Рішення № 138831341, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/10789/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради (49102, ЄДРПОУ: 01280527, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Ближня, будинок 31) №150/25/2952/Р (від 01.12.2025 року) стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради (49102, ЄДРПОУ: 01280527, Дніпропетровська обл., місто Дніпро , вулиця Ближня, будинок 31) провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з врахуванням висновків суду.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що 01.12.2025 року в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради проведено повторне оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 .

За результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року яким відмовлено ОСОБА_1 у встановленні ІІІ групи інвалідності.

19.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Центру оцінювання повсякденного функціонування особи зі скаргою на рішення комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року.

За результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи №159/26/225 від 27.01.2026 року та повідомлено ОСОБА_1 про відсутність у пацієнта стійкого порушення функціонування та видужання з приводу онкологічного захворювання, що дає підставу згідно із Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року не встановлювати ІІІ групу інвалідності.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року, оскільки комісія не аналізувала додані медичні документи, ігнорувала висновки лікарів та не врахувала загального стану здоров`я, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/10789/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.05.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

05.05.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до довідки МСЕК серії ААГ №576374 від 23.07.2024 року проведено первинний огляд ОСОБА_1 , за результатами огляду комісією встановлено ІІІ групу інвалідність з 23.07.2024 року, причина інвалідності: загальне захворювання, інвалідність встановлено на строк до 01.08.2025 року, дата переогляду: 10.07.2025 року.

01.12.2025 року в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради проведено повторне оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 .

За результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у встановленні ІІІ групи інвалідності, з наступним обгрунтуванням:

« 1. Має місце легке стійке порушення функцій організму: порушення статодинамічних функцій легке: рухливих функцій, зростання оперований перелом с/з-н/з лівої великогомілкової кістки; зрощений перелом в/з лівої малогомілкової кістки. Порушення функцій легке: імунітету, отримав курс ПХТ за схемою: BR, за результатами КТ від 20.10.2025 року - досягнута ремісія в хворобі, ПХТ не показано.

Обмеження життєдіяльності легке: обмеження здатності до пересування - легке, самообслуговування - легке, виконання трудової діяльності - легке, орієнтації - 0 ст., спілкування - 0 ст., контроль своєї поведінки - 0 ст., навчання - легке.

Має місце необхідність вжиття заходів соціального захисту: забезпечення лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах, потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я, спостереження у гематолога».

19.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Центру оцінювання повсякденного функціонування особи зі скаргою на рішення комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року.

За результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи №159/26/225 від 27.01.2026 року та повідомлено ОСОБА_1 про відсутність у пацієнта стійкого порушення функціонування та видужання з приводу онкологічного захворювання, що дає підставу згідно із Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року не встановлювати ІІІ групу інвалідності.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року, оскільки комісія не аналізувала додані медичні документи, ігнорувала висновки лікарів та не врахувала загального стану здоров`я, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Пунктом 8 Положення №1809 було встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

З 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови №1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи, - перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео-та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

1) підтвердження оскарженого рішення експертної команди;

2) скасування оскарженого рішення експертної команди;

3) формування нового рішення щодо результату оцінювання.

У даному випадку, відповідно до довідки МСЕК серії ААГ №576374 від 23.07.2024 року проведено первинний огляд ОСОБА_1 , за результатами огляду, комісією встановлено ІІІ групу інвалідність з 23.07.2024 року, причина інвалідності: загальне захворювання, інвалідність встановлено на строк до 01.08.2025 року, дата переогляду: 10.07.2025 року.

01.12.2025 року в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради проведено повторне оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 .

За результатами проведено оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року яким відмовлено ОСОБА_1 у встановленні ІІІ групи інвалідності

19.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Центру оцінювання повсякденного функціонування особи зі скаргою на рішення комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2952/Р від 01.12.2025 року.

За результатами розгляду скарги позивача, прийнято рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи №159/26/225 від 27.01.2026 року та повідомлено ОСОБА_1 про відсутність у пацієнта стійкого порушення функціонування та видужання з приводу онкологічного захворювання, що дає підставу згідно із Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року не встановлювати ІІІ групу інвалідності.

Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи в період вивчення медичної документації було належним чином враховано стан здоров`я, наявні діагнози, тривалість хвороби, обмеження життєдіяльності, та фахівцями спеціалізованого медичного органу розглянуті усі документи (виписки, консультаційні висновки, історію хвороби).

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у мирний час.

Отже, оцінка висновку, яким, зокрема визначається ступінь втрати працездатності та інвалідність особи, з медичного критерію не вирішується судом, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 та від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, встановлених обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що спірне рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи прийняте відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024 року №1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 2129,92 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 27.04.2026 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник