Рішення № 138850203, 05.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 610/1376/26

№ провадження 2/646/3735/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

при секретарі судового засідання Скриннік А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

До Основ`янського районного суду міста Харкова звернувся представник ТОВ «ФК «Сіті Колект» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 7884437 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, заповнено анкету-заяву на отримання споживчого кредиту на вебсайті кредитора, ТОВ «МІЛОАН» того ж дня направило Відповідачу пропозицію (оферту) укласти Кредитний договір у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника повного тексту договору. Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містив усі істотні умови договору, та маючи технічну можливість відмовитися від його підписання, висловила однозначну згоду з умовами договору шляхом підтвердження акцепту за допомогою одноразового ідентифікатора (SMS-коду). У свою чергу, ТОВ «МІЛОАН» 26.02.2025 року направило Відповідачу через телекомунікаційну систему на номер телефону, зазначений Позичальником у анкеті, одноразовий ідентифікатор, а саме: 221895, який був введений Відповідачем у відповідному розділі ІТС. Вказані дії Відповідача не носили випадкового чи автоматичного характеру, а вимагали послідовного здійснення ряду усвідомлених дій в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця, зокрема заповнення персональних даних, підтвердження умов кредитування та введення одноразового ідентифікатора. Така поведінка свідчить про чітке та однозначне волевиявлення Відповідача на укладення договору. Цими діями Відповідач прийняв (акцептував) пропозицію укласти Кредитний договір № 7884437 на умовах, визначених офертою. Таким чином, 26.02.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно договору кредит надавався строком на 345 днів. Представником позивача зазначається, що ТОВ «МІЛОАН», свої зобов`язання виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти відповідачу.

Окрім цього, представник позивача вказує, що 25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 7884437. У зв`язку з вищенаведеним, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 7884437 у розмірі 27 181,74 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят одна гривня 74 копійки), з яких: тіло кредиту 5000 (П`ять тисяч гривень 00 копійок), комісії за надання кредиту 6 300,00 (Шість тисяч триста гривень 00 копійок)., штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання - 6500 (Шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 06 травня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 01 червня 2026 року, постановлено здійснити перехід щодо розгляду справи з спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклика) сторін до спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

У своїй позовній заяві, представник позивача просить здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений шляхом направлення в електронний кабінет відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі із зазначенням дати судового розгляду.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з проставленням у поштовому відправленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність усіх умов у розумінні статті 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7884437.

Відповідно до положень кредитного договору №7884437 від 26.02.2025, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №7884437 від 26.02.2025, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн.

Пунктом 1.3 кредитного договору №7884437 від 26.02.2025 передбачено, що кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 26.02.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

У пункті 1.5 кредитного договору №7884437 від 26.02.2025 визначено розмір відсотків, а саме 0,97% в день.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору №7884437 від 26.02.2025 кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Вказаний кредитний договір на першій сторінці містить інформацію щодо осіб, якими він був підписаний, а саме «Підписано 26.02.2025 07:20 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 221895» та «Підписано від ТОВ Мілоан Вініченко О.В., сертифікат Підписано від ТОВ Мілоан Вініченко О.В., сертифікат 3C90F30700000000000000000000000000000001».

До матеріалів справи, представником позивача долучено заяву на отримання кредиту №7884437 від 26.02.2025, у якій зазначено персонально дані особи, яка оформлює таку заяву, а також істотні умови кредитного договору, як сума кредиту, строк кредитування, платіжний засіб та інші відомості.

Суд звертає увагу, що у вказаній заяві про надання кредиту №7884437 від 26.02.2025 відсутній будь-який підпис особи, якою така заява оформлювалась.

Разом із цим, представником позивача надано паспорт споживчого кредиту №7884437, у якому визначено істотні умови кредиту, як строк, сума, відсотки та інші обов`язкові відомості. У верхній частині вказаного доказу, міститься інформація щодо осіб, якими був підписаний паспорт споживчого кредитування №7884437, а саме: «Підписано 26.02.2025 07:19 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 718566» та «Підписано від ТОВ Мілоан ОСОБА_2 , сертифікат 3C90F30700000000000000000000000000000001».

Судом встановлено, що позивачем надано інформаційну довідку, на якій зафіксовано схематичний порядок дій позичальника, з метою отримання кредиту, разом із цим, суд звертає увагу, що критично оцінює надану довідку, у зв`язку з її фактичним формуванням кредитодавцем за допомогою власних технічних засобів, що дає змогу безпосередньо змінювати відомості у вказаній довідці.

Разом із позовом, представником позивача долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МІЛОАН» в редакції від 03.07.2025, суд звертає увагу, що у вказаних правилах відсутній підпис позичальника, що створює обґрунтуванні сумніви, з приводу ознайомлення позичальника з цими правилами.

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Сіті колект» було укладено договорі факторингу №ДО-20251125, відповідно до якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників до цього Договору, а Фактор набуває такі Права вимоги та сплачує Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.3 Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, за умови сплати Фактором на рахунок Клієнта Фінансування у розмірі та строки, передбачені Розділом 4 даного Договору, після чого Фактор стає Кредитором щодо Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

В подальшому між сторонами було підписано акт від 25.11.2025 про приймання-передачі додаткової інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за договором факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025.

Так, відповідно до вказаного акту, до позивача перейшли право вимоги до позичальників за кредитними договорами які визначені у реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від «25» листопада 2025 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від «25» листопада 2025 року, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №7884437 від 26.02.2025.

З метою підтвердження виконання зобов`язання, щодо надання відповідачу кредитних коштів, представником позивача долучено платіжне доручення №148696980 від 26.02.2025.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Так, із наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «МІЛОАН», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «МІЛОАН») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

Більш того, представником позивача не долучено жодного документу до матеріалів справи, які б вказували на те, яким саме засобом було надіслано одноразовий ідентифікатор, та що його було надіслано саме відповідачу.

Окрім цього, суд звертає увагу, за правилами частин 1-3 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті 1 названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначається поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій частиною 1 статті 9 даного закону визначено первинні документи.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У відповідності до висновку Верховного суду доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова від 30.01.2018 справа № 161/16891/15-ц).

На підтвердження своїх вимог ТОВ «ФК «Сіті Колект» не надало до суду належного документально підтвердженого доказу щодо перерахування кредитором ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 грошових коштів на підтвердження факту укладення кредитного договору.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували належність електронного платіжного засобу, реквізити якого частково зазначені у договорі як НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 .. Надані позивачем документи не містять відомостей про власника відповідної банківської картки, банк-емітент, номер рахунку (IBAN), до якого прив`язано зазначений платіжний засіб, або інших даних.

За таких обставин суд позбавлений можливості ідентифікувати отримувача кредитних коштів та встановити факт їх зарахування саме відповідачці, оскільки повної інформації щодо номера банківської картки чи банківського рахунку відповідачки матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивачі зобов`язані подати докази разом із позовною заявою. У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі звернутися до суду з клопотанням про їх витребування (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Позика» не зазначало про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою з поважних причин, не заявляло клопотань про забезпечення доказів чи їх витребування, у тому числі від банківської установи або платіжної системи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання грошових коштів та наявність заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача , тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача судового збору слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КОЛЕКТ», код 43950742, місцезнаходження: 02154, довіреності 43950742 м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, офіс 321.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя А.О.Шиховцова