Ухвала суду № 138840866, 07.08.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1746/26 провадження № 1-кс/632/245/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221120000233 від 07.08.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайський Харківської області, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2026 року слідчий СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотаннями, погодженими з прокурором, який призначений в даному кримінальному провадженні, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування з визначенням розміру застави.

В обґрунтування свого клопотання слідчий надав такі відомості: СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12026221120000233 від 07.08.2026. В ході досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою із ОСОБА_7 , за невстановлених в ході досудового розслідування дати, місця та часу, виник спільний злочинний умисел на пошкодження майна ТОВ «Нова пошта», а саме відділення № 3, розташованого за адресою: Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, 4 м-н, б. 21, яке знаходиться у приміщенні належному ПП «Валькірія», ЄДРПОУ 32844298 в особі директора ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме відділення №3 служби доставки ТОВ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, 4 м-н, б. 21, 07.08.2026 о 00:24 ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , використавши раніше заготовлені засоби для підпалювання, а саме скляні пляшки з горючою речовиною та тканину, використавши запальничку, підпалили тканину просочену горючою речовиною, після чого, кинули палаючі пляшки з тканиною в бік вікна, відділення № 3 служби доставки ТОВ «Нова Пошта», в результаті чого відбулось загоряння вікна та фасаду будівлі, яке розташоване за вищевказаною адресою.

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 переконавшись, що вони виконали всі дії, необхідні для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на пошкодження майна, належного ТОВ «Нова Пошта» шляхом підпалу, з місця вчинення злочину зникли.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання зазначивши, що є ряд певних ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, розуміючи тяжкість вчиненого, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, т.я. він має постійне місце мешкання, проживає зі співмешканкою, яка має дітей, а отже соціальні зв`язки.

Його захисник підтримала думку свого підзахисного.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані письмові докази, слідчий суддя доходить подальшого висновку.

07.08.2026 об 11.48 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Про скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, 07.08.2026 слідчим СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області складено повідомлення про підозру, яке відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та вручено останньому.

Відповідно до ст. 12 КК України, вказаний злочин є тяжким, санкція ч. 2 ст. 194 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.

Підозрюваний не оспорював викладене у повідомленні про підозру, висказав розкаяння у вчиненому.

Наявність обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується наступними зібраними доказами, а саме: протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, протоколом огляду місця події, протоколом огляду предмету, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 07.08.2026, протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 07.08.2026, речовими доказами вилученим в ході огляду місця події від 07.08.2026, тощо.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 07.08.2026 слідчим СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області за № 12026221120000233, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, згідно п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Суд також переконався, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Окрім цього, суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а саме те, що він не працює, не одружений, малолітніх дітей та батьків похилого віку на утриманні не має, а отже вказане свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків та осіб, які б могли вплинути на його поведінку, та таким чином забезпечити нормальну процесуальну поведінку останнього.

Окрім того, ризик переховування від суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Ризик незаконного впливу на свідків обґрунтовується тим, що підозрюваний може впливати на свідка ОСОБА_9 , який є знайомим ОСОБА_4 , з метою психологічного (у т.ч. шляхом вмовляння та обіцянок) чи фізичного впливу на них, щоб останній змінив свої свідчення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, з аналогічною метою може впливати на інших свідків.

Згідно із сформованою практикою Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Обмеження права людини на свободу є виправданим, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Разом з тим, при встановленні ризику впливу на потерпілих та свідків слід врахувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 ст.95 КПКУ країни).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 всупереч вимогам ч. 2 ст. 50 КК України хоч і в силу ст. 89 КК України не судимий, однак на даний час вже вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності та може продовжити свою злочинну діяльність, т.я. не має офіційного місця роботи та стабільного джерела доходу.

З огляду на вказані обставини, можна дійти до висновку, що

ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, що свідчить про небажання останнього змінити спосіб життя.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення ґрунтується на тому, що підозрюваний, який не має постійного заробітку, з метою покращення свою матеріального становища може продовжити свою протиправну діяльність.

З огляду на зазначене, а також те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким кримінальним правопорушенням, вчиненим проти власності, суд приходить до висновку, що вказані ризики на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленої підозри, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, у вчиненні яких ОСОБА_4 підозрюється.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати.

Також суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Окрім цього, відповідно до положень ч.3 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначати ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення останнім обов`язків, передбачених КПК України.

Встановлюючи розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 , суд керується вимогами ч. 4 та ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто враховує його майновий, сімейний стан та те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому розмір даної застави необхідно встановити у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на даний час становить 3209 гривень.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати.

За таких обставин клопотання підозрюваного про застосування альтернативного запобіжного заходу на більш м`який, а саме - цілодобовий домашній арешт, суд залишає без задоволення.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою в межах строку досудового розслідування в Держаній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою відраховувати з моменту затримання - 07.08.2026.

Термін дії ухвали закінчується 05.10.2026.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 128360 (сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до сплину терміну тримання особи під вартою у даному кримінальному провадженні.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 в разі винесення застави наступні обов`язки:

1. Прибувати до слідчого, прокурора та суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Златопільського міськрайонного суду Харківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши усно та письмово Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Слідчий суддя: ОСОБА_1