Рішення № 138853463, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/4767/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Лушкін М.Ю.

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням трудових прав позивача бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2026.

До Господарського суду міста Києва 04.05.2026 надійшов відзив від відповідача-2, яким повністю заперечено позовні вимоги.

Відповідачу-1 ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 82, 83,101-104, 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що відповідач-1 повідомлений про судовий розгляд спору належним чином.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом було відкладено підготовче засідання до 23.06.2026.

У підготовчому засіданні 23.06.2026 судом ухвалено витребувати у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації документи та відкласти підготовче засідання на 21.07.2026.

До Господарського суду міста Києва 06.07.2026 надійшли витребувані судом матеріали.

У засіданні 21.07.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.08.2026.

Відповідачем-2 подано до Господарського суду міста Києва клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання 04.08.2026 представники відповідачів не з`явились.

Відповідач-1 відзив суду не надав та позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивача, ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_2 , згідно з свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 - а.с. 26), 25.03.2011 загальними зборами учасників відповідача-1 призначено директором товариства.

Позивач 05.02.2026 звернувся до ОСОБА_4 , як єдиного учасника відповідача-1, із заявою про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України та повідомлення про скликання 06.04.2026 о 13:00 позачергових загальних зборів відповідача-1(докази направлення наявні у матеріалах справи).

Проте, загальні збори учасників відповідача-1 проведено не було, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено, що підтверджується актом від 06.04.2026 № 06-04/26 (а.с. 10).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує про відсутність можливості звільнитись із займаної посади без рішення загальних зборів товариства та просить суд визнати припиненими трудові правовідносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» у судовому порядку, а також просить зобов`язати відповідача-2 внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_5 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані».

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Згідно з статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, зокрема, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Тобто, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладання позивачем з відповідачем-1 трудового договору, тому у даному випадку спірні правовідносини врегульовані нормами не лише трудового, але, насамперед, корпоративного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24.

Чинна редакція Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Пунктом 9.2.1 Статуту відповідача-1 встановлено, що вищим органом управління товариства є загальні збори товариства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також, пункту 4.1.1 Статуту відповідача-1, засновником (учасником) відповідача є ОСОБА_4 .

Відповідно до пунктів 9.3.1 Статуту відповідача-1 виконавчим органом товариства, який виконує керівництво його поточною діяльністю є директор. Директор має право без доручення здійснювати будь-які дії від імені товариства, за виключенням дій, що належать до компетенції учасників.

До компетенції директора належать всі питання діяльності товариства, крім тих, які заборонені чинним законодавством, статутом або рішенням загальних зборів учасників віднесені до компетенції іншого органу товариства.

Згідно з абзацом 1 підпункту 9.2.2.13 Статуту відповідача-1 до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься обрання та відкликання директора.

Відповідно до пункту 9.2.4 Статуту відповідача-1 правомочність рішень загальних зборів учасників, порядок його скликання, порядок голосування на загальних зборах учасників й періодичність їх скликання встановлюються згідно з чинним законодавством України.

Ініціатор скликання загальних зборів учасників зобов`язаний письмово, рекомендованим листом з повідомленням, повідомити за 10 календарних днів іншого учасника про дату, час, місце та порядок денний їх проведення.

Директор для припинення своїх повноважень, як одноосібного виконавчого органу, за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Враховуючи наведене у сукупності, судом встановлено, що позивачем дотримано механізм ініціації та скликання позачергових зборів учасників відповідача-1.

Проте, поштове направлення не було отримано адресатом і повернулось на адресу позивача у зв`язку із незатребуваністю, а позачергові загальні збори, скликані на 06.04.2026 о 13:00, не відбулись.

Таким чином, на час розгляду справи, дотримання механізму прийняття рішень загальними зборами товариства, визначений статутом відповідача-1 та чинним законодавством України, фактично не можливе.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявні у справі докази свідчать про дотримання ОСОБА_1 (попереднє прізвище - ОСОБА_1 ) вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із товариством. Проте, заява про звільнення директора вирішена не була.

У той же час, неможливість проведення позачергових Загальних зборів товариства та, відповідно, невирішення питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача, у перш за все права, гарантованого статтею 43 Конституції України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 (попереднє прізвище - ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» припиненими у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора відповідача-1 за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, підлягають задоволенню частково.

Щодо позовної вимоги до відповідача -2, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України до суду не надано доказів звернення позивача до відповідача-2 із відповідною заявою про внесення змін до відомостей товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що в свою чергу свідчить про відсутність факту порушення відповідачем-2 прав позивача у цій частині, та відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта державної реєстрації вчиняти реєстраційну дію у примусовому порядку.

Суд звертає увагу позивача, що внесення відповідачем-2 змін до відомостей Товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни керівника є виключно дискрецією державного реєстратора, порядок реалізації якої визначено статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

У той час, як рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_5 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані».

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача-1 у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (попереднє прізвище - ОСОБА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» у зв`язку з звільненням із займаної посади директора за власним бажанням з дати набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг із Брітані» (03039, місто Київ, вулиця 40-річчя Жовтня, будинок 8; ідентифікаційний номер 37403313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2 662,40 грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення

Повний текст рішення складено 10.08.2026.

Суддя Т.Ю. Кирилюк