Рішення № 138845202, 07.08.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/456/26

Номер провадження 2/676/2067/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Райтаровського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву від 12.12.2013 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. На підставі заяви від 12.12.2013 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000 грн. Відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 10/17, тип «Універсальна». Після спливу строку дії першої картки відповідач додатково отримав наступні картки: № НОМЕР_2 , строк дії 03/19, тип «Універсальна»; № НОМЕР_3 , строк дії 05/22, тип «Універсальна GOLD». У процесі користування рахунком, 05.08.2022 року, відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_4 , строк дії 07/26, тип «Універсальна GOLD». Заяву відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151. На момент підписання заборгованість відповідача становила - 12527 грн. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 22.12.2025 року має заборгованість у розмірі 47878,64 грн, з них: 38635,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9242,66 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 12.12.2013 року у розмірі 47878,64 грн, з них: 38635,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9242,66 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Рух справи.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року вказану цивільну справу прийнято до розгляду.

Аргументи учасників справи.

19 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Цимбал А.А. через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позивачем зазначено про підписання відповідачем Анкети-заяви № б/н від 12.12.2013 року та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.08.2022 р. Проте надана на підтвердження даної обставини Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписана 12.12.2013 року, містить лише анкетні дані відповідача. Тобто, при заповненні Анкети-заяви відповідач не підписував жоден кредитний договір та додатків до нього, в т.ч. графіку погашення тощо. Вищезазначена Анкета-заява не містить жодних відміток щодо послуг, які відповідач бажав отримувати. Отже, розглядаючи питання нарахування ОСОБА_1 заборгованості за період з підписання Анкети-Заяви до моменту підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.08.2022 р., потрібно враховувати лише умови, передбачені Анкетою-заявою, яка в свою чергу взагалі не містить умов кредитування та банківського обслуговування. Вищенаведена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, та у ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов. При цьому необхідно зазначити, що наявність і доведеність лише факту підписання відповідачем анкети-заяви за відсутності інших належних і допустимих доказів не свідчить про видачу йому кредиту, позаяк це не ґрунтується на положеннях закону і будь-яких відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.

Крім того, з наданих доказів взагалі неможливо встановити погоджений між позивачем та відповідачем строк кредитування. Отже, враховуючи те, що позивач не довів ні обставину укладення кредитного договору 12.12.2013 р., ні обставину погодження сторонами суми кредиту (кредитного ліміту), розміру відсотків та строк кредитування, а також не довів належними та допустимими доказами дату видачі кредитних коштів (кредитного ліміту), позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 47878,64 не підлягають задоволенню. За таких обставин, за відсутності погоджених між сторонами умов кредитування та укладеного кредитного договору за період з 12.12.2013 р. по 05.08.2022 р. АТ КБ «ПриватБанк», вважає незаконним нарахування та списання з рахунку відповідача в цей період відсотків за використання кредитного ліміту. Як наслідок заборгованість Відповідача підлягає перерахунку, з врахуванням усіх сплачених за вищезазначений період відсотків у суму поточної заборгованості ОСОБА_1 зі змісту виписки прослідковується, що проценти нараховувалися не просто за змінюваною ставкою, яка жодним чином не була погоджена з ОСОБА_1 , але й банком безпідставно застосовувалася така ставка не на залишок заборгованості, а на проведені кредитні операції. Крім того, ОСОБА_1 не підписував Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», на підставі яких банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування. У доказі під назвою «Розрахунок заборгованостi за договором № б/н вiд 12.12.2013, укладеного мiж ПриватБанком та ОСОБА_2 , станом на 22.12.2025» зазначено, що за весь період ОСОБА_1 на користь банку погашено заборгованості за поточним тілом кредита в розмірі 188 354,85 грн, за простроченим тілом кредита 13 242,36 грн, за нарахованими відсотками 9 997,71 грн. При цьому у доказі «Розрахунок заборгованостi за договором № б/н вiд 12.12.2013, укладеного мiж ПриватБанком та ОСОБА_2 , станом на 30.06.2019» зазначено, що ОСОБА_1 за цей період погашена заборгованість за поточним тілом кредита на суму 54 190,83 грн, за простроченим тілом кредита на суму 63,02, а погашеної заборгованості по відсоткам нібито 0,00 грн. Тобто, стає очевидним, що в таких розрахунках не наведений підсумок по нарахованих та погашених процентах за користування кредитними коштами, при цьому з виписки можливо встановити, що такі відсотки регулярно і нараховувалися, і списувалися банком, внаслідок чого відбувалося погашення таких відсотків відповідачем. Просить суд у задоволенні позовної заяви акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі. Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу.

30.03.2026 року від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

09.04.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Цимбал А.А. через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі.

21.04.2026 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшли заперечення через систему електронний суд.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Цимбал А.А. у судове засідання не з`явилися; від його представника адвоката Цимбал А.А. надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що 12 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку № б/н, згідно якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Вказана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку підписана власноручним підписом ОСОБА_1 05 серпня 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що він згідно зі статтею 634 ЦК України приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Тип кредиту- відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт кредиту: розмір кредитного ліміту не перевищує 200 000,00 грн для карток «Універсальна», 200 000,00 грн для карток «Універсальна Gold»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту споживчі цілі; процентна ставка, відсотків річних 42,0 % для карток «Універсальна», 40,8 % для карток «Універсальна Gold»; тип процентної ставки фіксована; порядок повернення кредиту: шляхом договірного списання з рахунку клієнта, в тому числі за рахунок кредитного ліміту в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів в розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн щомісячно; 10% від заборгованості; штрафів немає; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84,0 %.

Згідно з довідкою позивача від 08.01.2026 року, за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 останньому були надані кредитні картки: 12 грудня 2013 року - картка типу «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії до 10/17; 05 квітня 2015 року картка типу «Універсальна» № НОМЕР_2 з терміном дії до 03/2019; 05 березня 2019 року картка типу «Універсальна Gold» № НОМЕР_3 , з терміном дії до травня 2022 року; 05 серпня 2022 року картка типу «Універсальна Gold» № НОМЕР_4 з терміном дії до липня 2026 року.

При видачі картки 12 грудня 2013 року було встановлено кредитний ліміт 4 000 грн, який в подальшому неодноразово змінювався, зокрема, станом на 06 серпня 2022 року складав 50 000,00 грн., який в подальшому був зменшений до 38640 грн. 13 травня 2025 року, станом на 01 серпня 2025 року складав 0,00 грн.

Із виписки за договором № б/н за період 12 грудня 2013 року по 08 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами як шляхом зняття готівки у банкоматах, так і здійснював розрахунки за продуктами, перераховував кошти на інші карткові рахунки, а також здійснював поповнення кредитної картки.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 22 грудня 2025 року становить 47878,64 грн, з яких: 38635,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9242,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, неодноразово отримував кредитні картки, протягом тривалого періоду часу користувався ними та поповнював свій рахунок, що підтверджується випискою, наданою банком до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до банку та неодноразово підписував анкету-заяву від 12 грудня 2012 року та від 05.08.2022 року, отримував кредитні картки та активно користувався ними з грудня 2013 року по квітень 2025 року.

Разом з цим, суд вбачає за необхідне зазначити, що анкети-заяви від 12 грудня 2013 року та 05 серпня 2022 року містять лише підписи відповідача. Водночас, ці анкети-заяви не містять відповідних істотних умов кредитного договору. В них відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.

При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту, який в подальшому збільшено до 50000,00 грн зокрема, довідка про зміну кредитного ліміту, виписка.

В позовній заяві Банк зазначав як підставу позову укладення між сторонами кредитного договору від 12 грудня 2013 року, а саме підписання відповідачем заяви та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, де не визначаються розмір процентної ставки, порядок сплати процентів, комісії. Саме за цим договором просив стягнути заборгованість.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті Умови та Тарифи, що містяться у матеріалах справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та комісії саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правил надання банківських послуг, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Надані позивачем Умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження своїх вимог Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 05.08.2022 року та Паспорт споживчого кредиту від 05 серпня 2022 року не є складовою договору про надання банківських послуг, підписаного сторонами 12 грудня 2013 року, оскільки не містять будь-яких посилань на попередньо укладений сторонами договір.

За своїм змістом Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 05 серпня 2022 є окремим кредитним договором з відповідними умовами, які не можуть застосовуватися, зокрема, й щодо визначення сплати процентів, їх розміру, порядку їх сплати до договору сторін від 12 грудня 2013 року, оскільки такі умови на той час відповідачем не погоджувалися.

Щодо посилання представника позивача про надання Банком підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту від 05 серпня 2022 року, як підтвердження про ознайомлення з умовами кредитування, то суд вважає їх безпідставними, оскільки зміст паспорту споживчого кредиту носить ознайомчий характер і не підтверджує погодження конкретних умов кредитування щодо сплати процентів.

Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

З огляду на це, паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування.

Як зазначено вище у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що нарахована банком кредитна заборгованість в сумі 47878,64 грн. не відповідає умовам, погодженим сторонами при наданні кредитних коштів, відповідно до підписаної ОСОБА_1 анкети- заяви від 12.12.2013 року.

Водночас, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 47878,64 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались та стягувались проценти на заборгованість за кредитом.

ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

Таким чином, позивачем безпідставно у період з 12 грудня 2013 року до 22 грудня 2025 року нараховувалися проценти за користування кредитом, оскільки не були передбачені умовами кредитного договору від 12 грудня 2013 року, а тому грошові кошти, які за цей період були зараховані на погашення заборгованості за процентами та за пенею підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за основною сумою заборгованості за кредитом.

При цьому, за час користування кредитними коштами, відповідачу нараховувалися відсотки: починаючи з 12.12.2013 року до 29.08.2014 р. за ставкою 30% річних; з 01.09.2014р. до 31.03.2015р. за ставкою 34,8% річних; з 01.04.2015р. до 06.02.2016 р. за ставкою 43,2 % та 34,8 % річних; в період з 25.02.2016 року 02.03.2019 року за ставкою 43,2% річних; з 05.03.2019 р. до 31.07.2020 р. за процентною ставкою 42% річних; з 01.08.2020 р. до 22.02.2022р. за ставкою 40,8% річних; з 01.04.2022р. до 31.08.2022р. за ставкою 20,4% річних; 01.09.2022 року до 22.12.2025 року за процентною ставкою 40,8% річних.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 12.12.2013 року станом на 31.05.2015 року (за період з 12.12.2013 по 31.05.2015 року) заборгованість за тілом кредиту становить 4790,76 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 140,65 грн.

Також, згідно з розрахунком заборгованості від 12.02.2013 року станом на 30.06.2019 року (за період з 01.06.2015 по 30.06.2019) у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем існує заборгованість у розмірі 11731,47 грн, яка складається з: 11310 грн. заборгованість за тілом кредиту та 421,47 грн. заборгованість за нарахованими відсотками. При цьому вбачається, що відповідач здійснив погашення: за поточним тілом кредиту 54190,83 грн; за простроченим тілом кредиту 63,02 грн та погашено заборгованість по пені в розмірі 50 грн. Оскільки у вказаний період нарахування пені та відсотків є неправомірним, то вказані суми (421,47 грн і 50 грн) слід віднести на сплату тіла кредиту.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості від 12.12.2013 року станом на 22.12.2025 року (за період з 01.07.2019 по 22.12.2025) у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 47878,64 грн, що складається із: 38635,98 грн заборгованість за тілом кредиту; 9242,66 грн. заборгованість за простроченими відсотками. При цьому вбачається, що відповідач здійснив погашення: за поточним тілом кредиту 188354,85 грн; за простроченим тілом кредиту 13242,36 грн; по нарахованих відсотках погашено 9997,71 грн.

Таким чином, на рахунок сплати тіла кредиту слід віднести: сплату відповідачем на погашення відсотків у сумі 9997,71 грн. за період з 01.07.2019 по 22.12.2025 року; погашення ним пені в розмірі 50 грн за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 року та заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 9804,78 грн. (140,65+421,47+9242,66) за період з 01.06.2015 року по 22.12.2025 року. Тобто нарахована позивачем заборгованість підлягає зменшенню на 19852,49 грн. При цьому, судом враховано, що жодних контррозрахунків, доказів сплати заборгованості за тілом кредиту, стороною відповідача не надано.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за тілом кредиту складає 28026,15 грн. (47878,64 19852,49).

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково, що становить 57,34% від заявлених вимог.

Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ZZ422B2GLК від 12.01.2026 р.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1558,45 грн. (2662,40 грн * 28026,15 / 47878,64).

Разом з цим, відповідно до відзиву на позовну заяву представником відповідача адвокатом Цимбал А.А. заявлено витрати про стягнення правничої допомоги, які понесені відповідачем на суму 15500 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу надано ордер на надання правничої допомоги від 02.03.2026 року, копію угоди про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт до угоди про надання правничої допомоги від 06 квітня 2026 року рахунок фактуру від 06.04.2026 року з детальним описом надання послуг: надання консультації, складання відзиву, ознайомлення із позовною заявою, що на загальну суму становить 15500 грн.

16.04.2026 року від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» через систему електронний суд надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу заявлених представником відповідача. Так, розмір таких витрат не є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору з урахуванням ціни позову, оскільки справа розглядалася у порядку спрощеного провадження. Адвокатом заявлено 3000 грн. за ознайомлення із позовною заявою та 2000 грн. за консультацію, однак вказані дії є неспівмірними із складністю справи. З огляду на це, сума витрат значно перевищує встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

За змістом частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Проаналізувавши розмір судових витрат, суд вважає, що погоджені між ОСОБА_1 та адвокатом Цимбал А.А. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн. є не співмірними зі складністю справи. На переконання суду, ознайомленні із матеріалами справи про стягнення заборгованості за кредитним договором та написання відзиву на позовну заяву не потребували значних зусиль, тому що з приводу спірних правовідносин існує стала судова практика (окрім посилання на норми матеріального права, якими обґрунтовувались заперечення відповідача відзив не містить зазначення нових обставин з посиланням на відповідні докази, власних розрахунків тощо).

Також необхідно враховувати, що ознайомлення з документами є складовими підготовки відзиву на позовну заяву і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року № 640/16093/21).

З урахуванням вищенаведеного, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи викладені у заяві обґрунтування АТ КБ «ПриватБанк» про неспівмірність заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 6000 грн.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволені частково, то при вирішенні питання розподілу судових витрат суд ураховує принцип пропорційності (стаття 141 ЦПК України).

Так, АТ КБ «Приватбанк» висувало вимогу про стягнення з ОСОБА_1 47878,64 грн. заборгованості за кредитним договором, судом задоволено 28026,15 грн., що становить 57,34% від заявленої суми.

Отже з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 42,66% понесених ним судових витрат на правничу допомогу, що становить 2559,60 грн. (6000 х 42,66%).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12.12.2013 року у розмірі 28026,15 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1558,45 грн.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користьОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2559,60 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя І.О. Пилипенко