Рішення № 138828989, 07.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/585/26

РІШЕННЯ

іменем України

"07" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представниці відповідачки Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 07 серпня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір кредитної лінії (Надійний) №8119885.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 600 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів - до 01 серпня 2026 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,95 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 621 грн.

Наслідком невиконання позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок на вимогу кредитодавця сплатити неустойку у розмірі 180 грн за кожен день прострочення платежу.

16 вересня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» Договір факторингу №16/09/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №8119885 від 07 серпня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 13 813,20 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 3 600 грн;

-заборгованість за процентами за користування кредитом 3 112,20 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 621 грн;

-нарахована пеня за порушення умов договору 6 480 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

28 травня 2026 року від представниці відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона не погодилася з вимогами ТОВ «Деал Фінанс Груп» та просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що:

- наявна в матеріалах справи копія електронного кредитного договору є сумнівною, не забезпечує можливості перевірки достовірності, цілісності та незмінності тексту електронного кредитного договору, що є предметом судового дослідження;

- позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору №8119885, у тому числі доказів підписання його відповідачкою у передбаченій законом формі - за допомогою електронного підпису, дійсність якого може бути перевірена за допомогою спеціальних програмних засобів та сервісів, а зазначений на договорі підпис одноразовим ідентифікатором не має необхідного ступеня захисту та ставить під сумнів його дійсність та належність позичальниці;

- позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, що б підтвердили факт отримання відповідачкою кредиту та наявну заборгованість. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом розміру боргу, не підтверджує та не відображає реальну заборгованість за кредитним договором;

- зазначена у кредитному договорі умова щодо встановлення процентів та їх нарахування у розмірі, що перевищує 50 % від суми кредиту, є незаконною та несправедливою, призводить до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації та дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці, а тому такі проценти не підлягають стягненню у нарахованому розмірі;

- вимога позивача про стягнення нарахованої комісії за надання кредиту за умови відсутності в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, якими охоплюється вказана комісія, є безпідставною;

- вимога позивача про стягнення нарахованої пені за порушення умов кредитного договору є безпідставною у зв?язку з введенням в Україні заборони на нарахування та стягнення неустойки за порушення позичальником кредитних зобов?язань протягом строку дії на території України воєнного стану;

- позивач не дотримався передбачених законом вимог, необхідних для заявлення вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, а тому такі вимоги є безпідставними та передчасними;

- в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження переходу прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, а надані позивачем на підтвердження вказаних обставин докази не мають ознак цілісних документів, є вибірковими та належним чином не засвідчені.

03 червня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому остання наполягала на задоволенні позову, вказуючи на те, що матеріали справи містять усі необхідні докази на підтвердження факту укладення (у тому числі підписання) відповідачкою кредитного договору, отримання останньою кредитних коштів, переходу прав вимоги за договором від первісного відповідача до позивача, а також дотримання позивачем передбачених законом вимог, необхідних для заявлення вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості. Просила врахувати, що вказані обставини стороною відповідачки не спростовані жодними доказами. Також вважала безпідставним твердження відзиву про необгрунтованість нарахування позивачем комісії за надання кредиту, вказуючи на те, що така комісія була узгоджена сторонами в кредитному договорі, умови якого позичальниця зобов?язалася виконувати.

Водночас, 03 червня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_3 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму нарахованої пені, а також пені, що була добровільно сплачена позичальницею, залишивши вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованості за кредитом у розмірі 3 600 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 3 013,12 грн, всього у розмірі 6 613,20 грн.

В судове засідання представниця позивача ОСОБА_3 не з`явилася, проте в окремій заяві просила про розгляд справи без її участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні, яке проводилося без участі відповідачки ОСОБА_1 , її представниця ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги визнала частково в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3 600 грн. Проти стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом заперечувала, вказуючи на те, що позивачем не доведено факту укладення (у тому числі підписання) відповідачкою кредитного договору, у тому числі узгодження сторонами кредитного договору у вказаному правочині плати за користування кредитом (процентів), а тому у цій частині вважала вимоги безпідставними.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача, а також відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представниці відповідачки Тальчук П.І., дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 07 серпня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір кредитної лінії (Надійний) №8119885.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 600 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів - до 01 серпня 2026 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,95 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 621 грн.

Наслідком невиконання позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок на вимогу кредитодавця сплатити неустойку у розмірі 180 грн за кожен день прострочення платежу.

16 вересня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» Договір факторингу №16/09/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №8119885 від 07 серпня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі.

А тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч.ч. 1-4, 6-8, 12-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину)).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання кредиту ОСОБА_1 зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, подала заявку на отримання кредиту, зазначила усю інформацію про свою особу, у тому числі адресу електронної пошти для отримання ідентифікатора з метою підписання кредитного договору, реквізити банківської картки для зарахування кредиту. В подальшому ОСОБА_1 уклала з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» кредитний договір в електронній формі, погодившись з усіма його умовами, що підтверджується накладенням на договорі цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що був надісланий кредитодавцем на зазначену відповідачкою електронну пошту.

При цьому, без реєстрації позичальника на сайті кредитодавця, внесення персональної інформації про свою особу та входу до свого особистого кабінету, а також формування заявки на отримання кредиту, без отримання позичальником повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора для підписання договору та введення ідентифікатора з метою підписання кредитного договору кредитний договір між сторонами не був би укладений. Тому вчинення позичальником вказаного алгоритму дій свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов правочину та уклали кредитний договір.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у своїх постановах від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20 та інших.

Суд не приймає до уваги доводи відзиву на позовну заяву та твердження сторони відповідачки про відсутність доказів підписання відповідачкою кредитного договору у передбаченій законом формі, оскільки ОСОБА_1 підписала кредитний договір, укладений в електронній формі, у прямо передбачений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» спосіб шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за своєю суттю прирівнюється до власноручного підпису особи.

При цьому, суд нагадує, що одноразовий ідентифікатор це проста алфавітно-цифрова послідовність, яка не передбачає криптографічного захисту такої інформації, а також спеціальних програмних засобів та сервісів, необхідних для її зчитування, розшифрування та перевірки.

Також суд відхиляє твердження відзиву про те, що наявна в матеріалах справи копія кредитного договору є сумнівною, не забезпечує можливості перевірки достовірності, цілісності та незмінності змісту електронного кредитного договору, що є предметом судового дослідження, оскільки зміст наявної в матеріалах справи паперової копії електронного документа (договору) вказує на його цілісність, логічний та змістовний зв`язок, логічно поєднується з іншими дослідженими доказами, сторона відповідачки не надала жодних доказів на підтвердження своїх заперечень в цій частині та не заявляла клопотання про витребування оригіналу кредитного договору з метою його дослідження та перевірки на предмет ідентичності змісту наданій паперовій копії.

Таким чином підтверджено, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір та набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт переходу прав вимоги за кредитним договором від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Деал Фінанс Груп», що підтверджується сукупністю наступних доказів:

- копією Договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов?язалося за плату передати ТОВ «Деал Фінанс Груп» права грошової вимоги згідно окремого затвердженого сторонами реєстру;

- копією Реєстру прав вимоги від 23 грудня 2025 року №23/12/25-01, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» затвердили перелік прав вимоги до передачі позивачу. Серед вказаного переліку є право вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2025 року №8119885;

- копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 24 грудня 2025 року №579937984.1 на суму 5 194 511,18 грн із призначенням платежу: Оплата згідно Договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025. Реєстр прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року без ПДВ.

Вказані копії документів належним чином засвідчені стороною позивача.

Також з відповіді АТ «Універсал Банк» від 21 червня 2026 року за вих. №БТ/Е-26689 та виписки з банківського рахунку позичальниці вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» повністю виконало взяте на себе перед ОСОБА_1 зобов?язання щодо перерахування кредиту на її особисту банківську картку.

Проте матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісного кредитора або його правонаступника.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заборгованість станом на час розгляду справи становить 6 613,20 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 3 600 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 3 013,12 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком та вважає обгрунтованими здійснені нарахування як щодо тіла кредиту, так і щодо процентів за користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховані кредитором за узгодженою сторонами процентною ставкою та в межах встановленого строку кредитування. Денна процентна ставка за договором не перевищує обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, при здійсненні розрахунку позивачем було враховано внесену позичальницею проплату у розмірі 720 грн, яка розподілена шляхом часткового зарахування на сплату нарахованих процентів у розмірі 99 грн (3 112,12 грн 99 грн) та зарахування решти внесених коштів на сплату комісії за надання кредиту (621 грн - 621 грн).

Суд не приймає до уваги доводи відзиву про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, що б підтвердили наявну заборгованість, оскільки на підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду окремий та детальний (помісячний) розрахунок заборгованості.

За загальним правилом наявність та розмір заборгованості за кредитним договором дійсно підтверджується первинними банківськими документами, зокрема випискою з банківського рахунку позичальника. Однак слід звернути увагу на те, що кредитодавець, а саме ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (аналогічно позивач) не є банківською установою, а має статус фінансової установи, керується у своїй діяльності Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема з кредитування без відкриття для позичальників окремих рахунків (на відміну від банківських установ), а тому не створює первинні банківські документи. Відтак наданий суду позивачем розрахунок (в сукупності з доказами перерахування позичальниці кредиту) є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

Зі свого боку сторона відповідачки не надала жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, зокрема альтернативного розрахунку заборгованості (контррозрахунку).

Однак згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ЦПК України, втрачає сенс.

Не можуть бути прийняті до уваги й твердження відзиву про те, що визначені у кредитному договорі умови щодо встановлення процентів та їх нарахування у розмірі, що перевищує 50 % від суми кредиту є несправедливими, призводять до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації та дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці у зв?язку з наступним.

Згідно ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Тобто, положення закону щодо несправедливих умов договору та обмеження нарахувань за кредитним договором (не більше 50 % кредиту) стосуються саме відповідальності позичальника за невиконання (неналежне виконання) споживчого кредитного договору (зокрема нарахування пені, штрафу, відповідальності згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, інших платежів за порушення зобов?язань) та не стосуються узгоджених сторонами кредитного договору договірних процентів (плати за користування кредитом), оскільки вони мають різну правову природу та цільове призначення.

Тому умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом відповідають вимогам закону.

В частині тверджень відзиву про незаконність умови договору про нарахування кредитором комісії за надання кредиту суд виходить з узгодження сторонами кредитного договору вказаної умови у тексті правочину, а також ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Дійсно, у своїх постановах Верховний Суд (наприклад: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21; постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інші) неодноразово зазначав, що якщо у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то такий пункт договору є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак суд звертає увагу на те, що вказані правові висновки стосуються саме нікчемності умов договору про встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), а не одноразової сплати послуги, пов`язаної з наданням (перерахуванням на користь позичальника) кредиту.

Що стосується доводів відзиву про те, що позивач не дотримався передбачених ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» положень, необхідних для заявлення вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, то в цій частині суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, вказані положення закону, які мають імперативний характер, стосуються саме права вимоги кредитодавця повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав.

Дійсно, на момент звернення позивача до суду строк повернення кредиту за Договором кредитної лінії (Надійний) №8119885 від 07 серпня 2025 року не сплив.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження складання позивачем досудової вимоги про усунення порушень кредитного договору та дострокове виконання зобов?язань, однак відсутні докази направлення та отримання відповідачкою вказаної вимоги.

Проте на час розгляду справи по суті та ухвалення рішення строк кредитування за Договором кредитної лінії (Надійний) №8119885 від 07 серпня 2025 року сплив (01 серпня 2026 року), а тому вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» втратили свою актуальність до правовідносин, що склалися між сторонами.

За таких обставин, встановлена судом заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім та підтверджені відповідними доказами судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати відповідачки відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3; код ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) №8119885 від 07 серпня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 07 серпня 2025 року до 05 листопада 2025 року) у розмірі 3 013 (три тисячі тринадцять) гривень 12 копійок, а всього в загальному розмірі 6 613 (шість тисяч шістсот тринадцять) гривень 12 копійок, а також 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв