Рішення № 138853354, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/6150/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютопія»

про стягнення 364 849,66 грн.

за участю представників:

прокуратури: Лінер О.М.

позивача: Сам-Далірі А.С.

відповідача: Дацко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютопія» про стягнення 364 849,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 13.08.2021 № 159.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

Прокурором 04.06.2026 сформовано у системі «Електронний суд» (зареєстровано 05.06.2026) заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено учасникам справи строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Відповідач 03.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» (06.07.2026 зареєстровано) відзив, яким заперечив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та заявив клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та/або розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Господарським судом міста Києва 10.07.2026 ухвалено розгляд справи № 910/6150/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи); судове засідання призначено на 04.08.2026.

Позивач 08.07.2026 сформував у системі "Електронний суд" відповідь на відзив.

Відповідачем 13.07.2026 сформовано у системі "Електронний суд" заперечення.

Позивач 15.07.2026 сформував у системі "Електронний суд" (16.07.2026 зареєстровано) письмові пояснення.

Відповідачем 20.07.2026 сформовано у системі "Електронний суд" клопотання про залишення письмових пояснень позивача без розгляду.

Прокурор 20.07.2026 сформував у системі "Електронний суд" (21.07.2026 зареєстровано) письмові пояснення.

Позивач 22.07.2026 сформував у системі "Електронний суд" (23.07.2026 зареєстровано) заперечення проти клопотання відповідача.

Відповідачем 30.07.2026 сформовано у системі "Електронний суд" клопотання про залишення без розгляду письмових пояснень прокуратури та позовної заяви.

Прокурор 04.08.2026 сформував у системі "Електронний суд" заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом розглянуто клопотання відповідача від 20.07.2026 та 30.07.2026 та відхилені, як необґрунтовані, з огляду на відсутність прямої заборони законодавцем щодо надання учасниками судового розгляду пояснень (усних та/або письмових) під час розгляду справи у порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що до наведених письмових пояснень позивачем та прокурором не долучено жодних доказів у справі, тому вимоги щодо встановлених процесуальним законом строків та/чи порядку подання письмових пояснень у даному випадку не застосовуються.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державним агентством України з питань кіно (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютопія» (відповідачем) 13.08.2021 укладено договір № 159, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язався надати державну підтримку у формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (створення) національного Фільму (код ДК 021:2015 (CPV) - 92100000-2 послуги у сфері виробництва кіно - та відеопродукції), а відповідач - здійснити виробництво (створення) національного Фільму - назва: «Сад переїхав»; авторка сценарію: Цимбалюк Дар`я Анатоліївна; режисерка-постановниця: Возниця Катерина Олександрівна; вид: анімаційний; хронометраж (хвилин екранного часу) : 11; носій: цифровий; колір: кольоровий; формат кадру: 16:9; формат запису фонограми: 5.1; мова фільму: українська; у порядку і на умовах, визначених договором та використати надану державну підтримку за цільовим призначенням.

Умовами пункту 4.1 договору встановлено, що позивач надає державну підтримку у формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг відповідачу в розмірі 1 436 416,00 грн. без ПДВ для виробництва (створення) фільму, що є сумою договору та складає 100% кошторисної вартості виробництва (створення) фільму.

Згідно з пунктом 6.1 договору позивач надає державну підтримку на виробництво (створення) фільму в розмірі, передбаченому пунктом 4.1 договору, за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету України за КПКВК 3806030 в тому числі: У 2021 році у сумі 933 670,40 грн. без ПДВ., у 2022 році у сумі 502 745,60 грн. без ПДВ.

Пунктами 6.2-6.4 договору визначено, що оплата позивачем здійснюється на підставі генерального кошторису (до його складення - орієнтовного кошторису витрат), плану фінансування фільму, рахунків, акту про завершення виробництва фільму, звіту про використання коштів та звіту фактичних витрат. У разі відсутності зазначених документів позивач має право зупинити оплату виробництва фільму до їхнього надання.

Перерахування коштів здійснюється позивачем в такому порядку:

Попередня оплата у розмірі 65% державної підтримки визначеної у пункті 4.1 договору - на початку виробництва фільму згідно з планом фінансування Фільму.

Після надання позивачу акту про завершення виробництва фільму здійснюється остаточний розрахунок з відповідачем. Оплата здійснюється за фактичними витратами, враховуючи попередні виплати, в сумі не більше ніж визначено генеральним кошторисом на виробництво фільму за рахунок позивача та обумовлену договором. Загальна сума попередньої оплати виробництва фільму не може перевищувати 90 % державної підтримки визначеної у пункті 4.1 договору.

Відповідно до пункту 13.1 договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Звертаючись з позовом прокурор стверджує про невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення порядку використання бюджетних коштів та є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.3 договору у вигляді нарахованих пені та штрафу.

Щодо підстав звернення прокурора із даним позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на наведене, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 наголошує, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про державну підтримку кінематографії України» державна підтримка кінематографії здійснюється за рахунок коштів, передбачених для зазначених цілей відповідно до цього Закону, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законодавчих актів. Управління коштами, отриманими для цілей державної підтримки кінематографії, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, є розпорядником коштів державної підтримки кінематографії та розпоряджається ними виключно на підставі рішень Ради з державної підтримки кінематографії.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 № 277 (далі - Положення), позивач є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з гуманітарної політики України - Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Основними завданнями Держкіно є реалізація державної політики у сфері кінематографії; внесення на розгляд Віце-прем`єр-міністра з гуманітарної політики України - Міністра культури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері кінематографії та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері кінематографії.

Позивач, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює функції державного нагляду (контролю) у сфері кінематографії, укладає договори про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів (підпункти 6, 16 пункту 4 Положення; підпункти 6, 16 статті 92 Закону України «Про кінемаграфію»).

Також, позивач, разом з відповідними центральними органами виконавчої влади здійснює контроль за використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм, у тому числі міжнародних (підпункт 4 пункту 5 Положення).

Пунктом 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки кінематографії, у тому числі документування воєнних злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 339 (далі - Положення) визначено, що Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінкульт, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Держкіно.

Згідно з частиною 4 статті 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесу їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують функціонування внутрішнього контролю і здійснення внутрішнього аудиту у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Фінансування договору від 13.08.2021 № 159 здійснювалося за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету України за КПКВК 3806030 (державна підтримка у формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (створення) національного фільму).

Враховуючи викладене, позивач наділений повноваженнями здійснення контролю за використанням державних коштів та захисту інтересів держави, у разі їх порушення та є належним позивачем у справі.

При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді прокурор стверджує про обізнаність позивача про порушення інтересів держави, проте неналежне здійснення компетентним органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, що на його думку порушує майнові інтереси держави.

Київська міська прокуратура листом від 30.03.2026 № 15/2-271вих-26 повідомила позивача про виявлені порушення порядку використання бюджетних коштів під час виконання спірного договору та про надання інформації щодо вжитих на захист інтересів держави заходів та намірів уповноваженого органу їх здійснення.

Позивач листом від 18.03.2026 № 591/5/11-26 звернувся до Київської міської прокуратури з проханням вжиття заходів представницького характеру.

Також, листом від 21.04.2026 № 820/5/11-26 позивач повідомив прокуратуру про звернення до відповідача з вимогами виконання своїх зобов`язань за договором та повернення коштів державної підтримки і стягнення штрафних санкцій.

Проте, позивачем повідомлено про відсутність наміру самостійно вживати позовну діяльність у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів.

Київська міська прокуратура листом від 15.05.2026 № 15/2-405ВИХ-26 повідомила позивача про прийняте рішення щодо пред`явлення ним позову в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютопія» про стягнення 364 849,66 грн.

При цьому, судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2025 у справі № 500/8168/23, що недостатнє фінансування органу державної влади, відсутність у нього коштів для сплати судового збору не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, оскільки таким виключним випадком у спірних правовідносинах є нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень, наданих йому законодавством функцій.

Разом із тим, у даному випадку йде мова саме про пасивну поведінку позивача та його бездіяльність, адже ним не було вчинено юридично значимих та передбачених процесуальним законом дій, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема, щодо звернення до суду із позовом з клопотанням про звільнення / відстрочення сплати судового збору з належними обґрунтуваннями тощо.

Таким чином, оскільки Державне агентство України з питань кіно самостійно не звернулося до суду за захистом свого порушеного права та не мало наміру на таке звернення, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва ним інтересів держави в суді у даному спорі.

Також, судом враховано твердження відповідача щодо відсутності у прокуратури підстав для представництва інтересів позивача у суді з посиланням на постанову Верховного суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, якою встановлено, що станом на час подання прокурором позову в інтересах цих осіб до господарського суду (29.12.2025), прокурору і місцевому господарському суду було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Проте, відповідно до пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24 дане рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Оскільки окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, а прокурор сформував позов у системі «Електронний суд» 22.05.2026 та враховуючи встановлену Господарським судом міста Києва винятковість обставин даної справи щодо підстав звернення прокурором до суду для захисту інтересів Держави, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 933 670,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 112 від 27.08.2021.

Відповідно до пунктів 6.6, 6.7 договору термін використання попередньої оплати на виконання робіт з виробництва (створення) фільму не може перевищувати 8 місяців від дати платежу згідно з чинним законодавством. Відповідач протягом 8 місяців з дня надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок підтверджує її використання згідно з проміжним актом про частково виконанні роботи з виробництва фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат.

Завершений виробництвом фільм здається позивачу за актом про завершення виробництва фільму разом з копією фільму на флеш носії в одному з наступних форматів: mov, avi, mp4 (пункт 7.12 договору).

Сторонами 05.08.2022 підписано проміжний акт про частково виконані роботи з виробництва (створення) національного короткометражного анімаційного фільму «Сад переїхав», яким встановлено розмір фактичних витрат у сумі 363 072,00 грн.

Відповідачем 10.08.2022 здійснено повернення позивачу залишку невикористаної попередньої оплати за договором у розмірі 570 598,40 грн. (банківська виписка за період часу з 09.08.2022 по 10.08.2022 долучена до матеріалів справи).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору строки виробництва фільму визначаються виробничо - економічними показниками. Строк надання позивачу Акту про завершення виробництва (створення) фільму - через 8 місяців з дати підписання договору.

Отже, відповідач був зобов`язаний надати позивачу акт про завершення виробництва (створення) фільму до 13.04.2022.

Докази виконання відповідачем зобов`язань щодо виробництва фільму у встановлений договором строк, зокрема акт про завершення виробництва (створення) фільму, в матеріалах справи відсутній. Протилежного до суду не доведено.

Відповідач проти позову заперечує та стверджує про невиконання умов договору через існування форс-мажорних обставин, а також, у зв`язку із невиконанням позивачем зустрічного зобов`язання з оплати за договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 7.10 договору якщо в ході виробництва фільму відбувається затримка державного фінансування, хвороба режисера-постановника (художника - постановника для анімаційних фільмах), виконавців головних ролей, невідповідність погодних та кліматичних умов творчому задуму та інші подібні події, які неможливо було передбачити та попередити, термін виконання зобов`язань переноситься за рішенням Ради з державної підтримки кінематографії відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна додаткова угода.

Відповідач листом від 20.01.2022 просив позивача, у зв`язку зі станом здоров`я та сімейними обставинами кількох ключових учасників знімальної групи (режисера та художника-постановника), продовжити виробництво короткометражного анімаційного фільму «Сад переїхав» до 10 листопада 2022 року.

За результатами розгляду звернення відповідача рішенням Ради з державної підтримки кінематографії від 26.01.2022 № 20 погоджено подовження строків виробництва (створення) фільму «Сад переїхав» до 10 листопада 2022 року.

Поряд з цим, матеріали справи не містять додаткову угоду про продовження строків виробництва (створення) фільму «Сад переїхав» до 10 листопада 2022 року.

Позивач листом від 06.07.2022 № 1580/4-1/11-02 просив надати генеральний кошторис на виробництво фільму протягом 10 робочих днів.

Сторонами 05.08.2022 підписано проміжний акт про частково виконані роботи з виробництва (створення) національного короткометражного анімаційного фільму «Сад переїхав», яким встановлено розмір фактичних витрат у сумі 363 072,00 грн.

Відповідачем 10.08.2022 здійснено повернення позивачу залишку невикористаної попередньої оплати за договором у розмірі 570 598,40 грн. (банківська виписка за період часу з 09.08.2022 по 10.08.2022 долучена до матеріалів справи).

Відповідач листом від 13.07.2022 просив погодити продовження строків виробництва (створення) фільму «Сад переїхав» до закінчення воєнного стану в Україні та внести відповідні зміни до договору.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення або вручення даного листа позивачу.

За результатами розгляду звернення відповідача рішенням Ради з державної підтримки кінематографії, закріплене протоколом від 23.12.2022 № 11, погоджено подовження дії договору від 13.08.2021 № 159 до 30.04.2023.

Поряд з цим, матеріали справи не містять укладену сторонами додаткову угоду про продовження дії договору від 13.08.2021 № 159 до 30.04.2023.

Відповідач листом від 17.04.2023 просив позивача погодити продовження строку договору до кінця 2023 року.

За результатами розгляду звернення відповідача рішенням Ради з державної підтримки кінематографії, закріплене протоколом від 28.04.2023 № 3, вирішено не погоджувати продовження дії договору від 13.08.2021 № 159 до 31.12.2023.

Позивач листом від 05.05.2023 № 791/4-1/11-23 вимагав виконання умов договору.

Відповідач 16.05.2023 листом просив позивача переглянути рішення Ради від 28.04.2023 та погодити продовження строку договору до кінця 2023 року.

За результатами розгляду звернення відповідача рішенням Ради з державної підтримки кінематографії, закріплене протоколом від 31.05.2023 № 4, вирішено не погоджувати продовження терміну дії договору від 13.08.2021 № 159 до 31.12.2023.

Відповідач 01.04.2024 направив позивачу пропозицію щодо врегулювання ситуації по виробництву фільму, якою запропонував відновити фінансування або розірвати договір.

Позивач листом від 29.04.2024 № 952/4-1/11-24 повідомив відповідача про помилковість його тверджень щодо призупинення дії договору та державної підтримки, у зв`язку із чим запропонував надати витребувані документи та організувати показ фільму або повернути державні кошти у розмірі 363 0712,00 грн. та надати додаткову угоду про розірвання договору.

Позивач претензією від 21.03.2025 № 619/5/11-25 вимагав повернення коштів попередньої оплати в розмірі 363 072,00 грн. на підставі пункту 9.6 договору; сплати штрафу та пені на підставі пункту 9.3 договору (за невиконання зобов`язань згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору), що в цілому становить 726 484,15 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав договірних зобов`язань, не завершив виробництво (створення) фільму у погоджені строки, попередню оплату не повернув, штраф та пеню не сплатив.

Відповідач 15.04.2025 направив позивачу пропозицію щодо врегулювання ситуації по виробництву фільму з проектом договору новації.

Позивач листом від 01.05.2025 № 940/4-1/11-25 запропонував відповідачу звернутись до Ради з державної підтримки кінематографії з проханням перерозподілу долей участі сторін та завершити виробництво (створення) фільму.

Відповідач листом від 14.05.2025 повідомив позивача про намір звернутись до Ради з державної підтримки кінематографії з укладеними рамковими угодами про співпрацю.

Станом на час звернення із позовом матеріали справи не містять укладених сторонами додаткових угод про зміну строку створення фільму та про зміну строку дії договору.

Поряд з цим, умовами укладеного правочину сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 13.1 договору).

Пунктом 5.1.5 договору визначено, що позивач має право достроково розірвати договір відповідно до чинного законодавства та умов договору у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань та повідомити відповідача про таке рішення не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання.

Докази відмови позивача від договору та/або розірвання договору в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що станом на час звернення прокурора із позовом договір не розірвано, а зобов`язання відповідача не виконані, договір є діючим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.3 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.1, 3.2, 6.7, 6.8 договору з вини відповідача, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості державної підтримки визначеної у пункті 4.1 договору, в яких допущено невиконання або прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з розрахунком, за невиконання зобов`язань щодо строків виробництва фільму відповідачу нараховані пеня у розмірі 264 300,54 грн. за період часу з 14.04.2022 по 14.10.2022 та штраф у розмірі 100 549,12 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлене судом невиконання відповідачем умов договору до 13.04.2022 включно, а також, з огляду на відсутність укладеної сторонами додаткової угоди до договору від 13.08.2021 № 159 про зміну строків вироблення (створення) фільму, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Перевіривши нарахування пені та штрафу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають повному задоволенню.

Щодо клопотання про зменшення розміру нарахованих пені та штрафу на 99 % суд зазначає наступне.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальні посилання відповідача на воєнний стан суд не приймає, оскільки відповідач не довів, як відповідні обставини самі по собі вплинули на порушення строків виробництва фільму. Більше того, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, роботи частково були виконані відповідачем після початку повномаштабного вторгнення РФ в Україну.

Крім того, відповідачем не дотримано процедуру повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення або вручення листа відповідача, датованого липнем 2022 року.

Щодо обставин хвороби продюсерки-виконавиці відповідача, то ці обставини були враховані позивачем шляхом прийняття Радою рішень про погодження продовження строку дії договору та строку створення фільму. Проте, матеріали справи не містять доказів подальшого звернення відповідачем до позивача щодо укладання сторонами додаткових угод з метою узгодження нових термінів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань щодо своєчасного виробництва фільму.

Щодо дотримання строків звернення до суду слід зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1, підпункту 1 частини 2 статті 257 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

З долучених прокурором доказів вбачається, що датою виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідача є 14.04.2022.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356). Закон № № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.

Підсумовуючи, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04 вересня 2025 року.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Прокурором 22.05.2026 сформовано у системі «Електронний суд» позовну заяву.

Враховуючи наведене, позовна давність за вимогами про стягнення пені та штрафу за невиконані зобов`язання відповідача до 14.04.2022 включно станом на час звернення прокурором до суду із позовом не спливла, так як перебіг цього строку до 04.09.2025 був зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Всі інші доводи та заперечення учасників судового процесу, судом досліджено, проте останні не змінюють висновків суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютопія» (03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 82, квартира 30; ідентифікаційний номер 42761770) на користь Державного агентства України з питань кіно (02156, місто Київ, вулиця Кіото, будинок 27; ідентифікаційний номер 37508051) 264 300, 54 грн. пені та 100 549, 12 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютопія» (03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 82, квартира 30; ідентифікаційний номер 42761770) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний номер 02910019) 4 378,20 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення

Повний текст рішення складено 10.08.2026.

Суддя Т.Ю. Кирилюк