБАНК з ринку і призначення уповноваженої особи прийняте на підставі пункту 2 частини п?ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п?ятої статті 44, статті 48 Закону, пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №590.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, було видано виконавчий лист №826/5325/16 від 15.07.2016 про зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в якості банківської установи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Задовольняючи зазначену заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що застосування такого способу виконання рішення, призведе до відновлення прав заявника, оскільки Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") завершить процедуру припинення банківської діяльності, передбаченої законодавством та продовжить свою діяльність як юридична особа, яка немає статусу банку, а також до повного виконання рішення суду у даній справі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовані та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного банку України.

Враховуючи викладене, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом мажоритарний акціонер Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання протиправними та скасування рішень.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України Про банки і банківську діяльність необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №826/14033/17 заяву Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про роз`яснення судового рішення задоволено частково.

Роз`яснено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17, таким чином, що:

- постанова Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, які були визнані протиправними та скасовані за рішенням суду, є протиправними та скасованими з моменту їх прийняття, не породжують жодних правових наслідків з дати їх прийняття та не є законними дозвільними правовими актами, які можуть бути підставою для запровадження та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ УКРІНБАНК;

- визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку зумовлювало відновлення стану ПАТ Укрінбанк, який передував їх винесенню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №826/14033/17 апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2016 року №3255/5 про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16 зроблено висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відповідна уповноважена особа не має будь - яких повноважень щодо ПАТ "Укрінбанк" у зв`язку зі скасуванням судами рішень про запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації у банку.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що статус банку набувається з моменту прийняття Національним банком України рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банку або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого (реорганізації чи ліквідації) є здійснення Національним банком України запису в Державному реєстрі банків про припинення банку. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банку.

Правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

У зв`язку з цим, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ Український інноваційний банк про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ Укрінбанк та ПАТ Українська інноваційна компанія є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків.

Також, судовою палатою зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 257 (аналогічний пункту 235) постанови від 10.12.2019 у справі №925/698/16 виснувала, що скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Такий висновок (саме щодо випадку, коли також скасовано рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації) не має нормативного підтвердження, однак був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у спірних правовідносинах за відсутності правової регламентації порядку відновлення банківської діяльності установи у зв`язку з тим, що рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії було скасоване у судовому порядку через юридично-організаційні порушення його прийняття, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії.

Усупереч наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду (щодо повноважень Фонду на управління банком попри скасування у судовому порядку як рішення Фонду про початок процедури ліквідації, так і рішення про запровадження тимчасової адміністрації) здійснення Фондом ліквідації ПАТ Український інноваційний банк (наразі ПАТ "Українська інноваційна компанія") виявилося неможливим, позаяк єдиною встановленою законом підставою для початку такої процедури є відповідне рішення Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Судова палата враховує, що за відсутності нормативного регулювання продовження процедури виведення банку з ринку шляхом ліквідації у випадку скасування у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії саме НБУ як уповноваженому суб`єкту на здійснення банківського нагляду належало прийняти у межах своєї компетенції відповідні рішення, чого зроблено не було.

Під час розгляду справи №913/266/20(913/111/21) перед Касаційним господарським судом в складі Верховного Суду постало питання щодо наявності/відсутності правових підстав для закриття провадження у справі за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ПАТ "Український інноваційний банк".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 07.08.2025 зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".

Позивач і відповідач, окрім вирішення питання компетенції між державними органами у відповідному провадженні, не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

За змістом оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд, за результатами дослідження наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації встановив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою з різними назвами, що в свою чергу унеможливлює розгляд справи по суті через відсутність спору між сторонами, при цьому нормами процесуального кодексу не передбачено можливість поєднання сторін судового процесу в одній особі.

При цьому, учасниками справи в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, які б спростовували висновок місцевого суду про те, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією і тією ж юридичною особою, не надано.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та зазначив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк", з огляду на наявну судову практику, є різними юридичними особами.

При цьому, суд апеляційної інстанції не зазначив номери справ та дати ухвалення судових рішень, за наслідком дослідження змісту яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання ПАТ "Український інноваційний банк" як існуючої самостійної юридичної особи, за якою, в силу специфіки банківського законодавства, залишилось право кредиторської вимоги за вищезазначеними правочинами.

Колегія суддів зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд неправильно кваліфікував поєднання в одній особі позивача та відповідача, оскільки суд першої інстанції застосував пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 07.08.2025 у справі №913/2660(913/111/21), з рахуванням правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, дійшов висновку, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цієї юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до статуту зазначеної юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №465/6061/19-ц.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2026 у справі №913/266/20(913/282/256) дійшов висновку, що на відміну від постанови від 16.10.2024 у справі №913/266/20, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 були сформульовані за інших обставин, визначених зокрема у пунктах 155, 156, 157, 158 такої постанови.

Таким чином висновки судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульовані у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 у справі №910/8117/17 з огляду на те, що висновки у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 були сформульовані за інших обставин стосовно ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ Українська інноваційна компанія (Боржника та Позивача у цій справі).

Аналогічного висновку дійшов Суд у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, відхиливши аргументи щодо протиставлення раніше сформульованих висновків також і у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4475/19, зазначивши, що «відмінність у судових рішеннях у справі №910/4475/19 та у справі №913/266/20 зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення: на відміну від обставин справи №910/4475/19 у справі №913/266/20 незаконність рішень загальних зборів щодо змін до статуту Товариства та їх державної реєстрації не була доведена у судовому порядку, а на дату підготовчого засідання Державний реєстр банків не містив відомостей щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку про відсутність, зокрема у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку процесуальних прав (процесуальної правосуб`єктності) діяти у спірних правовідносинах у цій справі як орган управління банку та орган контролю банку за правилами статей 4, 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від імені ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивача), а відповідно і відсутність впливу рішення у цій справі на права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної Уповноваженої особи Фонду.».

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що Верховний Суд послідовно та неодноразово у своїй судовій практиці висновує, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту (постанови: від 11 серпня 2025 року cправа №913/266/20(908/387/19); від 21 серпня 2025 року справа №913/266/20(913/119/21); від 07 серпня 2025 року cправа №913/266/20(913/111/21), від 29.10.2025 справа №913/266/20(442/1520/18), від 28.10.2025 справа №913/266/20(711/8269/17, від 11.08.2025 справа №913/266/20(908/387/19, від 20.03.2025 справа №902/538/16, від 20.03.2025 справа №909/578/17, від 18.02.2025 справа №915/741/21, від 26.02.2025 справа №908/401/18, від 28.01.2025 справа №921/534/23).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999, Конституційним Судом України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини).

Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини).

Конституційний Суд України вважає, що вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац перший, речення перше абзацу другого пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 про офіційне тлумачення положень Кримінального кодексу України 1960 року із змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України від 22 лютого 2000 року № 1483ІІІ, щодо їх дії в часі у взаємозв`язку із положеннями статті 8, частини першої статті 58, пункту 22 частини першої статті 92, частини другої статті 152, пункту 1 розділу ХV „Перехідні положення Конституції України, статті 73 Закону України „Про Конституційний Суд України, частини другої статті 4, частин першої, третьої, четвертої статті 5, частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України 2001 року (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).

Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзаци четвертий, п`ятий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року № 955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019).

За таких обставин, оскільки постанова Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" та Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку " в судовому порядку були визнані протиправними та скасовані, та ліквідаційна процедура завершена, застосування до даних правовідносин положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" є неможливим, а тому посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на нікчемність договору про відступлення права вимоги та договору поруки на підставі норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є помилковим та спростовуються вищевикладеним.

З приводу тверджень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо необхідності визнання укладених спірних договорів про відступлення права вимоги та договору поруки у зв`язку із встановленим мораторієм на відчуження майна боржника відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, господарським судом зазначено наступне.

Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вже було зазначено судом, згідно з частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Поряд з цим, крім наведених в статті 215 ЦК України та ГК України загальних вимог щодо недійсності правочину, спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними: стаття 42 Кодексу України з питань банкрутства (чинного під час звернення Позивача з вимогами у цій справі та вирішення цього спору, далі КУзПБ), частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" тощо).

Так, щодо розгляду та захисту порушених справ у межах справи про банкрутство, то такий розгляд має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено також інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ.

Згідно з положеннями зазначеної статті КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна (частина 1).

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, зокрема: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою (частина друга статті 42 КУзПБ).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові від 13.03.2025 у справі № 904/1733/23(904/2678/23) та від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20(925/287/23)), відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав передбачених, у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину. Тоді як частиною другою статті 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів. Тобто саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використала / використали право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Поняття фраудаторності правочинів знайшло своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16 (пункт 155).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, а тому такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Судом враховано, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Також, судом враховано позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульовану в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, а також у постанові від 17.10.2024 у справі №914/2161/23, відповідно до якої відсутність підстав для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником; у такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Судом встановлено, що 28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) частину права вимоги, яке належить первісному кредитору відповідно до умов кредитного договору №07-112 від 19.10.2017 зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною, зокрема щодо вимоги частини процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, наданим відповідно до умов кредитного договору та несплачених боржником в сумі 2310528 грн 85 коп.

В силу цього договору, первісний кредитор відступає новому кредитору також права іпотекодержателя за іпотечним договором від 15.11.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4665. Сторони досягли згоди, що перехід до нового кредитора прав іпотекодержателя за іншими договорами іпотеки, які забезпечують зобов`язання боржника перед первісним кредитором за кредитним договором не відбувається (п.1.4. договору).

Також, судом встановлено, що 28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (кредитор за договором) та ОСОБА_1 (поручитель за договором) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» зобов`язань за договором відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладеним між кредитором та боржником, щодо сплати боржником на користь кредитора вартості відступленого права вимоги у розмірі 10000000 грн 00 коп., в строки та на умовах, визначених основним договором.

28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» підписано акт прийому передачі прав та документів згідно договору про відступлення права вимоги від 28.12.2023, відповідно до умов якого у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 28.12.2023, первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує наступні документи: оригінали іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013, договору про внесення змін та доповнень №1 від 17.11.2013 до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013, договору про внесення змін та доповнень №2 від 05.09.2014 до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013, договору про внесення змін та доповнень №3 від 09.12.2014 до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько- пресового устаткування» від 15.11.2013.

Також, судом встановлено, що відповідно до п.4.3 договору відступлення права вимоги від 28.12.2023 вартість відступлення частини права вимоги сплачується новим кредитором шляхом безготівкового переказу грошових коштів за наступними платіжними реквізитами: Отримувач: ТОВ «АЛЬТЕР-М», код ЄДРПОУ 44448714, IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», призначення платежу «Для ПАТ «Укрінком», код ЄДРПОУ 05839888, вартість права вимоги відповідно до договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, без ПДВ, на підставі договору доручення на прийом та сплату платежів від 26.11.2021».

Відповідно до п.4.3 договору відступлення права вимоги (в редакції додаткового договору від 28.07.2025), вартість відступлення частини права вимоги сплачується новим кредитором шляхом безготівкового переказу грошових коштів за наступними платіжними реквізитами: Отримувач: ТОВ «ФЕНІКС ФРІДОМ», код ЄДРПОУ 45727287, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк», призначення платежу «Для ПАТ «Укрінком», код ЄДРПОУ 05839888, вартість права вимоги відповідно до договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, без ПДВ, на підставі договору доручення на прийом та сплату платежів від 28.07.2025».

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.06.2020 Заяву розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 01.06.2020 №02-01/55 про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів задоволено частково. Зобов`язано боржника Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" утриматись від передачі у володіння або користування рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, належних боржнику, без згоди розпорядника майна. Зобов`язано боржника утриматись від передачі бухгалтерської документації боржника без згоди розпорядника майна. В іншій частині заяви відмовити.

З урахуванням викладеного, ПАТ «Українська інноваційна компанія» в порушення приписів Кодексу України з процедур банкрутства після відкриття 15.05.2020 провадження у справі про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» було укладено 28.12.2023 договір відступлення права вимоги за кредитним договором (в частині нарахованих відсотків) та іпотечним договором без дотримання інтересів кредиторів щодо збереження об?єктів конкурсної маси, що полягає у фактичному безкоштовному відступленні права вимоги за іпотечним договором, зменшенні активів боржника та його платоспроможності, що підтверджується зокрема належним чином засвідченими копіями банківських виписок та платіжних інструкцій, відповідно до яких отримувачем грошових коштів за відступлене право вимоги за договором є треті особи (ТОВ «АЛЬТЕР -М», ТОВ «ФЕНІКС ФРІДОМ»); та разом з цим, в порушення приписів ст.27 Закону України «Про іпотеку» укладення вищевказаного договору здійснено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а тому господарський суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладеного між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес.

Щодо визнання недійсним договору поруки, укладеного 28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 господарським судом зазначено наступне.

Відповідно до правил статей 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Отже, договір поруки є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Акцесорний характер способів забезпечення виконання зобов`язань означає, що правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов`язання. А тому, якщо основне зобов`язання є недійсним внаслідок недієздатності сторін, недотримання форми правочину, тощо, не має юридичної сили і забезпечення.

З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про недійсність укладеного між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Завод «Старпрес» основного зобов`язання - договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, тому господарський суд вважає за необхідне, керуючись приписами ст.548 Цивільного кодексу України визнати недійсним договір поруки, укладений 28.12.2023 між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання за договором про відступлення права вимоги від 28.12.2023.

Щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим №1974, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес», господарським судом зазначено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Звертаючись до суду з даним позовом, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено про необхідність визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим №1974, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес», проте в порушення приписів ст.ст.74-77 Господарського процесуального кодексу України, не надано до матеріалів справи ні копії, ні оригіналу спірного договору, який Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить визнати недійсним, а також такий договір відсутній і в матеріалах первісного позову, а тому господарський суд позбавлений можливості встановити обставини його укладення та оцінки його правомірності.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі визнання договору про уступку права вимоги недійсним такий договір не створює обумовлених ним правових наслідків, а саме: 1) переходу від Первісного кредитора до Нового кредитора обумовленого договором права вимоги до третіх осіб; 2) виникнення у Первісного кредитора права вимагати у нового Кредитора сплати вартості переданого за договором права вимоги до третіх осіб.

Відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17, від 12 червня 2020 року у справі № 906/775/17, від 13 травня 2021 року у справі № 910/6360/20), від 03 грудня 2024 року у справі № 903/1251/23 (903/187/24).

Ураховуючи наведене, для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, правила статті 216 ЦК України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

З урахуванням викладеного, оскільки ПАТ «Українська інноваційна компанія» свої зобов?язання за укладеним договором відступлення права вимоги щодо передання новому кредитору документів виконало в повному обсязі, що підтверджується належним чином засвідченою копією підписаного сторонами акту прийому передачі документів від 28.12.2023, в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Старпрес» свої зобов?язання щодо оплати за відступлене право вимоги виконало частково на суму 4785000 грн 00 коп., господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування в даному випадку наслідків недійсності правочину передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню частково, а саме визнати недійсними договір відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес та договір поруки, укладений 28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 . В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про недійсність договору відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладеного між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес та договору поруки, укладеного 28.12.2023 між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 , тому у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги від 28.12.2023 в розмірі 9000000 грн 00 коп. слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові покладаються на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія».

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача за первісним позовом.

3. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариство "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес, ОСОБА_1 про визнання договорів недійсним задовольнити частково.

4. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 28.12.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес.

5. Визнати недійсним договір поруки від 28.12.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 .

6. В іншій частині позову відмовити.

8. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 5324 грн 80 коп.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач за первісним позовом (відповідач -1 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору): Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888)

Відповідач -1 за первісним позовом (відповідач -2 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору): Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Старпрес (місцезнаходження: вул.Ливарська, буд.5, м.Київ, 04073, ідентифікаційний код юридичної особи )

Відповідач- 2 за первісним позовом (відповідач -3 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору): ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків )

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд. 17, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи )

Повне рішення складено 10.08.2026

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ