Рішення № 138837709, 07.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

07 серпня 2026 р. Справа № 120/1678/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятої відповідачем вимоги про сплату боргу №Ф-0487-0232 від 23.01.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 02.11.2006 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, однак 30.03.2017 припинила підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Позивач зазначає, що після припинення підприємницької діяльності господарської діяльності не здійснювала, доходу від неї не отримувала, а тому, підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 999,58 грн відсутні.

Також позивач посилається на те, що у період після припинення підприємницької діяльності перебувала у трудових відносинах, у зв`язку з чим єдиний внесок за неї сплачувався роботодавцями.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Ухвалою від 18.02.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що позивач перебувала на обліку як платник єдиного внеску, зокрема як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а тому контролюючим органом правомірно сформовано вимогу про сплату боргу.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами відповідача і просить задовольнити позов.

12.03.2025 від представника податкового органу надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що по інтегрованій картці платника (далі - ІКП) податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було проведено коригування щодо зменшення нарахування по єдиному внеску у сумі 24233,66 грн. Враховуючи вищезазначене, станом на 12.03.2025 р. по ІКП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній борг по єдиному внеску.

Ухвалою від 19.05.2026 надано позивачу, представнику позивача строк для подачі письмових пояснень щодо викладеного в заяві Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.03.2025.

20.05.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що фактично, податковим органом було визнано відсутність підстав для нарахування оскаржуваної вимоги. Позивач наполягала на вирішенні справи по суті та задоволенні позовних вимог.

13.07.2026 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

17.07.2026 від представника позивача надійшли заперечення щодо залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі реєстр) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована 02.11.2006 як фізична особа-підприємець номер запису: 21740000000019426. Здійснювала діяльність як арбітражний керуючий.

07.07.2015 відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1162/5 було анульовано її свідоцтво №1630 від 24.07.2013 про право здійснення діяльності арбітражного керуючого. 30.03.2017 до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності.

Позивачу нараховано єдиний внесок: 6336 грн. за квітень-грудень 2017 року., термін сплати 09.02.2018р. Також по даній ІКП проведено нарахування єдиного внеску, по ОСОБА_2 , як по особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме: 8448 грн. 2017 рік., термін сплати 02.05.2018р., 2457,18 грн. за 1 квартал 2018р., термін сплати 19.04.2018р., 2457,18 грн. за 2 квартал 2018р., термін сплати 19.07.2018р., 2457,18 грн. за 3 квартал 2018р., термін сплати 19.10.2018р., 1039,06 грн. за 1 квартал 2020р., термін сплати 21.04.2020р., 1039,06 грн. за 2 квартал 2020р., термін сплати 20.07.2020р.

23.01.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0487-0232, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 20999,58 грн.

Не погоджуючись із такою вимогою податкового органу, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 178 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI передбачено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Також, пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 06.02.2025 року у справі №160/5434/19 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 року у справі № 640/22491/19.

Судом встановлено, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.11.2006.

30.03.2017 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа позбавляється статусу фізичної особи-підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Так, протягом всього періоду з моменту реєстрації ФОП (особи, що проводить незалежну професійну діяльність) 2006-2017 року і по теперішній час ОСОБА_1 працювала та працює за трудовими договорами, а роботодавці сплачували та сплачують за неї страхові внески як за найманого працівника, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5.

Оскільки позивач у спірний період перебувала у трудових відносинах та була застрахованою особою, за яку єдиний внесок щомісячно сплачував роботодавець, покладення на неї обов`язку додатково сплачувати єдиний внесок суперечить положенням Закону України №2464-VI та наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду, призводить до подвійної сплати внеску і не відповідає меті консолідованого страхового внеску.

Більше того, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач визначив позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 999,58 грн.

При цьому із відзиву відповідача вбачається, що зазначена сума була сформована внаслідок автоматичних нарахувань у інтегрованій картці платника за статусом особи, яка здійснювала незалежну професійну діяльність та була фізичною особою-підприємцем.

Згідно з письмовими поясненнями, наданими представником Головного управління ДПС у Вінницькій області 12.03.2025, по інтегрованій картці платника (ІКП) податків ОСОБА_1 було проведено коригування щодо зменшення нарахування по єдиному внеску у сумі 24 233,66 грн.

Суд зазначає, що здійснення відповідачем коригування облікових даних не спростовує протиправності формування вимоги, а навпаки підтверджує відсутність належних правових підстав для визначення позивачу відповідної суми боргу.

Досліджуючи правомірність оскаржуваної вимоги, суд враховує, що відповідачем у ході розгляду справи фактично змінено дані податкового обліку позивача.

Так, відповідач повідомив суд про зменшення нарахувань ОСОБА_1 єдиного внеску на суму 24233,66 грн. та надав інтегровану картку платника, яка підтверджує проведення відповідних коригувань.

Суд зазначає, що такі дії відповідача мають істотне значення для оцінки правомірності спірної вимоги, оскільки свідчать про те, що після її формування сам контролюючий орган дійшов висновку про відсутність підстав для збереження визначеної суми боргу в обліку платника.

Матеріали справи підтверджують, що спірні нарахування були здійснені на підставі облікових даних контролюючого органу, без встановлення фактичних обставин здійснення позивачем відповідної діяльності.

Суд також враховує, що відповідно до статті 9 КАС України суд при розгляді справи вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Водночас саме відповідач як суб`єкт владних повноважень мав довести правомірність формування вимоги та наявність законних підстав для визначення позивачу боргу зі сплати єдиного внеску.

Однак таких доказів відповідачем не надано.

Навпаки, здійснення відповідачем коригування нарахувань єдиного внеску після звернення позивача до суду підтверджує, що визначена вимогою сума боргу не мала достатнього правового обґрунтування.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-0487-0232 від 23.01.2025 сформована без належного підтвердження існування у позивача податкового обов`язку зі сплати визначеної в ній суми недоїмки, а тому не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за платежем з єдиного соціального внеску шляхом виключення сум нарахувань на загальну суму 20999,58 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином, в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі, в ручному режимі.

З 21.04.2021 правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно глави 4 Розділу V Порядку №5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається, зокрема, інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: а) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Кодексу, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведених норм процесуального законодавства слідує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2020 у справі №560/4131/18.

Верховний Суд у постанові від 23.02.2021 у справі №820/11409/15 вказав, що картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету і, відповідно, зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу.

Наявність інформації у інтегрованій картці, достовірність інформації у інтегрованій картці можуть бути оскаржені до суду.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №804/1614/16 вказував, що облік нарахованих та сплачених сум податків і зборів, який ведеться органами ДФС, спричиняє правові наслідки для підприємства у вигляді змін у структурі податкових зобов`язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДФС, що в свою чергу свідчить про наявність матеріально-правового інтересу у тому, щоб дані у картці особового рахунку підприємства правильно відображали фактичний стан його зобов`язань та платежів до бюджету. Відомості, внесені податковим органом до баз даних, є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, порушених безпідставним нарахуванням позивачу сум єдиного внеску, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за платежем з єдиного соціального внеску шляхом виключення сум нарахувань на загальну суму 20999,58 грн.

Аналогічних висновків дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові №640/6177/22 від 28 травня 2025 року.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0487-0232 від 23.01.2025.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за платежем з єдиного соціального внеску шляхом виключення сум нарахувань на загальну суму 20999,58 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: