Рішення № 138853592, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/14875/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.»

про стягнення 5046931,37 грн,

Представники:

від позивача Павлов Р.В.

від відповідача Дюжев І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «А.В.С.» про стягнення 5046931,37 грн, зокрема 4584872,40 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 334695,69 грн інфляційних втрат, 127363,28 грн 3% річних.

Суд своєю ухвалою від 15.12.2025 відкрив провадження у справі № 910/14875/25, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Позивач вважає, що відповідач, всупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ), як замовник будівництва не перерахував до введення об`єкта в експлуатацію до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 4584872,40 грн. Ці кошти, на думку позивача, є безпідставно збереженими, та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. 19.06.2008 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ083210519652. 23.12.2024 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123241210994 (далі - сертифікат), відповідно до якого датою початку будівництва є 19.06.2008. Відповідно до вказаних документів, замовником визначено товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.С.», об`єктом є житлово-офісний комплекс з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва.

За розрахунком позивача, розмір пайової участі підлягає обчисленню як 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Площа об`єкта будівництва (будівництво офісного центру літ. «В»), на яку позивач нараховує пайову участь, становить 3963,90 кв.м., загальна кошторисна вартість 114621810,00 грн.

Оскільки зобов`язання відповідача є грошовим, за його порушення позивач просить стягнути з відповідача борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також стягнути 3 відсотки річних. Період прострочення позивач обчислює з 24.12.2024 по 26.11.2025.

Відповідач відхилив позов повністю з таких підстав:

- виконання ним обов`язку зі сплати пайової участі за вказаною адресою. На підтвердження цих обставин відповідач посилається на те, що будівництво офісних приміщень, загальною площею 1021,20 кв.м. здійснено в рамках будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва («Престиж Хол»), яке виконувалось на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ083210519652 від 19.06.2008. 23.01.2006 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та відповідачем (забудовником) укладений договір №43 (далі - Договір № 43), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку із будівництвом житлово-офісного комплексу (загальна площа: квартир - 67031,00 кв.м) з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 7972,00 кв.м (в т.ч. приміщень без визначеного призначення - 6950,80 кв.м, офісних приміщень - 1021,20 кв.м), та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва. Загальний розмір сплаченої відповідачем пайової участі становить 19920888,01 грн, а зобов`язання відповідача за Договором № 43 становило 15292780,00 грн, різниця становить 4628108,01 грн та є безпідставно набутим позивачем майном у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України;

- відсутній обов`язок із сплати пайової участі. Обґрунтовуючи цей довід відповідач посилається на Закон № 132-ІХ, яким з 01.01.2020 виключено статтю 40 у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності», що встановлювала обов`язок для забудовників сплачувати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, та який (Закон), на думку позивача, передбачає виключно обов`язок зі сплати пайової участі для замовників будівництва, які розпочали будівництво до 2020 року. Будівництво спірного об`єкта (офісного центру) розпочато у квітні 2021 року. Таким чином на момент фактичного початку будівельних робіт (квітень 2021 року) перехідні положення Закону № 132-IX, що діяли виключно протягом 2020 року, втратили свою чинність.

Відповідач 06.04.2026 подав клопотання про повернення в підготовче провадження з метою подачі доказів. Суд відмовив у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, ухвалу про що 06.04.2026 заніс до протоколу судового засідання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження суд виходив з того, що порядок здійснення судочинства у господарських справах, який є предметом регулювання Господарського процесуального кодексу України, повинен здійснюватися відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3), тобто вчинення судом виключно тих дій, які передбачені законом. Господарський процесуальний кодекс України не містить законодавчих приписів про можливість застосування інституту повернення до стадії підготовчого провадження після її закриття та не врегульовує підстави і механізми його застосування, а також не наділяє господарський суд повноваженнями прийняття таких рішень.

Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 3403694,34 грн боргу, які припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача від 03.04.2026 (вих. № 33).

Позивач заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.01.2006 Головне управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» (забудовник) уклали договір № 43 (далі - Договір № 43), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку із будівництвом житлово-офісного комплексу (загальна площа: квартир - 67031,00 кв. м) з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 7972,00 кв.м (в т.ч. приміщень без визначеного призначення - 6950,80 кв.м, офісних приміщень - 1021,20 кв.м) та підземних паркінгом на вул. Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 43 розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2 та 3 становить 10713,81 тис. грн.

Згідно з п. 2.1 Договору № 43 забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у розмірі 10713,81 тис. грн (без ПДВ) в термін з лютого по грудень 2006 року, рівними частинами, щомісячно.

Строк дії договору: початок - з дати реєстрації, закінчення - з дати повного виконання умов договору.

19.06.2008 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ083210519652 на «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва. Вид будівництва - нове будівництво. Клас наслідків (відповідальності) значні наслідки (ССЗ).

06.04.2012 Головне управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору пайової участі від 23.01.2006 № 43 (далі - Додаткова угода № 1), виклавши предмет цього договору (п. 1.1) у новій редакції. За нею предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку із будівництвом житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва за трьома чергами будівництва, а саме:

І черга: загальна площа квартир 16946,11 кв.м., вбудовані приміщення загальною площею 1215,95 кв.м. (в т.ч. приміщення без визначеного функціонального призначення площею 686,95 кв.м., офіси площею 529,00 кв.м.), ТП площею 188,00 кв.м., ЦТП площею 405,06 кв. м (за даними БТІ), відкрита автостоянка площею 480,00 кв.м.;

ІІ черга: загальна площа квартир 39 687,00 кв.м., вбудовані приміщення без визначеного функціонального призначення загальною площею 5225,00 кв.м, підземний паркінг загальною площею 11607,00 кв.м, відкрита автостоянка площею 420,00 кв.м.;

III черга: загальна площа квартир 14600,00 кв.м., вбудовані приміщення загальною площею 1531,00 кв.м. (в т.ч. приміщення без визначеного функціонального призначення площею 1037,80 кв.м., офіси площею 493,20 кв.м.), відкрита автостоянка площею 405,00 кв.м.

Вказане свідчить про те, що пайова участь, яка є предметом сплати за Договором № 43, стосується будівництва об`єктів І, ІІ та ІІІ черги будівництва.

Стан виконання зобов`язань за Договором № 43 був предметом судового розгляду у справі № 910/22465/14 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» про стягнення заборгованості.

18.05.0215 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у цій справі, яка набрало законної сили, про відмову у позові. Суд встановив, що:

загальний розмір зобов`язання ТОВ «А.В.С.» за Договором № 43 становив 15292780,00 грн;

загальний розмір сплаченої ТОВ «А.В.С.» пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури включає: вартість зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж, які передані ТОВ «А.В.С.» до комунальної власності територіальної громади м. Києва - 9207078,01 грн та 10713810,00 грн, які були перераховані на рахунок Головного управління економіки та інвестицій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), всього: 19920888,01 грн;

зобов`язання ТОВ «А.В.С.» по сплаті пайової участі за Договором № 43 виконані в повному обсязі.

Відповідно до Єдиної державної електронної система у сфері будівництва, яка є єдиною інформаційно-комунікаційною системою у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва (ст. 22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), 23.12.2024 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123241210994 «Житлово-офісний комплекс з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва».

Згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництво об`єктів житлово-офісний комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва здійснювалось за 4-ма чергами.

Зокрема, у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123241210994 наявна інформація щодо експертизи проєкту № EX01:5107-6373-1681-3861.

На порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва розміщено інформацію про отримання експертного звіту ТОВ «Укрекспертиза груп» від 22.08.2024 № 0116-4299-24/УЕГ/А (реєстраційний номер в ЄДЕССБ EX01:5107-6373-1681-3861) за об`єктом «Житлово-офісний комплекс з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса), 37/1 в Печерському районі м. Києва (Коригування)».

У додатку до експертного звіту EX01:5107-6373-1681-3861 зазначено що проєкт раніше проходив комплексну експертизу та отримав позитивний звіт Служба «Держекспертиза» від 07 грудня 2005 р. Отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 0477-Пч/Т від 19.06.2008. У 2018 році було здійснено коригування зазначеної проєктної документації та отримано позитивний звіт ТОВ «Проексп» № V-0596-18/Проексп від 27.12.2018. Цим коригуванням проєкту передбачається, зокрема, влаштування споруди подвійного призначення (СПП) з властивостями ПРУ в підземному паркінгу (ІV черга 4 пусковий комплекс - паркінг № 2) відповідно до вимог ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту».

Також, у додатку до експертного звіту EX01:5107-6373-1681-3861 зазначено: «Черговість будівництва, пускові комплекси.

- І черга 1 пусковий комплекс - секція № 3 та № 5 (здані в експлуатацію);

- І черга 2 пусковий комплекс - секція № 8 (здано в експлуатацію);

- ІІ черга 1 пусковий комплекс- секція № 2 (здано в експлуатацію);

- ІІІ черга 1 пусковий комплекс - секція № 1 (здано в експлуатацію);

- ІІІ черга 2 пусковий комплекс - паркінг № 1 (здано в експлуатацію);

- ІV черга 1 пусковий комплекс - секція № 4 (здано в експлуатацію);

- ІV черга 2 пусковий комплекс - секція № 7 (будівництво ведеться);

- ІV черга 2 пусковий комплекс - секція № 6 (будівництво ведеться);

- ІV черга 3 пусковий комплекс - офісний центр (будівництво закінчено);

- ІV черга 4 пусковий комплекс - паркінг № 2 з вбудованим СПП з властивостями ПРУ (будівництво ведеться).

Отже станом на 2018 рік тривало будівництво об`єктів 4-ої черги, зокрема і офісного центру.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З урахуванням вимог статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво до 2024 року ІV черги об`єкту передбачає обов`язкову наявність скоригованої проєктної документації.

Тому твердження відповідача про те, що в результаті коригування проєкту тільки у 2024 році з`явилась 4 черга суперечить статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а також інформації зазначеній у додатку до експертного звіту EX01:5107-6373-1681-3861.

Відповідач помилково поширює правове регулювання Договору № 43 на всі об`єкти, будівництво яких здійснювалось за дозволом на виконання будівельних робіт № ІУ083210519652. Таке сприйняття сфери дії Договору № 43 є хибним, оскільки його предметом є сплата пайовій участі за будівництва об`єктів І, ІІ та ІІІ черги будівництва. Відповідач визнає (а.с. 121), що мало місце корегування проєктної документації, внаслідок чого будівництво офісних приміщень запроєктовано у 4-ій черзі будівництва.

Сплата пайової участі за будівництво об`єктів 4-ої черги не є предметом регулювання Договору № 43.

Згідно з підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок), визначено, що якщо проєктною документацією передбачено пускові комплекси (черги), за відповідним зверненням замовника договір про пайову участь може укладатися на кожний пусковий комплекс (чергу) окремо.

Сторони зміни до Договору № 43 в частині доповнення предмету договору об`єктами ІV черги не вносили, окремий договір щодо сплати пайової участі на об`єкти ІV чергу не укладали.

Загальна площа офісного центру літ. «В» становить 3963,90 кв.м.

Оскільки, як зазначено вище, вказані площі не є спірними, вирішення спору полягає у наданні відповіді на питання виникнення у відповідача обов`язку сплати такої пайової участі та її розміру.

Вирішуючи ці питання суд виходить з такого.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року

№ 3038-VI (далі - Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Під будівництвом Закон розуміє нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Тобто будівництво, як комплексне явище, є складним процесом створення нових, а також розширення, реконструкції, технічного переоснащення об`єктів виробничого та невиробничого призначення, підприємств, тощо. Учасниками цього процесу, крім осіб, які безпосередньо здійснюють будівництво, є також державні органи, органи місцевого самоврядування. Їхня спільна діяльна діяльність, передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проєктної документації, будівництво об`єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій, створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, що є складовими планування і забудови територій (ч. 1 ст. 2 Закону).

Протягом здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» забудови об`єкта будівництва правове регулювання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту мало різне правове регулювання.

Зокрема, до 01.01.2020 була чинна ст. 40 Закону, яка передбачала, що: порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1 ); замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (ч. 2); пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3); правовою підставою такої участі є договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (ч. 9).

Водночас, Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (відповідні праві висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20).

01.01.2020 набрав чинності пункт 13 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX (далі - Закон № 132-IX) про виключення ст. 40 Закону.

Разом із тим законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) у абзаці другому пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX було встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.

У суду відсутні підстави для відступу від наведеної вище правої позиції, що була сформована у рішеннях Верховного Суду.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення наведені у ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні прав та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Суб`єктами зобов`язання, які є елементами зобов`язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов`язана сторона - боржник.

Виконання зобов`язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої певної особи дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання є правомірної дією, яка спрямована на припинення зобов`язання.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавство, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Такі умови (принципи) можна поділити на умови належного виконання та реального виконання. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведено належним сторонами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці. Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов`язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, що становлять зміст зобов`язання.

У переважній більшості зобов`язань кожний із суб`єктів зобов`язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов`язання має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

З огляду на це, використання терміну «зобов`язання» застосовується як для позначення зобов`язального правовідношення в цілому, так і для позначення окремого обов`язку боржника (боргу).

Спосіб виконання - це порядок та послідовність здійснення сторонами дій у процесі виконання зобов`язання.

З огляду на це доводи відповідача про відсутність обов`язку зі сплаті пайової участі є не обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 зауважує, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Як зазначено судом вище, розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX передбачено, що розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 114621810,00 грн.

Отже, розмір пайового внеску щодо об`єкта будівництва становить 4584872,40 грн (114621810,00 х 4%).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 4584872,40 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відсутні правові підстави для закриття провадження у справі у зав`язку з зарахування зустрічних однорідних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» звернулося до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою № 33 від 31.03.2026 про зарахування однорідних вимоги (стаття 601 ЦК України). Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської адміністрації), які, відповідно до заяви, підлягають зарахуванню, є вимоги у розмірі 4628108,01 грн, що виникли внаслідок переплати відповідача в рамках виконання Договору № 43, що встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 18.05.0215 у справі № 910/22465/14.

Правовий інститут зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою процедури припинення зобов`язань, загальні правила якої сформовано у главі 50 «Припинення зобов`язань» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Застосування цього інституту має наслідком погашення внаслідок дій правоприпиняючих юридичних фактів прав і обов`язків сторін, що становлять його зміст. Юридична спроможність таких дій бути підставою для припинення зумовлена сукупністю умов здійснення зарахування (ст. 601 ЦК України), та відсутності законодавчих заборон такого зарахування (ст. 602 ЦК України).

Умови припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних наведені у ст. 601 ЦК України. Згідно з цим законодавчим приписом умовами застосування цього способу припинення цивільного-правового зобов`язання є:

- зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у декількох зобов`язаннях, в яких сторона, що є кредитором в одному зобов`язанні, в іншому є боржником, і навпаки;

- однорідність вимог, під якими розуміють як їх однорідний предмет (зміст), так і однорідність підстав виникнення;

- настання строку виконання цих вимог.

Обрана законодавцем правова конструкція зарахування вказує на те, що воно може здійснюватися за заявою однієї із сторін без згоди на це іншої сторони. Тобто, припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися не лише за взаємною згодою боржника і кредитора, але і в односторонньому порядку однієї із сторін. Такий спосіб припинення зобов`язання кореспондується зі ст. 598 ЦК України, якою передбачено, що припинення зобов`язань на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Право на припинення зобов`язання шляхом зарахування в односторонньому порядку є тим випадком, на який вказує закон.

У зв`язку з цим заяву про зарахування слід розглядати як односторонній правочин, для вчинення якого достатньо волевиявлення однієї сторони. Таке волевиявлення однієї сторони не потребує погодження з боку іншої сторони. А тому дійсність правочину про зарахування, тобто його спроможність бути підставою для припиняти зобов`язання, залежить від наявності визначених ст. 601 ЦК України умов, і не залежить від незгоди іншої сторони з заявленими зустрічним вимогами, їх розміром, строками виконання тощо.

Водночас ст. 602 ЦК України містить застереження, за наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Сплив позовної даності є одним із них.

Право вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 4628108,01грн безпідставно набутих коштів виникло до ухвалення рішення судом (18.05.0215) у справі № 910/22465/14, а тому позовна давність за цими вимогами на час подачі заяви № 33 (31.03.2026) сплила, що унеможливлює відповідне зарахування.

Цінність зобов`язання в його виконанні. Оскільки зобов`язання є різновидом правовідносин, воно охороняється примусовою силою держави, і щодо боржника у разі порушення зобов`язання застосовуються міри цивільно-правової відповідальності. Такі спеціальні міри стимулюють боржника до належного виконання зобов`язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржника.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що прийнятий судом, з відповідача слід стягнути 334695,69 грн інфляційних втрат, 127363,28 грн 3% річних за період з 24.12.2024 (наступного дня після введення об`єкта будівництва в експлуатацію) по 26.11.2025.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» (вул. Василя Тютюнника, 37/1 літ. Б, м. Київ, 03150, код 32348227) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код 04633423) 4584872,40 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 334695,69 грн інфляційних втрат, 127363,28 грн 3% річних, 60563,18 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 10.08.2026.

Суддя С. А. Ковтун