Ухвала суду № 138837529, 07.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

07.08.2026м. ДніпроСправа № 904/4705/26

за позовом Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, 23) в інтересах держави в особі

позивача-1: Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

позивача-2: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40506248)

до Приватного підприємства "Лана" (49038, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30; ідентифікаційний код 25005636)

про визнання недійсною додаткової угоди від 30.09.2025 №1 до Договору від 11.07.2025 349 ПТР/25 та стягнення 990 771 грн. 10 коп.

Суддя Загинайко Т.В.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради з позовною заявою (вх.№3529/26 від 05.08.2026) до Приватного підприємства "Лана" з вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 30.09.2025 до договору №49ПТР/25 від 11.07.2025, укладеного між Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Лана";

- стягнути з Приватного підприємства "Лана" на користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради неустойку (штраф та пеню) за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 49ПТР/25 від 11.07.2025 у розмірі 990 771 грн. 10 коп., з яких 515 258 грн. 79 коп. - пеня та 475 512 грн. 31 коп. - штрафу.

Також просить стягнути з Приватного підприємства "Лана" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури суму сплаченого судового збору (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800); про дату та час розгляду справи повідомити Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра та Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 02.09.2026 о 16:00 год.

Крім того, прокуратурою подано заяву (вх.№38648/26 від 05.08.2026) про забезпечення, позову в якій просить з метою забезпечення позову керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Приватного підприємства "Лана" про визнання недійною додаткової угоди № 1 від 30.09.2025 до договору № 49ПТР/25 від 11.07.2025 та стягнення неустойки за неналежне виконання зобов`язання у розмірі 990 771 грн. 10 коп.:

- заборонити Приватному підприємству "Лана" (код ЄДРПОУ 25005636, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення 3, площею 57,3 кв. м, зареєстрованого за адресою: м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3271816812020);

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх відкритих рахунках Приватного підприємства "Лана" (код ЄДРПОУ 25005636, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30) та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що:

- 16.06.2025 Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради на вебпорталі "Prozorro" опубліковано оголошення про проведення закупівлі послуг з поточного ремонту підвального приміщення, виходу, вимощення та інженерних мереж у споруді цивільного захисту (найпростішого укриття) в будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Привокзальна, 11, літ. А-7. Ідентифікатор закупівлі UA-2025-06-16-012815-a. Очікувана вартість робіт становить 7 206 000,00 гривень. Джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету. Код класифікації видатків: "ТПКВКМБ: 1021 Надання загальної середньої освіти закладами загальної середньої освіти за рахунок коштів місцевого бюджету";

- за результатами процедури закупівлі Департамент та Приватне підприємство "Лана" (код ЄДРПОУ 25005636) 11.07.2025 уклали договір № 49 ПТР/25 про надання послуг з поточного ремонту споруд цивільного захисту. Вартість робіт за договором становить 7 153 408,82 грн.;

- укладаючи Договір, Приватне підприємство "Лана" засвідчило можливість виконання робіт у вказані в ньому терміни, тобто до 01.10.2025, та усвідомлювало необхідність виконання їх умов у повному обсязі, погодившись із відповідальністю за порушення термінів виконання;

- положеннями додаткової угоди № 1 від 30.09.2025 до Договору передбачено, що сторони дійшли згоди продовжити термін надання послуг до 20.12.2025, згідно з інформацією, наданою Дніпровською міською радою, додатковою угодою до Договору сторони на підставі підпунктів 13.2, 13.3 (13.3.3) та 13.4 продовжили термін надання послуги до 20.12.2025 та виклали підпункт 5.1 Договору у новій редакції. Дніпровська міська рада зазначає, що 16.09.2025 на адресу Департаменту надійшов лист від ПП "Лана" (вх. № 11/807) щодо розгляду можливості продовження строку надання послуг до 20.12.2025 у зв`язку з тим, що сталася затримка постачання будівельних матеріалів та обладнання, зокрема основних матеріалів технологічного обладнання, надходження яких на місце надання послуги затримується через сукупність виробничих, логістичних та непередбачуваних обставин, а саме: неможливість планування логістичних маршрутів та термінів доставки через обстріли території України, які істотно посилились, затримки у постачанні частини складів у зв`язку із відсутністю певних матеріалів та деяких позицій, запровадження відключення електропостачання, у тому числі виробничих цехів та підприємств, водночас інформації про внесення інших змін до Договору шляхом укладення додаткових угод міською радою не надавалося;

- сам факт введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності, обставини форс-мажору потребує доведення прямого причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю виконання конкретного зобов`язання;

- посилання Приватного підприємства "Лана" на логістичні ускладнення та перебої з електропостачанням є безпідставними, оскільки Договір укладено під час дії воєнного стану, систематичні атаки на інфраструктуру вже мали регулярний характер, а отже, ці виклики не є непрогнозованими обставинами, а становлять звичайний підприємницький ризик, який підрядник свідомо прийняв, крім того, безпідставне відтермінування виконання робіт за оскаржуваною додатковою угодою призвело до тривалого порушення інтересів держави у сфері цивільного захисту та безпеки дітей та персоналу ліцею;

- згідно з умовами Договору кінцевий термін виконання зобов`язань у повному обсязі 01.10.2025, проте, зважаючи на дані Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та вебпорталу "Spending", зобов`язання за Договором виконувалися ПП "Лана" із порушенням встановлених строків, прострочення виконання ПП "Лана" зобов`язання за Договором охоплює період з 02.10.2025 до 18.12.2025;

- предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з ПП "Лана" неустойки у розмірі 990 771 грн. 10 коп. за неналежне виконання зобов`язання за Договором, отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів;

- враховуючи факт тривалого порушення строків виконання робіт, а також відсутність добровільного вжиття ПП "Лана" заходів щодо сплати належних суміжних платежів (штрафних санкцій), така поведінка відповідача свідчить про його намір ухилитися від виконання обов`язків, у тому числі за майбутнім судовим рішенням у разі задоволення позову, при цьому допущене порушення є тривалим, що є особливо критичним, оскільки впродовж усього періоду прострочення здобувачі освіти та персонал ліцею піддавалися необґрунтованій підвищеній загрозі для життя та здоров`я через відсутність зазначеної споруди цивільного захисту.

В обґрунтування обраного заходу забезпечення позову заявник зазначає, що необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Лана" зумовлена тим, що сукупна вартість належного йому нерухомого майна (згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) є очевидно недостатньою для повного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог на суму 990 771,10 грн., за таких обставин невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів створює реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому.

Прокурор зазначає також, що ПП "Лана" на даний час не обмежено у праві на відчуження нежитлового приміщення 3, площею 57,3 кв. м, зареєстроване за адресою: м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3271816812020), а також у розпорядженні грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, а тому відсутність накладеного арешту на грошові кошти та заборони на відчуження об`єкта нерухомості може призвести до розпорядження зазначеним майном на розсуд відповідача з метою ускладнення чи навіть унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора (у разі задоволення позовної заяви), що в свою чергу свідчить про наявність підстав для забезпечення позову прокурора, визначених ст. ст. 136, 137 ГПК України.

Отже, беручи до уваги, що прокурор звернувся до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якого вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За твердженням прокурора, вказаний захід забезпечення не може також перешкодити здійсненню господарської діяльності відповідача та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Прокурор зазначає, що відсутність на цей час будь-яких доказів дій відповідача, які могли підтвердити його наміри здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, не спростовує наявності у нього можливості відчужити нерухоме майно у будь-який час, якщо не вжити заходи забезпечення позову, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в межах цієї справи.

На думку прокурора, не сплата відповідачем впродовж тривалого часу неустойки, може свідчити про наміри відчуження в подальшому зазначеного майна та ухилення від сплати неустойки.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023

у справі №37з-23 можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є майнова вимога прокуратури до відповідача, а саме: стягнення з Приватного підприємства "Лана" на користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради неустойку (штраф та пеню) за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 49ПТР/25 від 11.07.2025 у розмірі 990 771 грн. 10 коп., що складає 515 258 грн. 79 коп. - пені та 475 512 грн. 31 коп. - штрафу

При цьому суд зауважує, що обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті.

Суд акцентує увагу на тому, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку допустимих заходів забезпечення позову, а суд має право вживати заходів, які відповідають меті забезпечення гарантуванню реального виконання рішення суду, що підтверджується практикою Верховного Суду (постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21).

У даній справі обраний прокурором спосіб забезпечення заборона відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо належного відповідачу об`єкту нерухомого майна, відповідає змісту пункту 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично є забороною відповідачу розпоряджатися своїм майном шляхом його відчуження, обтяження чи іншого припинення права власності. Заборона відчуження або арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки фактично обмежується лише можливість відчужувати власне нерухоме майно, тоді як володіння і користування зберігаються.

Суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Водночас забезпечення позову має бути спрямоване проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 48).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Суд звертає увагу на те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично залишиться у володінні та користуванні відповідача, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява позивача підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Доводи позивача про необхідність заборони реєстраційних дій щодо майна, що належить на праві власності відповідачу є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів створює реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду про стягнення грошових коштів.

При цьому, доказ наміру відчуження не є обов`язковим достатньо існування ризику, що виконання майбутнього судового рішення може бути ускладнено.

У даному випадку позивач не зобов`язаний доводити безпосередній факт наміру чи підготовчих дій до відчуження майна, оскільки метою забезпечення позову є запобігання таким діям до їх вчинення.

Застосування заборони вчинення реєстраційних дій щодо майна, що належить відповідачу на праві власності є превентивним (тимчасовим) заходом, спрямованим на збереження активів відповідача до вирішення спору по суті.

Інакше кажучи, доказ наміру відчужити майно не є обов`язковою умовою для забезпечення позову достатньо існування ризику утруднення виконання рішення через можливість відчуження майна у будь-який момент.

За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд доходить висновку, що заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (вх.№38648/26 від 05.08.2026) про забезпечення позову - задовольнити.

2. Заборонити Приватному підприємству "Лана" (49038, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30; ідентифікаційний код 25005636) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення 3, площею 57,3 кв. м, зареєстрованого за адресою: м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3271816812020).

3. Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх відкритих рахунках Приватного підприємства "Лана" (49038, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30; ідентифікаційний код 25005636) та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 990 771 (дев`ятсот дев`яносто тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 10 коп..

Стягувач: Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, 23) в інтересах держави в особі

позивача-1: Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

позивача-2: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40506248)

Боржник: Приватне підприємство "Лана" (49038, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 30; ідентифікаційний код 25005636)

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її підписання - 07.08.2026 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала про забезпечення позову, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до - 08.08.2029 включно.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.В. Загинайко