Ухвала суду № 138842191, 07.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11915/26

Провадження № 1-кс/201/3215/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регоіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026052210000800 від 01.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026052210000800 від 01.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 22.03.2026 був направлений до військової частини НОМЕР_3 на стаціонарне лікування, та 29.03.2026 близько 08.00 години (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) не з`явився до місця розташування військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_1 та про причини свого нез`явлення вчасно до військової частини командуванню не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості, а саме: до 06.08.2026, коли був затриманий співробітниками ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 7, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

1) переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Окрім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.

2) Незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії, свідки по справі встановлюються, а ті які вже допитані є військовослужбовцями, якими надані викривальні покази, у зв`язку з чим перебуваючи на свободі існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може здійснювати вплив на останніх з метою надання тих чи інших показів на його користь.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

3) Вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що існує реальна можливість повторного вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України, або вчинення злочину, передбаченого ст. 408 КК України, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_5 без поважних причин на військовій службі не поновився та проводив час на власний розсуд. В ході досудового розслідування встановлено, що окрім кримінального провадження, в межах якого йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, встановлено, що під час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 та проведення часу на власний розсуд, ОСОБА_5 здійснив ряд кримінальних правопорушень відносно яких здійснюється досудове розслідування, а саме: в кримінальному провадженні №12026042130000772 від 17.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та кримінальному провадженні №12026042130000982 від 29.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Наведені обставини свідчать про стійку зневагу підозрюваного до вимог закону, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та дають достатні підстави вважати, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу він може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Крім того звертається увага на відсутність соціально стримуючих факторів у запобіганні вказаних ризиків та міцних соціальних зв`язків, легального джерела доходу.

Також, вік та стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання, на його задоволенні наполягала.

Захисник та підозрюваний заперечували, щодо задоволення клопотання прокурора, просили застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026052210000800 від 01.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

06.08.2026 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, про що складено відповідний протокол.

06.08.2026 слідчим СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: висновком службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби; поясненням військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , які підтверджують обставини відсутності у військовій частині ОСОБА_5 та його ухилення від військової служби в умовах воєнного стану; іншими матеріалами у своїй сукупності.

Вказані докази, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд вважає встановленим наявність ризиків, а саме:п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують та обґрунтовуються наступним.

Підозрюваний спроможний:

1) переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

3) Незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії, свідки по справі встановлюються, а ті які вже допитані є військовослужбовцями, якими надані викривальні покази, у зв`язку з чим перебуваючи на свободі існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може здійснювати вплив на останніх з метою надання тих чи інших показів на його користь.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

5) Вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що існує реальна можливість повторного вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України, або вчинення злочину, передбаченого ст. 408 КК України, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_5 без поважних причин на військовій службі не поновився та проводив час на власний розсуд. В ході досудового розслідування встановлено, що окрім кримінального провадження, в межах якого йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, встановлено, що під час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 та проведення часу на власний розсуд, ОСОБА_5 здійснив ряд кримінальних правопорушень відносно яких здійснюється досудове розслідування, а саме: в кримінальному провадженні №12026042130000772 від 17.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та кримінальному провадженні №12026042130000982 від 29.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти основ національної безпеки України.

Суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Таким чином, судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому відносно підозрюваного може бути обрано запобіжний захід.

Також суд враховує вид та ступінь встановлених ризиків, тяжкість злочину, обстановку в якій вчинено злочин, а саме, воєнний стан, який продовжується і у якому уникнути слідства легше ніж під час миру, суспільну небезпечність злочину, які підвищена з огляду на контекст у якому його вчинено, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, що в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність його задоволення.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регоіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026052210000800 від 01.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.10.2026 включно.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до органу досудового слідства, суду, у якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу прокурора, суду; сповіщати суд, прокурора про всі випадки зміни місця проживання та виїзду за межі місця постійного проживання.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1