Ухвала суду № 138847339, 10.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

10.08.2026

Провадження № 1-кп/337/56/2026

ЄУН №331/7956/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 307 КК України

встановив:

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з посиланням на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив зменшити йому розмір застави до мінімального розміру.

Захисник ОСОБА_7 вказав, що ризики не доведені, проти клопотання прокурора заперечує, підтримав клопотання ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_4 просить у клопотанні обвинуваченого відмовити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Суд зазначає, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.

Суд вважає, що ураховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, продовжує й надалі існувати ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року).

ОСОБА_5 раніше судимий, не працевлаштований, та не маючи офіційних джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Актуальність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України визначається тим, що свідки і потерпіла у кримінальному провадженні не допитані судом, обвинувачений ознайомлений з їх свідченнями на досудовому слідстві, обізнаний про їх місцезнаходження, та може здійснити незаконний вплив на свідків і потерпілу.

Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо клопотання сторони захисту з приводу застосування домашнього арешту, суд вважає що такий захід на даний час не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також суду в обґрунтування клопотання стороною захисту не надано належних доказів зареєстрованого місця проживання обвинуваченого, наявність інших користувачів приміщення, їх згоду із застосуванням відповідного запобіжного заходу.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне продовжити ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2025 року було визначено одночасно з продовженням строку тримання під вартою ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави у раніше визначеному розмірі за ухвалою слідчого судді Ленінського (на цей час - Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2023 року - у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 107360 грн.

Обвинуваченим ОСОБА_5 заявлено клопотання про зменшення розміру застави до мінімального розміру.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання.

З перебігом розгляду справи зменшується актуальність ризиків, які стали підставою застосування запобіжного заходу, отже знижується і суворість запобіжного заходу. Непомірний розмір застави як альтернативи триманню під вартою безпосередньо стосується дотримання фундаментальних прав людини, презумпції невинуватості та справедливості кримінального процесу.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України», звернуто увагу, що сприйняття застави як гарантії відшкодування збитків не відповідає її правовій природі.

Враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під вартою, відсутність у нього доходів, суд вважає, що визначений розмір застави фактично перетворює запобіжний захід на безальтернативне тримання під вартою, оскільки обвинувачений не спроможній сплатити таку суму, тому розмір застави має бути частково зменшений до 30 прожиткових мінімумів. Застава у такому розмірі з урахуванням стадії судового розгляду буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та може забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою задовольнити, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 08 жовтня 2026 року включно, із заставою, як альтернативним запобіжним заходом, розмір якої зменшити до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., і яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена на депозитний рахунок (рахунок UA928201720355289002015001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , обов`язки: прибувати до суду у визначений час; не відлучатися за межі м.Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою даного кримінального провадження.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1