Рішення № 138840302, 05.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1338/26

Провадження № 2/352/1263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

28.05.2026 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 692574921 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. В подальшому 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу, які продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним № 692574921 від 04.05.2024, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 397 від 13.08.2024 року.

Далі, 30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 12 513,28 грн.

Тому позивач просить стягнути вказану заборгованість за договором позики, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в у позовній заяві просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 26.06.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 01.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

04.06.2026 року представником позивача усунуто недоліки вказані в ухвалі судді.

Згідно ухвали суду від 05.06.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 04.05.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 692574921 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 8320 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно п. 2.2. сума кредиту, що зазначена в п. 2.1. Договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 6400 грн 00 коп. видається позичальнику в порядку, передбаченому договором (чиста сума кредиту), а інша частина в розмірі 1920 грн 00 коп. утримується кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати Комісії.

Згідно п. 2.3. кредит надається строком на 184 дні, що складає 6 місяців, з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (на споживчі цілі).

У п. 4.1. договору встановлено за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти, в розмірі, визначеному в цьому договорі та комісію за надання кредиту. Зобов`язання позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 164,250 відсотків річних, що становить 0,450 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

4.3. В день надання кредиту з суми кредиту позичальником утримується комісія за надання кредиту.

Згідно п. 5.1. договору кредит за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2.

Згідно п. 6.2. повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється один раз у місяць того ж числа, якого укладено цей договір, що є 4 (четвертим) днем місяця, починаючи з першого дня користування кредитом.

Згідно п. 9.1. строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дії договору діють до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткової угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора SXWZ, відправлено 04.05.2024,на номер телефону НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).

Факт перерахування коштів у сумі 6400 грн на вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту № НОМЕР_2 підтверджується інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», яка надана на вимогу ухвали суду. Крім цього в даній інформації зазначено про те, що в банку на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) емітовано картку № НОМЕР_2 . При цьому номер телефону НОМЕР_4 не був фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки НОМЕР_2 та не знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 , номери телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 .

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 692574921 від 04.05.2024 року сума до сплати станом на 13.08.2024 року становить 8 320,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 781,44 грн - заборгованість за процентами. При відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за кредитом (доказ в електронному вигляді).

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. Додатковими угодами укладеними між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, від № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору №28/1118-01 продовжено, зокрема до 31 грудня 2024 року (а.с.80-83,85зв, 86-89,91,91зв.,92).

Відповідно до умов договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

У витязі з реєстру прав вимоги № 297 від 13.08.2024 року під порядковим номером 1505 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 692574921, дата кредитного договору 04.05.2024 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 8 320,00 грн, заборгованість по відсоткам 3 781,44 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 12 101,44 грн (доказ в електронному вигляді).

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 692574921 від 04.05.2024 року боржником за яким ОСОБА_1 сума до сплати станом на 24.08.2024 року становить 8320 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 193,28грн - заборгованість за відсотками, процентна ставка, за якою нараховувались відсотки становить 0,45% в день. Нарахування відсотків здійснювалось у період з 14.08.2024 по 24.08.2024 року (доказ в електронному вигляді).

30.09.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу 0/0925-01 відповідно до умов договору Згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (доказ в електронному вигляді).

У витязі з реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року під порядковим номером 1297 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 692574921, дата кредитного договору 04.05.2024 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 8320 грн, заборгованість по відсоткам 4193 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 12513,28 грн (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до виписки з особового рахунка заборгованість ОСОБА_1 , номер кредитного договору 692574921, дата кредитного договору 04.05.2024 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 12 513,28 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 8320 грн, прострочена заборгованість за процентами 4 193,28 грн (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 04.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" укладено кредитний договір № 692574921, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму кредиту 8320 грн, яка складається з двох частин: одна частина в розмірі 6400 грн 00 коп. видається позичальнику в порядку, передбаченому договором, а інша частина в розмірі 1920 грн утримується кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії, шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_2 та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі: у дисконтний період за ставкою 0,45 % в день.

Відповідач отримав кредит, в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти не повернув. Отже на думку суду, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 8320 грн підлягають до задоволення.

В подальшому ТОВ «Юніт Капітал» правомірно набуло права вимоги за договором № 692574921 від 04.05.2024 року, боржником за яким є відповідач.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 4 193,28 грн, то такі на думку суду є обґрунтованими, та такими, що відповідають умовам договору (8320*0,45%*112днів).

Відтак позов слід задовольнити в повному обсязі.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2662,40 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 20.01.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" та адвокатським об`єднанням «Тимошенко та партнери» (доказ в електронному вигляді);

Додаткова угода № 25771389498 від 21.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року(доказ в електронному вигляді);

Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026) на суму 7000 грн (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010 року виданого на ім`я Тимошенко Олександр Олександрович (доказ в електронному вигляді);

довіреність від 20.02.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором № 692574921 від 04.05.2024 року в сумі: 12 513 (дванадцять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 28 коп., з яких: 8 320 (вісім тисяч триста двадцять) грн - тіло кредиту, 4 193 (чотири тисячі сто дев`яносто три) грн 28 коп. - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ: 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення складене у повному обсязі 05.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.