Рішення № 138853384, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/16173/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16173/25

за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс»

про стягнення 81 236,44 грн

за участю представників:

від позивача Морозов О.В.

від відповідача Деркач С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне житлово-комунальне підприємство НАН України (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 81 236,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором від 15.04.2010 в частині своєчасної оплати послуг за період з листопада 2022 року до жовтня 2025 року.

Ухвалою від 05.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (суддя Князьков В.В.).

28.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечило проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.04.2026 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/16173/25 за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 08.04.2026, встановлено строк на подання процесуальних документів.

Ухвалою від 20.04.2026 повідомлено сторони про призначення підготовчого засідання на 20.05.2026.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16173/25 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи є звільнення судді Князькова В.В. (розпорядження № 01.3-16/136/26 від 26.05.2026).

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято справу № 910/16173/25 до провадження та призначено підготовче провадження на 04.06.2026.

28.05.2026 від представника Підприємства надійшло клопотання про участь у судовому засіданні та всіх подальших засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 01.06.2026 клопотання представника Підприємства про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

У підготовчому засіданні від 04.06.2026 було оголошено перерву до 11.06.2026.

08.06.2026 від представника Товариства надійшло клопотання про участь у судовому засіданні та всіх подальших засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 09.06.2026 клопотання представника Товариства про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

10.06.2026 від Підприємства надійшла відповідь на відзив.

10.06.2026 від представника Підприємства надійшло клопотання про участь у судовому засіданні та всіх подальших засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

11.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.06.2026 клопотання представника Підприємства про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Суд протокольними ухвалами поновив строки на подання відповіді на відзив та клопотання про долучення до матеріалів справи документів і долучив їх до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні від 11.06.2026 було оголошено перерву до 26.06.2026.

25.06.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

У підготовчому засіданні від 26.06.2026 було оголошено перерву до 06.07.2026.

06.07.2026 від позивача та відповідача надійшли клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляд справи по суті в цьому ж судовому засіданні.

06.07.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

06.07.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (на спростування доводів відповідача).

Суд протокольною ухвалою від 06.07.2026 закрив підготовче провадження, оголосив про початок розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 06.07.2026 оголошено перерву до 13.07.2026.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 13.07.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2010 Підприємством (балансоутримувач) та Товариством (власник) було укладено договір про відшкодування власником витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна та дольової участі у відшкодуванні податку на землю (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території, а власник бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі.

Відповідно до пункт 6.1 Договору власник зобов`язується щомісяця відшкодовувати балансоутримувачу витрати на утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території.

Розрахунок вартості утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території проводиться відповідно до Розрахунку витрат Державного житлово-комунального підприємства НАН України (пункт 6.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.6 Договору відшкодування витрат проводиться власником не пізніше 30 числа поточного місяця з одночасним повідомленням балансоутримувача про платіж.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.4 Договору останній діє з 15.04.2010 до 31.12.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на ой самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як стверджує позивач, станом на 27.10.2025 у відповідача утворилася заборгованість за період з листопада 2022 року до жовтня 2025 на загальну суму 81 236,44 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позивних вимог, вказуючи на те, що:

- позовні вимоги є безпідставними, оскільки, за визначений позивачем період у Товариства відсутня заборгованість;

- Договором встановлено тариф у розмірі 5,80 грн без ПДВ за 1 кв. м.;

- сторонами не було укладено додаткової угоди до Договору щодо зміни розміру тарифу.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з умовами Договору загальна площа об`єктів нерухомого майна, яким володіє відповідач, складає 1 246,7 кв.м.

У пункті 6.7 Договору сторони узгодили, що у випадку зміни витрат на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, а також витрат на аварійне та технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж в період дії договору, оплата власником вказаних послуг здійснюється на підставі розрахунків балансоутримувача без погодження і без змін інших умов договору.

Слід зазначити, що після створення ОСББ позивача було обрано управителем і затверджено нові тарифи, за якими й було нараховано Підприємством вартість наданих послуг.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача, оскільки в силу приписів Договору Товариство зобов`язано здійснити оплату за надані Підприємством послуги.

Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а надані Товариством докази відсутності заборгованості не є достовірними, оскільки вказані документи (довідка про відсутність заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків) сформовані саме відповідачем.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів у підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, оф. 1; код 32555169) на користь Державного житлово-комунального підприємства НАН України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 124-128; код 30573192) заборгованість у розмірі 81 236 (вісімдесят одну тисячу двісті тридцять шість) грн 44 коп., 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Суддя О.Г. Удалова