Рішення № 138852812, 10.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2026 року Справа № 903/528/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М. розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1)Рожищенської міської ради;

2)Західного офісу Держаудитслужби;

до відповідача - 1: Комунального підприємства « Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенської міської ради

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут»

про визнання недійсних додаткових угод та стягнення 312 582,03 грн.

Встановив: Луцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Рожищенської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби звернулася з позовом до 1)Комунального підприємства «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенської міської ради, 2)Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, в якому просить:

1)визнати недійсними додаткові угоди №1 від 12.01.2024, №2 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/80 від 26.12.2023 укладено між Комунальним підприємством «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенська міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (процедура закупівлі: UA-2023-12-04-000416-a).

2) Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42159289) на користь Рожищенської міської ради (одержувач: ГУК у Волин.обл/м.Рожище/24060300, ідентифікаційний код отримувача: 38009371, IBAN: UA678999980314080544000003578, Банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) в дохід місцевого бюджету 312 582,03 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірні додаткові угоди за №1 від 12.01.2024, №2 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/80 від 26.12.2023 укладені з порушенням вимог ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та п. 19 Особливостей, якими безпідставно змінено істотні умови договору та не дотримано процедуру їх укладення, кожного разу при укладенні спірних угод сторонами належним чином не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного договору або первісної додаткової угоди, тому на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати їх недійсними та просить стягнути безпідставно отримані кошти в сумі 312 582,03 грн. на підставі ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач -1 про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідач-2 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву за вх. №01-87/3659/26 від 23.06.2026 в якому просить суд відмовити в позові, оскільки позов не підтверджений належними та допустимими доказами.

Прокурор через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив за вх.№01-87/3724/26 від 26.06.2026, в якій просить суд задоволити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Позивач -1 про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак правом на подання письмових пояснень не скористався.

Позивач -2 через систему «Електронний суд» подав пояснення за вх.№01-87/3727/26 від 26.06.2026 в яких вказує, що ТзОВ «Волиньелектрозбут» не є підконтрольною установою для Управління, а тому останнє не має права проводити заходи державного фінансового контролю у не підконтрольних установах та звертатися до не підконтрольних установ, в даному випадку до ТзОВ «Волиньелектрозбут» з позовом, а лише до підконтрольних установ та за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Крім того, звертає увагу суду на те, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг та додаткових угод про внесення змін до відповідних договорів.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи здійснювати за наявними в ній матеріалами.

Обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, судом встановлено наступне:

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон) визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі орган державного фінансового контролю).

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2, ст. 2 Закону).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із п.п. 22 та 23 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону (Закон України «Про публічні закупівлі»).

Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно вимог ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Отже, з врахуванням вказаних вище законодавчих норм (ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»), згадані органи є ключовими суб`єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень у сфері публічних закупівель.

Відповідно до приписів п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно підпункту 9 пункту 4 Положення, Держаудитслужба, я виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Підпунктом 20 пункту 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно п. 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Пунктами 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

При цьому, згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 8 та 10 ст. 10 цього ж Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З врахуванням вище наведеного, орган державного фінансового контролю, маючи відповідні правомочності для звернення із позовом до суду, надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю.

Дана правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 по справі №924/1256/17.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави, даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 25.02.2021 у справі №912/9/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як вже неодноразово зазначав Верховний Суд прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Дана правова позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 10.06.2021 у справі за №910/114/19.

Проведення процедури закупівлі та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2019 в справі №912/989/18). Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог чинного законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави. Таким чином, враховуючи фактичні обставини обізнаності Позивача про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування з його сторони щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Аналогічна правова позиція щодо правомірного звернення прокурором з позовом до суду в інтересах держави в особі Офісу Держаудитслужби у разі відсутності відповідного реагування уповноваженим органом викладена також у постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 927/535/22 та від 26.03.2024 у справі № 927/373/22.

Щодо обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі Рожищенської міської ради, судом встановлено, наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі за №904/5598/18, від 15.05.2019 по справі №911/1497/18.

Згідно з п. п. 15, 22, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 62 указаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Рожищенська міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету Рожищенської територіальної громади, контролю за його виконанням, здійснює правоможності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштами місцевого бюджету).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20 тощо.

Так, відносини органів місцевого самоврядування із підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 14.03.2018 та у справі №815/1216/16, комунальне підприємство створюється органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснює свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальним підприємством від своєї діяльності є власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

З вказаних норм матеріального права вбачається, що міська рада у спірних правовідносинах Рожищенська міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Отже, договір від 26.12.2023 укладено за наслідками проведеної КП «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожишенської міської ради закупівлі, тому Рожищенська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 під час розгляду справи № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Окрім цього, Великою Палатою Верховного Суду вказано про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 по справі за № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21, від 09.08.2023 № 924/1283/21.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 справа № 260/1666/19 зробив наступний висновок: «оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями на праві господарського відання.

При цьому держава, територіальні громади, як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені у будь-які правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади».

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 907/576/19 зазначив, що замовниками, у розумінні Закону «Про публічні закупівлі», є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Пунктом 3 частини 2 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовники юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що замовниками у розумінні Закону є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, які має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Комунальне підприємство «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенської міської ради як юридична особа, що надає медичні послуги населенню та здійснює некомерційну господарську діяльність (п.п.1.6, 3.1 Статуту) здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

Держава та територіальна громада можуть володіти відповідними майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо таким правочином завдається шкода державі/ територіальній громаді) та/або стягнення таких коштів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Згідно ч. 2, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

3 ) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Розділу 1 Статуту КП «Рожищенської багатопрофільної лікарня» Рожищенської міської ради, затвердженого рішенням Рожищенської міської ради від 19.02.2021 №5/18, а також даних ЄДРПОУ, засновником комунального підприємства є Рожищенська міська рада.

Також, відповідно до інформації, наявної на вебсайті «openbudget.gov.ua», КП «Рожищенська багатопрофільна лікарня» є одержувачем бюджетних коштів, а Рожищенська міська рада головним розпорядником бюджетних коштів.

Отже, Західний офіс Держаудитслужби та Рожищенська міська рада в даній справі є уповноваженими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави в даній справі .

Судом встановлено, що Луцькою окружною прокуратурою, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адреси Західного офісу Держаудитслужби, Рожищенської міської ради лист №53-2148вих-26 від 09.04.2026, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору про постачання електричної енергії. (а.с. 180-183)

У відповідь на лист прокуратури Західний офіс Держаудитслужби направив відповідь №130313-17/1082-2026 від 05.05.2026 в якій вказав, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів і робіт і послуг та додаткових угод про внесення змін до відповідних договорів. (а.с. 183-184)

Рожищенська міська рада Волинської області у листі за №522/02-08/2-26від 04.05.2026 зазначила, що Комунальне підприємство «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенської міської ради може витупати позивачем у судах від свого імені однак, Рожищенська міська рада не планує самостійно звертатися з відповідним позовом до суду.

Враховуючи вище викладене, останніми не вжито заходів до усунення порушень інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про визнання недійсними додаткових угод до договору від 26.12.2023 №23-24/80, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника електроенергії до бюджету коштів, безпідставно отриманих за такими угодами.

Отже, всупереч покладених законодавством повноважень Західний офіс Держаудитслужби та Рожищенська міська рада своєчасних та належних заходів для усунення виявлених порушень не вжито, суд прийшов до висновку, що прокурор аргументовано навів доводи щодо бездіяльності таких органів, відповідно до приписів ст.23 Закону України «Про прокуратуру» .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Комунальним підприємством «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенської міської ради проведено закупівлю № UA-2023-12-04-000416-a з предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ «Волиньелектрозбут» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №23-24/80 від 26.12.2023.

Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).

Загальна сума договору становить 1 837 542,00 грн, в тому числі

1 617036,96 грн за рахунок коштів місцевого бюджету (п.5.1. договору).

Постачання електричної енергії здійснюється у строк до 31 грудня 2024 року (п.3.1. Договору), обсяг закупівлі складає 350000 кВт*год (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.5.1 договору, сторонами визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

Згідно з додатком № 1 до договору, ціна електричної енергії як товару (кВт/год) становить 3,89 грн/кВт*год без ПДВ, а ціна електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) 5,25012 грн/кВт*год.

Відповідно до п.13.6 договору, зміни до істотних умов цього договору можуть бути внесені у випадках, що передбачені згідно п. 19 Особливостей.

Пунктом 13.5. договору визначено, що у випадку зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що встановлюється згідно постанови НКРЕКП, сторони укладають відповідну додаткову угоду щодо зміни ціни електричної енергії керуючись п. п. 7 п. 19 Особливостей, та з урахуванням зміненого тарифу на послуги з передачі електричної енергії. У випадку збільшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку на добу наперед, а так само за умови, що таке збільшення призводить до неможливості здійснення постачання електричної енергії Споживачу за ціною, що визначена в цьому Договорі (з урахуванням внесених змін до цього Договору за наявності), Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку повинна підтверджуватись згідно інформації з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua).

Отже, судом встановлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю від 26.12.2023 сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ЦК України, положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей №1178.

Як встановлено, у подальшому між сторонами укладено 2 додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме:

- додатковою угодою №1 від 12.01.2024 шляхом збільшення величини тарифу на послуги з передачі електроенергії (із 0,4851 грн до 0,52857 грн за

1 кВт/год без ПДВ, згідно постанови НКРЕКП від 99.12.2023 №2322), ціна за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) становить 5,302284 грн/кВт*год. Вказана ціна починає застосовуватись до договірних відносин з 01.01.2024.

- додатковою угодою №2 від 01.07.2024 ціна електроенергії (як товару у складі договірної ціни) зросла із 3,89 грн до 5,876623 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ. Ціна за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) становить 7,686232 грн/кВт*год.

Також, сторонами укладено додаткові угоди №2 від 01.04.2024 щодо зміни реквізитів постачальника та №4 від 31.12.2024, якими внесено зміни у п.5.1 Договору щодо загальної суми договору та зменшення кількості (обсягу) товару до 293515 кВт/год.

Крім того, згідно актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій слідує, що ТОВ «Волиньелектрозбут» на виконання договору поставлено

293 515 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 853 571,00 грн, а саме:

№ акту/рахункаКількість/ кВт/годСума/грнПлатіжні інструкції, датаПримітка: вартість за 1 кВт/год, підстава536-0042000/1/Ф1 від 31.01.202446796248125,68№83 від 06.02.2024 ДУ №1 5,302284 грн за 1 кВт/год536-0042000/2/Ф1 від 29.02.202431078164784,38№191 від 11.03.2024 (99 829,64 грн) та №201 від 12.03.2024 (64 954,74 грн) ДУ №1 5,302284 грн за 1 кВт/год536-0042000/3/Ф1 від 31.03.202429435156072,73№284 від 04.04.2024ДУ №1 5,302284 грн за 1 кВт/год536-0042000/4/Ф1 від 30.04.202425543135436,24№373 від 07.05.2024ДУ №1 5,302284 грн за 1 кВт/год536-0042000/5/Ф1 від 31.05.202419330102493,15№482 від 05.06.2024 (76 729,73 грн) та №484 від 05.06.2024 (25 763,42 грн)ДУ №1 5,302284 грн за 1 кВт/год536-0042000/6/Ф1 від 30.06.20241663688208,8№580 від 04.07.2024ДУ №1 5,302284 грн за 1 кВт/год536-0042000/7/Ф1 від 31.07.202416150124132,64№660 від 07.08.2024ДУ №2 7,686232 грн за 1 кВт/год536-0042000/8/Ф1 від 31.01.202418480142041,56№738 від 04.09.2024 (93 319,66 грн) та №742 від 05.09.2024 (48 721,9 грн)ДУ №2 7,686232 грн за 1 кВт/год536-0042000/9/Ф1 від 30.09.202417504134539,8№857 від 07.10.2024ДУ №2 7,686232 грн за 1 кВт/год536-0042000/10/Ф1 від 31.10.202431133239295,44№972 від 06.11.2024ДУ №2 7,686232 грн за 1 кВт/год536-0042000/11/Ф1 від 30.11.202431122239210,9№1089 від 05.12.2024 (237 413,11 грн) та №1090 від 05.12.2024 (1 797,79 грн)ДУ №2 7,686232 грн за 1 кВт/год536-0042000/12/Ф1 від 25.12.20241030879229,68№1170 від 27.12.2024 (79229,68 грн)ДУ №2 7,686232 грн за 1 кВт/год Всього 293 515 1 853 571 грн Прокурор, доводить, що у вище зазначених додаткових угодах № 1 від 12.01.2024 та № 2 від 01.07.2024, встановлено, що вони укладені з порушенням порядку, який встановлено Законом України «Про публічні закупівлі» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 № 1178, а саме сторонами, за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом до суду.

Відповідач-2 у відзиві вказує, що на підтвердження зміни середньозважених цін товару на ринку та наявності підстав для укладення додаткової угоди №2 від 01.07.2024 постачальником було надано лист № 01-8-1857/24 від 01.07.2024 та завірена належним чином копія експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №804/24 від 01.07.2024р. Експертний висновок містив інформацію про середньозважені ціни на РДН на електричну енергію у певні періоди: за третю декаду січня 2024р. та третю декаду червня 2024р. Відтак, зазначені в них дати середньозваженої ціни, відповідають періодам, які обумовлені безпосередньо сторонами у договорі. Зауважує, що така домовленість цілком відповідає змісту положень Цивільного та кодексу України щодо свободи волевиявлення сторін, оскільки відповідні положення договору не суперечать жодному із положень чинного законодавства і в судовому порядку не визнавались недійсними. Подальше укладання спірних додаткових угод відповідало пунктам договору, здійснювалося на його підставі та на виконання його умов. Крім того, доводить, що зобов`язання за договором про закупівлю та за спірними додатковими угодами до нього вже виконані сторонами, строк дії договору закінчився наприкінці 2024 року. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що у сторін відсутня можливість змінити умови оспорюваного правочину, зокрема, шляхом розірвання договору. Якщо на момент укладення договору про закупівлю ТОВ «ВЕЗ» було б відомо про відсутність у нього можливості змінювати ціну товару в разі її коливання на ринку, останнім не було вчинено такого правочину, а відтак застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину лише щодо постачальника, має дискримінаційний характер і завдає відповідачу збитків як суб`єкту господарювання.

Як зазначено у позовній заяві, постачальник під час ініціювання збільшення ціни по договору має довести непрогнозованість такого коливання, а також те, що підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні. Проте, зазначає, що нова модель оптового ринку електроенергії запрацювала з липня 2019 року і протягом наступних років відбувалося суттєве коливання ціни на ринку електричної енергії. Підставою для внесення змін до договору у частині вартості ціни на електричну енергію стало настання обставин, що неможливо було передбачити при укладенні договору у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. Зміни, що відбулись на ринку електричної енергії, а саме зростання ціни електричної енергії на ринку, зумовили обставини, при яких без внесення змін у договір у частині збільшення ціни, подальша співпраця за договором призвела б до більш суттєвих збитків для відповідача з урахуванням первинної ціни за договором відносно ціни на електричну енергію, що зросла протягом дії даного договору. З врахуванням викладеного просить суд відмовити в позові.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого.

Закон України «Про публічні закупівлі» згідно його преамбули, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою Закон України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно із пунктами 2, 7 частини п`ятої цієї ж статті істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, з метою запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, законодавець указав у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» про можливість сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару, враховуючи при цьому інтереси покупця та запобігаючи безпідставному й необґрунтованому збільшенню ціни товару.

При цьому згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 33, частини четвертої статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» містять імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару не більше 10 відсотків від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Постановою від 12.10.2022 №1178 Кабінет Міністрів України затвердив Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Однак, наведена постанова Уряду не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23.

Також Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23 вказав, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», однак не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Отже, змінюючи ціну одиниці товару, сторони договору про закупівлю повинні керуватись саме приписами положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (із урахуванням Особливостей, які були затверджені постановою Уряду від 12.10.2022 №1178), не перевищуючи 10-ти відсотковий ліміт. Позиція Верховного Суду із цього приводу є сталою, дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №910/4865/24.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №927/56/23 вказує на те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи вищевказані положення закону, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.

Отже, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)

Дана правова позиція викладена у п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, п.5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, постанова Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

А відтак, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вказав, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.

Отже, враховуючи вище викладене судом встановлено, що внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод відбулися за відсутності законодавчо визначених підстав.

Як встановлено вище, 12.01.2024 між «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенської міської ради та ТзОВ «Волиньелектрозбут» укладено

1)додаткову угоду №1, якою із 01.01.2024 змінено ціну одиниці товару шляхом збільшення величини тарифу на послуги з передачі електроенергії (із 0,4851 грн до 0,52857 грн за 1 кВт/год без ПДВ, згідно постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2322).

Разом з тим, постанова НКРЕКП від 09.12.2023 за №2322, посилання на яку містить додаткова угода №1, була оприлюднена на офіційному вебсайті регулятора ще 09.12.2023, а тариф на послуги з передачі електричної енергії на минулий рік НКРЕКП встановлено саме для НЕК «УКРЕНЕРГО», а не для ТОВ «Волиньелектрозбут» (електропостачальника).

Отже, дана постанова НКРЕКП прийнята й оприлюднена 09.12.2023, а пропозицію у цій закупівлі ТОВ «Волиньелектрозбут» подано пізніше (так, за даними вебсайту «prozorro.gov.ua» відповідач -2 завантажив пропозицію 11.12.2023 об 11:09 год.).

Відтак, як на дату подання ТОВ «Волиньелектрозбут» своєї пропозиції, так і на час підписання правочину (26.12.2023), постанова НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 щодо тарифу на передачу електричної енергії вже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності знаходилися у відкритому доступі.

Отже, на час подання відповідачем -2 своєї пропозиції та підписання 26.12.2023 договору №23-24/80, останньому було відомо про збитковість від здійснення поставки електричної енергії відповідачу 1 за запропонованою ціною.

Однак, відповідач 2 не відмовився від підписання правочину на завідомо невигідних для нього умовах.

Отже, ТзОВ «Волиньелектрозбут» на ринку електроенергії - електропостачальник, був обізнаним з положеннями постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 щодо рівня тарифу на передачу електричної енергії, часу початку дії такого тарифу, проте уклав договір, та враховував нижчий тариф на передачу, який передбачувано діяв лише до кінця 2023.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відтак, за висновками Великої Палати Верховного Суду із постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.

Зокрема, сторонами правочину 01.07.2024 укладено додаткову угоду №2, за умовами якої ціну за одиницю товару (регульована частина ціни) збільшено більш як на 46 відсотків (46,4 %), а ціну електричної енергії як товару на понад 51 відсоток (з 3,89 грн до 5,876623 грн за 1 кВт/год без ПДВ) у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі від 26.12.2023.

Отже, судом встановлено, що ціну за електричну енергію за додатковою угодою №2 збільшено більш як на 10 % (а саме на 46,4 %).

З матеріалів справи слідує, що за інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у грудні 2023 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 4101,86 грн за 1 МВт/год, а ціни на такий товар, що сформувалися вже у послідуючі розрахункові періоди (у січні 2024 року і далі) становили: у січні - 3858,57 грн за 1 МВт/год; у лютому -

3268,58 грн за 1 МВт/год; у березні - 3089,53 грн за 1 МВт/год; у квітні -

3333,77 грн за 1 МВт/год; у травні - 4221,92 грн за 1 МВт/год; у червні -

5403,38 грн за 1 МВт/год; у липні - 5967,11 грн за 1 МВт/год; у серпні - 5738,6 грн за 1 МВт/год; у вересні - 5664,16 грн за 1 МВт/год; у жовтні - 5659,97 грн за 1 МВт/год; у листопаді - 5567,45 грн за 1 МВт/год; у грудні - 5965,26 грн за 1 МВт/годину.

Отже, у період січня-квітня 2024 вартість електроенергії на ринку зменшувалася (в порівнянні з груднем 2023 року), однак сторонами, а насамперед замовником, не ініціювалося питання з приводу внесення відповідних змін до правочину.

Зокрема, судом встановлено, що у липні 2024 року, закупівля електроенергії (як товару у складі договірної ціни) здійснювалась за ціною 7,686232 грн за 1 кВт/год без ПДВ, в той час як на ринку (РДН) вартість товару була значно нижчою - 5,966711 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

Тобто, фактично упродовж дії договору, заклад охорони здоров`я придбавав електроенергію за збільшеною ціною.

За додатковою угодою №2 ціна електроенергії, як товару у складі договірної ціни зросла на більш як 51 відсоток (51,07% - із 3,89 грн до 5,876623 грн за 1 кВт/год без ПДВ).

Крім того, за результатами аналізу інформації АТ «Оператор ринку» судом встановлено, що середня ціна електроенергії за 2024 рік на РДН (сума значень середньозважених цін електричної енергії на РДН за кожен розрахунковий період минулого року, поділена на їхню кількість), становить 4,70664 грн за 1 кВт/годину. Вказана ціна є нижчою від тієї, що визначена сторонами у додатковій угоді №2 від 01.07.2024- 5,876623 грн за 1 кВт/год.

Отже, постачання електроенергії для потреб лікарні упродовж 9 місяців за 2024 рік відповідачем -2 здійснювалось за значно вищими ринкових цінами.

Судом встановлено, що підставою для укладення спірних додаткових угод були листи від ТзОВ «Волиньелектрозбут» з долученими до них постанови НЕРЕКП, довідки Харківської торгово-промислової палати.

Підставами для внесення змін до основного договору шляхом укладення від 01.07.2024 додаткової угоди №2 є:

-лист ТОВ «Волиньелектрозбут» від 01.07.2024 №01-8/1857/27;

-експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 01.07.2024 №804/24, де наведено порівняння цін на електричну енергію у 2024 році.

Закон України «Про торгово-промислову палату» не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Таким чином, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 та від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Отже, наданий постачальником експертний висновки не підтверджує наявності належних та достатніх підстав для внесення змін до основного договору.

Враховуючи вище викладене, відповідач -2 не довів обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тому, укладення угод № 1 від 12.01.2024, №2 від 01.07.2024, не відповідають вимогам пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підп.7 п.19 Особливостей, а також правовим висновкам стосовно застосування якої Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Враховуючи вище викладене, позовна вимога про визнання недійсними додаткових № 1 від 12.01.2024, №2 від 01.07.2024 укладені до договору про постачання електричної енергії від 26.12.2023 за № 23-24/80 підставна та підлягає до задоволення.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/80 від 26.12.2023, а саме за ціною 5,25012 грн/кВт*год з ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною умовами договору, комунальне підприємство повинне було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 293 515 кВт*год кошти у розмірі 1 540 988,97 грн з ПДВ (293515 * 5,25012).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 312 582,03 грн (1 853 571 1 540 988,97).

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи вище викладене, КП «Рожищенська багатопрофільна лікарня» зайво сплатила за поставлений товар грошові кошти в сумі 312 582,03 грн внаслідок збільшення ціни та зменшення об`єму поставленого товару за укладеними всупереч законодавству спірними додатковими угодами.

Отже, грошові кошти в сумі 312 582,03 грн. є такими, що були безпідставно одержані а тому та підлягають до стягнення з відповідача -2 на користь Рожищенської міської ради.

Доводи відповідача-2, не взято до уваги суду, оскільки спростовують матеріалами справи та висновками Великої Палати Верховного Суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному об`ємі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору, слід покласти на них.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 12.01.2024, №2 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/80 від 26.12.2023 укладено між Комунальним підприємством «Рожищенська багатопрофільна лікарня» Рожищенська міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (процедура закупівлі: UA-2023-12-04-000416-a).

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Рожищенської міської ради (одержувач: ГУК у Волин.обл/м.Рожище/24060300, ідентифікаційний код отримувача: 38009371, IBAN: UA678999980314080544000003578, Банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) в дохід місцевого бюджету 312 582,03 гривень.

4. Стягнути із КП «Рожищенська багатопрофільна лікарня» (45100, Волинська обл., м. Рожище, вул. Шилокадзе Коте, 19, код ЄДРПОУ 01982910) на користь Волинської обласної прокуратури (Державна казначейська служба UA138201720343140001000004945, МФО України, 820172, IBAN: ЄДРПОУ одержувача 02909915) судовий збір у розмірі 4537,89 грн.

5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (Державна казначейська служба UA138201720343140001000004945, МФО України, 820172, IBAN: ЄДРПОУ одержувача 02909915) судовий збір у розмірі 4537,89 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

10.08.2026

Суддя В. М. Дем`як