Рішення № 138839121, 07.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1029/26

Номер провадження2/173/1323/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф?євої Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на те, що 26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №39/514113013. Відповідно до Розділу 1 договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором, а Позичальник зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки, передбачені договором. Сума кредиту становить 4000,00 грн. Строк надання кредиту - 365 днів. Комісія за видачу кредиту - 1120,00 грн, проценти за договором - у розмірі 2,00% від суми кредиту на день.

28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерс Фінанс та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-91/23, яким відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 39/514113013 від 26.01.2022. на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а відповідно ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача.

На дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором №39/514113013 від 26.01.2022 складала: 33200, 00 грн., з них заборгованість по тілу кредиту 4000,00 грн.; заборгованість по відсотках 28080,00 грн., заборгованість по комісії - 1120, 00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір.

Відповідач надала суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів надання їй кредиту, так само не надано доказів переходу прав вимог до позивача як до нового кредитора. Окрім того відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, вважає нараховані відсотки неспівмірними з отриманою сумою кредиту. Також просила суд врахувати її майновий та сімений стан, а також застосувати позовну давність.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, оскільки суд розглянув справу за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №39/514113013.

Відповідно до умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» надало кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 365 днів на умовах повернення суми кредиту в кінці строку кредитування. Згідно з п. 1.5 комісія за видачу кредиту становить 28,00%, що становить 1120,00 грн і підлягає сплаті у строк, передбачений Графіком платежів. Згідно з умовами договору позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою -730% процентів річних, тобто 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, що у загальному розмірі становить 28080 грн. Нарахування процентів на суму кредиту починається з 15-го дня користування кредитом. У випадку повернення суми кредиту та сплаті комісії в повному обсязі раніше 15 -го строку, проценти за договором не нараховуються.

Позивач виконав умови договору, перерахувавши відповідачу 26.01.2022 кредитні кошти в розмірі 4000,0 грн готівкою, що відповідач фактично визнає у своїх письмових пояснення та наданих доказах. Тому ця обставина, згідно зі ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №39/514113013 від 26.01.2022 станом на 28.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 33200,00 грн., з них заборгованість по тілу кредиту 4000,00 грн.; заборгованість по відсотках 28080, 00 грн, а також 1120,00 грн - заборгованість по комісії.

28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір факторингу № 01.02-91/23.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу від 28.12.2023 №01.02-91/23 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 39/514113013 від 26.01.2022, у розмірі 33200,00 грн., з них заборгованість по тілу кредиту 4000,00 грн.; заборгованість по відсотках 28080, 00 грн, а також 1120,00 грн - заборгованість по комісії.

Згідно платіжної інструкції № 9408 від 29.12.2023 ТОВ «Росвен Інвест Україна» перерахувало Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» плату за відступлення права вимоги за договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023.

Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» від 25.03.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 39/514113013 від 26.01.2022, відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість, яка виникла станом на день звернення до суду у розмірі 33200,00 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не довів факт переход права вимоги до нього як до нового кредитора, оскільки позивач надав копію договору факторингу, стороною якого він є, реєстр боржників за цим договором, в якому боржником зазначено відповідача, а також платіжну інструкцію на підтвердження оплатності договору факторингу. Надані докази, на думку суду, в своїй сукупності підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача.

Доводи відповідача про незгоду з розміром заборгованості суд вважає необгрунтованими, оскільки позивач надав детальний розрахунок заборгованості, згідно з яким сума заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією відповідає умовам договору, зокрема строки нарахування відсотків - у межах строку кредитування до 24.01.2023 та у межах визначеної відсоткової ставки та узгодженого розміру комісії.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач власноруч підписала кредитний договір, тобто погодилась з його умовами, зокрема сумою відсотків, порядком погашення заборгованості тощо. Будь-яких доказів укладення кредиту під впливом помилки, обману з боку кредитодавця або інші вади волевиявлення відповідач не надав.

Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС», не довела відсутність заборгованості.

Інші доводи відповідача про її майновий та фінансовий стан, наявність інших кредитних зобов?язань не спростовує висновків суду оскільки згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості за Договором №39/514113013 від 26.01.2022 у розмірі 33200,00 грн. є обґрунтованими.

Окремо слід зазначити, що доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність становить три роки (ст. 257 ЦК) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до п. 1 Закону України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Враховуючи, що Договір кредиту № 39/514113013 укладено 26 січня 2022 року, а позов подано до суду в квітні 2026 року, суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даному випадку не сплив.

Окремо варто зауважити, що відповідно до умов договору відповідач мала виконати зобов?язання за договором (повернути кредит) ще до 24.01.2023, але не зробила цього та не здійснила жодного платежу в рахунок погашення заборгованості. Будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість виконання зобов?язання за договором у визначений період відповідач не надада, що, на думку суду, може свідчити про свідоме невиконання нею своїх кредитних зобов?язань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними позивачем наявними в матеріалах справи доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 33200,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (03126, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №39/514113013 від 26.01.2022 у розмірі 33200 (тридцять три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя А.В. Островерхова