Ухвала суду № 138833041, 07.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

07 серпня 2026 року м. Київ № 320/25189/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у місті Києві

Головного упраління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та недоїмки,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного упраління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та недоїмки.

На адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 від 04.08.2026 та ВП НОМЕР_3 від 27.03.2026 щодо ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) до завершення розгляду судом справи №320/25189/26 та набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-79 від 02.01.2026 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, а на підставі вимоги №Ф-2534703-2615У від 09.06.2026 - виконавче провадження НОМЕР_2. Заявник наголошує, що органами державної виконавчої служби вже вчиняються заходи примусового виконання, зокрема винесено постанови про арешт коштів та майна боржника, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову, на переконання представника позивача, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Крім того, позивач просить суд, розглядати заяву про забезпечення позову у судовому засіданні.

Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частиною шостою статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Разом із тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Предметом цього адміністративного спору є правомірність рішень контролюючих органів - податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій.

Тобто правовідносини, які належить дослідити та оцінити суду під час вирішення справи по суті, виникли між позивачем та відповідними контролюючими органами у зв`язку з прийняттям останніми індивідуальних актів.

Разом із тим заявленим заходом забезпечення позову позивач фактично просить суд втрутитися у правовідносини, що виникли вже на іншій стадії - стадії примусового виконання виконавчих документів органами державної виконавчої служби.

Так, заява про забезпечення позову стосується виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та НОМЕР_2, відкритих відповідними органами державної виконавчої служби, та спрямована на припинення здійснення стягнення у межах таких виконавчих проваджень.

При цьому рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців, постанови про відкриття відповідних виконавчих проваджень, постанови про арешт коштів або майна позивача не становлять предмета заявленого адміністративного позову.

Органи державної виконавчої служби відповідачами у спорі щодо правомірності рішень контролюючих органів не визначені, а будь-яких позовних вимог щодо протиправності їхніх рішень чи дій позивачем не заявлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову за своїм змістом та обсягом не узгоджується із предметом позову у цій справі.

Суд звертає увагу, що передбачене пунктом 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не є тотожним зупиненню виконавчого провадження як сукупності процесуальних дій державного виконавця.

Натомість зі змісту заяви вбачається, що заявник пов`язує необхідність забезпечення позову не лише з самим фактом існування вимог контролюючого органу, але насамперед із вчиненням державними виконавцями конкретних виконавчих дій - відкриттям виконавчих проваджень, накладенням арешту на майно та кошти боржника та подальшим примусовим виконанням.

Таким чином, заявлений спосіб забезпечення фактично спрямований на врегулювання правовідносин, що виникли між позивачем та органами державної виконавчої служби та не охоплюються безпосередньо предметом судового розгляду в цій адміністративній справі.

Інститут забезпечення позову не може використовуватися як самостійний спосіб судового захисту прав особи у правовідносинах, які не є предметом відповідного адміністративного спору, а також як засіб поширення судового контролю на рішення чи дії суб`єктів владних повноважень, правомірність яких позивачем у межах поданого позову не оскаржується.

На переконання суду, застосування заходів забезпечення позову у запропонованому заявником вигляді призвело б до фактичного втручання суду у перебіг виконавчих проваджень та встановлення обмежень щодо вчинення виконавчих дій за відсутності спору щодо правомірності відповідних рішень та дій державних виконавців у межах цієї справи.

Вказане не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності заходів забезпечення позову та не свідчить про існування належного процесуального зв`язку між предметом заявленого позову і заходом, який позивач просить застосувати.

Крім того, саме по собі відкриття виконавчих проваджень та вчинення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій не свідчить автоматично про існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявником має бути доведено не лише можливість настання певних несприятливих наслідків, а реальний та безпосередній ризик того, що без вжиття конкретного заходу забезпечення виконання майбутнього судового рішення стане істотно ускладненим чи неможливим або ефективне поновлення порушеного права потребуватиме значних та непропорційних зусиль.

Наведення загальних посилань на можливість списання коштів, реалізації майна та вчинення інших виконавчих дій без обґрунтування того, яким чином такі обставини унеможливлять або істотно ускладнять виконання саме того судового рішення, яке може бути ухвалене за результатами розгляду заявлених у цій справі позовних вимог, не є достатнім для застосування виняткового інституту забезпечення адміністративного позову.

Суд також враховує, що заявником не наведено належного обґрунтування наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень контролюючих органів у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій, потребують дослідження доказів, з`ясування фактичних обставин справи та надання їм правової оцінки під час розгляду спору по суті.

Надання оцінки таким доводам на стадії вирішення питання про забезпечення позову фактично означало б передчасне вирішення питання про правомірність оскаржуваних актів без повного та всебічного дослідження обставин справи.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.