Рішення № 138841161, 07.08.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/4134/25 Провадження № 2/724/92/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Дністровської районної військової адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 про визнання незаконним рішень органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 з народження мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок до кінця 1991 року відносився до колгоспного двору і був побудований її батьком ОСОБА_5 , який був головою вказаного двору. У 1986 році покійний батько здійснював забудову земельної ділянки АДРЕСА_2 . Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , головою даного двору, не дивлячись на відсутність такого юридичного поняття у діючому цивільному законодавстві України, у погосподарських книгах відповідача 1 була зазначена ОСОБА_1 . Після смерті батька позивач була єдиною спадкоємицею першої черги, хоча за цією ж адресою був зареєстрований її племінник ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2018 році на прохання ОСОБА_6 позивач написала відповідну заяву для внесення змін у погосподарську книгу № 5 та зазначення ОСОБА_6 головою даного двору.

Після смерті ОСОБА_6 позивач дізналася, що оспорюваним рішенням Недобоївської сільської ради № 561/32/18 від 27.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості», земельна ділянка площею 0,6343 га, з яких 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд, кадастровий номер 7325085600:01:003:0251 та 0,3843 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7325085600:01:003:0252, розташована за адресою її проживання по АДРЕСА_1 , була безоплатно передана у власність племіннику ОСОБА_6 .

В подальшому, 19.12.2019 року відповідач ухвалив рішення № 96-12/19, яким погодив розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, розташованої за цією ж адресою, на два окремих будинковолодіння та присвоєння їм окремих поштових адрес:

- АДРЕСА_1 - житловий будинок літ «А-1», прибудова літ «а», ганок літ «а1», сарай літ «Г», навіс літ «Д», сарай літ «Ж», вбиральня літ «З», 1/2 воріт № 1, 2/3 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 3, замощення 1, на земельній ділянці площею 0,1342 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0273;

- АДРЕСА_1 - житловий будинок літ «Б», підвал літ «ПД», вхід в підвал літ «ВхПд», сарай літ «В», 1/2 воріт № 1, 1/3 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 3, 1/2 криниці № 4 на земельній ділянці площею 0,1158 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0272.

На вищезазначених земельних ділянках розташовані житловий будинок із господарськими спорудами, а також сад і город, якими ОСОБА_1 користується більшу частину свого життя, так як останні завжди вважалися частиною майна колгоспного двору. Покійний ОСОБА_6 не мав жодного відношення до створення та будівництва вищезазначених об`єктів нерухомого майна, які були поділені вищезазначеним рішенням.

Внаслідок цього, позивач фактично може бути позбавлена своїх законних прав на нерухоме майно, що належить їй за законом, а тому вона змушена звернутися до суду із даною позовною заявою.

Позивач вважає, що вищезазначені рішення відповідача 1 грубо порушили її права власника будинковолодіння та земельної ділянки, а тому мають бути визнані незаконними, а її права поновлені.

Представник позивача зазначає, що враховуючи фактичні обставини, викладені вище, ОСОБА_1 безумовно набула право власності на майно колгоспного двору 1/3 його частці, так як на 15 квітня 1991 року членами даного двору рахувалися її батько, позивачка і покійний нині племінник ОСОБА_6 .

На даний час відповідачка 2 в особі своєї матері ОСОБА_7 подала до Хотинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Загальна вартість спірного майна складає 665000,00 грн., а вартість належної позивачці частки, відповідно, складає 443333,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд ухвалити рішення про визнання незаконним рішення Недобоївської сільської ради № 561/32/18 від 27.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості», ухвалити рішення про визнання незаконним рішення № 96-12/19 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 ідеальних часток спірного будинковолодіння, а саме: житловий будинок літ «А-1», прибудова літ «а», ганок літ «а1», сарай літ «Г», навіс літ «Д», сарай літ «Ж», вбиральня літ «З», 1/2 воріт № 1, 2/3 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 3, замощення 1, розташовані на земельній ділянці площею 0,1342 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0273; житловий будинок літ «Б», підвал літ «ПД», вхід в підвал літ «ВхПд», сарай літ «В», 1/2 воріт № 1,1/3 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 3, 1/2 криниці № 4, розташовані на земельній ділянці площею 0Д158 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0272. Також просить стягнути з відповідачів понесені мною судові витрати у вигляді судового збору, оплати за проведення оцінки спірного майна та можливої вартості правничих послуг.

07.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ноцький О.В. подав до суду заяву про відмову від позовної вимоги у вигляді стягнення з відповідачів понесених позивачкою судових витрат у вигляді судового збору, оплати за проведення оцінки спірного майна та можливої вартості правничих послуг. Зазначене також вказано у поданій заяві від 30.07.2026 року.

13.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ноцький О.В. подав до суду позовну заяву у новій редакції, уточнивши позовні вимоги, а саме просить суд ухвалити рішення про визнання незаконним та скасувати рішення Недобоївської сільської ради № 561/32/18 від 27.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості», ухвалити рішення про визнання незаконним та скасувати рішення № 96-12/19 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 ідеальних часток спірного будинковолодіння, а саме: житловий будинок літ «А-1», прибудова літ «а», ганок літ «а1», сарай літ «Г», навіс літ «Д», сарай літ «Ж», вбиральня літ «З», 1/2 воріт № 1, 2/3 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 3, замощення 1, розташовані на земельній ділянці площею 0,1342 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0273; житловий будинок літ «Б», підвал літ «ПД», вхід в підвал літ «ВхПд», сарай літ «В», 1/2 воріт № 1,1/3 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 3, 1/2 криниці № 4, розташовані на земельній ділянці площею 0Д158 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0272.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2026 року та 07 квітня 2026 року у справі витребувано докази.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2026 року у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Службу у справах дітей Дністровської районної військової адміністрації.

Ухвалами Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 липня 2026 року поновлено судовий розгляд у справі та залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 липня 2026 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ноцький О.В. в судове засідання не з`явилися. Представник позивача адвокат Ноцький О.В. в судовому засіданні 09.07.2026 року, посилаючись на доводи вказані в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю. Пояснив, що рішенням сільської ради було фактично передано у власність ОСОБА_6 земельні ділянки, які знаходяться за адресою колгоспного двору, що відповідно, порушує права позивачки, яка постійно проживала та користувалася як житловим будинком по АДРЕСА_1 , так і земельними ділянками. Вказав, що довірителька має право на 2/3 спільного будинковолодіння, оскільки була членом колгоспного двору, а також після смерті її батька наявний заповіт, згідно якого ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем. Крім того, визнав, що 1/3 житлового будинку та земельних ділянок належить відповідачу малолітній ОСОБА_2 , оскільки вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 .

Законний представник малолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Представник відповідача Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області Мазур О.Г. в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява в якій розгляд справи просила проводити без її участі, у поданій заяві від 15.01.2026 р. позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Дністровської районної військової адміністрації Панська А.Б. в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява в якій просить розгляд справи здійснювати без її участі та при ухваленні рішення врахувати найкращі інтереси малолітньої ОСОБА_2 , забезпечивши належний захист її майнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи та докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа була заведена в Хотинській державній нотаріальній конторі за № 135 за 2005 рік, що підтверджується довідкою Хотинської державної нотаріальної контори № 110/01-16 від 05.03.2026 р. та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 84399809 від 05.03.2026 р.

Згідно копії спадкової справи № 135, заведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього, яка складається із: житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Недобоївці Хотинського району Чернівецької області та земельної ділянки площею 0,54 га, що розташована на території Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, згідно заповіту, посвідченого Недобоївською сільською радою Хотинського району Чернівецької області 04 листопада 1976 року за № 18.

Згідно відповіді Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 368 від 29.04.2025 року, зазначено, що за записами погосподарських книг по Недобоївській сільській раді щодо ОСОБА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , головами господарства були:

- Погосподарська книга № 3 особовий рахунок № НОМЕР_3 за 1991-1995 роки. Склад сім`ї: голова господарства - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_1 , онук ОСОБА_6 . Суспільна група господарства на 01.01.1991 року колгоспний;

- Погосподарська книга № 3 особовий рахунок № НОМЕР_4 за 1996-2000 роки. Склад сім`ї: голова господарства - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_1 , онук - ОСОБА_6 . Суспільна група господарства на 01.01.1996 року колгоспний;

- Погосподарська книга № 3 особовий рахунок № НОМЕР_5 за 2001 2005 роки. Склад сім`ї: голова господарства ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , племінник - ОСОБА_6 ;

- Погосподарська книга № 3 особовий рахунок № НОМЕР_5 за 2006-2010 роки. Склад сім`ї: голова господарства - ОСОБА_1 , племінник - ОСОБА_6 ;

- Погосподарська книга № 5 особовий рахунок № НОМЕР_6 за 2011- 2015 роки. Склад сім`ї: голова господарства - ОСОБА_1 , племінник - ОСОБА_6 ;

- Погосподарська книга № 5 особовий рахунок № НОМЕР_7 за 2016-2020 роки. Склад сім`ї: голова господарства - ОСОБА_1 , племінник - ОСОБА_6 . Зміна голови домогосподарства (рішення №40/05-18 від 24.05.2018 р.) Голова господарства - ОСОБА_6 , тітка - ОСОБА_1 ;

- Погосподарська книга № 5 особовий рахунок № НОМЕР_7 за 2021-2025 роки. Склад сім`ї: голова господарства (власник) - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тітка - ОСОБА_1 .

Так, за заявою ОСОБА_1 про призначення головою двору по АДРЕСА_1 , її племінника ОСОБА_6 було прийнято рішення Виконавчого комітету Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 40/05-18 від 24.05.2018 р., яким вирішено визнати ОСОБА_6 головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Рішенням ХХХІІ сесії VІІ скликання Недобоївської сільської ради № 561/32/18 від 27.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», серед іншого, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,6343 га, з яких:

- 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 0,3843 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7325085600:01:003:0252, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

та передано безоплатно у власність громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,6343 га, з яких:

- 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 0,3843 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7325085600:01:003:0252, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, судом також досліджено Протокол сесії сільської ради щодо прийняття вищевказаного рішення та Витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, надані Дністровською РВА на виконання ухвали суду.

Рішенням Недобоївської сільської ради № 96/12-19 від 19 грудня 2019 року «Про розділ будинковолодіння на два новоутворених об`єкти нерухомого майна та присвоєння окремих поштових адрес» вирішено погодити розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, які належать ОСОБА_6 на два окремих будинковолодіння та присвоїти їм окремі поштові адреси:

- АДРЕСА_1 - житловий будинок літ «А-1», прибудова літ «а», ганок літ «а1», сарай літ «Г», навіс літ «Д», сарай літ «Ж», вбиральня літ «З», 1/2 воріт №1, 2/3 огорожі №2, 1/2 огорожі №3, замощення І, на земельній ділянці площею 0,1342 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0273;

- АДРЕСА_1 - житловий будинок літ «Б», підвал літ «ПД», вхід в підвал літ «ВхПд», сарай літ «В», 1/2 воріт №1, 1/3 огорожі №2; 1/2 огорожі №3, 1/2 криниці №4, на земельній ділянці площею 0.1158 га. кадастровий номер 7325085600:01:003:0272.

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 від 27.12.2019 р., за даною адресою розташовані наступні будівлі: житловий будинок літ. А-1, прибудова літ. а, ганок літ. а1, сарай літ. Г, навіс літ. Д, сарай літ. Ж, вбиральня літ. З, 1/2 воріт №1, 2/3 огорожі №2, 1/2 огорожі №3, замощення літ. І.

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 від 27.12.2019 р., за даною адресою розташовані наступні будівлі: житловий будинок літ. Б, підвал літ. Пд, ганок літ. б, сарай літ. В, вхід в підвал літ. ВхПд, 1/2 воріт №1, 1/3 огорожі №2, 1/2 огорожі №3, 1/2 криниці №4.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 425306188 від 05 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належать:

- житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 23 січня 2020 року (номер запису про речове право 35207127);

- земельна ділянка кадастровий номер 7325085600:01:003:0273, площею 0,1342 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), право власності зареєстровано 23 січня 2020 року (номер запису 35205319);

- земельна ділянка кадастровий номер 7325085600:01:003:0252, площею 0,3843 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, право власності зареєстровано 23 жовтня 2018 року (номер запису 28543908).

Також із довідки вбачається, що відомості про державну реєстрацію інших речових прав, іпотеки та обтяжень щодо зазначених об`єктів відсутні.

Згідно витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим номером 7325085600:01:003:0251 за адресою: АДРЕСА_1 , із призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га перебуває у приватній власності.

Згідно витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим номером 7325085600:01:003:0252 за адресою: АДРЕСА_1 , із призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства площею 0,3843 га перебуває у приватній власності.

Згідно довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг від 13.06.2025 р., вартість житлового будинку, з належними господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 45,2 кв. м, житловою площею 25,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 240000 грн.

Згідно довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг від 13.06.2025 р., вартість земельної ділянки (кадастровий номер 7325085600:01:003:0252) загальною площею 0,3843 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства складає 95000 грн.

Згідно довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг від 13.06.2025 р., вартість земельної ділянки (кадастровий номер 7325085600:01:003:0251) загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 330000 грн.

Як вбачається із довідки Хотинської державної нотаріальної контори № 487/02-14 від 05.08.2025 р., 04.12.2024 року до Хотинської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 , яка діє в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В Спадковому реєстрі була зареєстрована спадкова справа за № 490/2024 року, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно даних Спадкового реєстру заповітів від імені ОСОБА_6 , 1977 року народження, не посвідчувалось.

Станом на 05.08.2025 року свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не видавалось.

Статтею 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, який відповідно до статті 129 Конституції України є однією з основних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, а усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів, а суд здійснює такий захист у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності як члена колгоспного двору.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правої власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Україну передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року. Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частіш з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року. Так, згідно зі статтями 120,123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Згідно ч.1.ст1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Із досліджених судом доказів встановлено, що спірне домоволодіння станом на 15 квітня 1991 року входило до складу майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5 , окрім житлового будинку літ. Б, площею 64,9 кв.м., який згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 від 27.12.2019 р., був побудований у жовтні 2019 року.

Зазначена обставина підтверджується довідкою Недобоївської сільської ради, записами погосподарських книг за 1991-1995 та 1996-2000 роки, відповідно до яких суспільною групою господарства визначено саме «колгоспний двір», а членами такого двору значилися ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Особливістю правового режиму майна колгоспного двору було те, що законодавець не пов`язував виникнення права власності із видачею будь-якого правовстановлюючого документа чи проведенням державної реєстрації.

Право на частку у майні виникало безпосередньо із закону у зв`язку з належністю особи до складу колгоспного двору.

Отже, юридичним фактом, з яким закон пов`язував виникнення права власності, було не оформлення відповідних документів, а саме членство у колгоспному дворі.

Жодного доказу того, що ОСОБА_1 до 15 квітня 1991 року втратила право на частку у майні колгоспного двору, матеріали справи не містять.

Навпаки, встановлено, що вона постійно проживала у спірному домоволодінні, була зареєстрована за цією адресою, входила до складу колгоспного двору та після смерті батька продовжувала користуватися спірним майном.

Як встановлено судом, на зазначену дату членами двору були: ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 .

Отже, кожному із зазначених членів двору належало по 1/3 частці майна колишнього колгоспного двору, що складається із: житлового будинку літ «А-1», прибудови літ «а», ганку літ «а1», сараю літ «Г», навісу літ «Д», сараю літ «Ж», вбиральні літ «З», воріт № 1, огорожі № 2, огорожі № 3, замощення І, 1/2 криниці № 4, підвалу літ «ПД», входу в підвал літ «ВхПд», сараю літ «В», та розташований на земельній ділянці площею 0,25 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, за адресою: АДРЕСА_1 .

Такий висновок повністю узгоджується із пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

У зазначеному пункті Пленум роз`яснив, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, повинні вирішуватися відповідно до норм законодавства, що регулювали власність такого двору.

Право власності на майно, яке збереглося після припинення існування колгоспного двору, мають ті члени двору, які станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Розмір часток визначається виходячи із рівності часток усіх членів двору.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України не втратили свого значення після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, оскільки вони стосуються застосування законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Так, Верховний Суд у своїх рішеннях послідовно зазначає, що при вирішенні спорів щодо майна колишнього колгоспного двору визначальним є встановлення складу членів двору станом на 15 квітня 1991 року, а право власності на відповідну частку виникає безпосередньо із закону та не залежить від подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 352/1798/19 наголошено, що записи погосподарських книг є належними письмовими доказами при встановленні складу членів колгоспного двору, якщо вони оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що після набрання чинності Законом України «Про власність» майно колишнього колгоспного двору не перейшло автоматично у власність особи, яка була головою домогосподарства, а продовжило належати усім членам двору на праві спільної власності.

Суд враховує і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, відповідно до якого сам по собі запис у погосподарській книзі про визначення особи головою домогосподарства не посвідчує виникнення права власності на все домоволодіння та не припиняє права інших співвласників.

Суд враховує, що матеріали даної справи містять саме такі докази.

Довідка Недобоївської сільської ради, записи погосподарських книг, матеріали спадкової справи, реєстрація місця проживання позивачки, а також відсутність будь-яких доказів втрати нею права на частку свідчать про те, що станом на 15 квітня 1991 року вона була повноправним членом колгоспного двору.

Суд також бере до уваги, що після смерті ОСОБА_5 саме ОСОБА_1 тривалий час визнавалася головою домогосподарства, проживала у спірному будинку, здійснювала його утримання та користувалася належними до нього господарськими будівлями.

Хоча зазначені обставини самі по собі не породжують права власності, вони підтверджують фактичне здійснення позивачкою правомочностей співвласника протягом тривалого часу та узгоджуються з висновком про наявність у неї права на частку у майні колишнього колгоспного двору.

Особливу увагу суд звертає і на ту обставину, що рішенням виконавчого комітету Недобоївської сільської ради від 24 травня 2018 року №40/05-18 ОСОБА_6 було визначено лише головою домогосподарства.

Ні зазначене рішення, ні записи у погосподарській книзі не є правовстановлюючими документами. Вони не посвідчують виникнення права приватної власності та не можуть змінювати правовий режим майна, визначений законом.

Сам факт визначення особи головою домогосподарства не означає виникнення у неї виключного права власності на все домоволодіння. Так само подана ОСОБА_1 заява про визначення племінника головою домогосподарства не може розцінюватися як відмова від права власності на належну їй частку.

За змістом статей 346-349 ЦК України припинення права власності можливе виключно з підстав, установлених законом. Відмова від права власності на нерухоме майно має бути виражена у формі, передбаченій законом, а її наслідком є внесення відповідних відомостей до державного реєстру після здійснення визначених законом процедур.

Жодних доказів того, що позивачка відмовилася від своєї частки у майні колишнього колгоспного двору або відчужила її будь-якій особі у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить висновку, що право власності ОСОБА_1 на 1/3 ідеальну частку спірного будинковолодіння виникло безпосередньо із закону як у члена колишнього колгоспного двору та існувало незалежно від того, чи було оформлено відповідні правовстановлюючі документи.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Недобоївської сільської ради №561/32/18 від 27 вересня 2018 року та №96-12/19 від 19 грудня 2019 року, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Конституційний принцип законності означає, що будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийняте не лише в межах компетенції відповідного органу, але й за умови належного встановлення усіх юридично значимих обставин, із дотриманням прав та законних інтересів усіх осіб, яких таке рішення стосується.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради є органами місцевого самоврядування, які здійснюють свої повноваження від імені територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у Сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати пищання місцевого значення в межах Конституції та законів України;

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Разом із тим реалізація таких повноважень не є абсолютною та повинна здійснюватися виключно у спосіб, передбачений законом.

Частинами першою, другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада приймає рішення в межах своїх повноважень, а такі рішення повинні відповідати Конституції та законам України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, для задоволення позовної вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування необхідною є наявність одночасно двох умов: невідповідність такого рішення вимогам закону; порушення ним цивільних прав або інтересів позивача.

Аналогічні положення містяться і в статті 155 Земельного кодексу України, відповідно до якої у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що рішенням Недобоївської сільської ради №561/32/18 від 27 вересня 2018 року було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,6343 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи зазначене рішення, сільська рада виходила з того, що ОСОБА_6 є єдиною особою, яка має право на оформлення права власності на відповідне домоволодіння та земельну ділянку.

Проте такий висновок не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Як уже зазначалося, судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року спірне майно належало трьом членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності.

Отже, ОСОБА_1 на момент прийняття рішення №561/32/18 вже мала право власності на 1/3 ідеальну частку домоволодіння як член колишнього колгоспного двору.

Це право виникло безпосередньо із закону та не залежало від оформлення правовстановлюючих документів.

За змістом статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Статтею 356 ЦК України визначено, що спільна власність може бути частковою або сумісною.

Частинами першою та другою статті 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а кожен співвласник має право на захист свого права незалежно від волі інших співвласників.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Таким чином, на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 сільська рада повинна була врахувати існування інших осіб, права яких безпосередньо пов`язані зі спірним домоволодінням.

Крім того, відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на житловий будинок до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій цей будинок розташований, у відповідному обсязі.

Наведена норма закону встановлює принцип юридичної єдності земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Земельна ділянка не може розглядатися окремо від правового режиму будинку, для обслуговування якого вона надана.

Відтак, якщо житловий будинок перебував у спільній власності кількох осіб, орган місцевого самоврядування не мав правових підстав передавати всю земельну ділянку у власність лише одному зі співвласників без належного з`ясування обсягу прав інших співвласників.

Такі дії фактично призвели до позбавлення позивачки можливості реалізувати свої права як співвласника нерухомого майна.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що на момент прийняття рішення №561/32/18 сільською радою було встановлено склад співвласників будинковолодіння, витребувано документи щодо правового режиму майна колишнього колгоспного двору або перевірено відсутність спору щодо права власності.

Більше того, із досліджених доказів вбачається, що позивачка продовжувала проживати у спірному будинку, була зареєстрована за цією адресою та користувалася відповідним майном.

Отже, зазначені обставини були очевидними для органу місцевого самоврядування та не могли залишитися поза його увагою.

За таких обставин передача всієї земельної ділянки виключно ОСОБА_6 фактично означала розпорядження майном, щодо якого існували права іншої особи.

Такі дії суперечать статтям 13, 19, 41 Конституції України, статтям 21, 321, 355, 356, 358 Цивільного кодексу України, статтям 78, 81, 116, 118, 120, 125, 126, 152, 155 Земельного кодексу України та статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд також враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої орган місцевого самоврядування не вправі розпоряджатися земельною ділянкою, якщо внаслідок такого розпорядження порушуються права особи, яка має речове право на об`єкт нерухомості або інше цивільне право, що підлягає судовому захисту.

Правомірність рішення органу місцевого самоврядування оцінюється не лише з точки зору формального дотримання процедури його прийняття, а й з огляду на відповідність такого рішення вимогам закону та дотримання прав усіх заінтересованих осіб.

Встановивши, що на момент прийняття рішення Недобоївської сільської ради №561/32/18 від 27.09.2018 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» позивачка мала право на частку у спірному майні та користувалась ділянкою, яка була закріплена за вказаним домогосподарством, суд приходить висновку, що оспорюване рішення безпосередньо порушило її право власності, а тому відповідно до статті 21 ЦК України та статті 155 Земельного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Однак, оцінюючи заявлені позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Недобоївської сільської ради № 561/32/18 від 27 вересня 2018 року, суд виходить із того, що предметом судового розгляду є лише та частина зазначеного рішення, якою безпосередньо порушено цивільні права та охоронювані законом інтереси позивачки.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Недобоївської сільської ради № 561/32/18 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_6 та безоплатно передано йому у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,6343 га.

Саме зазначені положення рішення стали правовою підставою виникнення у ОСОБА_6 права приватної власності на земельні ділянки, які фактично забезпечували обслуговування домоволодіння, співвласником якого була позивачка.

Інші положення рішення №561/32/18 не є предметом даного спору, не стосуються прав та обов`язків позивачки і не впливають на можливість поновлення її порушеного права.

За таких обставин відсутні правові підстави для визнання незаконним зазначеного рішення повністю.

Скасування рішення в цілому призвело б до втручання суду у правовідносини, які не є предметом цього спору, що суперечило б принципам диспозитивності та пропорційності судового захисту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що рішення Недобоївської сільської ради №561/32/18 підлягає визнанню незаконним та скасуванню лише у тій частині, яка стосується затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_6 земельних ділянок.

Вирішуючи питання щодо законності рішення Недобоївської сільської ради № 96-12/19 від 19.12.2019 року «Про розділ будинковолодіння на два новоутворених об`єкти нерухомого майна та присвоєння окремих поштових адрес», суд виходить із того, що ним було погоджено поділ будинковолодіння та земельної ділянки на два окремих об`єкти нерухомого майна із присвоєнням окремих поштових адрес.

Разом із тим, правовою підставою для прийняття зазначеного рішення було існування у ОСОБА_6 права приватної власності на будинковолодіння та земельну ділянку, набутого саме на підставі рішення Недобоївської сільської ради №561/32/18 від 27.09.2018 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність рішення Недобоївської сільської ради №561/32/18 від 27.09.2018 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», то всі наступні індивідуальні акти, прийняті на його виконання, не можуть вважатися такими, що ґрунтуються на законній правовій підставі.

Крім того, поділ нерухомого майна, яке перебувало у спільній власності кількох осіб, був здійснений без участі та згоди ОСОБА_1 як співвласника, що суперечить вимогам статей 355, 358, 364, 367 ЦК України щодо порядку здійснення права спільної власності та поділу спільного майна.

За таких обставин рішення Недобоївської сільської ради № 96-12/19 від 19.12.2019 року «Про розділ будинковолодіння на два новоутворених об`єкти нерухомого майна та присвоєння окремих поштових адрес» також порушує права позивачки як співвласника спірного нерухомого майна, є похідним від незаконного рішення Недобоївської сільської ради №561/32/18 від 27.09.2018 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» та підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз наведеної норми свідчить, що позов про визнання права власності є самостійним способом судового захисту речового права та застосовується тоді, коли право особи вже виникло на підставі закону чи іншої юридичної підстави, однак не визнається іншими особами або не може бути підтверджене належними правовстановлюючими документами.

Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту - спадкоємці за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 станом на 15 квітня 1991 року була членом колгоспного двору, до складу якого також входили ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Отже, відповідно до статей 120, 123 ЦК Української РСР та пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року за нею виникло право власності на 1/3 ідеальну частку майна колишнього колгоспного двору.

При цьому таке право виникло безпосередньо із закону та не залежало від оформлення правовстановлюючих документів.

Матеріалами справи підтверджено, що право позивачки на зазначену частку фактично не визнавалося органом місцевого самоврядування та іншими особами, оскільки вся земельна ділянка та будинковолодіння були оформлені виключно за ОСОБА_6 .

Разом із тим представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності не на 1/3, а на 2/3 ідеальні частки спірного майна, посилаючись, зокрема, на те, що після смерті ОСОБА_5 вона є його єдиною спадкоємицею.

Суд не може погодитися із зазначеними доводами з таких підстав.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №135/2005.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Отже, вона реалізувала своє право на прийняття спадщини відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України.

Разом із тим сам факт прийняття спадщини не свідчить про виникнення спору щодо права спадкування.

За змістом статей 1296 та 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право отримати свідоцтво про право на спадщину, а щодо нерухомого майна зобов`язаний звернутися до нотаріуса для його видачі.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом після перевірки всіх юридично значимих обставин.

У разі неможливості видачі такого свідоцтва нотаріус постановляє мотивовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка може бути оскаржена до суду.

Таким чином, законодавством установлено позасудовий порядок оформлення спадкових прав.

Судове втручання допускається лише тоді, коли реалізація спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливою.

Саме тому судовий спосіб захисту у вигляді визнання права власності у порядку спадкування має винятковий характер.

Такий правовий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, який зазначає, що звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно є належним способом захисту лише у разі існування об`єктивних перешкод для оформлення спадщини нотаріусом, зокрема після отримання постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Матеріали цієї справи не містять доказів того, що Хотинська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Так само відсутні докази неможливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Навпаки, зі спадкової справи вбачається, що спадкова справа була заведена, позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак доказів завершення нотаріального оформлення спадкових прав або винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачкою не доведено існування юридичних підстав, які б свідчили про неможливість реалізації спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про визнання права власності у порядку спадкування є передчасною.

Водночас, наведені обставини жодним чином не впливають на право ОСОБА_1 на належну їй 1/3 ідеальну частку майна колишнього колгоспного двору, оскільки таке право виникло незалежно від спадкових правовідносин.

Саме тому суд приходить до висновку, що належним способом захисту у цій справі є визнання за позивачкою права власності лише на 1/3 ідеальну частку спірного будинковолодіння як за членом колишнього колгоспного двору.

Разом із тим підстав для визнання за нею права власності на іншу 1/3 частку як на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 суд не встановив, оскільки позивачкою не доведено неможливості оформлення спадкових прав у позасудовому (нотаріальному) порядку.

Відповідно до статті 5 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси осіб лише у спосіб, визначений законом або договором, а тому не вправі підміняти собою нотаріальний орган у випадках, коли закон передбачає інший порядок реалізації відповідного права.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 ідеальні частки спірного будинковолодіння підлягають задоволенню лише частково - у межах належної їй 1/3 ідеальної частки майна колишнього колгоспного двору, тоді як в іншій частині слід відмовити.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що спірне домоволодіння станом на 15 квітня 1991 року належало до майна колгоспного двору, членами якого були три особи, відтак кожному із них належало по 1/3 частці, подальше оформлення права власності виключно за ОСОБА_6 не припинило права позивача, а прийняті Недобоївською сільською радою рішення призвели до порушення майнових прав позивача як співвласника, з огляду на це позов у частині скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання права власності на 1/3 частку підлягає задоволенню, тоді як вимога про визнання права власності на іншу частку в порядку спадкування є передчасним та задоволенню не підлягає.

Враховуючи заяву представника позивача, згідно якої він просить не стягувати з відповідача судові витрати, суд приходить до висновку про залишення судових витрат за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 19, 41, 55, 124 Конституції України, статтями 15, 16, 21, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 355, 356, 357, 358, 377, 392 Цивільного кодексу України, статтями 78, 79-1, 81, 90, 116, 118, 120, 122, 125, 126, 152, 155 Земельного кодексу України, статтями 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Дністровської районної військової адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Недобоївської сільської ради № 561/32/18 від 27.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,6343 га, з яких:

- 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 0,3843 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7325085600:01:003:0252, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

та передачі безоплатно у власність громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,6343 га, з яких:

- 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 0,3843 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7325085600:01:003:0252, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення Недобоївської сільської ради № 96-12/19 від 19.12.2019 року «Про розділ будинковолодіння на два новоутворених об`єкти нерухомого майна та присвоєння окремих поштових адрес».

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/3 ідеальних часток будинковолодіння, а саме: житлового будинку літ «А-1», прибудови літ «а», ганку літ «а1», сараю літ «Г», навісу літ «Д», сараю літ «Ж», вбиральні літ «З», воріт № 1, огорожі № 2, огорожі № 3, замощення І, 1/2 криниці № 4, підвалу літ «ПД», входу в підвал літ «ВхПд», сараю літ «В», розташовані на земельній ділянці площею 0,25 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0251, за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ