Ухвала суду № 138832640, 07.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

07 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5602/26

Закарпатський окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області, у якому просить суд: 1. Визнати протиправною відмову Закарпатської митниці, викладену в листі від 22.07.2026 № 7.7-4/19/13/7043, у застосуванні до податкових повідомлень-рішень від 30.04.2026 № UA3050002026189 та № UA3050002026190 підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. 2. Зобов`язати Закарпатську митницю застосувати до податкових повідомлень-рішень від 30.04.2026 № UA3050002026189 та № UA3050002026190 підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та прийняти рішення про скасування штрафної санкції в сумі 1 905,11 грн., скасування пені в сумі 64 491,35 грн., нарахованої станом на 03.08.2026, та ненарахування пені надалі у зв`язку з цими ППР. 3. Зобов`язати Закарпатську митницю внести до власних інформаційних систем та передати органам ДПС скориговані відомості про відсутність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за зазначеними ППР у частині штрафу і пені. 4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 № 0013004-1308-0716 у частині штрафної санкції 1 905,11 грн. та пені 62 743,57 грн. 5. Зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області після отримання скоригованих відомостей Закарпатської митниці виключити з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 1 905,11 грн. та всю пеню у сумі 64 491,35 грн. станом на 03.08.2026, а також пеню, додатково нараховану після цієї дати, пов`язані з ППР № НОМЕР_1 та №UA3050002026190, та припинити їх облік як податкового боргу.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій просить: 1. Зупинити дію податкової вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 № 0013004-1308-0716 у неоплаченій спірній частині 64 648,68 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі. 2. Зупинити стягнення за податковою вимогою від 14.07.2026 №0013004-1308-0716 у неоплаченій спірній частині 64 648,68 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі. 3. Заборонити ГУ ДПС у Закарпатській області та його посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі вживати передбачених статтями 87, 89, 95 ПК України заходів погашення податкового боргу в частині штрафу та пені, пов`язаних із ППР №UA3050002026189 і №UA3050002026190, які станом на 03.08.2026 обліковуються в загальній сумі 66 396,46 грн., включно з пенею, яка може бути додатково нарахована після цієї дати у зв`язку з тими самими ППР, без обмеження виконання інших поточних податкових обов`язків позивача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №260/5602/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

06 серпня 2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить: 1. Заборонити Головному управлінню ДПС у Закарпатській області, його посадовим особам та призначеному податковому керуючому до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/5602/26 складати акт опису майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу та вчиняти інші дії з опису майна на підставі рішення про опис майна у податкову заставу з рукописним номером №1458/07-16-13-01-10 виключно в частині податкового боргу в сумі 66 396,46 грн., пов`язаного з ППР № НОМЕР_1 та №UA3050002026190. 2. Заборонити Головному управлінню ДПС у Закарпатській області та його посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/5602/26 здійснювати державну реєстрацію податкової застави щодо майна ФОП ОСОБА_1 на підставі зазначеного рішення - виключно в частині спірного податкового боргу в сумі 66396,46 грн.

Заяву позивач обґрунтовує тим, що після постановлення ухвали суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову від 05.08.2026 року, позивачем було виявлено технічну помилку при формуванні пакета документів у підсистемі «Електронний суд», внаслідок якої до первинної заяви не було долучено копію рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області про опис майна у податкову заставу. На думку позивача, зазначений документ має істотне значення для підтвердження реальності ризику застосування заходів примусового стягнення податкового боргу, оскільки свідчить про початок контролюючим органом процедури, передбаченої статтею 89 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України рішення про опис майна у податкову заставу є передбаченою законом підставою для подальшого складання акта опису майна та виникнення податкової застави. Відтак, наявність такого рішення підтверджує, що ризик застосування заходів щодо майна позивача не є припущенням, а ґрунтується на вже вчинених контролюючим органом процесуальних діях. У зв`язку з цим невжиття заходів забезпечення позову може призвести до опису майна та обмеження права позивача розпоряджатися ним ще до вирішення спору по суті.

Також позивач звертає увагу, що основне податкове зобов`язання у сумі 114 306,34 грн. було повністю сплачено, а предметом спору залишаються виключно штрафні санкції та пеня у загальному розмірі 66 396,46 грн. У зв`язку з цим заявлений захід забезпечення є співмірним позовним вимогам, оскільки має тимчасовий характер, стосується лише реалізації рішення про опис майна в межах спірної суми та не перешкоджає виконанню позивачем інших податкових обов`язків.

Правовою підставою заяви позивач визначає положення статей 150 та 151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав, а також якщо обраний спосіб забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що означена заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Вказані заявником доводи про наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки потребують детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.

Наявність ознак очевидної протиправності у спірному випадку може бути виявлена судом тільки на підставі повного з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що в контексті розгляду заяви про забезпечення позову застосування вказаних заходів забезпечення позову може розцінюватись як розгляд справи по суті.

Суд зазначає, що рішення суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18).

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №420/4037/20, відповідно до яких, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно із Рекомендацією №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає наступне.

Так, заявник стверджує, що наявність рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області про опис майна у податкову заставу підтверджує, що ризик застосування заходів щодо майна позивача не є припущенням, а ґрунтується на вже вчинених контролюючим органом процесуальних діях.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункти 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що контролюючий орган здійснює заходи з погашення податкового боргу виключно у разі несплати платником податків у визначений Податковим кодексом України строк узгодженої суми грошового зобов`язання.

Суд визнає такі доводи позивача необґрунтованим внаслідок їх передчасності.

Так, заявником не подано доказів вжиття податковим органом заходів із стягнення податкового боргу згідно абзацу 2 пункту 95.5 ст. 95 ПК, тобто за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду.

Суд зазначає, що податкова вимога не є виконавчим документом або іншим документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, на відміно від рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей (абз. 4 пункту 95.5 статті 95 ПК), дані щодо винесення якого відсутні.

Таким чином, наведені обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову та долучені докази не дозволяють дійти висновку про існування обставин, які згідно з положеннями ст.150 КАС є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено належних, допустимих та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №260/5602/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Я. М. Калинич