Рішення № 138840304, 06.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1192/26

Провадження № 2/352/1183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

13.05.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 13.05.2024 року між сторонами укладено кредитний договір 13.05.2024-100001071 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» було надано кредит позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування суми кредиту на його банківську картку № 5375-41XXXXXX-4600, у розмірі 3000 грн, строком на 70 днів за процентною ставкою 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку. Комісія за надання кредиту 450 грн.

Кредитним договором було передбачено неустойку в сумі 87 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Дата повернення кредиту 04.03.2024 року.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 7785 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн., по процентам в розмірі 2850 грн, Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 450 грн, неустойки - 1500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За указаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 7785 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України є 20.06.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

В провадженні судді Олійника М.Ю. перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 14.05.2026 року постановлено відкрити провадження у справі та її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку відрахуванням судді Олійника М.Ю. зі штату Тисменицького районного суду Івано-Франківської області на підставі розпорядження керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №352/1192/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №352/1192/26 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді Гриньків Д.В. від 09.06.2026 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу №352/1192/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Продовжувати розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.05.2024 року ОСОБА_1 ознайомився із пропозицією про кладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» та підписав її одноразовим ідентифікатором Е356 (доказ в електронному вигляді).

В подальшому 13.05.2024 року відповідач підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення договору №13.05.2024-100001071, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 3000 грн строком на 70 днів, дата повернення кредиту 21.07.2024 року, процентна ставка - 1.35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка").

Згідно п.8 договору комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "комісія", економічна сутність плата за надання кредиту) 15% від суми кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (доказ в електронному вигляді).

Неустойка: 30 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Згідно п. 16. договору спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е356, який був надісланий на відповідний номер телефону (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» сервісу liqpay № 2461489143 сума коштів в розмірі 3000 грн 13.05.2024 року о 12:38 год. на картку № НОМЕР_1 *00, призначення платежу: Видача за договором кредиту №13.05.2024-100001071 (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію щодо користувача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його номер мобільного телефону та адресу реєстрації проживання (доказ в електронному вигляді).

Із розрахунку заборгованості за 13.05.2024-100001071 від 13.05.2024 року, станом на 22.04.2026 року слідує, що загальний залишок заборгованості становить 7785 грн, з яких 3000 грн заборгованість за основним боргом, 2 835 заборгованість за процентами, залишок комісій 450 грн, залишок штрафів 1500 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось кредитором за період з 13.05.2024 року по 21.07.2024 за ставкою 1,35% в день від тіла кредиту. При цьому позичальником не було сплачено заборгованості за даним кредитним договором (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо врахування положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.05.2024 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 70 календарних днів уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 13.05.2024-100001071 на суму 3000 грн за процентною ставкою у розмірі 1,35% за один день користування кредитом.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 13.05.2024-100001071 від 13.05.2024 рок, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором Е356, який був надісланий на номер телефону вказаний позичальником при укладенні договору.

Вказана сума позики була перерахована відповідачу на платіжну картку, що підтверджується квитанцією платіжного сервісу liqpay від АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки відповідачем не було здійснено погашення заборгованості за вказаним договором, то з нього на користь позивача підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 3 000 грн.

В той же час, оскільки договір про споживчий кредит був укладений після вступу в законну силу 24.12.2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак на вказаний договір поширюється дія ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому на думку суду, з 25.12.2023 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Тому суд не може погодитись із позовними вимогами в частині стягнення відсотків за користування кредитом. Відтак, відсотки за користування кредитом мають бути розраховані з урахуванням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та становитимуть 2100 грн (3000*1%*70днів).

При цьому, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір 13.05.2024-100001071 від 13.05.2024.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином сума комісії в розмірі 450 грн (3000грн*15%) підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу в розмірі 1 500 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в загальній сумі 5550 грн.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1898,05 грн.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення у розмірі 116,58 грн, при цьому до позовної заяви долучив квитанцію «Поштової служби «Е-пост» від 06.05.2026 №2047964 на загальну суму 116,58 грн, що складається з плати за пересилку 72 грн та плати за друк документів 42,48 грн та сервісний збір 2,10 грн.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, поштові витрати позивача, які слід стягнути з відповідача становитимуть 83,11 грн.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.05.2024-100001071 від 13.05.2024 року, у сумі 5 550 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн, яка складається з: 3 000 (три тисячі) грн - заборгованості за тілом кредиту, 2 100 (дві тисячі сто) грн - заборгованості за процентами та 450 (чотириста п`ятдесят) грн заборгованість з комісії за надання кредиту.

В задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у сумі 1 898 (одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім) грн. 05 коп. та 83 (вісімдесят три) грн 11 коп. - витрат позивача на поштові відправлення.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене в повному обсязі 06.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.