Рішення № 138829836, 06.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/937/26

Провадження № 2/595/605/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Боднара М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ««Свеа Фінанс», в інтересах якого діє представник, Паладич А.О., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором № 5685675 від 17.07.2025 у розмірі 36090,00 та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 17 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5685675 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 23.02.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-5/26. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-5/26 від 23.02.2026 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5685675 на розмір заборгованості 36090,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №5685675 від 17.07.2025 становить 36090,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн; заборгованість по відсотках - 21090,00 грн; пеня, штраф - 5000,00 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» задовольнити частково, а саме, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відзив мотивує тим, що позивач вимагає стягнути пеню/штраф у розмірі 5 000,00 грн за договором, укладеним 17.07.2025. Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (внесено Законом України № 2120-IX від 15.03.2022), у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування споживач не несе відповідальності перед кредитором у разі прострочення виконання зобов`язань. Нараховані в цей період штрафні санкції (штраф, пеня) підлягають списанню. Нарахування пені під час воєнного стану є прямим порушенням закону, тому вважає, що у цій частині позову має бути відмовлено повністю. Окрім того, позивач вимагає стягнути відсотки у розмірі 21 090,00 грн. Згідно з наданим Кредитним договором та Додатком №1 (Графіком платежів), кредит надавався на 360 днів зі строком користування з 17.07.2025 по 12.07.2026. Проте, позивач зазначає, що заборгованість у розмірі 36 090,00 грн (де відсотки вже становили 21 090,00 грн) виникла станом на 23.02.2026, тобто, на момент відступлення права вимоги. Це беззаперечно доводить, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» нарахував відсотки авансом (наперед) за весь річний строк договору, що суперечить ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно з якою відсотки нараховуються лише за дні фактичного користування коштами. Крім того, позивач не надав суду належного поденного розрахунку фактичного балансу боргу станом на лютий 2026 року. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/951/15-ц, нарахування договірних відсотків «наперед» або поза межами графіку фактичного користування є безпідставним. Разом з тим, відповідач підтверджує отримання тіла кредиту в розмірі 10 000,00 грн та погоджується на його повернення.

У судове засідання представник ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А.О. не з`явилася, однак у прохальній частині позовної заяви просила суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 17 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 5685675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 70832.

Згідно п. 1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 гривень.

Відповідно до п.1.3. Договору строк кредитування (строк, на який надається кредит) становить 360 днів. Періодичність платежів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно п.1.4.1. Договору стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500%.

Знижена процентна ставка становить 0,0100% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 05.08.2025 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише, як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,8978% (п. 1.4.2 Договору).

Розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії Договору може бути змінений у бік зменшення для Клієнта у випадку та на умовах визначених в п. 1.4.2. Договору, зокрема у випадку отримання Клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності, цей підпункт Договору до клієнта не застосовується (п.1.4.3 Договору).

Відповідно до п.1.5 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 356,8100% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1 475,6391% річних.

За даними п.2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

У встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п.5.4.1 Договору).

Згідно п.6.3 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Відповідач ОСОБА_1 також підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 70832 Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5685675 від 17.07.2025 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Також, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 79301, зі змісту якого вбачається, що сума кредиту становить 10000 грн; тип кредиту - кредит; строк кредитування 360 днів. Спосіб та строк надання кредиту: шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів на рахунок, в т.ч., за реквізитами платіжної картки, протягом двох днів з моменту укладення договору; стандартна процентна ставка відсотків річних становить 346,75 % річних (0,9500% в день), знижена процентна ставка 3,6500 % річних (0,0100% в день). Тип процентної ставки фіксована.

Як вбачається з листа ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20260223-2058 від 23.02.2026, між товариством та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до зазначеного договору 17.07.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: на суму 10000.00 грн. Призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5685675 від 17.07.2025.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір № 5685675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»,

Згідно із п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення договору № 5685675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 5685675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Факт укладення вказаного вище договору та отримання згідно його умов грошових коштів в сумі 10000 грн відповідачем визнається та не оспорюється.

Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачем не оспорюється, а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 5685675 від 17.07.2025 станом на 23.02.2026 становить 36090,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн; 21090,00 грн заборгованість за відсотками; 5000,00 грн штрафні санкції.

23 лютого 2026 року між фактором ТОВ «Свеа Фінанс» та клієнтом ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 01.02-5/26, за яким клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

23 лютого 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувано на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» кошти в сумі 3648000,40 грн, призначення платежу: оплата фінансування зг. Договору факторингу № 01 . 0 2 - 5 / 2 6 від 23.02.2026 без ПДВ, що стверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10305.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року до ТОВ «ФК «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги за договором № 5685675 від 17.07.2025, позичальником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 36090,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн; 21090,00 грн заборгованість за відсотками; 5000,00 грн штрафні санкції.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач підтвердив своє право вимоги за Договором № 5685675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до Договору Факторингу № 01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року.

Договори є правомірними, тобто такими, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Тобто ТОВ «Свеа Фінанс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, згідно умов договору № 5685675 такий був укладений строком на 360 днів.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором здійснювалося первісним кредитором в період з 17.07.2025 (дати укладення договору) до 23.02.2026, включно (до дати відступлення права вимоги) 222 дні за стандартною ставкою 0,95 % в день відповідно до п. п.1.4.1 Договору.

Так, в період з 17.07.2025 по 23.02.2026 (222 дні) проценти нараховувалися за стандартною ставкою 0,95 % узгодженою сторонами договору, тобто по 95,00 грн в день з розрахунку: 10000,00*1*0,95%. Відповідно за 222 дні відбулося нарахування відсотків в розмірі 21090,00 грн, виходячи з розрахунку: 10000,00*222*0,95%.

Відповідно, за період з 17.07.2025 по 23.02.2026 первісним кредитором ОСОБА_1 нараховано заборгованість окрім тіла кредиту в сумі 10000,00 грн, 21090,00 грн заборгованість за відсотками.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору № 5685675 від 17.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 31090,00 грн, з яких: 10000,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 21090,00 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором.

Відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробила цього.

Відповідач власного контррозрахунку суду не надала.

З аналізу вказаних вище доказів випливає, що позивач довів наявність заборгованості у відповідача та про своє право вимагати її погашення в частині тіла кредиту та відсотків у заявленому розмірі.

Окрім того, щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5685675 від 17.07.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, оскільки ОСОБА_1 скористалася кредитними коштами, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, в судове засідання не з`явилася та не представила суду жодних доказів на спростування вимог позивача. З огляду на викладене, з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути грошові кошти за кредитним договором у розмірі 31090,00 грн, з яких: 10000,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 21090,00 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2293,54 грн (2662,40 грн х 31090,00 грн : 36090,00 грн).

На підставі ст.ст. 207, 512, 526, 530, 549, 551, 625, 629, 633, 634, 639, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 5685675 від 17.07.2025 в розмірі 31090 (тридцять одна тисяча дев`яносто) грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2293 (дві тисячі двісті дев`яносто три) грн 54 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик