Рішення № 138842970, 04.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2059/26

провадження №: 2/398/2745/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" серпня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Голосеніної Т.В.

за участі секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського відділу Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна земельної ділянки площею 4.2992 га, кадастровий номер 3520385900:02:000:0322, яка знаходиться в межах території Пролетарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . За життя, а саме 25.11.2024 року, стосовно її батька було відкрито виконавче провадження №75680227 з виконання штрафу в розмірі 17000 грн. Після смерті батька позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини на земельну ділянку площею 4,2992 га, кадастровий номер 3520385900:02:000:0322, яке знаходиться в межах Пролетарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, оскільки на зазначене майно накладено арешт державним виконавцем Олександрійського відділу ДВС. Позивач звернулася із заявою про скасування арешту до Олександрійського відділу ДВС, проте їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

Просить зняти арешт із земельної ділянки площею 4,2992 га, кадастровий номер 3520385900:02:000:0322, яке знаходиться в межах території Пролетарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та перебуває в оренді у ТОВ «Агродар ЛТД», а також стягнути з відповідача понесений судовий збір.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження №75680227.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до поданої заяви просить справу розглянути без її участі, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, до суду подав письмову заяву, якою просив слухати справу без представника Олександрійського ВДВС через зайнятість, за наявнимив справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Олександрійського міськрайонного суду від 25.03.2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та стягнуто штраф в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк одни рік.

02.08.2024 року державним виконавцем Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області відкрито виконавче провадження з виконання постанови Олександрійського міськрайонного суду від 25.03.2024 року в частині стягнення штрафу.

В порядку виконання постанови суду від 25.03.2024 року державним виконавцем виконані наступні дії: 02.08.2024 року винесено такі постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника. 25.11.2024 року винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3520385900:02:000:0322, місцезнаходження Кіровоградська область, Олександрійський район, Пролетарська сільська рада.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 18.03.2025 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою державного виконавця від 25.03.2025 року виконавче провадження завершено у зв`язку зі смертю боржника.

З матеріалів справи також вбачається, що 12.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Стенюхіної І.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 .

Проте, листом приватного нотаріуса Стенюхіної І.В. від 08.01.2026 року позивачу зазначено, що на земельну ділянку площею 4,2992 га, кадастровий номер 3520385900:02:000:0322 в межах території Пролетарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області накладено обтяження: вид обтяження арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 57734637, а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.02.2026 року під №57734637 від 26.11.2024 року Олександрійським відділом ДВС, в межах виконавчого провадження №75680227 внесено обтяження арешт нерухомого майна на земельну ділянку кадастровий номер 3520385900:02:000:0322 в межах території Пролетарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Відповідно до п.п.1, 5 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Згідно ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Таким чином, звернення стягнення на майно боржника шляхом його арешту та реалізації є заходом примусового виконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені особами, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), в тому числі державними виконавцями при виконані рішення суду. Вказаний закон відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», в якому державному виконавцю надано повноваження на звернення стягнення на майно боржника шляхом його арешту та реалізації для примусового виконання рішення суду.

Суд враховує, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).

Однак в даному випадку виконавче провадження було відкрито на підставі постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та закінчено у зв`язку зі смертю боржника, а відтак пред`явлення позову до особи, в інтересах якої накладено арешт, не вбачається можливим.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Таким чином, належним відповідачем у справі є орган ДВС, постановою якого накладено арешт.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову про зняття арешту з майна з врахуванням наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

У постанові ВС КЦС у справі №463/3251/22 від 03.05.2023 р. зазначив, що установивши, що заявник як спадкоємець після смерті свого батька не був залучений стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останнього, суди попередніх інстанцій - на думку ВС - дійшли правильного висновку, що спадкоємець не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке завершене. Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права спадкоємця, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.

Таким чином, оскільки підставами та предметом поданого позову є захист майнових прав позивача щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна, належного на праві власності її померлому батькові ОСОБА_2 , накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому позивач не була боржником, суд вважає, що в даному випадку позивачем обрано належний спосіб захисту шляхом подачі позову про скасування арешту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ч.1 ст.48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.59 Закону №1404-VІІІ.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до листа Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17.02.2026 року позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що виконавче провадження №75680227 завершено у зв`язку зі смертю боржника та зазначено, що відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» остання може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи відповідь Олександрійського відділу ДВС від 17.02.2026 року, суд дійшов висновку, що виконавче провадження було завершено, а при завершенні виконавчого провадження органом ДВС, в порушення вимог закону, арешт не було скасовано.

Ст.2 Закону України «Про міжнародні договори» передбачено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права власника на мирне володіння своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Ст.181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Право власності на нерухоме майно за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстровано, а відтак у позивача, в силу приписів закону, не виникло.

Однак частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, а ч.3 ст.1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Національне законодавство не містить термінів «правомірні очікування» та «законне сподівання». При цьому, ці терміни часто застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважаються законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття «майно» включає в себе, як «фактичне майно», так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» (заява № 48553/99).

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати «володіння майном», про яке йдеться у ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд.

В таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися «наявним» відповідно до національного законодавства тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини, дає можливість зробити висновок про те що права власності на об`єкт нерухомого майна породжує право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на вільне володіння, користування та розпорядження майном.

Тому відмова у задоволенні позову призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Суд також зазначає, що невжиття виконавчою службою за заявою позивача заходів щодо скасування обтяжень майна її померлого батька ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач, застосованих постановою 25.11.2024 року в рамках виконавчого провадження, яке завершено, є неправомірними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершеному виконавчому провадженні порушує право позивача користування, володіння та розпорядження своїм майном, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1331,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-84, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Олександрійського відділу Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна земельної ділянки площею 4,2992 га, кадастровий номер 3520385900:02:000:0322, яка знаходиться в межах території Пролетарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД», зареєстрований за №57734637 26.11.2024 року на підставі постанови державного виконавця Загорулько І.О. від 25.11.2024 року у рамках виконавчого провадження №75680227.

Стягнути з Олександрійського відділу Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 37015274, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Олександрійський відділ Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 37015274, юридична адреса: Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.6-го Грудня, 138.

Суддя Т.В. Голосеніна