Рішення № 138834014, 06.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 р. № 400/13571/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправною та скасування відмови, оформленої протоколом від 05.12.2025 №82, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену протоколом № 82 від 05.12.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації як опікуну дитини відповідно до пункту сьомого частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"."

Мотивований позов тим, що позивачу було протиправно відмолено у наданні відстрочки від призову на військову службу.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував та вказав, що позовні вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні законів.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому наголосив на тому, що норма статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" (далі - Закон № 3543) не обмежує право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановив суд, позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02.12.2025 позивач через застосунок "Дія" звернувся із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 7 частини першої статті 23 закону № 3543. До заяви позивач додав: свідоцтво про народження дитини; довідку до акта огляду МСЕК; свідоцтво про шлюб; висновок лікарської комісії.

08.12.2025 отримав повідомлення №20251202-208200 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки. Повідомлення містить наступну інформацію:

- орган, що видав рішення: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_2 );

- номер протоколу: 82;

- дата розгляду протоколу: 05.12.2025;

- причина відмови: "пункт 7 частина 1 (догляд за неповнолітньою дитиною з інвалідністю). Відмовлено у наданні відстрочки - відсутні підстави (вітчим)".

Як встановлено судом, позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 з 03.04.2010. Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_5 . Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ № 362700 ОСОБА_4 безстроково встановлено І групу інвалідності.

Позивач вважає відмову протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон № 3543.

Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону № 3543.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону № 3543 (в редакції станом на момент розгляду заяви), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону № 3543).

Порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543, визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), про що вказано у частині п`ятій статті 22 Закону № 3543.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Комісія) вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Відповідно до Додатку 5 до Порядку № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку для категорії осіб, які мають право на відстрочку, відповідно до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію за пунктом 7 частини першої статті 23 Закону № 3543, є: для підтвердження інвалідності дитини - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

для підтвердження родинних стосунків - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Позивач у цій справі оскаржує рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки вважає факт перебування у шлюбі із ОСОБА_3 , яка має повнолітню дитину з інвалідністю, підставою для надання відстрочки від призову відповідно до пункту 7 статті 23 Закону № 3543.

З такими доводами позивача суд не погоджується та вказує наступне.

Згідно із частиною першою статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина 2 статті 157 Сімейного Кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 260 Сімейного Кодексу України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

У постанові від 04.10.2024 у справі № 160/17962/23 Верховний Суд у схожих правовідносинах зазначив, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обов`язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов`язків. Оскільки приписами Сімейного Кодексу України обов`язок по вихованню дитини покладено на її батька, а відповідно до частини 1 статті 260 Сімейного кодексу України вітчим реалізовує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима розповсюджуються положення частини 1 статті 23 Закону № 2232-ХІІ.

Суд зазначає, що позивач не є батьком ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком є ОСОБА_5 . Доказів, що батько дитини позбавлений батьківських прав або те, що з поважних причин не може надавати йому належного утримання, суду не надано.

Відтак, у позивача відсутній обов`язок по утриманню дитини ОСОБА_4 .

Суд зауважує, що факт отримання позивачем допомоги на догляд за особами з інвалідністю не свідчить про наявність у нього обов`язку утримання дитини та не виключає обо`язку батька на таке утримання.

За наведених обставин, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не довів наявність правових підстав для застосування до позивача пункту 7 частини першої статті 23 Закону № 3543.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судового збору, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна