Рішення № 138829023, 10.06.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2588/25

Провадження №2/477/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Ґедзь Ольга Віталіївна звернулась з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №71872845 від 01.06.2025 року в сумі 16 910,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу 4 500,00 грн.

Також позивач заявив клопотання про витребування письмових доказів у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №71872845 від 01.06.2025 року у сумі 9 500,00 грн., строк позики - 30 днів; процентна ставка (базова), фіксована 0,5% в день, комісія за надання кредиту 15%, що складає в сумі 1 425,00 грн.

Вказані Договори позики підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

16.10.2025 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу 16/10/15 від 16.10.2025 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №71872845 від 01.06.2025 року

Відповідно до реєстру прав вимог від 16.10.2025 року до договору факторингу №16/10/15 від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» отримав право грошової вимоги до відповідача №71872845 від 01.06.2025 року в сумі 16 910,00 грн., що складається 9 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 425,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 1 425,00 грн. сума заборгованості за комісією, 4 560,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Відповідач добровільно взятих на себе зобов`язань не виконує, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду.

На адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Редьки М.Г. надійшов відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечив проти позову, зазначив, що не погоджується з сумою заборгованості та вважає її необґрунтованою та не підтвердженою належними та допустимими доказами.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивач зазначив у позовній заяві, що кредитором за відповідним кредитним договором надано відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому вказаним договором.

Однак, відповідач вказує, що Документи, надані позивачем, не доводять факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки не є первинними документами, отже не підтверджують наявність заборгованості. Також представник відповідача заперечив щодо нарахування комісії.

Разом з тим відповідач не погоджується із розміром позовних вимог, в частині нарахування процентів, які є не співмірними із сумою отриманого кредиту, оскільки вона є дружиною військовослужбовця та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому відповідачу не повинно нараховуватись відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - надійшла відповідь на відзив, якою позивач підтримав позовні вимоги.

Представник позивача зазначив, що відзив відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Наголосив, що в матеріалах справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, електронна платіжна інструкція, довідка АТ «ТАСКОМБАНК», лист від позикодавця від 16.10.2025 року, що підтверджує факт перерахування коштів. Окрім цього, пояснив, що відповідач заперечує щодо позовних вимог, однак не надає власного розрахунку, оскільки відповідач як власник рахунку, на який було перераховано кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.

Щодо заперечення відповідача на нарахування відсотків як дружині військовослужбовця зазначив, що з документів долучених представником відповідача не можливо встановити чи підтвердити факт перебування на військовій службі чоловіка відповідача з 01.06.2025 року по 30.06.2025 року (строк нарахування відсотків), тому доводи відповідача не заслуговують на увагу. Представник позивача зауважив, що комісія за надання кредиту є правомірною та відповідає умовам договору, заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає її розмір завищеним до складності справи.

На підставі викладеного, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та відмовити відповідачу в компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням заперечень відповідача та відповідно до якої просив зменшити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 350,00 грн., з яких 9 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 425,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 1 425,00 грн. сума заборгованості за комісією.

В судове засідання представник позивача за позовом не з`явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, направив до суду клопотання з проханням розглядати справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив відмовити задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та подальший розгляд справи проводити з урахуванням зменшених позовних.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

01.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №71872845 від 01.06.2025 року у сумі 9 500,00 грн., строк позики - 30 днів; процентна ставка (базова), фіксована 0,5% в день, комісія за надання кредиту 15%, що складає в сумі 1 425,00 грн.

Пунктом 7 договору передбачено, умови продовження строку кредитування та зазначено, що пролонгація здійснюється шляхом укладення додаткової угоди.

Вказаний договір позики підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження перерахування коштів відповідачу ОСОБА_1 позивачем долучена електронна платіжна інструкція від АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно до якої 01.06.2026 року відповідачу було перераховано грошові кошти в сумі 9 500,00 грн; лист від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 16.10.2025 року, згідно з яким відповідачу ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 9 500,00 грн.

Окрім цього, на адресу суду надійшла відповідь з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з відповіді вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 дійсно було емітовано картку № НОМЕР_1 та дійсно 01.06.2025 року було перераховано кошти в сумі 9 500,00 грн.

16.10.2025 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу 16/10/15 від 16.10.2025 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №71872845 від 01.06.2025 року

Відповідно до реєстру прав вимог від 16.10.2025 року до договору факторингу №16/10/15 від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» отримав право грошової вимоги до відповідача №71872845 від 01.06.2025 року в сумі 16 910,00 грн., що складається 9 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 425,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 1 425,00 грн. сума заборгованості за комісією, 4 560,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Разом з тим, з урахуванням зменшених позовних вимог заборгованість відповідача складає 12 350,00 грн., з яких 9 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 425,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 1 425,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049, частини 1 статті 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно зі змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Щодо заперечення представника відповідача щодо суми відсотків суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-XII від 20.12.1991) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як вбачається із долучених відповідачем матеріалів ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27 червня 2024 року.

ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ (військовий квиток серії НОМЕР_3 ), перебуває на військовій службі з 09.03.2022 по теперішній час є діючим військовослужбовцем ( довідка в/ч НОМЕР_4 від 03.02.2026 року та згідно з посвідченням серії № НОМЕР_5 , виданим 22 лютого 2024 року, є учасником бойових дій.

Отже, оскільки, ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який є особою, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а відповідачка як член його сім`ї користується відповідними пільгами, кредит укладений під час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 та проходженням ним військової служби, а тому відповідач звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами до задоволення не підлягають.

Щодо заперечення відповідача з приводу комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, спеціальне законодавство прямо передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, а також включати її до загальних витрат за споживчим кредитом.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до яких така форма витрат, як комісія за надання кредиту, передбачена на законодавчому рівні та визначається кредитодавцем індивідуально з урахуванням умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.2.4 кредитного договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1 425.00 грн. Обов`язок зі сплати такої комісії прямо передбачений умовами договору та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.

Підписавши кредитний договір в електронній формі, відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, у тому числі з розміром та порядком сплати комісії, погодився з ними та зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Доказів того, що умови договору щодо комісії є нікчемними, несправедливими або такими, що суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в сумі 10 925,00 грн., що складається з 9 500,00 сума заборгованості за основною сумою боргу, 1425,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на оплату правової допомоги у розмірі 4 500,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем договір про надання правничої допомоги №25.08.2025 року, довіреність ,витяг з акту прийому-передачі наданих послуг №5ФП від 21.10.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 25-08/25 ФП року в розмірі 4 500,00 грн.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, оскільки позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути пропорційно задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2 142,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 980,7 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторона відповідача також просила стягнути з позивача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Визначення поняття судових витрат наведено у статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, з метою отримання правничої допомоги щодо ведення зазначеної справи, між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС-ЮА» був укладений договір про надання правничої допомоги № 25-02-26/1 від 25.02.2026 року. Відповідно до детального опису робіт виконаних Адвокатським об`єднанням та акту прийому-передачі наданих послуг від 11.03.2026 року загальна вартість послуг складає 10 000,00 грн.

Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, позивач у відповіді на відзив заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, оскільки витрати є завищені та не відповідають співмірності виконаних адвокатом робіт та наданим послугам.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Оцінка дій представника відповідача вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Суд вважає, що на користь відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності (при відмові в задоволенні позовних вимог).

За правилами ч. 1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначені розміру витрат на правничу допомогу, які просить відповідачка стягнути на її користь з позивача, суд враховує, що заявлений позивачем позов до відповідачки судом було задоволено на 88,46% (заявлено позов на суму 12 350,00., задоволено на суму 10 925,00 грн., тому належним буде наступний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача: 1 425,00 (різниця між заявленим розміром боргу та фактично стягнутим з відповідача) х 5 000 (розмір послуг правничої допомоги) : 12 350,00 (ціна позову) = 576,92 грн.

З підстав викладеного суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 576,92 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі статей 141, 206, 259, 263-265, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 71872845 від 01.06.2025 року в сумі 10 925,00 ( десять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень, що складається з 9 500,00 сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 425,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 142,85 грн ( дві тисячі сто сорок дві) гривні 85 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 980,7 ( три тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 07 копійок.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 576,90 (п`ятсот сімдесят шість) гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» місто Ірпінь, 08205, вулиця Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ- 43311346;

відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя А.А.Саукова