Рішення № 138848087, 06.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2048/25

(2/199/511/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

06.07.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Куземі О.Г.,

за участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська через свого представника звернулись позивачі із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послались на те, що позивач ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка більше 20 років, за цей період у них народилось двоє дітей дочки позивач ОСОБА_2 , а також ОСОБА_4 . Родина проживала за адресою АДРЕСА_1 , батьки ОСОБА_6 не бажали визнавати позивача ОСОБА_1 , тому реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 проживала та ОСОБА_6 не відбулось, відомості про батька обох вказаних дітей записі в порядку ст.135 ч.1 СК України. З 24 лютого 2022 року внаслідок військових дій на території України ОСОБА_6 активно займався волонтерської діяльністю. Листом від 02 квітня 2024 року «Про прийняття на військову службу» командир ВЧ НОМЕР_1 направив ОСОБА_6 після проходження підготовки у начальному центрі до вказаної військової частини для проходження військової служби на посаду водій розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. В обліково-послужній картці на сержантів та солдатів до військового квитка ОСОБА_6 в розділі сімейний стан зазначив, що він неодружений, однак має двох дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , цивільну дружину ОСОБА_9 . В травні 2024 року ОСОБА_6 отримав поранення під м. Суми, приїхав до м. Дніпро, де 13 червня 2024 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 , внести зміни до актових записів про народження дітей він не встиг через барк часу, мав наміри це зробити в подальшому, однак не судилося. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області Російської Федерації. Позивач ОСОБА_1 поховала чоловіка та отримала свідоцтво про поховання, свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_6 залишилось чотири спадкоємця першої черги за законом позивач ОСОБА_1 , дві вказані дочки померлого, мати померлого (відповідач по справі), однак батьківство дітей має бути встановлено судом. За таких обставин, посилаючись на те, що відповідач не визнає ані дружину, ані дітей загиблого сина, враховуючи долучені до позову докази, а також можливість призначення у справі відповідної експертизи щодо батьківства загиблого, позивачі звернулись до суду із даним позовом, в якому просили суд встановити факт батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із внесенням відповідних змін до актових записів про народження, а саме відомостей про батька.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачам відповідний строк для усунення виявленого недоліку позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 травня 2025 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачами недоліків їх позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 серпня 2025 року за клопотання представника позивачів призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 січня 2026 року провадження у цивільній справі поновлено.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 січня 2026 року уповноважено позивачів на отримання та доставлення до експертної установи генетичних зразків загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , зупинено провадження у справі на час проведення раніше призначено судової експертизи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 квітня 2026 року провадження у цивільній справі поновлено.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 18 травня 2026 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачі, їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у прозові підстав та обставин.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, правом на подання відзиву не скористалась.

Третя особа Міністерство оборони України в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, натомість від представника вказаної третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник просив розглянути справу без участі представник зазначеної третьої особи, а також послався на особливості доказування у даній категорії справ, зокрема на виключне доказове значення ДНК-аналізу.

Третя особа ГУ ПФ України в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, натомість від представника вказаної третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без участі.

Третя особа територіальний відділ ДРАЦС в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засіданні та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи та обставин.

Вислухавши учасників, які з`явились в судове засідання, допитавши свідків, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2 , про що 16 грудня 2005 року складено відповідний актовий запис №77 виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якому матір`ю вказано позивача ОСОБА_10 , а відомості про батька зазначені в порядку ст.135 ч.1 СК України як ОСОБА_11 . Викладене підтверджується копією свідоцтва про народження, копією паспорту, копією свідоцтва про укладення шлюбу, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , про що 01 лютого 2013 року складено відповідний актовий запис №16 виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якому матір`ю вказано позивача ОСОБА_10 , а відомості про батька зазначені в порядку ст.135 ч.1 СК України як ОСОБА_11 . Викладене підтверджується копією свідоцтва про народження, копією паспорту, копією свідоцтва про укладення шлюбу, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Згідно копії листа військової частини НОМЕР_1 «про прийняття на військову службу» від 03 квітня 2024 року командир вказаної військової частини звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із проханням направити ОСОБА_6 , 1981 року народження, з необхідними військово обліковими документами після підготовки у навчальному центрі до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Копія листа наявна в матеріалах справи.

Згідно копії обліково-послужної картки на сержантів та солдатів, складеної на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання міститься розділ про сімейний стан, в якому зазначено, що ОСОБА_6 неодружений, має дочок ОСОБА_7 , 2005 року народження, та ОСОБА_8 , 2013 року народження, а також «цивільну дружину» ОСОБА_9

13 червня 2024 року між позивачем ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянином України, уродженцем м. Дніпропетровська, зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №149 від 13 червня 2024 року. Викладене підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Матір`ю ОСОБА_6 є відповідач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер загинув в бою під час виконання військового обов`язку/бойового завдання в районі населеного пункту Черкаське порічне Суджанського району Курської області Російської Федерації, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть, копією акту прийому-передачі тіл (останків) загиблих, копією сповіщення сім`ї, копією свідоцтва про смерть, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

Організацією поховання ОСОБА_6 займалась позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про поховання.

Судом також зі змісту показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також наявних у справі фотографій та відеозапису встановлено, що ОСОБА_6 за життя визнавав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 своїми дочками, ставився до них відповідним чином, як і вони до нього, до мобілізації ОСОБА_6 мешкав разом із ОСОБА_1 та дочками.

Відповідно до висновку експерта №84-МГ від 26 березня 2026 року, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали суду у даній справі судово-медичної експертизи, загиблий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які були народжені ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вірогідність того, що ОСОБА_6 дійсно є біологічним батьком вказаних дітей і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами вказаної експертизи складає не менше 99,99999%. Вказаний експертний висновок наявний в матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані, врегульовані нормами Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписаної Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованої постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), Конституції України, ЦК України, СК України, Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі Правила державної реєстрації), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затвердженими наказ Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5 (далі Правил внесення змін).

Так, за змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.9, 15, 16 ЦК України, ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Різновидами способів захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення, припинення, зміна правовідношення.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також у випадках, встановлених законом, з рішення суду.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Аналогічні положення викладені в ст.5 СК України.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122, 125 СК України.

Нормою ст.125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Положеннями ст.126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина.

Частиною 3 ст.128 СК України визначено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Статтею 134 СК України встановлено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно п.20 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

В свою чергу, за змістом пп.2.13.1 п.2.13, пп.2.16.2, 2.16.4, 2.16.7 п.2.16 Правил внесення змін підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, окрім іншого, є рішення суду про визнання батьківства (материнства), виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. За наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду. На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до ст.7 Конвенції про права дитини дитина має право знати своїх батьків.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі №183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі №591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналогічні наведеним вище правові висновки містять у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі №444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі №205/5698/21, від 01 квітня 2025 року по справі №127/13328/22, від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц, від 04 серпня 2021 року по справі №494/1611/18.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 зроблено висновок щодо застосування ст.130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц, 15 січня 2021 року у справі №596/1815/19, від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18, від 15 квітня 2021 у справі №361/2653/15-ц.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Верховний Суд в постановах від 17 жовтня 2018 року по справі №661/1157/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №382/2559/15-ц, від 17 лютого 2022 року по справі №521/4820/19, від 28 червня 2023 року по справі №592/6307/16-ц, від 13 вересня 2023 року в справі №552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі №752/13549/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

З огляду на зміст норми ст.134 СК України задоволення судом вимоги позивача про встановлення факту батьківства/визнання батьківства зумовлює і необхідність задоволення похідно вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини. Вказаний висновок кореспондується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 квітня 2025 року по справі №939/335/23.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 друга дочка ОСОБА_4 , відомості про батька яких в актових записах про народження зазначені на підставі ч.1 ст.135 СК України, оскільки ОСОБА_1 на момент народження дітей не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а документів, передбачених ст.ст.125, 126 СК України, до, при та після народженні дітей подано не було. Разом з тим, ОСОБА_6 за життя визнавав своє батьківство, до своєї загибелі зареєстрував шлюб із позивачем ОСОБА_1 , а до своєї мобілізації проживав разом із позивачем ОСОБА_1 та вказаними дітьми однією родиною. Більш того, відповідно до висновку експерта №84-МГ від 26 березня 2026 року, який є підставою для категоричного висновку про батьківство померлого, вірогідність, що ОСОБА_6 є біологічним батьком і ОСОБА_2 , і ОСОБА_4 становить більше 99%. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до беззаперечного висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і наявність підстав для задоволення такого позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.51, 124 Конституції України, ст.ст.3, 7 Конвенції про права дитини, ст.ст.9, 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст.5, 7, 18, 121, 125, 126, 128, 130, 135 СК України, п.20 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації, пп.2.13.1 п.2.13, пп.2.16.2, 2.16.4, 2.16.7 п.2.16 Правил внесення змін, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022; адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітряних сил, 6), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 33339119; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Науки, 112), про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпропетровська, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Російській Федерації, Курській області, Суджанському районі, н.п. Черкаське Порічне, відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис про народження №16, складений виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 01 лютого 2013 року.

Внести зміни до актового запису №16 від 01 лютого 2013 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , складеного виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вказавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпропетровська, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Російській Федерації, Курській області, Суджанському районі, н.п. Черкаське Порічне, відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про народження №77, складений виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 16 грудня 2005 року.

Внести зміни до актового запису №77 від 16 грудня 2005 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , складеного виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вказавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко