Рішення № 138832872, 06.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Київ справа №320/16972/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ЛЕДВАНС» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «ЛЕДВАНС» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.10.2024 №UA100210/2024/010002/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02.10.2024 з метою митного оформлення ввезених на територію України фотоелектричних панелей подав митну декларацію №24UA100210155387U0, у якій визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості митному органу було надано контракт із доповненнями, інвойс, автотранспортну накладну CMR, страховий сертифікат, прайс-лист виробника, технічний опис товару, банківський документ, митну декларацію країни відправлення та інші документи.

За твердженням позивача, надані документи містили всі необхідні відомості щодо ціни товару та складових його митної вартості, узгоджувалися між собою і не містили розбіжностей, які могли вплинути на правильність визначення митної вартості. На запит митниці від 04.10.2024 позивач додатково надав пояснення, інвойс перевізника Rhenus Freight East GmbH продавцю LEDVANCE GmbH та митну декларацію країни відправлення. Проте ці документи, за доводами позивача, митницею належним чином не розглянуто та не оцінено.

Позивач вважає, що запит митного органу не містив конкретного зазначення виявлених розбіжностей, обставин, які викликали сумніви у правильності заявленої митної вартості, а також конкретного переліку документів, необхідних для усунення таких сумнівів. Натомість митниця витребувала значну кількість документів без належного обґрунтування їх необхідності.

Щодо транспортних витрат позивач зазначає, що товар постачався на умовах DAP-Київ, відповідно до яких витрати на його перевезення до погодженого місця призначення несе продавець. Наданий інвойс перевізника Rhenus Freight East GmbH, який містить посилання на ту саму партію товару, підтверджує, що транспортні витрати понесені продавцем LEDVANCE GmbH та включені до ціни товару. У зв`язку з цим такі витрати не підлягали окремому додаванню до митної вартості.

Позивач також заперечує висновок митниці про неповне включення витрат на страхування. На його думку, у страховому сертифікаті загальна страхова премія становить 7 667,32 грн, тоді як інші наведені в документі суми є складовими або показниками страхового покриття, а не додатковими страховими платежами.

Щодо банківського документа позивач наголошує, що на момент митного оформлення строк оплати товару ще не настав, оскільки інвойсом передбачено відстрочення платежу на два календарні місяці. Фактична оплата товару та час її здійснення не впливають на погоджену сторонами контрактну ціну. Вартість товару підтверджувалася інвойсом, прайс-листом виробника та митною декларацією країни відправлення. Недоліки банківського звіту, на які послалася митниця, не свідчили про недостовірність заявленої вартості.

Позивач не погоджується також з посиланням митного органу на взаємопов`язаність продавця та покупця. Він зазначає, що сама наявність такого взаємозв`язку не є підставою для неприйняття ціни договору. Митниця не навела конкретних доказів впливу взаємопов`язаності сторін на ціну товару, не надала позивачу письмових обґрунтувань такого впливу та не забезпечила можливості надати відповідні пояснення. Порівняння заявленої вартості з митною вартістю подібних товарів інших імпортерів саме по собі не доводить заниження ціни.

Також позивач стверджує, що митна декларація країни відправлення MRN №24FRD4310098929870 містила відомості про умови поставки та посилання на інвойс №0417255440, а тому дозволяла ідентифікувати товар і відповідну поставку.

На переконання позивача, подані ним документи відповідали вимогам статті 53 Митного кодексу України, містили об`єктивні та обчислювані відомості щодо ціни товару і складових митної вартості. Відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості та переходу до резервного методу. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.10.2024 №UA100210/2024/010002/1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час перевірки митної декларації від 02.10.2024 №24UA100210155387U0 встановлено наявність у поданих декларантом документах розбіжностей та відсутність достовірних і об`єктивних відомостей, які б підтверджували всі числові значення складових митної вартості товару.

Зокрема, відповідач посилається на те, що контрактом передбачено можливість поставки товару на умовах DAP-Київ або FCA-Augsburg, проте з його положень та інвойсу неможливо встановити, чи включені до ціни товару всі витрати на транспортування до місця призначення. За твердженням митниці, декларант не надав повного комплекту договорів, заявок, рахунків, актів, платіжних та інших документів, які підтверджували б розмір транспортних витрат і особу, яка їх фактично понесла. При цьому зазначений у CMR фактичний перевізник - українська компанія «PE STAS» - відрізняється від компанії Rhenus Freight East GmbH, на яку посилається позивач.

Окремо відповідач указує, що відповідно до страхового сертифіката страхувальником є позивач, а загальний розмір страхової премії становить 15 334,64 грн, тоді як до митної вартості декларантом включено лише 7 667,32 грн. На думку митниці, це свідчить про неповне включення витрат на страхування.

Також відповідач вважає неналежним підтвердженням оплати поданий банківський документ, оскільки у призначенні платежу зазначено лише контракт без посилання на конкретний інвойс або специфікацію, а сума платежу значно перевищує вартість спірної партії товару. У зв`язку з цим, на переконання митниці, платіж неможливо однозначно ідентифікувати з поставкою, митна вартість якої перевірялася.

Крім того, митниця наголошує, що продавець LEDVANCE GmbH та покупець ПІІ «ЛЕДВАНС» є пов`язаними особами, оскільки продавець є єдиним власником позивача. За результатами аналізу митних оформлень подібних товарів встановлено нижчий рівень заявленої митної вартості, що, на думку відповідача, свідчить про можливий вплив взаємозв`язку сторін на ціну товару. Декларант не надав документів, передбачених частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України, які б підтверджували відсутність такого впливу.

Відповідач також зазначає, що митна декларація країни відправлення MRN №24FRD4310098929870 не містить посилання на інвойс №417255440, не дає змоги належним чином ідентифікувати спірну поставку та була подана без перекладу відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України.

Митниця стверджує, що декларанту було запропоновано надати додаткові документи для усунення виявлених розбіжностей, підтвердження транспортних і страхових витрат, оплати товару та відсутності впливу взаємозв`язку сторін на ціну. Однак витребувані документи у повному обсязі подані не були, а декларант листом від 11.10.2024 просив завершити митне оформлення.

За таких обставин відповідач вважає, що заявлена митна вартість не могла бути визначена за основним методом за ціною договору. Другорядні методи за ціною ідентичних або подібних товарів, а також методи віднімання і додавання вартості не могли бути застосовані через відсутність необхідної інформації. Тому митну вартість визначено за резервним методом із розрахунку 3,02 дол. США за 1 кг на підставі митних декларацій від 05.10.2024 №24UA401020050209U8 та №24UA209230092894U3.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відзиву та зазначає, що вони переважно повторюють мотиви оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, не спростовуючи обставин і аргументів, наведених у позовній заяві.

Щодо транспортних витрат позивач наголошує, що під час митного оформлення надав митному органу пояснення та документи, які підтверджують покладення всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до місця призначення в м. Києві, на продавця LEDVANCE GmbH. Зокрема, у CMR від 27.09.2024 №0405923242 перевізником партії товару зазначено Rhenus Freight East GmbH, а інвойс цієї компанії від 01.10.2024, виставлений продавцю LEDVANCE GmbH і пов`язаний з тією самою партією товару, підтверджує оплату перевезення саме продавцем. Наявність у графі 17 CMR реквізитів подальшого перевізника, на думку позивача, не спростовує факту понесення транспортних витрат продавцем і не впливає на заявлену митну вартість.

Стосовно страхування позивач указує, що митниця не спростувала доводів позову про те, що зазначена у пункті 9 страхового сертифіката сума 7 667,32 грн є загальною страховою премією, а не лише її частиною. Відповідач не пояснив, чому саме ця сума не є загальним розміром страхової премії.

Щодо банківських документів позивач зазначає, що фактична оплата товару, спосіб і строки її здійснення не впливають на погоджену контрактом ціну товару та, відповідно, на його митну вартість. Подані платіжні документи разом з іншими матеріалами давали митному органу змогу перевірити заявлену вартість товару.

Позивач також заперечує доводи митниці про вплив взаємозалежності продавця та покупця на ціну товару. За його твердженням, відповідач ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві не навів конкретних фактів і письмових обґрунтувань такого впливу, обмежившись посиланням на нижчий рівень митної вартості порівняно з оформленнями подібних товарів та загальні норми законодавства. Не зазначено й конкретних джерел цінової інформації, ідентифікованих імпортерів та характеристик товарів, використаних для порівняння. Відомості про корпоративний зв`язок сторін, у тому числі інформація з ресурсу Opendatabot, не доводять впливу такого зв`язку на ціну, тим більше що сам факт пов`язаності сторін був зазначений позивачем у декларації митної вартості.

Щодо митної декларації країни відправлення позивач зазначає, що вона містить відомості про умови поставки та посилання на інвойс №0417255440, а тому дає змогу ідентифікувати спірну поставку. Вимогу про надання перекладу цієї декларації позивач вважає необґрунтованою, оскільки документ складено французькою мовою, яка є офіційною мовою СОТ, а під час митного оформлення відповідач перекладу не вимагав. На цій підставі позивач просить відмовити у задоволенні клопотання митниці про витребування перекладу декларації.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

02.10.2024 до Київської митниці Державної митної служби України, з метою митного оформлення імпорту в Україну фотоелектричних панелей для комплектування сонячних електростанцій, позивачем було подано в електронному вигляді митну декларацію №24UA100210155387U0.

Разом з декларацією позивачем були надані митному органу документи, згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

1) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №417255440 від 27.09.2024;

2) Автотранспортна накладна (СМ) №0405923242 від 27.09.2024;

3) Страховий сертифікат №89 від 27.09.2024;

4) Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 16.09.2024;

5) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №20072016 від 20.07.2016;

6) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 17.08.2016;

7) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №б від 31.12.2018;

8) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 13.07.2020;

9) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 17.09.2024;

10) Договір про надання послуг митного брокера К053/2010-195 від 10.09.2010;

11) Технічні описи від 01.10.2024;

12) Банківський звіт Deutsche Bank від 26.09.2024;

13) Копія митної декларації відправлення MRN 24FRD4310098929870 від 27.09.2024.

За результатами перевірки поданої митної декларації та документів відповідачем було направлено позивачу запит (повідомлення) від 04.10.2024 №24UA100210155387U0 з вимогою про надання додаткових документів, а саме:1) транспортні (перевізні) документи від місця завантаження товару до місця призначення та документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів у повному обсязі, договори у повному обсязі разом із Заявками (замовленнями) на транспортування, зокрема і документи від безпосередніх перевізників 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оформлені належним чином; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару у повному обсязі; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) ліцензійний чи авторський договір покупця що стосується оцінюваних товарів (за наявності); 7) виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 8) довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 9) розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання вказаного запиту (повідомлення) від 04.10.2024 №24UA 100210155387U0, позивачем було надано відповідь (пояснення) від 10.10.2024 № 3916 та долучено додаткові документи, а саме: копію інвойсу від 01.10.2024, який виставлено перевізником Rhenus Freight East GmbH продавцю LEDVANCE GmbH, а також митну декларацію країни відправлення №2409892987 від 27.09.2024.

11.10.2024 брокером позивача (ТОВ «Рабен Україна») було повідомлено відповідача про відсутність можливості подати інші документи, окрім поданих раніше та про можливість завершення митного оформлення.

11.10.2024 відповідачем було оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2024/010002/1.

У графі 33 спірного рішення в якості обґрунтування його прийняття зазначено, що при проведенні контролю митної вартості за митною декларацією (далі-МД) 02.10.2024 №24UA100210155387U0 встановлено, що заявлена декларантом митна вартість містить обмеження щодо використання оцінюваного товару, встановлені ч. 1 ст. 58 Кодексу, а також надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості.

Товар постачається на митну територію України на виконання положень зовнішньоекономічного контракту від 20.07.2016 №20072016 (далі Контракт), укладеного з компанією «LEDVANCE GmbH». Відповідно до положень Контракту товар постачається на умовах поставки DAP-Київ або FCA-Aufsberg. Термін DAP (Delivered At Point (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту) «поставка в пункті» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Варто також зазначити, що сфера дії Інкотермс-2020 розповсюджуються тільки на визначення обов`язків сторін щодо поставки товару та переходу ризиків щодо втрати чи пошкодження товару та не визначають всі положення щодо зовнішньоекономічної операції, зокрема ті, що стосуються формування ціни товару.

Отже, всі положення, на які не розповсюджується сфера дії Інкотермс-2020, визначаються положеннями зовнішньоекономічної угоди. В наданому інвойсі від 27.09.2024 №417255440 не зазначено які складові додані до ціни товару. Разом з тим, у розділі 3 Контракту зазначено, що ціна товару включає вартість самого товару, стандартну упаковку та маркування LEDVANCE. Також зазначено, що всі податки, митні збори, державні мита та інші витрати пов`язані з виконанням Контракту покладаються на Покупця. Отже, згідно з положеннями Контракту витрати на транспортування не включені до ціни товару та не додані декларантом окремо до митної вартості згідно з ДМВ. Отже, у митного органу відсутні відомості щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP-Київ всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.

Також варто зазначити, що згідно з CMR від 27.09.2024 №0405923242 перевізником є українська компанія. Також, згідно із страховим сертифікатом від 27.09.2024 №89 до генерального договору добровільного страхування вантажів №300237563.23, компаніє страхувальником вантажу є Покупець Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «ЛЕДВАНС», отже саме ця компанія є відповідальною за транспортування товару.

Також, згідно із зазначеним сертифікатом, страхувальник сплачує страхову премію у розмірі 15334,64 грн., яка складається з 3-х сум: 7667,32 грн., 2542,11 грн., 5125,21 грн. Разом з тим, до митної вартості декларантом згідно з ДМВ додана тільки сума у розмірі 7667,32 грн. Відповідно до положень п.2.2.7 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 №476 (далі - Методичні рекомендації) митний орган під час проведення контролю за правильністю заявленої декларантом митної вартості перевіряє документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчає маршрут транспортування та перевіряє достовірність декларування витрат на транспортування.

Відповідно до ч.10 ст.58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: п.5 - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; п.6 - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; п.7 - витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу, якщо витрати на транспортування, навантаження та страхування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У випадках, коли здійснюється страхування, декларант подає страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також, відповідно до ст.9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Документи щодо понесених витрат на транспортування та інформації, ким такі витрати сплачувались, не надано до митного органу. Таким чином, у митного органу відсутні відомості щодо включення складових митної вартості (транспортування) до ціни товару, отже, вбачається недекларування у повному обсязі складових митної вартості, необхідних при її обчисленні та не підтвердження документально належним чином.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.2 та 10 ст.58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Також, згідно з положеннями п.3 Контракту (з урахуванням змін, внесеним Додатком №7) оплата товару проводиться в євро на підставі рахунку. Термін оплати не зазначений. Відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу, якщо рахунок сплачено, декларант подає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а також інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 4 ст.58 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за основним методом, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 ст.58 Кодексу. Наголошуємо, що надання банківських платіжних документів у випадку, коли на момент митного оформлення рахунок сплачено, передбачено положеннями ч.2 ст.53 Кодексу, отже надання таких документів під час митного оформлення товару віднесено до обов`язків декларанта та не потребує наявності умов, викладених у ч.3 ст.53 Кодексу для їх витребування митним органом.

Тому, відповідно до ч.2 ст.58 Кодексу з поданих документів неможливо підтвердити заявлену декларантом митну вартість товарів. Зазначений платіжний документ до митного оформлення не надавався.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 Кодексу одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відповідно до ч.4 ст.58 та п.4 ст.53 Кодексу.

Для підтвердження оплати за оцінюваний товар до митного оформлення декларантом наданий банківський платіжний документ («Подробний Отчет: одинарный международный платеж» від «DEUTSCHE Bank» на загальну суму 209 445,99 Євро, що значно більше суми інвойсу від 27.09.2024 №417255440, також у графі 70 містить посилання тільки на контракт без зазначення номеру інвойсу або іншого документу щодо ідентифікації певної поставки.

Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовуються платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216).

Отже, наданий платіжний документ за найменуванням та за формою не відповідає вимогам Постанови №216. Також, відповідно до п.2.2 Постанови №216, передбачено, що «Платник» заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. При цьому, надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-проформи або рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата.

Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного документу певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі договору, посилання на такі документи платіжне доручення, як доказ, не може вважатися достатнім.

У гр. 9(а) декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, також гр. 9(б) містить інформацію, що зазначений взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Пунктом 4 ч.1 ст.58 Кодексу встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У зв`язку з цим митний орган відповідно до положень ч.12, ч.13, ч.18 ст.58 Кодексу та п.2.2.4 Методичних рекомендацій зобов`язаний здійснити перевірку щодо вивчення обставин навколо продажу між пов`язаними особами, при цьому необхідно розглянути відповідні аспекти операції, зокрема спосіб, у який покупець та продавець організовують свої торговельні відносини і спосіб, у який була визначена ціна з метою вивчення встановлення впливу взаємозалежності на ціну товару.

З метою встановлення впливу взаємозалежності на вартість товару митним органом проведено перевірку відповідно до п.2.2.13, п.2.2.14, п.2.2.19 Методичних рекомендацій, за результатами проведення якої встановлено зниження рівня митної вартості товару порівняно з митними оформленнями подібних товарів, що вказує на наявність впливу взаємозв`язку на вартість товару. Вищезазначене призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

Відповідно до положень ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі сумісним зі ст. VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Також, згідно з положеннями ст.17 та параграфу 6 додатку III Угоди, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти та достовірності.

Крім того, з урахуванням положень ч.18 ст.58 Кодексу при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару за основним методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості операцій, які здійснювались одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваним товаром, при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, або митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.62 чи ст.63 Кодексу.

Також, копія митної декларації країни відправлення від 27.09.2024 MRN №24FRD4310098929870 (Франція) не містить даних щодо умов поставки та не посилається на інвойс від 27.09.2024 №417255440, отже не ідентифікується із поставкою оцінюваного товару.

Таким чином, декларантом не виконано у повному обсязі вимоги митного органу щодо надання документів у повному обсязі та не усунуто усі наявні розбіжності. Отже, не виконано вимоги п.2 ч.2 ст.52 Кодексу стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.2 статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 Кодексу, містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Також, згідно з положеннями ст.17 та параграфу 6 додатку III Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти та достовірності.

Враховуючи зазначене та керуючись положеннями ч.2, 3 ст.53 та ч.5 ст.54 Кодексу, а також положеннями Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, декларанту направлене електронне повідомлення з пропозицією надати до митного органу наступні документи:

1) транспортні (перевізні) документи від місця завантаження товару до місця призначення та документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів у повному обсязі, передбачені положеннями наказу №599 та договори у повному обсязі разом із Заявками (замовленнями) на транспортування, зокрема і документи від безпосередніх перевізників, передбачені статтею 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оформлені належним чином; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару у повному обсязі;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів (за наявності).

Також, відповідно до ч.4 ст.53 Кодексу у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у ч.2, 3 ст.53 Кодексу, подає (за наявності) такі документи:

7) виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

8) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

9) розрахунок ціни (калькуляцію).

Також, декларанта повідомлено, що відповідно до положень ч.6 ст.53 Кодексу він за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також повідомлено про 10-денний термін надання документів.

Декларантом 11.10.2024 надіслано лист від №Б/Н щодо ненадання на запит митного органу додаткових документів та повідомлено про винесення рішення без встановленого законодавством 10-денного терміну встановленого ст.53 Кодексу.

У зв`язку з цим, керуючись положеннями п.6 ч.2 ст.55, ч.3 ст.54 Кодексу, митний орган зобов`язаний прийняти рішення щодо заявленої декларантом митної вартості на підставі наявних на даний момент у нього відомостей.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналізуючи доводи відповідача, викладені у спірному рішенні, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Контракту від 20.07.2016 № 20072016 товар постачається на умовах поставки DAP-Київ або FCA-Augsburg (Інкотермс 2010).

Для спірної партії товару Сторонами Контракту на підставі інвойсу № 0417255440 було узгоджено умови поставки АР-Київ, про що зазначено у самому інвойсі.

Умови поставки ДАР-Київ також відображено в CM від 27.09.2024 № 0405923242 та у митній декларації країни відправлення від 27.09.2024 MRN № 24FRD4310098929870 (Франція).

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін DAP «Delivered at Place» («Постачання в місці призначення») означає, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов?язані з доставкою товару в місце призначення.

Відповідно до статті А3 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 Продавець зобов?язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до зазначеного місця призначення або до узгодженого пункту, якщо такий існує в зазначеному місці призначення. Якщо певний пункт не узгоджено або його неможливо визначити виходячи з практики може брати найбільш відповідний для цієї мети пункт у зазначеному місці призначення.

Відповідно до статті А4 Продавець зобов?язаний здійснити поставку товару, надавши його в розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому пункті, якщо такий існує, у зазначеному місці призначення у погоджену дату або в межах погодженого періоду.

Таким чином, усі витрати на перевезення оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення.

Суд звертає увагу, що з наданої до митного оформлення CMR від 27.09.2024 №0405923242 вбачається, що перевізником партії товару є компанія Rhenus Freight East GmbH.

В CMR зазначено посилання на № партії товару (референс) - 314911212.

Відповідно до інвойсу від 01.10.2024, який виставлено перевізником Rhenus Freight East GmbH продавцю LEDVANCE GmbH, саме продавець LEDVANCE GmbH оплачує вартість перевезення. Цей Інвойс серед іншого містить посилання на № партії товару (референс) - 314911212.

На переконання суду, дані обставини свідчать, що витрати, пов?язані з транспортуванням товару, понесені продавцем LEDVANCE GmbH та включені у вартість товару.

Таким чином, оскільки всі витрати, пов?язані з транспортуванням товару до названого місця призначення (м. Київ), покладено на продавця, суд наголошує, що такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

Також позиція відповідача обґрунтована тим, що «згідно із страховим сертифікатом від 27.09.2024 № 89 до генерального договору добровільного страхування вантажів №300237563.23 компанією страхувальником вантажу є Покупець - Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «ЛЕДВАНС», отже сама ця компанія є відповідальною за транспортування товару. Згідно із страховим сертифікатом від 27.09.2024 № 89 страхувальник сплачує страхову премію у розмірі 15334,64 грн, яка складається з 3-х сум: 7667,32 грн, 2542,11 грн, 5125,21 грн. Разом із тим, до митної вартості декларантом згідно з ДМВ додана тільки сума у розмірі 7667,32 грн. Відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 Кодексу до митної вартості додаються витрати на страхування (у повному обсязі). Отже, складова митної вартості на страхування додана не в повному обсязі».

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості додаються витрати на страхування (у повному обсязі).

При цьому, згідно із страховим сертифікатом від 27.09.2024 № 89 до генерального договору добровільного страхування вантажів № 300237563.23, наданого позивачем, компанією страхувальником вантажу є Покупець - Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «ЛЕДВАНС».

Згідно з п. 9 страхового сертифікату від 27.09.2024 № 89, загальна страхова премія за страховим сертифікатом цифрами становить 7 667,32 грн.

Вказана сума включає до себе страхову премію за ризиками зазначеними в п. 5.1. сертифікату в сумі 2542,11 грн. та страхову премію за додаткове покриття в сумі 5125,21 грн.

З вищевикладеного вбачається, що твердження відповідача про те, що страхова премія складає 15 334,64 грн (тобто складається з суми загальної страхової премії та її складових) є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура, - акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, - інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов?язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб?єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Документів щодо понесених витрат на транспортування та інформації, ким такі витрати сплачувались, не надано до митного органу. Таким чином, у митного органу відсутні відомості щодо включення складових митної вартості (транспортування) до ціни товару, отже, вбачається недекларування у повному обсязі складових митної вартості, необхідних при її обчисленні та не підтвердження документально належним чином.

Разом з тим, суд звертає увагу, що документи щодо понесених витрат на транспортування та інформацію, ким такі витрати сплачувались, було своєчасно та у повному обсязі надано відповідачу разом з копіями підтверджуючих документів, зокрема CMR від 27.09.2024 № 0405923242, з якої вбачається, що перевізником товару є Rhenus Freight East GmbH (референс (№ партії товару) - 314911212) та Інвойс від 01.10.2024, який виставлено перевізником Rhenus Freight East GmbH продавцю LEDVANCE GmbH (референс (№ партії товару) 314911212).

Суд наголошує, що за даних обставин, протиправним є висновок відповідача про відсутність відомостей щодо включення складових митної вартості (транспортування) до ціни товару.

Також, відповідачем в якості обґрунтування прийняття спірного рішення зазначено, що згідно з положеннями п. З Контракту оплата товару проводиться в євро на підставі рахунку. Термін оплати не зазначений. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу, якщо рахунок сплачено, декларант подає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а також інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Частиною 4 ст. 58 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за основним методом, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 ст. 58 Кодексу. Наголошуємо, що надання банківських платіжних документів у випадку, коли на момент митного оформлення рахунок сплачено, передбачено положеннями ч. 2 ст. 53 Кодексу, отже надання таких документів під час митного оформлення товару віднесено до обов?язків декларанта та не потребує наявності умов, викладених у ч. 3 ст. 53 Кодексу для їх витребування митним органом. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 58 Кодексу з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями п. 3 Контракту від 20.07.2016 № 20072016, з урахуванням положень Додаткової угоди №7 від 13.07.2020 оплата товару проводиться в євро на підставі рахунку.

Відповідно до інвойсу № 0417255440 від 27.09.2024 термін оплати складає 2 календарні місяці.

Разом з тим, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати, так і часові рамки оплати ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

При цьому, позивачем було подано достатньо інших документів, що дозволяло митному органу пересвідчитися у заявленій митній вартості товару.

Зокрема, заявлена позивачем вартість товару повністю відповідала наданому прайс-листу виробника, а сума партії товару 29 737,36 EUR була зазначено в інвойсі продавця; графі 46 митної декларації країни відправлення № 24FRD4310098929870 та графі 46 митної декларації країни відправлення №2409892987.

Щодо банківського звіту Deutsche Bank поданого під час митного оформлення, суд зазначає, що обслуговуючим банком було у подальшому відхилено платіж з причини ненадання оформленої митної декларації № 24UA100210155387U0. В результаті позивач був вимушений здійснювати оплату товару повторно з посиланням на нову митну декларацію №24UA100210155651U4, що підтверджується звітом Deutsche Bank від 17.10.2024, в якому міститься посилання на контракт, а також додатковим детальним звітом Deutsche Bank про валюто-обмінну операцію, в якому міститься посилання на: контракт №20072016 від 20.07.2016 р; інвойс 417255440 від 27.09.2024 р на суму 29 737,36 EUR; митну декларацію №24UA 10021015565104 на суму 29 737,36 EUR.

Таким чином суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача в цій частині.

Також відповідач наголошує, що продавець та покупець пов?язані між собою, однак суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на те, що відповідно до частин дванадцятої-п`ятнадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що копія митної декларації країни відправлення від 27.09.2024 MRN № 24FRD4310098929870 (Франція) не містить даних щодо умов поставки та не посилається на інвойс від 27.09.2024 № 417255440, отже не ідентифікується із поставкою оцінюваного товару, оскільки дані твердження не відповідають дійсності з огляду на матеріали справи.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2024/010002/1 від 11.10.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2024/010002/1 від 11.10.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2024/010002/1 від 11.10.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4254 від 31.03.2025.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби № UA100210/2024/010002/1 від 11.10.2024.

3. Стягнути на користь Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ЛЕДВАНС» (ідентифікаційний код 32559410, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.