Рішення № 138831338, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/10812/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить:

визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.07.2025 року №73/в, в частині відмови ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заяву із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_2 , пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

В обгрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_2 добровільно мобілізований до Збройних Сил України та з 09.03.2022 року перебував на службі у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України.

За час життя ОСОБА_2 була зачата спільна дитина з ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 15.05.2023 року №10-12/1399, виданим КЗ охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала від вибухової травми внаслідок бойових дій.

ІНФОРМАЦІЯ_3 , вже після смерті ОСОБА_2 , народився його син - ОСОБА_6 .

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлених протоколом від 02.04.2024 року №55/168, членам сім`ї загиблого: матері ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_3 , сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 , призначено одноразову грошову допомогу.

ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , звернулася до Міністерства оборони України з заявою про виплату дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 18.07.2025 року №73/в, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги на малолітнього сина ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився після загибелі молодшого сержанта ОСОБА_9 (дата загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.07.2025 року №73/в, в частині відмови ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки син зачатий за життя померлого ОСОБА_2 , а отже останній також має право на отримання частки одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/10812/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.05.2026 року на адресу відповідача та третіх осіб направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

Відповідач та треті особи належним чином повідомлені про розгляд справи судом відповідно до вимог ст. 126 КАС України.

05.05.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Предметом судової ревізії у даній справі є пункт 3 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.07.2025 року №73/в, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі нижченаведеного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,, народився після загибелі молодшого сержанта ОСОБА_9 (дата загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Відповідно до частини 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із змінами внесеними Законом України від 09.12.2023 № 3515-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", який набрав чинності 29.03.2024, визначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, до цих осіб належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Разом з цим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515- ІХ визначено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_9 вже призначено іншим особам, які мали право на її отримання, а саме: матері, дружині, сину та дочці загиблого (протокол від 02.04.2024 №55/168).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" передбачено, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Враховуючи зазначене, на підставі вимог Закону №3515-ІХ ОСОБА_1 відмовлено в призначенні частки одноразової грошової допомоги, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 .

Пункт 2 Перехідних положень Закону України №3515-ІХ встановлює, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням і отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя та народжених після її смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на її отримання.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував право на призначення одноразової грошової допомоги (як елемент державної гарантії соціального захисту) та право на її отримання.

Таким чином, право дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на одноразову грошову допомогу не втрачається, однак може бути реалізоване виключно в межах уже виплаченої суми шляхом перерозподілу часток між отримувачами за правилами, встановленими пунктом 2 Постанови № 168.

Таким чином, коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім`ї загиблого, дія пункту 2 Перехідних положень не породжує нового права на повторне призначення або додаткову виплату коштів із державного бюджету. У такій ситуації реалізація права дитини можлива лише у спосіб, прямо передбачений абзацом тринадцятим пункту 2 постанови КМУ№ 168 - шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

16.05.2026 року ОСОБА_10 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

19.05.2026 року ОСОБА_3 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

22.05.2026 року ОСОБА_1 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

28.05.2026 року на адресу суду від ОСОБА_2 повернувся конверт з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067168991190.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, треті особи пояснень щодо позову або відзиву на позовну заяву не надавали, із заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталися.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 15.06.2021 року по 13.05.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 15.05.2023 року №10-12/1399, виданим КЗ охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала від вибухової травми внаслідок бойових дій.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2023 року №1808/3 ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з Витягом з протоколу засідання №1215 від 08.08.2023 року 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця травма, яку отримав старший сержант ОСОБА_2 , послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , травма і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Отже, ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час участі у бойових діях.

01.09.2023 року, вже після смерті ОСОБА_2 , народився його син - ОСОБА_6 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року встановлений факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який ІНФОРМАЦІЯ_7 помер при захисті Батьківщини, є батьком неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Судом внесені зміни до актового запису №194 від 19.09.2023 р., складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме : у графі «батько» суд ухвалив вказати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , прізвище дитини змінити з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».

28 січня 2025 року ОСОБА_1 отримала у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повторне свідоцтво серія НОМЕР_4 про народження сина ОСОБА_5 , в якому батьком дитини зазначений - ОСОБА_2 .

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлених протоколом від 02.04.2024 року № 55/168 членам сім`ї загиблого : матері ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_3 , сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 , призначено одноразову грошову допомогу.

ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , звернулася до Міністерства оборони України з заявою про виплату дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 18.07.2025 року №73/в, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги на малолітнього сина ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився після загибелі молодшого сержанта ОСОБА_9 (дата загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Додатково повідомлено, що одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_9 вже призначено іншим особам, які мали право на її отримання, а саме: матері, дружині, сину та дочці загиблого (протокол від 02.04.2024 №55/168).

Окрім цього, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану передбачено, що якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.07.2025 року №73/в, в частині відмови ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки син зачатий за життя померлого ОСОБА_2 , а отже останній також має право на отримання частки одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Стаття 41 Закону №2232-XII визначає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено в статті 16-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу 2 підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, пунктом 2 якої встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1066).

Абзац 1 пункту 2 постанови №168 визначав, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацами 2-4 пункту 2 постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Частиною 1 статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно частини 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 15.05.2023 року №10-12/1399, виданим КЗ охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала від вибухової травми внаслідок бойових дій.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2023 року №1808/3 ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з Витягом з протоколу засідання №1215 від 08.08.2023 року 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця травма, яку отримав старший сержант ОСОБА_2 , послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , травма і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлених протоколом від 02.04.2024 року № 55/168 членам сім`ї загиблого: матері ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_3 , сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 , призначено одноразову грошову допомогу.

Щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , звернулася до Міністерства оборони України з заявою про виплату дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 18.07.2025 року №73/в, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги на малолітнього сина ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився після загибелі молодшого сержанта ОСОБА_9 (дата загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпункт 1 пунктом 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Стаття 16-1 Закону №2011-ХІІ (станом на час загибелі військовослужбовця) встановила, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:

батьки;

один із подружжя, який не одружився вдруге;

діти, які не досягли повноліття;

утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, зі змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 3 Постанова №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За загальним правилом, визначеним пунктом 2 постанови №168, днем виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже законодавство, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, має застосовуватися станом на час загибелі військовослужбовця.

Позивачка вважає, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати статтю 16-1 Закону №2011-ХІІ в редакції Закону №3515-ІХ від 09.12.2023, який набрав чинності 29.03.2024, згідно якого визначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, до цих осіб належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Проте, пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3515-ІХ від 09.12.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" визначено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Висновок щодо застосування норм, які регламентують вказані правовідносини, був наданий Верховним Судом у постанові від 17.11.2025 року в справі №560/12192/24, згідно якого вказано:

Пункт 2 Перехідних положень Закону України №3515-ІХ встановлює, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням і отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя та народжених після її смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на її отримання.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував право на призначення одноразової грошової допомоги (як елемент державної гарантії соціального захисту) та право на її отримання (як стадію реалізації цієї гарантії у конкретних правовідносинах).

Дія пункту 2 Перехідних положень встановлює обмежувальну умову для застосування Закону №3515-ІХ може поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності лише за відсутності будь-якого первинного призначення одноразової грошової допомоги стосовно конкретного випадку загибелі (смерті) військовослужбовця.

Законодавець розширюючи коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу не змінював установленого статтею 16-3 Закону №2011-ХІІ принципу рівності часток між усіма отримувачами та не передбачав покладення на державу фінансового зобов`язання держави понад фіксовану суму, визначену Постановою №168.

Таким чином, суд зауважує, що право дитини (неповнолітнього сина) на одноразову грошову допомогу не втрачається, однак може бути реалізоване виключно в межах вже виплаченої суми шляхом перерозподілу часток між отримувачами за правилами, встановленими пунктом 2 Постанови № 168.

Коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім`ї загиблого, дія пункту 2 Перехідних положень не породжує нового права на повторне призначення або додаткову виплату коштів із державного бюджету.

У даній ситуації реалізація права дитини можлива лише у спосіб прямо передбачений абзацом 13 пункту 2 постанови КМУ№168 шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку.

Як визначено в оскаржуваному протоколі одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_9 вже призначено іншим особам, які мали право на її отримання, а саме: матері, дружині, сину та дочці загиблого.

Аналогічні висновки надані Верховним Судом в постанові від 08.10.2024 року в справі №280/9248/23.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.07.2025 року №73/в, в частині відмови ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник