Ухвала суду № 138840048, 06.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про відмову у затримання з метою приводу

Справа № 338/833/21

Провадження №1-кс/338/194/26

06 серпня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане у межах кримінального провадження № 12021096120000041 від 10 липня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України, про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді одночасно поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, депутатом не обирався, неодруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, працює приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ліцензія № 7535, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

До Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 05 серпня 2026 року надійшло клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні 09 липня 2021 року у приміщенні готельного комплексу ДО «Резиденція Синьогора» грубого порушення громадського порядку із застосуванням пістолета ударно-травматичної дії, внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження.

20 липня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а 06 жовтня 2021 року про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України.

Сторона обвинувачення посилається на те, що підозрюваний був обізнаний про здійснення щодо нього досудового розслідування, користувався правовою допомогою захисника, знайомився з матеріалами кримінального провадження, неодноразово не прибував за викликами слідчого, виїхав за межі України та не повернувся, у зв`язку із чим постановою від 30 грудня 2025 року його оголошено в розшук.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням із прокурором має право звернутися з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із ч. 4 ст. 189 КПК України слідчий суддя відмовляє у наданні такого дозволу, якщо прокурор не доведе, що наведені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання особи під вартою, а також що є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування чи суду або, дізнавшись про звернення до суду, вчинить дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми закону, слідчим суддею вбачається що зазначені умови мають бути доведені у сукупності.

Не вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_5 та остаточну кримінально-правову кваліфікацію його дій, слідчий суддя вважає, що викладені в клопотанні відомості, показання потерпілих і свідків, дані про відеозаписи, тілесні ушкодження та проведені експертні дослідження на цьому етапі є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Санкція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Тому передбачена п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України формальна умова можливості застосування тримання під вартою до раніше не судимої особи у цьому випадку на думку слідчого судді дотримана.

Водночас сама наявність обґрунтованої підозри та передбачена законом суворість можливого покарання не доводять необхідності застосування виняткового запобіжного заходу та не є достатньою підставою для затримання особи.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 знав про кримінальне провадження, отримав повідомлення про підозру, мав захисника та 12 і 29 жовтня 2021 року знайомився з матеріалами досудового розслідування.

29 жовтня 2021 року йому було вручено повістку про виклик на 01 листопада 2021 року, за якою він не прибув. Ці обставини свідчать про окремі випадки неявки та підлягають урахуванню при оцінці ризику переховування.

Разом із тим інші повістки, за змістом долученого рапорту та матеріалів кримінального провадження, направлялися поштовими відправленнями, а їх фотокопії через інтернет-месенджер WhatsApp.

Статті 135 та 136 КПК України допускають повідомлення особи про виклик різними засобами, однак належність такого повідомлення має підтверджуватися розпискою, поштовим повідомленням, відеозаписом або іншими даними, які засвідчують фактичне вручення повістки чи ознайомлення особи з її змістом.

Сам по собі факт направлення фотокопії повістки через месенджер, за відсутності в матеріалах даних, які дозволяють встановити її доставлення адресату та ознайомлення ним зі змістом виклику, не є достатнім для висновку про належне повідомлення цієї особи.

Водночас обізнаність ОСОБА_5 про виклик на 18 жовтня 2021 року підтверджується його повідомленням слідчому про неможливість прибуття. Отже, матеріали свідчать про його обізнаність щодо окремих викликів, однак не містять достатніх доказів належного повідомлення про всі виклики, на які посилається сторона обвинувачення.

Верховний Суд у постанові від 14 жовтня 2025 року у справі № 757/16005/22-к зазначив, що оголошення підозрюваного в розшук має передумови, дотримання яких є обов`язковим: слідчий чи прокурор повинні не лише формально здійснити виклик, а й дотриматися вимог ст. 135 КПК України та надати оцінку всім відомостям щодо місцезнаходження особи. Відсутність передумов оголошення особи в розшук має безпосередній вплив на доказування свідомого переховування.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16 листопада 2021 року до органу досудового розслідування надійшла заява ОСОБА_5 , у якій він повідомив, що з 07 листопада 2021 року до 01 травня 2022 року перебуватиме у Сполучених Штатах Америки для проходження медичного огляду.

Наведене свідчить, що на момент виїзду підозрюваний не приховував самого факту перебування за межами України та повідомив органу досудового розслідування орієнтовний строк такого перебування.

Неповернення підозрюваного після зазначеної ним дати 01 травня 2022 року об`єктивно могло бути обставиною, яка потребувала перевірки органом досудового розслідування та, за наявності відповідних даних, могла свідчити про виникнення ризику переховування. Після цієї дати, матеріали кримінального провадження містять листування з посольством США в Україні та однотипні та незмінні відомості про перетин кордону. Однак у поданих суду матеріалах відсутні відомості про те, що після цієї дати ОСОБА_5 належним чином викликався до слідчого, отримував такі виклики та без поважних причин їх ігнорував, приховував своє місцезнаходження, змінював засоби зв`язку чи вчиняв інші дії, спрямовані саме на уникнення кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять суперечливі відомості, що місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме і в той же час, що він на даний час проживає в США. Маючи в 2021 році документовані відомості про перебування підозрюваного за межами України та ймовірно у США, ОСОБА_5 взагалі не було оголошено в розшук до 30.12.2025 і після оголошення розшуку доказів реального проведення розшукових дій не надано.

Надані суду матеріали не містять відомостей про те, що під час виїзду ОСОБА_5 за межі України щодо нього було застосовано будь-який запобіжний захід або покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема не відлучатися з населеного пункту без дозволу слідчого чи прокурора, повідомляти про зміну місця проживання або здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон.

За відсутності такого судового рішення сам факт перетину державного кордону не становив порушення покладеного на ОСОБА_5 процесуального обов`язку та не може самостійно розцінюватися як доказ умисного переховування.

Отже, невжиття стороною обвинувачення таких заходів не виключає можливості подальшого виникнення ризику переховування, однак зумовлює необхідність подання конкретних доказів того, що після виїзду поведінка підозрюваного була спрямована саме на ухилення від досудового розслідування.

Таких актуальних доказів у достатньому обсязі слідчому судді не надано.

Зокрема, відсутні відомості про виклики ОСОБА_5 після 01 травня 2022 року, результати спроб зв`язку з ним або його захисником, перевірку вже відомих адрес проживання та роботи, в тому числі і в США, чи інші заходи, спрямовані на встановлення його місцезнаходження.

Постанова від 30 грудня 2025 року про оголошення ОСОБА_5 у розшук є процесуальним рішенням слідчого, проте сама по собі не замінює доказів фактичних обставин, які стали підставою для її прийняття, та відомостей про результати проведених розшукових заходів.

Від подій жовтнялистопада 2021 року до оголошення підозрюваного у розшук минуло понад чотири роки, а від оголошення розшуку до звернення до суду понад сім місяців.

Такий проміжок часу сам по собі не виключає ризику переховування. Однак за його наявності сторона обвинувачення повинна пояснити причини тривалого незвернення до слідчого судді, навести відомості про вжиті протягом цього часу заходи та обґрунтувати, які саме актуальні обставини у серпні 2026 року зумовлюють необхідність затримання особи.

Клопотання такого обґрунтування не містить.

Водночас надані слідчому судді матеріали самі по собі не дають можливості встановити, чи були використані після листопада 2021 року доступні механізми міжнародного поліцейського та процесуального співробітництва, зокрема можливості інформаційної системи Інтерполу та міжнародної правової допомоги.

Також, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що ще у жовтні 2021 року стороні захисту було відкрито матеріали досудового розслідування. ОСОБА_5 та його захисник ознайомлювалися з ними, однак від підписання відповідного протоколу відмовилися, після чого слідчий продовжував викликати підозрюваного саме для подальшого ознайомлення.

Водночас суду не подано документа про закінчення ознайомлення, ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України та інших пов`язаних питань досудового розслідування.

Оголошення підозрюваного у розшук та зупинення досудового розслідування є різними процесуальними рішеннями, врегульованими відповідно статтями 281 та 280 КПК України.

Документи про рух провадження після листопада 2021 року не дають змоги перевірити наведене стороною обвинувачення обґрунтування багаторічної процесуальної перерви та актуальність потреби у застосуванні примусу саме на час розгляду клопотання.

Не є належно обґрунтованими й інші зазначені у клопотанні ризики.

Основні потерпілі та свідки були допитані у 2021 році, відеозаписи долучені до матеріалів, судово-медичні та балістичне дослідження, за змістом клопотання, проведені. Конкретних речей чи документів, які підозрюваний тепер може знищити, приховати або спотворити, не зазначено.

Не наведено також відомостей про погрози потерпілим або свідкам, спроби вплинути на їх показання чи перешкодити провадженню іншим способом.

ОСОБА_5 раніше не судимий, а матеріали не містять даних про вчинення ним нових кримінальних правопорушень після липня 2021 року.

Отже, сторона обвинувачення не навела індивідуалізованого аналізу, чому встановленим ризикам не можуть запобігти більш м`які запобіжні заходи та процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Загальне твердження про їх недостатність не відповідає вимозі винятковості тримання під вартою, встановленій ст. 183 КПК України.

Матеріали підтверджують обізнаність ОСОБА_5 про кримінальне провадження, окремі випадки його неявки та перебування за межами України.

Разом із тим прокурор не довів належною сукупністю актуальних відомостей, що станом на день розгляду ОСОБА_5 умисно переховується від органів досудового розслідування, а також що наявні достатні підстави для застосування щодо нього саме виняткового запобіжного заходу і жоден більш м`який захід не здатний запобігти встановленим ризикам.

До клопотання не долучено відомостей щодо результатів проведення розшукових заходів, актуальних даних про обставини ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування, актуальних відомостей про вжиті заходи, а також інших матеріалів, які б давали можливість перевірити доводи прокурора та дійти висновку про наявність підстав для надання дозволу на затримання.

Крім того, на виконання закріплених у ст. 2 КПК завдань кримінального провадження, щодо забезпечення швидкого та повного розслідування, застосування належної правової процедури, слід зазначити, що ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про тримання під вартою недостатньо ні для належного процесуального оформлення міжнародного розшуку, ні тим більше для запиту про публікацію Червоного оповіщення Інтерполу, із можливістю затримання особи за кордоном та її екстрадиції.

Відповідно до вимог статті 189 КПК України обов`язок доведення наявності підстав для надання дозволу на затримання покладається на прокурора. Однак надані суду матеріали та матеріали досудового розслідування не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність таких підстав.

За таких обставин надані стороною обвинувачення матеріали не утворюють достатньої сукупності фактичних даних, передбаченої ч. 4 ст. 189 КПК України, для застосування такого істотного втручання у право на свободу, як затримання особи з метою приводу. Відсутність актуальних відомостей про належні виклики підозрюваного та відсутність результатів розшуку не можуть бути компенсовані самим фактом тривалого перебування особи за межами України та фактом постановлення процесуального рішення про її розшук.

Керуючись статтями 132, 176178, 183, 188190, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано, а у разі її подання після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1