Рішення № 138849693, 03.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12429/25

н/п 2/953/788/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

представника відповідачки Новікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокат Журавльов С.Г. з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості в розмірі 27659, 00 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 9 978, 73 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) у розмірі 17680, 27 гривень, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 422, 40 гривень, та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.07.2020 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГБАНК», Банк) та ОСОБА_1 (далі Клієнт, Боржник, Відповідач) було укладено Договір № TDB.2020.0991.13128 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (далі Кредитний договір). Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі Правила). Підписання Сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі Тарифи, вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір, надалі Договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України. Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що істотні умови, які є обов`язковими для договору даного виду відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у цьому тексті чи додатках, додаткових угодах до нього, так і у Правилах, Тарифах, тощо, що у сукупності складає Договір (п.4.8. Кредитного договору). Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з умовами Договору (з урахуванням Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку www.todobank.com та/або www.megabank.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (п.4.8. Кредитного договору).

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок-1 Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку Позичальника станом на 03.09.2024 у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, що складається з: Заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 978, 73 грн. Заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 17 680,27 грн. Загальна сума заборгованості: 27 659, 00 грн. Після 03.09.2024 жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів не проводилось.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Так, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить: Заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 978, 73 грн. Заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 17 680, 27 грн. Загальна сума заборгованості: 27 659, 00 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Викладене вище стало підставою звернення позивача до суду.

21.11.2025 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

24.11.2025 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 24.11.2025.

Ухвалою судді від 24.11.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 отримала ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та пакет документів (позовна заява з додатками) 11.02.2026 під особистий власноручний підпис (том 1, а.с. 92).

26.02.2026 відповідачкою ОСОБА_1 до суду подано заяву про застосування спливу строків позовної давності з огляду на те, що позовна заява подана більш ніж через три роки після дати укладення кредитного договору та спливу строку кредитування, вказаних у копії кредитного договору та графіку платежів (том 1, а.с. 101-103).

26.02.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, в якому просить: застосувати позону давність до всіх позовних вимог; в задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовити повністю; судові витрати покласти на відповідача. Крім того, зазначає, що позивачем не надано жодного документу, з якого б вбачалось про наявність боргу у відповідачки в розмірі, який визначений ними в позові та з чого саме він складається. В договорі не зазначено, який номер рахунку відкривається відповідачу. Немає жодного документу, за яким би відповідачу відкривався б рахунок НОМЕР_1 та за яким саме договором. Перерахування грошових коштів первісним кредитором відповідачу (в матеріалах справи таких документів немає). Відповідно і немає жодного документу, що підписаний був би відповідачкою про погодження сум процентів, пені, розрахунково-касового обслуговування. Оскільки кожний кредитний договір є двостороннім, він мав бути підписаний у дату його укладання в оригіналі обома його сторонами, що може бути і в електронній формі, але оригінал з нанесеними на нього програмним способом цифровими підписами - одноразовими ідентифікаторами з боку Позичальника та кваліфікованим електронним цифровим підписом з боку відповідного Первісного кредитора - має об?єктивно існувати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Доказування Позивача грунтується на припущеннях: доказів фактичного звернення Відповідача до кожного Первісного кредитора; створення особистого кабінета; подання заявки на видачу кожного кредита та номера картки для перерахунку коштів; генерації та надсилання «одноразового ідентифікатора» Позичальнику та підпису договору з кожним додатком Первісним кредитором; повідомлення Відповідачу та погодження всіх майбутніх умов кредитування, включаючи відсоткову ставку, суму відсотків до сплати та строк їх нарахування; подальшого укладення кредитного договору у письмовій електронній формі на конкретних умовах та надання позичальнику примірника; фактичної видачі Відповідачу кредиту у вказану дату та у вказаному розмірі кожним Первісним кредитором та подальшого руху коштів - Позивачем не надано. Кредитний договір з додатками, надані Позивачем у електронних копіях без підписів, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній, тому що його оригіналу не існує. За відсутності оригіналу Кредитного договору не можна встановити достовірно, які його умови, у тому числі розміри процентної ставки та строк нарахування відсотків були погоджені Сторонами, а до текстів документів, односторонньо виготовлених та наданих Позивачем у копіях для подання до суду, могли бути внесені будь-які відомості, вигідні Позивачу, саме тому такі копії, не підписані обома сторонами, підлягають відхиленню. Право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Сумінен проти Фінляндії»). У справі «Гурепка проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Аналогічне зазначено у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03). Законодавство зобов?язує кредитодавця надати оригінал договору споживачу невідкладно після підписання сторонами і покладає саме на кредитодавця обов?язок доведення того, що такий оригінал було фактично передано споживачу (а не могло бути отримано ним у теорії). У випадку електронного договору, копія якого не видається стороні під підпис у момент його укладення, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки особа не може приєднатися до того, з чим не ознайомлена, і бути зобов?язаною виконувати умови, про які вона не знала у момент укладання договору, у даному випадку - сплачувати відсотки чи будь-які інші непогоджені платежі, на які відсутні були згода і волевиявлення позичальника. Недоведеність перерахунку коштів Відповідачу кредитором, а отже і виникнення прав, які могли перейти від нього Позивачу. Про перерахування кредитних коштів позичальнику фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу. Передумовою виникнення у Відповідача обов?язку повернути кредитору кошти, ще й відсотками, є виконання останнім власного обов?язку видати кредитні кошти. В тому числі це могло відбутися через посередника, але кошти не беруться нізвідки, їх первинним джерелом міг бути виключно рахунок кредитора, оскільки саме він зобов?язаний був за договором видати позику. В іншому випадку, якщо кошти не були переведені взагалі чи були переведені від іншої особи, чи були перераховані, але ні витрачались, це означає, що у кредитора не виникло прав, в т.ч. право на нарахування процентів, яке починається з дати видачі позики, та стягувати кошти на власну користь. Якщо застосовувати до правовідносин Сторін умови Кредитного договору та Графіку платежів, копії яких надав Позивач, то строк кредитування визначений сторонами становить 62 днів, процентна ставка 0,0001 % на день, до сплати всього: 9 978,73 грн. - саме так зазначено в Графіку платежів і Договорі та Заявці. Відповідачем не погоджувалось жодного продовження визначеного строку кредитування чи інших його умов. Відповідач не погоджував , що за кожен день прострочення поза межами строку кредитування будуть нараховуватись відсотки, підвищені відсотки чи неустойка, і не погоджував ніяких комісій чи продовження нарахування процентів понад строк зазначений у Графіку платежів. Оскільки у Заяві і Графіку платежів вказано суму до виплати 9 998,58 грн., а всього Позичальником по цьому кредиту сплачено 10 000 грн., суми, отримані від Позивача Відповідачем, повністю виплачені, ніякої заборгованості немає (том 1, а.с. 104-137, 141-142).

Від відповідачки ОСОБА_1 26.02.2026 надійшло клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу. В обгрунтування клопотання зазначає, що спір у даній справі відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат позивача витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які треба було описати у позовній заяві, спірні правовідносини не передбачають, судом дана справа визнана малозначною. Відповідач погоджується з тим, що адвокатом була підготовлена і подана позовна заява, а тому вважає, що на її підготовку достатньо компенсації у розмірі 1000, 00 грн. (том 1, а.с. 143-147).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2026 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» письмові докази для долучення до матеріалів справи, а саме: 1. Оригінал Договору про надання кредиту № TDB.2020.0991.460 від 30.01.2020 з усіма додатками і додатковими угодами до нього - з оригінальними підписами обох Сторін у дату укладення (або завірений нотаріусом); 2. Докази надсилання одноразового ідентифікатора, фактичного підписання та надання позичальнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примірників підписаних Договору про надання кредиту № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020, додатків та додаткових угод до нього у дату їх укладання; 3. Оригінал Заявки та видачу кредиту за вищевказаним кредитним договором від позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 4. Докази ознайомлення позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншими документами по цим кредитним правовідносинам до моменту укладення договору під підпис; 5. Первинний документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кредитора по вищевказаному Договору про надання кредиту TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020, із зазначенням повних реквізитів платника та отримувача; 6. Виписка з банківського рахунку кредитора за дату Договору про надання кредиту від TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 щодо фактичного перерахунку грошових коштів від кредитора позичальнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по Договору про надання кредиту TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020; 7. Договір про відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ «МЕГАБАНК», з ТОВ «ФК МУСТАНГ», з ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги за Договором про надання кредиту TDВ.2020.0991.13128 від 15.07.2020 з позичальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - повний текст, акт приймання-передачі права вимоги та приймання-передачі кредитної справи, фактичної оплати за вказаним договором, - якщо право вимоги було набуте від іншого кредитора; 8. Інформацію про те, скільки штатних працівників Позивача працюють на посадах «адвокат», «юрист», «юрисконсульт», і чи є адвокат, який є представником в даній справі, штатним працівником, учасником, посадовою особою Позивача і якщо так, яку посаду займає у товаристві? - якщо вимагають стягнути витрати на їх адвоката.

16.06.2026 представник позивача адвокат Журавльов С.Г. шляхом направлення через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про виконання ухвали суду, в якій повідомив, що позивачем засобами поштового зв`язку до суду направлено витребувані докази (том 1, а.с. 227-237).

16.06.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення від нарахування процентів, пені та інших платежів за порушення строків повернення кредиту під час карантину та воєнного стану (том 1, а.с. 239-242).

19.06.2026 засобами поштового зв`язку від позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 28.05.2026 докази, а саме: оригінал довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб; оригінал Договору № TDB.2020.0991.13128 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 15.07.2020; Виписки з 15.07.2020 по 02.12.2020; Виписка по особовим рахункам з 03.12.2022 по 03.09.2024 (том 2, а.с. 9-41).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_2 Новікова О.В. про відвід судді Зуба Г.А., подану в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_2 Новікова О.В. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судове засідання представник позивача адвокат Журавльов С.Г. не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, в якому він просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідачки Новіков О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 279 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів за відсутності представника позивача, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування строків розгляду справи, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 15 липня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TDB.2020.0991.13128 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (том 2, а.с. 15 на звороті).

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі - Правила). Підписання Сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі - Тарифи, вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір, надалі - Договір.

За умовами п. 7.1. Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_2 (далі - Картковий рахунок-1) в гривні; поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі - Картковий рахунок -2) в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_4 (далі - Картковий рахунок -3) в Євро, (разом - Карткові рахунки), на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі-Картка). Картковий рахунок -1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок -2 та Картковий рахунок -3 - за дебетовою схемою. Картка, що видається на підставі цього Договору є власністю Банку.

Підписавши цей Договір, Клієнт підтверджує, що один примірник цього Договору із додатками, Картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору, у письмовій формі ознайомлений (п. 4.1. Кредитного договору).

Пунктом 2.3. Кредитного договору встановлені умови кредитування, зокрема: розмір максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн. (п. 2.2.2.), пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах, до 62 днів (п. 2.2.3.); процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитною лінією по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована) - 0,0001% річних (п. 2.2.4.); процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована), 56% річних (тариф todobank) та 48% річних (тариф todobank+) (п. 2.2.5.); процентна ставка за користування кредитною лінією по операціям зняття готівки в термінальних пристроях - POS-термінал, банкомат (фіксована), 56% (тариф todobank) та 48% річних (тариф todobank+) (п. 2.2.6.); кінцевий строк до якого має бути погашена заборгованість за кредитною лінією у повному обсязі до 14.07.2021 (п. 2.2.7.); реальна річна процентна ставка, % - 87, 30% (тариф todobank) та 73, 30% (тариф todobank+) (п. 2.2.9.); загальна вартість кредиту на дату укладення Договору 273293, 00 грн. (тариф todobank) та 263391, 00 грн (тариф todobank+) (п. 2.2.10.).

У п. 4.3. Кредитного договору вказано, що закінчення терміну дії Картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між Банком та Клієнтом та/або закриття Карткових рахунків. Відмова Клієнта від Доступного ліміту кредитної лінії не припиняє дію цього Договору.

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору, розмір Доступного ліміту кредитної лінії може бути змінений (збільшений та/або зменшений) в межах Максимального ліміту кредитної лінії, у порядку передбаченому Правилами.

Сплата процентів, передбачених умовами Договору за користування Доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється Клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково) (п. 2.4 Кредитного договору).

Нарахування процентів на залишок коштів на Карткових рахунках, за користування Доступним лімітом кредитної лінії та у разі виникнення заборгованості на суму несанкціонованого овердрафту здійснюється згідно Правил та Тарифів (п. 2.6 Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1.2. Кредитного договору, при користуванні Доступним лімітом кредитної лінії: щомісячно, не пізніше Розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити мінімальний обов`язковий платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язкові платежі, передбачені Договором, у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на Картковий рахунок -1; погасити заборгованість за Доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Згідно з п. 3.1.3. Кредитного договору відповідно до умов Договору, сплатити суму відповідальності за порушення грошового зобов`язання, здійснювати погашення несанкціонованого овердрафту - заборгованості перед Банком, яка виникла понад залишок коштів на ОСОБА_3 рахунках і понад Доступний ліміт кредитної лінії на Картковому рахунку -1.

16.07.2020 ОСОБА_1 власноручно підписала Заяву-анкету на відкриття та видачу платіжної картки, в якій зазначено, що їй була видана платіжна картка № НОМЕР_5 (том 1, а.с. 53).

Крім того, з виписок по особовим рахункам за період з 15.07.2020 по 02.12.2022, з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритого відповідачу в АТ «Мегабанк», вбачається, що позивач відкрив відповідачці поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідачки в межах ліміту кредитної лінії. Відповідачка, в свою чергу, користувалася кредитними коштами (том 2, а.с. 17-28, 29-41).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах належать касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Як вбачається із виписок по рахунку, відповідачка користувалася кредитною карткою.

Отже, відповідачка своїми діями визнавала наявність кредитних правовідносин з АТ «МЕГАБАНК».

Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості, складеною АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 станом на 03.09.2024 становить 27659, 00 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом 9978, 73 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 17680, 27 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 0,00 гривень (том 1, а.с. 41).

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (том 1, а.с. 15-17).

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211, 51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Відповідно до Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 ціна продажу лота складає 23425777, 00 грн. без ПДВ (том 1, а.с. 19).

Оплата за договором № GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 (том 1, а.с. 18).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № GLІN426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 27659, 00 гривень (том 1, а.с. 49).

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, у п. 1 якого зазначено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (том 1, а.с. 13-14).

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор (том 1, а.с. 19).

Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

Відповідно до п. 4 Договору № 1/12 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 гривень, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч гривень) 00 копійок; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 (чотирнадцять мільйонів сімсот тисяч гривень) 00 копійок.

Так, згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27.12.2024 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8 030 000,00 грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ». Згідно з платіжною інструкцією № 1091 від 31.01.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 9 200 000,00 (дев`ять мільйонів двісті тисяч гривень) 00 копійок; згідно з платіжною інструкцією №1822 від 22.09.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 5 500 000,00 грн (том 1, а.с. 31).

Отже, розрахунки за Договором №1/12 про відступлення прав вимоги проведені у повному обсязі.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору№ 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 (том 1, а.с. 32).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, виходячи зі змісту статей 633, 634 ЦК України, друга сторона (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 підписала з АТ «Мегабанк» Договір № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (том 2, а.с. 15 на звороті).

Отже, між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій формі та підписаний ОСОБА_1 особисто. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у АТ «Мегабанк» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання та користування відповідачкою ОСОБА_1 коштами за цим договором та факт їх неповернення відповідно до умов договору та у визначені ним строки.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право кредитора за кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами.

На час розгляду справи судом відповідачка не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, з Виписки/Особового рахунку з 15.07.2020 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, що позивачем здійснювалися перекази коштів Р2Р (domestic) на картковий рахунок за договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 клієнту ОСОБА_1 на загальну суму 21500, 00 грн. (том 2, а.с. 22-26), прострочення кредитної заборгованості по договору овердрафту КК № «TDB.2020.0991.13128» від «15/07/2020» складає 9978, 73 грн. (том 2, а.с. 17, 26, 29).

З огляду на викладене, оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 не виконала, суд приходить до висновку стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом (в тому числі прострочену) 9978, 73 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 17680, 27 гривень суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на виписку по рахунку.

Як вбачається з кредитного договору підписаного відповідачкою, сторонами передбачено можливість отримання кредитного ліміту до 200000, 00 грн., на два види карткового рахунку todobank та todobank+, в залежності від виду картки визначено відсотки та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, яку саме суму кредиту було одобрено відповідачці, яку картку їй видано, тому суд позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості по відсотках.

Крім того, у наданих виписках також не відображено розмір відсотків та тіло кредиту. Термін дії кредиту та повернення усієї отриманої суми становив 1 рік, тобто з 15.07.2020 по 14.07.2021, при цьому розрахунок наданий позивачем, як і виписка закінчуються 03.09.2024.

Крім того, роздруківка позивача про нараховані відсотки без зазначення їх розміру належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).

З огляду на ці приписи, кредитний договір про відкриття карткового рахунку за умови різних пропозицій є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положенняЗакону № 1734-VIIIдопускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду Заяву-анкету, Кредитний договір, Довідку-розрахунок заборгованості; копію Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024; копію Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024; копію Витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 щодо Боржника; копію Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024; копію Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 щодо Боржника; виписки по особовому рахунку.

В той же час, виписки по особовому рахунку відповідачки датовані з 15.07.2020 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, у виписках відображено лише нарахування відсотків та прострочення заборгованості.

Відтак, документами, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є: Довідка-розрахунок заборгованості, складена АТ «Мегабанк» та Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» у, в якому зазначено, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020, сума заборгованості за кредитом становить 27659, 00 грн.

Проте, суд вважає, що зазначені документи не є належними доказами наявності заборгованості, враховуючи наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Суд зазначає, що позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, яку саме картку отримала відповідачка, та які відсотки були нараховані, а розрахунок заборгованості відповідачки не містить розміру відсотків, який банк застосовував для розрахунку суми заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити правильність наданого розрахунку.

Сама відповідачка заперечує розмір нарахованих їй відсотків.

Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачкою суду не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено розміру заборгованості по відсоткам. Підстав для стягнення відсотків суд не вбачає.

Також, відповідачка ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог позивача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

В подальшому, 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Відповідно до п. 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором розрахована в межах строків позовної давності.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11200, 00 гривень.

В обґрунтування зазначеної вимоги додано договір про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити Винагороду (том 1, а.с. 25-30).

Відповідно до п. 3.2 Договору сума гонорару за надання послуг по стягненню Заборгованості з Боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг, зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг; реєстр боржників від 21.07.2025, відповідно до якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» передав, а адвокат отримав в роботу Реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_4 ; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги; вартість послуг (прейскурант) (а.с. 25-30, 40, 48, 29 на звороті).

Суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові від 22 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Від відповідачки ОСОБА_1 26.02.2026 надійшло клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу. В обгрунтування клопотання зазначає, що спір у даній справі відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат позивача витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які треба було описати у позовній заяві, спірні правовідносини не передбачають, судом дана справа визнана малозначною. Відповідач погоджується з тим, що адвокатом була підготовлена і подана позовна заява, а тому вважає, що на її підготовку достатньо компенсації у розмірі 1000, 00 грн. (том 1, а.с. 143-147).

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому разі, суди мають таке право відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

У справі, що переглядається, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібні правові висновки також було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у справі позивачу надавав адвокат Журавльов С.Г., яким готувалися та підписувалися позовна заява, заяви про виконання ухвали про витребування доказів у справі № 953/12429/25.

Разом з цим, адвокат Журавльов С.Г. не приймав участь у судових засіданнях, в матеріалах справи наявні лише клопотання про розгляд справи за його відсутності (том 1: а.с. 87, 162, 176, 187-188, том 2: а.с. 79-80).

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 1000, 00 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006).

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №4932 від 20 листопада 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 гривень (а.с. 1).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 36, 10%, з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 874, 50 гривень (2422, 40 х 36, 10% = 874, 50).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.13128 від 15.07.2020 в розмірі 9978 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 73 копійки, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 9978 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ