Рішення № 138849536, 07.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/8798/26

Провадження № 2/638/7679/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 126688,61грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 126688,61грн. за кредитним договором, у тому числі:

-30584,27грн. заборгованості за тілом кредиту;

-43158,04грн. заборгованості по відсотках;

-52946,30грн. комісії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наявність боргу у відповідача за кредитним договором, заборгованість за яким на час подання позову не погашена.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 08.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.,

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідач та її представник у судове засідання також не з`явились.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Із наведеної вище норми процесуального права слід дійти висновку, що заява сторони про відкладення розгляду справи не є безумовною підставою для такого відкладення. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Така правова позиція викладена Верховним Судом 04 серпня 2021 року у справі №758/6080/19.

Приймаючи до уваги обмеження строків розгляду справи, які встановлені процесуальним законом, а також те, що позовна заява надійшла до суду 22.05.2025 року, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами, оскільки зібрані матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору.

Крім того, явка учасників справи у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

21.07.2021 між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 33000грн. строком на 60 місяців з процентною ставкою за користування кредитною лінією цій у розмірі 39,99%.

Також умовами договору встановлено комісію у сумі 3,79% від суми кредиту за обслуговування (управління) кредиту.

12 серпня 2022 р. АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк».

Кредитором зобов`язання за договором щодо надання грошових коштів виконані належним чином, що підтверджено банківською випискою по рахунку відповідача.

Разом з тим, відповідач зобов`язання за договором виконував не належним чином, в обумовлені договором строки кредитні кошти банку не повернув. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно розрахунку заборгованості АТ «Сенс Банк» у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 126688,61грн. за кредитним договором, у тому числі: 30584,27грн. заборгованості за тілом кредиту; 43158,04грн. заборгованості по відсотках; 52946,30грн. комісії.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договорів є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Виходячи з викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості відповідачем, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 зазначалося, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Велика Палат Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі N 363/1834/17 зазначила наступне.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон N 3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону N 1023-ХІІ було доповнено новим абзацом третім такого змісту: "Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною". Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон N 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону N 1023-ХІІ виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону N 1023-ХІІ до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону N 1734-VIII.

Враховуючи те, що у кредитному договорі встановлений обов`язок боржника боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги.

Також позивачем заявлено до стягнення 8 000,00грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, враховуючи часткове задоволення позову, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6138,02 грн.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) 30584,27грн. заборгованості за тілом кредиту; 43158,04грн. заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) 1549,72грн. - на відшкодування витрат по оплаті судового збору, 6138,02a?i. ia a?aoeiaoaaiiy aeo?ao ii iieao? i?aaie?i? aiiiiiae.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р.О. Агапов