Рішення № 138848089, 04.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 953/5554/24

(2/199/512/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Оцінка плюс», третя особа - Територіальний сервісний центр №6348 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування перереєстрації транспортного засобу, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 10 липня 2020 року позивач придбав мотоцикл «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (рами) № НОМЕР_2 , 2016 року випуску на підставі договору купівлі-продажу, а 22 лютого 2024 року вказаний мотоцикл було перереєстровано у ТСЦ №6348 РСЦ МВС в Харківській області на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №7281-174 від 17 лютого 2024 року, виданого відповідачем ТОВ «Експерт Оцінка плюс». За останнім фактом відкрито кримінальне провадження №12024226110000084 за ч.4 ст.358 КК України. Позивач стверджує, що не укладав правочину щодо розпорядження мотоциклом, не був особисто присутнім під час проведення перереєстрації мотоцикла, нікого не наділяв повноваженнями на здійснення правочину, не давав дозволів, не видавав нотаріальних довіреностей, не передавав нікому оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не передавав керування транспортним засобом, а тому вважає означений договір купівлі-продажу №7281-174 від 17 лютого 2024 року недійсним, а здійснену на його підставі перереєстрацію незаконну. За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №7281-174 від 17 лютого 2024 року, скасувати перереєстрацію мотоциклу «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (рами) № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, здійснену на підставі означеного спірного договору купівлі-продажу.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2024 року матеріали позовної заяви передано для розгляду за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2024 року матеріали позовної заяви направлено для розгляду по суті за підсудністю до Олександрівського районного суду Донецької області.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 03 грудня 2024 року матеріали позовної заяви направлено для розгляду по суті за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 червня 2025 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання, за клопотанням сторони позивача замінено первісного відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях на належного відповідача - Головний сервісний центр МВС.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 серпня 2025 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, представник відповідача в останнє судове засідання не з`явилась, в ході розгляду справи позовні вимоги підтримувала, перед останнім судом засідання у справі представник позивача подала заяву, в якій просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, наполягала на підтриманні позовних вимог в повному обсязі.

Також від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник просила позов задовольнити в повному обсязі, пославшись на те, що продаж та перереєстрація мотоцикла відбулись на підставі підробленого документу, з підстав чого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024226110000084, в межах якого мотоцикл не вилучався, фактично існує два транспортні мотоцикли - один у позивача з оригінальним номером рами/шасі, а другий - незаконне повторення мотоциклу, «двійник» мотоцикла позивача. В межах вказаного кримінального провадження встановлено факт підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на підставі якого укладено спірний договір купівлі-продажу мотоциклу «двійника».

Відповідачі, третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про визнання позову, в якій вказаний відповідач просив суд провести розгляд справи за його відсутності, вказав, що позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Від первісного співвідповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях до суду надійшов відзив, в якому представник вказаної особи просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскільки регіональний сервісний центр проводить лише реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а тому між позивачем та РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській не існує цивільно-правових відносин, обов`язок із перевірки документів на предмет їх достовірності при комісійній торгівлі транспортними засобами покладається на комісіонера, а дії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській відповідають вимогам закону. Послався представник на передчасність позовної вимоги про скасування перереєстрації з огляду на заявлену вимогу про визнання договору недійсним, задоволення якої і достатньою підставою для скасування перереєстрацію мотоцикла в ході виконання рішення суду. Вказав представник і на те, що законодавством не передбачено поновлення реєстрації транспортного засобу за попереднім власником.

Від відповідача Головного сервісного центру МВС до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що реєстраційні дії здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням транспортних засобів, а не посвідчення права власності/користування ними, між позивачем та вказаним відповідачем не існує цивільно-правових відносин, здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами покладає на комісіонера обов`язок ретельно перевірити документи, які пред`являє комітент, відповідачем же вчинено дії щодо перереєстрації транспортного засобу у відповідності до закону. Також представник відповідача послався на те, що прийняття судом рішення про визнання договору недійсним є достатньою підставою для скасування перереєстрації транспортного засобу, що була здійснена на підставі такого договору. Приписами порядку №1388 не передбачено поновлення реєстрації транспортного засобу за попереднім власником.

У відповіді на відзив представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також послалась на те, що представником відповідача у відзиві не надано правової оцінки тому факту, що перереєстрація транспортного засобу відбулась на підставі підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, при проведення спірної перереєстрації транспортного засобу не було проведено належну перевірку наданих документів.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи за наведеної явки учасників справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що за позивачем з 10 липня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2020 року зареєстровано на праві власності транспортний засіб - мотоцикл «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (рами) № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією заяви, копією договору купівлі-продажу.

22 лютого 2024 року в ТСЦ №6348 на підставі договору купівлі-продажу №7281-174 від 16 лютого 2024 року відбулась перереєстрація вищевказаного мотоцикла на нового власника - відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією листа ТСЦ №5343, копією заяви, копією листа РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області, копією листа ТСЦ №6348, копією договору купівлі-продажу, копією заяви, копією довідки, копією акту огляду реалізованого транспортного засобу, копією акту технічного стану транспортного засобу.

Як слідує зі змісту копії договору купівлі-продажу №7281-174 від 16 лютого 2024 року, його укладено між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Оцінка плюс» (ЄДРПОУ 39547637), як продавцем, що діє на підставі договору комісії №7281-174 від 16 лютого 2024 року, та відповідачем ОСОБА_2 , як покупцем. Предметом зазначеного договору є купівлі-продаж мотоциклу «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (рами) № НОМЕР_2 , 2016 року випуску. При цьому при укладенні такого договору купівлі-продажу право власності продавця на мотоцикл підтверджувалось свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Викладене підтверджується копією договору купівлі-продажу, копію заяви до ТСЦ, копією довідки про результати перевірки, копією акту реалізації транспортного засобу, копією договору комісії, копією акту технічного стану транспортного засобу.

10 березня 2024 року розпочато кримінальне провадження №12024226110000084 за ч.4 ст.358 КК України за заявою позивача про те, що невідома особа, знаходячись в ТСЦ в м. Лозова, надавши підроблені документи, здійснила переоформлення належного позивачу мотоцикла «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 . Досудове розслідування триває дотепер. Викладене підтверджується копією витягу з ЄРДР, копіями листів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області.

В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024226110000084 дізнавачем 01 травня 2024 року здійснено тимчасовий доступ до речей та документів, що зберігаються у ТСЦ №6348, в ході якого вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відносно якого призначено судово-технічну експертизу документів, що підтверджується копією листа Лозівського РВП ГУНП в Харківській області.

В свою чергу, відповідно до копії висновку експерта №СЕ-19/121-24/12881-КДТЗ від 13 травня 2024 року свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке оформлене на транспортний засіб - мотоцикл «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (рами) № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, зареєстрований 10 липня 2020 року на ім`я позивача, не відповідає документам, які знаходяться в офіційному обігу.

Як встановлено судом в ході розгляду справи зі змісту копії листа Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, які підтверджені представником позивача в ході розгляду справи, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024226110000084 транспортні засоби не вилучались, арешт на них не накладався.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ЦК України, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 (далі - Порядок №1200).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (рухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст.ст.655, 656, 657, 658 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За змістом п.п.1, 2, 6, 7 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі є обов`язковою для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (крім суб`єктів господарювання, що придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його подальшого продажу) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в сервісних центрах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Пунктом 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

За змістом норм ст.ст.1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Пунктом 48 Порядку №1200 передбачено, що комісіонер під час приймання на комісію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери: зобов`язаний ретельно перевірити документи, які пред`являє комітент чи довірена особа, звірити відповідність записів у них з фактичними ідентифікаційними номерами складових частин. У разі виявлення ознак підроблення документів, номерів складових частин або невідповідності записів з нанесеними на них ідентифікаційними номерами комісіонер зобов`язаний невідкладно повідомити про це відповідно територіальному органові Національної поліції та Держпродспоживслужбі.

Нормою ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України (зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Пунктом 40 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема: у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду.

Статтею 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. В цивільному праві встановлено презумпцію правомірності правочину, яка означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Тлумачення ст.ст.16, 203, 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

У справі за позовом про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, якщо позов подається заінтересованою особою (не стороною договору), або інша сторона договору, якщо позов подається однією із його сторін, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

Частина 1 ст.203 ЦК України в контексті ч.1 ст.215 ЦК України визначає в якості однієї з підстав для визнання судом недійсним оспорюваного договору, як різновиду правочину, невідповідність його змісту нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст.4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності правочину є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким правочином (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Аналогічні наведеним вище правові висновки містяться постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі №161/3245/15-ц, від 10 квітня 2019 року по справі №463/5896/14-ц, постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року по справі №638/2304/17, від 27 січня 2020 року по справі №761/26815/17, від 24 квітня 2020 року по справі №522/25151/14-ц, від 11 червня 2020 року по справі №281/129/17, від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19, від 30 липня 2020 року по справі №670/23/18, від 30 вересня 2020 року по справі №559/1605/18, від 27 січня 2021 року по справі №463/1540/14-ц, від 17 червня 2021 року по справі №761/12692/17, від 08 вересня 2021 року по справі №711/3426/19, від 08 вересня 2021 року по справі №405/6037/16-ц, від 22 вересня 2021 року по справі №301/123/15-ц, від 08 лютого 2023 року по справі №359/12165/14-ц, від 19 лютого 2024 року по справі №567/3/22, від 27 травня 2026 року по справі №369/270/21.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду було встановлено такі заявлені позивачем в обґрунтування його позову фактичні обставини, як належність позивачу з 10 липня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу мотоциклу «Kawasaki ZR800A» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (рами) № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, здійснення 22 лютого 2024 року подальшої перереєстрації вказаного транспортного засобу з позивача на нового власника - відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7281-174 від 17 лютого 2024 року, укладеного між відповідачем ТОВ «Експерт Оцінка плюс», як продавцем, що діє на підставі договору комісії №7281-174 від 16 лютого 2024 року, та відповідачем ОСОБА_2 , як покупцем, а також використання для підтвердження права власності продавця/власника майна при укладенні останнього договору купівлі-продажу мотоцикла та його перереєстрації на відповідача ОСОБА_2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке не відповідає документам, що знаходяться в офіційному обігу, тобто фактично є підробленим. За таких обставин, враховуючи, що наведені обставини фактично підтверджують твердження позивача про те, що він наявний у нього оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу нікому не передавав, при продажі та перереєстрації мотоциклу не був присутній, в укладенні спірного договору купівлі-продажу безпосередньої участі не брав, тобто відсутнє волевиявлення власника транспортного засобу на його продаж, а фактичний продавець здійснив продаж мотоциклу за відсутності дійсного документу, що підтверджує право власності на предмет договору купівлі-продажу, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і можливість задоволення позову, однак частково - лише шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Частковість задоволення позову полягає у відмові судом у задоволенні другої позовної вимоги про скасування перереєстрації мотоциклу, оскільки така перереєстрація була здійснена на підставі спірного договору купівлі-продажу, який судом цим рішення визнано недійсним. За змістом п.40 Порядку №1388 саме лише рішення суду про визнання недійсним правочину, на підставі якого здійснено перереєстрацію транспортного засобу, є достатньою підставою для скасування в позасудовому порядку такої перереєстрації. Таким чином, друга позовна вимога про скасування перереєстрації за відсутності відмови уповноваженого суб`єкта у скасуванні перереєстрації на підставі цього рішення суду про визнання правочину недійсним є передчасною, надмірною, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 124 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 179, 181, 203, 204, 215, 216, 316, 317, 319, 321, 328, 655, 656, 657, 658, 1011, 1012 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, п.п.1, 2, 6, 7, 8, 40 Порядку №1388, п.48 Порядку №1200, ст.ст.5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного сервісного центру МВС (ЄДРПОУ 40109173; адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62), ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Оцінка плюс» (ЄДРПОУ 39547637; адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 60 літ.П), третя особа - Територіальний сервісний центр №6348 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (адреса місцезнаходження: 64606, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, 12/1), про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування перереєстрації транспортного засобу - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7281-174 від 17 лютого 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Оцінка плюс» (ЄДРПОУ 39547637), як продавцем, що діє на підставі договору комісії №7281-174 від 16 лютого 2024 року, та ОСОБА_2 , як покупцем, на підставі якого 22 лютого 2024 року Територіальним сервісним центром №6348 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області здійснено перереєстрацію транспортного засобу (мотоциклу) Kawasaki ZR800A, шасі № НОМЕР_2 , 2016 року випуску.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко