Рішення № 138853409, 07.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2026Справа № 910/6598/26

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 948 920,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» (далі - ТОВ «ТД Максігран») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») про стягнення 948 920,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого на підставі договору №52.25-300 від 19.12.2025 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 884 720,73 грн. та заявляє про стягнення суми забезпечення виконання вказаного договору у розмірі 64 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а також строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету КП «Київпастранс» 10.06.2026, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, пояснень по суті спору до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань чи заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.12.2026 між КП «Київпастранс» (покупець) та ТОВ «ТД Максігран» (постачальник) укладено договір №52.25-300 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: Щебінь із природного каменю, пісок річковий та відсів гранітний, код 14210000-6 за ДК 021:2015 «Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі», надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Згідно із п. 4.3 Договору з метою належного забезпечення взятих на себе зобов`язань постачальник сплачує забезпечення виконання договору, яке покриває в межах свого розміру перед покупцем будь-які інші зобов`язання постачальника, у разі порушення ним умов цього договору.

Пунктом 4.3.1 Договору передбачено, що постачальник перераховує забезпечення виконання договору на поточний рахунок Покупця (IBAN: НОМЕР_1 у ТВБВ №10026/0104 Філія - Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 31725604, ІПН 317256026560) у розмірі 64 200,00 гри. (шістдесят чотири тисячі двісті гривень 00 коп.), що становить 1 % від ціни договору не пізніше дати укладання цього Договору. У призначенні платежу обов`язково вказувати «Забезпечення виконання договору по закупівлі UA-2025-11-20-014033-а».

Відповідно до п. 4.3.2 Договору покупець за невиконання або неналежне виконання постачальником умов поставки товару (поставка неякісного товару, несвоєчасна поставка товару, поставка товару не в повному обсязі, безпідставна відмова від виконання заявки), має право використовувати забезпечення виконання договору для покриття будь-яких витрат та збитків, понесених покупцем через такі дії постачальника. При цьому покупець зобов`язаний письмово попередити про це постачальника не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня виявлення таких обставин.

У пункті 4.3.3 Договору сторони передбачили, що покупець повертає забезпечення виконання договору у випадках передбачених ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про публічні закупівлі».

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 986 267,42 грн., що підтверджується видатковими накладними №14 від 06.01.2026, №72 від 19.01.2026, №103 від 22.01.2026, №130 від 28.01.2026, №183 від 06.02.2026, №207 від 11.02.2026, №304 від 26.02.2026, №395 від 06.03.2026, №431 від 09.03.2026, №457 від 10.03.2026, №486 від 11.03.2026, №510 від 12.03.2026, №527 від 13.03.2026, №547 від 14.03.2026, №579 від 16.03.2026, №601 від 17.03.2026, №638 від 18.03.2026, №669 від 19.03.2026, №721 від 20.03.2026, №805 від 23.03.2026, №816 від 24.03.2026, №883 від 25.03.2026, №909 від 26.03.2026, №961 від 27.03.2026, №993 від 28.03.2026, №1025 від 30.03.2026, №1061 від 31.03.2026, №1109 від 01.04.2026, №1174 від 02.04.2026, №1206 від 03.04.2026, №1248 від 04.04.2026, №1274 від 06.04.2026, №1306 від 07.04.2026.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за отриманий на підставі Договору товар суму у розмірі 101 546,69 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 884 720,73 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №14 від 06.01.2026, №72 від 19.01.2026, №103 від 22.01.2026, №130 від 28.01.2026, №183 від 06.02.2026, №207 від 11.02.2026, №304 від 26.02.2026, №395 від 06.03.2026, №431 від 09.03.2026, №457 від 10.03.2026, №486 від 11.03.2026, №510 від 12.03.2026, №527 від 13.03.2026, №547 від 14.03.2026, №579 від 16.03.2026, №601 від 17.03.2026, №638 від 18.03.2026, №669 від 19.03.2026, №721 від 20.03.2026, №805 від 23.03.2026, №816 від 24.03.2026, №883 від 25.03.2026, №909 від 26.03.2026, №961 від 27.03.2026, №993 від 28.03.2026, №1025 від 30.03.2026, №1061 від 31.03.2026, №1109 від 01.04.2026, №1174 від 02.04.2026, №1206 від 03.04.2026, №1248 від 04.04.2026, №1274 від 06.04.2026, №1306 від 07.04.2026) підтверджується передача позивачем і прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 986 267,42 грн.

Разом з тим, матеріалами справи (банківська виписка з рахунку позивача та акт звірки розрахунків) підтверджується часткова сплата відповідачем за отриманий на підставі Договору товару суму у розмірі 101 546,69 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, у відповідача наявна заборгованість із оплати отриманого на підставі Договору товару у розмірі 884 720,73 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання настав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті позивачу 884 720,73 грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем факту наявності заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 884 720,73 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми забезпечення виконання Договору у розмірі 64 200,00 грн.

За твердженням позивача, враховуючи дострокове розірвання Договору з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого товару, з останнього підлягає стягнення сума внесеного позивачем забезпечення виконання договору.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Так у п. 4.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що з метою належного забезпечення взятих на себе зобов`язань постачальник сплачує забезпечення виконання договору, яке покриває в межах свого розміру перед покупцем будь-які інші зобов`язання постачальника, у разі порушення ним умов цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем сплачено відповідачу суму забезпечення виконання договору у розмірі 64 200,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1481 від 11.12.2025.

Разом з тим, у п. 4.3.3 Договору сторони передбачили, що покупець повертає забезпечення виконання договору у випадках передбачених ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази настання обставин, що передбачені ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за наслідком яких забезпечення виконання підлягає поверненню ТОВ «ТД Максігран», а відтак підстави для висновку про виникнення у КП «Київпастранс» зобов`язання із повернення позивачу 64 200,00 грн. відсутні.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача забезпечення виконання Договору у розмірі 64 200,00 грн. є не правомірною та не обґрунтованою.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «ТД Максігран» заборгованості у розмірі 884 720,73 грн. В задоволенні інших позовних вимог (стягнення суми забезпечення виконання у розмірі 64 200,00 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 17-А, офіс 3; ідентифікаційний код 45330135) заборгованість у розмірі 884 720 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі сімсот двадцять) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 10 616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 65 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий