Ухвала суду № 138847523, 05.08.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа № 447/1892/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.

за участю:

секретаря судових засідань Стемпель А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича незаконною та зобов`язання вчинити дії, у виконавчому провадженні №81359592 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1892/25 за позовом ТОВ «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю:

представника скаржника (боржника): ОСОБА_2 ;

представника приватного виконавця: Кусого А.В.;

представник стягувача: не з`явився,

Обставини справи.

ОСОБА_3 звернулася із скаргою, в якій просить: визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо не зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 у АТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, у ТВБВ №10013/087 - НОМЕР_2 для соціальних виплат; зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича усунути порушення у межах виконавчого провадження №81359592 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/1892/25 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 у АТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, у ТВБВ №10013/087 - UA333257960000026207511138800 для соціальних виплат.

Ухвалою суду від 08.07.2026 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2026. Надалі розгляд скарги відкладався у зв`язку із неявкою приватного виконавця та враховуючи подання представником приватного виконавця відзиву на скаргу.

В судове засідання 05.08.2026 учасники справи не з`явились, причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до норм ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак суд вважає за можливе завершити розгляд справи без участі представників учасників справи.

Враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Правова позиція скаржника.

В обґрунтування вимог скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігором Мироновичем здійснюється виконавче провадження №81359592 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду

Львівської області у справі № 447/1892/25 про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" коштів.

Зазначає, що в AT КБ «ПриватБанк» в неї наявний відкритий рахунок НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, що підтверджується довідкою від 29.06.2026 року, а у ТВБВ «Ощадбанк» - НОМЕР_2 для соціальних виплат, що підтверджується довідкою від 29.06.2026року.

Однак, під час примусового виконання вказаного рішення суду, виконавцем накладено арешт на її кошти, в тому числі і на вказаних рахунках, що унеможливлює отримання нею заробітної плати та позбавляє коштів на існування.

На заяву щодо зняття арешту із вказаного рахунку виконавець не реагує, арешту з рахунків виконавець станом на дату подання скарги, не зняв, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Посилається на ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" згідно якої не підлягають арешту в порядку встановленому цим законом кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Вважає, що при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам - боржникам, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Також посилається на положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" згідно якої виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 12.02.2025року в справі №444/2503/17, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

В судовому засіданні представник скаржника зазначив, що на даний час вимоги скарги виконано, арешт з рахунків знято, тому скаржник таку більше не підтримує.

Вважає, що вимоги приватного виконавця щодо стягнення із скаржниці витрат на правничу допомогу є безпідставними, оскільки приватний виконавець залучив адвоката вже після зняття арешту з рахунків, у чому вже не було потреби. Вважає такі витрати завищеними та неспівмірними.

Правова позиція приватного виконавця.

Представник приватного виконавця подав відзив на скаргу в якому просить відмовити в її задоволенні. Вважає, що скарга є безпідставною, а бездіяльність виконавця відсутня. Свої заперечення мотивує тим, що заяву про зняття арешту з рахунків боржник ОСОБА_1 датувала 30 червня 2026 року. Однак, усупереч даті на самій заяві, фактично боржник здала цю заяву до відділення поштового зв`язку значно пізніше. Згідно даних відстеження поштового відправлення №8165201711841 АТ «Укрпошта», заяву прийнято до пересилання лише 2 липня 2026 року, а приватному виконавцю її вручено взагалі 08 липня 2026 року (вручено за довіреністю 08.07.2026 о 16:02). Водночас скаргу до суду божник підготувала ще 1 липня 2026 року - тобто до того, як заяву було хоча б передано на пошту (02.07.2026), і майже за тиждень до її фактичного одержання виконавцем (08.07.2026). Отже, станом на дату подання скарги приватний виконавець об?єктивно не міг не тільки розглянути заяву боржника, а й узагалі її одержати, оскільки на цю дату заява ще не була навіть здана до поштового відділення. Виконавець фізично був позбавлений будь-якої можливості вчинити дії за заявою, про яку йому на момент оскарження не було і не могло бути відомо.

Звертає увагу на те, що наступного робочого дня після фактичного одержання заяви боржника (08.07.2026) приватний виконавець постановою від 9 липня 2026 року зняв арешт 3 коштів боржника на рахунках у АТ КБ «ПриватБанк» (N? НОМЕР_1 ) та AT «Ощадбанк» ( НОМЕР_2 ). Таким чином, виконавець вчинив витребувану

дію в межах строку, встановленого частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (не пізніше наступного робочого дня), і жодного зволікання не допустив.

За таких обставин скарга є передчасною та безпідставною, а викладена в ній вимога про визнання бездіяльності неправомірною не відповідає дійсним обставинам.

При цьому представник приватного виконавця звертає увагу на те, що скарга та додані до неї довідки не підтверджують, що на зазначені рахунки надходять виключно заробітна плата та соціальні виплати і не надходять жодні інші кошти. Навпаки, з довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 прямо вбачається, що на відповідний рахунок «може бути зарахована будь-яка виплата (переказ)». Тобто спірні рахунки не мають характеру рахунків із виключно захищеним призначенням, на них можуть надходити й інші кошти боржника, на які звернення стягнення законом не заборонено.

Зауважує, що відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме банк, інша фінансова установа у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, зобов?язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту таких коштів. Тобто обов?язок визначити правову природу (статус) коштів і, за наявності підстав, відмовити у виконанні постанови про арешт покладено безпосередньо на банк, який веде рахунок і володіє інформацією про призначення платежів.

Також звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі N? 756/8815/20, коли на стадії накладення арешту виконавцю не вдалося виявити правову природу коштів, арешт підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним належних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки звітів. Первинним джерелом інформації про захищений статус рахунку є саме банк. Якщо банк арешт виконав і постанову виконавцю не повернув, у виконавця були відсутні підстави вважати рахунок таким, що має спеціальний захищений статус.

Також згідно поданого відзиву, представник просить покласти на скаржника витрати приватного виконавця за надання правничої допомоги адвокатом у зв?язку з розглядом цієї скарги в розмірі 15 000 грн, однак в судовому засіданні не заперечив проти зменшення такого розміру.

Фактичні обставини встановлені судом.

25.05.2026 Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист на виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23.02.2026 у справі №447/1892/25 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колект Центр» заборгованості за кредитним договором №2241685 від 05.01.2021 в сумі 43 389,94грн, 1765,34грн судового збору та 4000,00грн витрат на правничу допомогу.

26.06.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем на підставі заяви ТОВ «Колект Центр» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81359592 щодо примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа виданого Миколаївським районним судом Львівської області у справі №447/1892/25 від 25.05.2026 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колект Центр» заборгованості за кредитним договором №2241685 від 05.01.2021 в сумі 43 389,94грн, 1765,34грн судового збору та 4000,00грн витрат на правничу допомогу.

Також 26.06.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем винесено постанову у виконавчому провадженні №81359592 про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/слектронних гаманцях, а також на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 54745,51 гривня.

Згідно довідки AT КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 №О2TQHL20EURITFK1, ОСОБА_1 станом на 29.06.2026 має відкритий у банку рахунок НОМЕР_1 на який отримує зарплатні виплати. Також на вказаний рахунок може бути зарахована будь яка виплата (переказ).

Відповідно до довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» від 29.06.2026 N? 10013/087, ОСОБА_1 станом на 29.06.2026 має відкритий у банку рахунок

НОМЕР_2 на який поступають соціальні виплати.

Згідно заяви від 30.06.2026, ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Білецького І.М. в якій просила зняти арешт із належних їй рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 посилаючись на те, що такі використовуються нею для отримання заробітної плати та соціальних витрат, а відтак накладення арешту на такі кошти суперечить закону.

Доказів отримання такої приватним виконавцем, скаржницею не надано.

Згідно наданої представником приватного виконавця копії поштового конверта яким приватний виконавець отримав заяву ОСОБА_1 про зняття арешту, а також роздруківки із сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження вказаного поштового відправлення за номером відправлення, таке поштове відправлення було здано ОСОБА_1 до поштового відділення 02.07.2026 та отримано адресатом 08.07.2026.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 09.07.2026 на підставі заяви боржника ОСОБА_1 щодо зарахування на рахунок НОМЕР_1 відкритий у AT КБ «ПриватБанк» заробітної плати та на рахунок НОМЕР_2 відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» соціальних виплат, знято арешт із вказаних рахунків.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України , судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), частиною другою статті 48 Закону «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч.6 ст. 24, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду викладеної в постанові від 20.04.2022 у справі N? 756/8815/20, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 12.02.2025року в справі №444/2503/17, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

Як вбачається із матеріалів скарги, скаржник просить суд:

-визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо не зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 у АТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, у ТВБВ №10013/087 - НОМЕР_2 для соціальних виплат;

-зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича усунути порушення у межах виконавчого провадження №81359592 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/1892/25 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 у АТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, у ТВБВ №10013/087 - НОМЕР_2 для соціальних виплат.

Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем в ході примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським рійонним судом Львівської області у справі №447/1892/25 від 25.05.2026 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колект Центр» заборгованості за кредитним договором №2241685 від 05.01.2021 в сумі 43 389,94грн, 1765,34грн судового збору та 4000,00грн витрат на правничу допомогу, було накладено арешт на рахунки боржниці в AT КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 та в ПАТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_2 . Оскільки вказані рахунки використовуються нею для отримання заробітної плати та соціальних виплат, вона згідно заяви від 30.06.2026, звернулась до приватного виконавця Білецького І.М. з проханням зняти арешт із належних їй рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 однак така, станом на 02.07.2026 була залишена приватним виконавцем без виконання.

Таким чином скаржниця вважає, що оскільки приватний виконавець після повідомлення нею про те, що належні їй рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 використовуються нею для отримання заробітної плати та соціальних виплат, не відреагував на її повідомлення та не зняв з них арешт, то він допустив бездіяльність, яку вона вважає неправомірною.

Разом з тим, як встановлено судом, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 09.07.2026, знято арешт із належних боржниці ОСОБА_1 рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Як зазначено в самій постанові, підставою для її винесення була заява боржника ОСОБА_1 щодо зарахування на рахунок НОМЕР_1 відкритий у AT КБ «ПриватБанк» заробітної плати та на рахунок НОМЕР_2 відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» соціальних виплат.

Як зазначив представник приватного виконавця, заяву боржниці ОСОБА_1 про зняття арешту із рахунків було отримано представником приватного виконавця 08.07.2026, та вже наступного дня, згідно вимог чинного законодавства, арешт було знято.

В підтвердження своєї правової позиції, представником приватного виконавця надано суду копію поштового конверта яким приватний виконавець отримав заяву ОСОБА_1 про зняття арешту, а також роздруківки із сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження вказаного поштового відправлення за номером відправлення, згідно яких таке поштове відправлення було здано ОСОБА_1 до поштового відділення 02.07.2026 та отримано адресатом 08.07.2026.

Суд звертає увагу на те, що доказів отримання приватним виконавцем заяви про скасування арешту раніше ніж 08.07.2026, ні скаржницею ні її представником суду не надано. Більше того, аналіз наведеного поштового відправлення свідчить, що скарга на бездіяльність приватного виконавця щодо нерозгляду заяви скаржниці про скасування арешту, була подана до суду в той самий день, коли відповідна заява про скасування арешту, була направлена приватному виконавцю.

Також скаржницею не надано суду доказів, що приватний виконавець ще до 08.07.2026 володів інформацією про те, що відповідні рахунки використовувались нею для отримання заробітної плати та соціальних виплат.

З огляду на викладене, оскільки заява скаржниці ОСОБА_1 про скасування арешту її рахунків була отримана приватним виконавцем 08.07.2026, та вже наступного дня 09.07.2026 згідно вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що приватним виконавцем Білецьким І.М. не було допущено бездіяльності щодо не зняття арешту із рахунків боржниці на підставі поданої нею заяви.

Щодо позиції представника скаржниці про те, що скаржниця більше не підтримує скаргу, оскільки на даний час вимоги скарги виконано, арешт з рахунків знято, то суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року, справа № 13/51-04, провадження № 12-67гс19 (п. 4.15) зазначила, що закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, оскільки на момент звернення із скаргою до суду, приватним виконавцем ще не було отримано заяви боржниці про зняття арешту, та станом на дату подання скарги до суду приватним виконавцем не було допущено бездіяльність щодо не зняття арешту з рахунків боржниці на підставі поданої нею заяви, у задоволенні скарги слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно із ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.

Представником приватного виконавця на підтвердження понесених виконавцем витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 15 000,00 гривень надано копію договору від 24.07.2026 №24/07-2026 про надання правничої допомоги в якому визначено перелік послуг, розмір гонорару, порядок його оплати та інші умови, а також копію ордеру на представництво адвокатом Кусим А.В. інтересів Приватного виконавця Білецького І.М. у Миколаївському районному суді Львівської області.

Представник скаржниці в судовому засіданні заперечив проти стягнення із неї на користь приватного виконавця зазначених витрат, вважає такі завищеними та неспівмірними та посилається на те, що приватний виконавець залучив адвоката вже після зняття арешту з рахунків, у чому вже не було потреби.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання представника скаржниці на те, що у приватного виконавця були відсутні підстави для залучення адвоката, оскільки на момент укладення договору про надання правничої допомоги, скарга перебувала на розгляді в суді, а положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Щодо розміру заявлених представником приватного виконавця витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на викладене, суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (подання відзиву на скаргу, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, позицію представника скаржниці та представника приватного виконавця, та вважає за належне стягнути із скаржниці на користь приватного виконавця витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 260, 261, 353, 354, 450, 451, 452, ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича незаконною та зобов`язання вчинити дії, у виконавчому провадженні №81359592 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1892/25 за позовом ТОВ «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича 2000,00грн витрат на правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

приватний виконавець: Білецький Ігор Миронович, юридична адреса: м. Львів, вул. Київська,1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова,3 оф.306 (код ЄДРПОУ 44276926);

Суддя Роман ДЖУС