Рішення № 138843460, 13.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

місто Чернігів

Справа №751/1027/26

Провадження №2/751/1294/26

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі:

головуючого-судді Ченцової С.М.

секретар Барбаш М.В.

учасники справи:

позивач ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»

представник позивача Колінко Альона Валеріївна

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача Зачепіло Зоряна Олександрівна

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 630196799 від 10.01.2025 року у розмірі 56249 гривень 18 копійок та судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 10.01.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 630196799, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 18400 гривень, з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п. 7. - 09.02.2030 року. Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених (п. 8.3, 8.7.2 договору).

При цьому дисконтний період, визначений у п.3.1 Договору це лише період із загального строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості. Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених (п. 8.3, 8.7.2 Договору).

На виконання умов договору грошові кошти перераховані товариством на банківську карту № 4441-11XX-XXXX-0299, яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Проте, у порушення умов договору та Правил, позичальник не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

У подальшому, 15.10.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до договору факторингу № МВ-ТП/4.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 30674 гривні 50 копійок, з них: заборгованість по кредиту 9700 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом 20974 гривні 50 копійок.

06.03.2026 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначив, що вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не підлягають задоволенню, оскільки строк сплати усієї суми заборгованості ще не настав, кредитор з метою реалізації свого права на дострокове повернення кредиту повинен в обов`язковому порядку використати процедуру досудового врегулювання спору. Лише у випадку незадоволення вимоги кредитора, останній може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

У матеріалах справи відсутні й суду не надано докази перерахування кредитних коштів за Договором.

Також, за умовами договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в термінах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Зазначає, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.

Рахує, що вимоги позивача про стягнення суми відсотків у розмірі, які нараховані після закінчення строку кредитування є необґрунтованими.

Додані розрахунки заборгованості є документами, що складені самим позивачем, а відтак інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, не може бути доказом наявності заборгованості на стягнення якої наполягає позивач.

Враховуючи викладене, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, а надані ним докази є недостатніми, та не дають висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.05.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належно. 22.05.2025 року представник позивача Дорошенко О.В. надіслала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно. 25.06.2026 року до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 06.07.2026 року оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 13.07.2026 року о 15 годині 20 хвилин.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 10.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 630196799 у формі електронного документа, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 18400 гривень , на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього, та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На момент укладання договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п. 3.3 Договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1545 гривень 60 копійок та нараховану комісію у розмірі 920 гривень.

Відповідно до п. 7.1, 7.3 Договору рекомендована, не обов`язкова дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 09.02.2025 року, а саме протягом 30 днів від дня отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 09.02.2030 року.

Відповідно до п. 8.3. Кредитного договору на момент укладення Договору та отримання першого Траншу за Договором базова процентна ставка складає 0,98 відсотків на день, від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно із п. 14.1 Договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.

Вказаний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора DTTU, який введено в персональне поле 10.01.2025 о 12:02:49 (а.с.52).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, у рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення )відправника, ТОВ «ПрофітГід» здійснило переказ грошових коштів на рахунок отримувача ОСОБА_1 на номер платіжної картки НОМЕР_1 , емітентом якої є MONOBANK, у розмірі 18400 гривень (зв. а.с.65)

З наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації про рух грошових коштів по картці № НОМЕР_2 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що 10.01.2025 року було здійснено зарахування коштів у розмірі 18400 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 17.06.2025 року ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором у розмірі 38943 гривень 15 копійок, з них: заборгованість по кредиту 18399 гривень 08 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом 11344 гривні 53 копійки, неустойка 9199 гривень 54 копійки.

17.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/40 (зв. а.с.29-31).

На виконання вимог договору факторингу № МВ-ТП/40 від 17.06.2025 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали реєстр прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №630196799 від 10.01.2025 року, де загальна сума заборгованості складає 38943 гривні 15 копійок (а.с.32-33).

Листом від 17.06.2025 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за договором №630196799 від 10.01.2025 року (зв. а.с.66).

Листом від 12.11.2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та про дострокове розірвання кредитного договору № 630196799 від 10.01.2025 року, з 12.11.2025 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості у розмірі 65448 гривень 72 копійок (а.с.67).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на 11.11.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 65448 гривень 72 копійок, з них: заборгованість по кредиту 18399 гривень, заборгованість про процентам за користування кредитом 37850 гривень 10 копійок, неустойка 9199 гривень 54 копійки.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також у ст. 12 цього Закону, зазначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зі змісту статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Отже, позивач свої зобов`язання виконав належно, надавши відповідачу кредитні кошти, відповідачка свого зобов`язання за договором належним чином не виконала, своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, чим порушила умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Зі змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що відповідні положення процитованої норми стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інших платежів за прострочення виконання договору у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Відтак позивачем не враховано вказаних норм перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування в розмірі 9199 гривень 54 копійок за порушення зобов`язання та відсотків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. А тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у розмірі 47049 гривень 64 копійок, які складаються з: 18399 гривень 08 копійок за тілом кредиту, 28650 гривень 56 копійок за відсотками.

V. Розподіл судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати, судовий збір, які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 2226 гривень 97 копійок (2662,40х47049,64/56249,18).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Із матеріалів справи вбачається, що правнича допомога ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» в особі керуючого партнера Колінько Альони Валеріївни, додаткової угоди № 2502 від 16.12.2025 року про надання правової допомоги до договору № 5 від 02.12.2024 року.

ТОВ «Таліон Плюс» сплатило на користь Адвокатського об`єднання «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» 5000 гривень за надання правничої допомоги, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2025 року та платіжною інструкцією кредитного переказу коштів.

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, та часткового задоволення позовних вимог у розмірі 47049 гривень 64 копійок, вважає що стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4182 гривень 25 копійок (47049, 64 *5000,00/56249,18)

На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором № 630196799 від 10.01.2025 року у розмірі 47049 гривень 64 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судовий збір у розмірі 2226 гривень 97 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу, надані Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» у розмірі 4182 гривень 25 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (місцезнаходження: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, 14017, ЄДРПОУ 39700642)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя С.М. Ченцова