Рішення № 138828094, 22.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14280/24 2/760/9414/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В..,

розглянувши за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість у розмірі 894 828,64 грн, яка складається з:

- основний борг за теплову енергію за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року у розмірі 30 687,14 грн;

- інфляційну складову боргу, нараховану на суму 30 687,14 грн, яка становить 30 292,46 грн, 3% річних, нараховані на суму 30 687,14 грн, що становить 6 455,84 грн;

- основний борг за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 679 970,23 грн;

- інфляційну складову, нараховану на суму 679 970,23 грн, яка становить 118 248,88 грн, 3% річних, нарахованих на суму 679 970,23 грн, що становить 28 387,17 грн;

- плату за абонентське обслуговування з теплової енергії за період з травня 2023 року по березень 2024 року у розмірі 341,77 грн;

- плату за абонентське обслуговування послуги гарячої води за період з лютого 2024 року по березень 2024 року у розмірі 445,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕК «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживача.

Вказував, що тому з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що нежитлове приміщення № 88, загальною площею 537 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1

07.08.2019 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір № 4541095-03 на постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020 (п. 8.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п. 2.2.1. договору позивач зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Об`єктом постачання теплової енергії є нежитлове приміщення відповідача (додатки 8, 9 договору) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2.3.1. договору, відповідач зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п. 2.3.2. договору).

Зазначав, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого за період фактичного постачання позивачем теплової енергії з грудня 2020 року по жовтень 2021 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 30 687,14грн., з урахуванням коригування відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України № 1209 від 10.11.2021.

Також позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано за весь час прострочення інфляційну складову боргу у розмірі 30 292,46 грн та 3% річних у розмірі 6 455,84 грн.

Окрім цього позивач зазначав, що з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.05.2021 № 1022.

Вказував, що 30.09.2021 позивачем на веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022.

Тож в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідач, який є власником нежитлових приміщень загальною площею 537 кв.м, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після публікування позивачем тексту договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до договору його предметом є зобов`язання виконавця надати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно із розрахунком обсягу споживання теплової енергії для опалювального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу, а тому стверджує, що він виконав свої зобов`язання за договором та надав послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Зазначав, що ним було складено акти надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу в якому зазначено: кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з листопада 2021 року по березень 2024 року.

Також позивачем було сформовано акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії ФО ОСОБА_1 розмір складає 679 970,23 грн.

Водночас відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі та не сплатив вартість отриманої теплової енергії.

Також позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано за весь час прострочення інфляційну складову боргу у розмірі 118 248,88 грн та 3% річних у розмірі 28387,17 грн.

Окрім цього, позивачем нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з травня 2023 року по березень 2024 року у розмірі 341,77 грн та плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води з період з лютого 2024 року по березень 2024 року у розмірі 445,15 грн.

Однак відповідач вищезгадану заборгованість не сплатив, тому позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

12.02.2025 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів.

25.06.2026 через пісистему "Електронний суд" надійшли від представника відповідача заперечення, відповідно до яких останній частково визнав позовні вимоги. Зазначив, що не заперечує щодо наявності заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та погоджується із вимогами про її стягнення, однак не погоджується із нарахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на те, що прострочення виконання зобов`язань було зумовлене запровадженням карантинних обмежень у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, що призвело до істотного погіршення його фінансового стану та неможливості своєчасного виконання договірних зобов`язань. Крім того, вказав, що укладеним між сторонами договором було передбачено досудовий порядок врегулювання спорів та звільнення сторін від відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин, до яких законодавством, зокрема, віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Також відповідач зазначив, що після припинення дії індивідуального договору та переходу сторін на правовідносини, які регулювалися публічним договором приєднання, позивачем безпідставно продовжено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Окрім цього, відповідач зазначив, що ним вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема двічі ініціювалося укладення договору реструктуризації заборгованості із відмовою позивача від нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, однак позивач погодився лише на шестимісячний строк погашення заборгованості та відмовив у списанні відповідних нарахувань. Також відповідач звернув увагу на те, що після отримання копії позовної заяви ним було здійснено часткове погашення заборгованості шляхом сплати грошових коштів на загальну суму 162 991,28 грн та продовжуються заходи щодо подальшого її погашення.

Крім того, відповідач послався на дію воєнного стану та положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, якою на період дії воєнного стану заборонено нарахування та стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних на заборгованість за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у загальному розмірі 183 384,35 грн, в іншій частині позов задовольнити, а також при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати часткове визнання позову.

У судове засідання сторони не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕК «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживача.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 88 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113818781 від 13.02.2018.

07.08.2019 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ОСОБА_1 укладено договір № 4541095-03 на постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020 (п. 8.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Припинення дії договору не звільніє відповідача від обов''язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.1, 8.2, 8.4, 8.5. договору).

Суду не надано доказів того, що хтось зі сторін подавав заяви про припинення дії договору, тому договір вважається пролонгованим у відповідності до п. 8.5. Договору.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору позивач зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Об`єктом постачання теплової енергії є нежитлове приміщення відповідача (додатки 8, 9 Договору) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2.3.1. договору відповідач зобов`язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх порушення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п. 2.3.2. договору).

Згідно п. 5.2. договору, абонент, що має прилади обліку теплової енергії, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку №1 до договору.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 обладнаний будинком приладом обліку, що підтверджується актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи та щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

Пункт 5 додатку 4 до договору визначає, що відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: АДРЕСА_2 : облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (приймання-передавання товарної продукції).

Відповідно до п.2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії.

Згідно п. 2.3.1., 2.3.2. договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору. Нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов договору. Відповідно до п. 3.1.1., 3.2.1. договору, сторони договору мають право вимагати виконання умов цього Договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: АДРЕСА_1 , та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється за особовим рахунком: НОМЕР_1 .

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом: 4541095-03.

На підтвердження розміру заборгованості за теплову енергію позивачем до суду надано : облікові картки (табуляграми) по особовому рахунку відповідача; довідку про нарахування за теплову енергію щодо ОСОБА_1 ; розрахунок основного боргу за теплову енергію.

Згідно із цими документами за період фактичного постачання позивачем теплової енергії з грудня 2020 року по жовтень 2021 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 30 687,14 грн, з урахуванням коригування відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України № 1209 від 10.11.2021.

Водночас відповідач не надав будь-яких доказів на спростування: факту отримання послуг від позивача, розміру наявності заборгованості.

З огляду на це, суд вважає наданий позивачем розрахунок належним доказом, який доводить існування у відповідача заборгованості з оплати спожитої теплової енергії з грудня 2020 року по жовтень 2021 року включно у розмірі 30 687,14 грн.

Окрім цього, з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору придання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами, затвердженим і постановою КМУ від 21.08.2019 № 30, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.05.2021 № 1022.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом Державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових. систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Судом встановлено, що 30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022.

Відповідач, який є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Голего Миколи (Лебедєва-Кумача, 7Б) після публікування позивачем тексту договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Згідно п. 8 договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

За змістом п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 20 Договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до розрахунку обсягу споживання теплової енергії для опалювального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу, а тому позивач виконав свої зобов`язання за договором та надав послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Окрім цього, позивачем було складено акти надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу в якому зазначено, кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з листопада 2021 року по березень 2024 року.

Також позивачем було сформовано акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 , відповідно до яких розмір заборгованості складає 679 970,23 грн.

Водночас відповідач не надав будь-яких доказів на спростування: факту отримання послуг від позивача, розміру наявності заборгованості.

З огляду на це, суд вважає наданий позивачем розрахунок належним доказом, який доводить існування у відповідача заборгованості з оплати спожитої теплової енергії з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 679 970,23 грн.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається так прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з постачання теплової енергії.

15.07.2024 ОСОБА_1 надіслав позивачу заяву про укладення мирової угоди. 24.09.2024 ОСОБА_1 надіслав позивачу проєкт мирової угоди, в якому запропонував позивачу розстрочити виплату заборгованість на період до 25.09.2026. Також зазначив про сплату частини заборгованості у розмірі 162 991,28 грн.

Водночас суду не надано будь-яких доказів щодо сплати відповідачем частини заборгованості, а також укладення мирової угоди.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії: за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року включно у розмірі 30 687,14 грн, з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 679 970,23 грн.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його від сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та настанням форс-мажорних обставин.

Саме по собі запровадження карантину не свідчить про неможливість виконання конкретного зобов`язання та не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання. Відповідачем не надано доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між запровадженими карантинними обмеженнями та неможливістю виконання ним зобов`язання з оплати фактично отриманої теплової енергії. Посилання на погіршення фінансового стану також не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання з огляду на положення ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування ст. 625 ЦК України після переходу сторін до правовідносин за публічним договором приєднання, оскільки зміна моделі договірних відносин не припинила грошового зобов`язання відповідача з оплати фактично отриманої послуги та не усунула передбачених законом наслідків прострочення його виконання.

Разом із тим відповідач, заперечуючи проти стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, посилається на дію воєнного стану та положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в редакції, чинній у спірний період, було встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Водночас судом встановлено, що об`єктом постачання теплової енергії у спірних правовідносинах є належне відповідачу на праві приватної власності нежитлове приміщення № 88 загальною площею 537 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є споживачем послуги з постачання теплової енергії щодо нежитлового приміщення. Сам по собі статус відповідача як фізичної особи не є достатньою підставою для віднесення його до категорії населення у розумінні положень постанови Кабінету Міністрів України № 206, оскільки постачання теплової енергії здійснювалося до нежитлового приміщення, а не для забезпечення житлово-побутових потреб відповідача.

За таких обставин передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 206 заборона нарахування та стягнення інфляційних втрат і процентів річних на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги на спірні правовідносини не поширюється, а тому відповідні заперечення відповідача суд відхиляє.

З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 30 292,46 грн та три проценти річних у розмірі 6 455,84 грн, а за заборгованістю за послуги, надані з листопада 2021 року по березень 2024 року, - інфляційні втрати у розмірі 118 248,88 грн та три проценти річних у розмірі 28 387,17 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений виходячи із сум простроченої заборгованості та відповідних періодів прострочення, є арифметично правильним, а наведені у ньому вихідні дані узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Відповідач контррозрахунку зазначених нарахувань суду не надав та правильності здійснених позивачем обчислень належними і допустимими доказами не спростував.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, споживачами комунальних послуг виконавцю відшкодовуються: шляхом сплати комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, у разі укладення індивідуальних договорів обслуговуванням індивідуальних договорів або внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами.

Плата за абонентське обслуговування розраховується виконавцем комунальної послуги, виходячи з його витрат. Якщо об`єкт споживання (певний діапазон квартир) обліковується вузлом комерційного обліку застосовується тариф плати за абонентське обслуговування з врахуванням обслуговування вузла комерційного обліку гарячого водопостачання, у разі відсутності вузла комерційного обліку застосовується тариф без обслуговування вузла комерційного обліку гарячого водопостачання, а саме - 15,35 грн.

Позивачем було складено акти виконаних робіт з послуги плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води відповідачу, в якому зазначено - період, ціна без ПДВ, всього з ПДВ за період з лютого 2024 року по березень 2024 року.

Також позивачем було сформовано рахунок на оплату абонентського обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з лютого 2024 року по березень 2024 року у розмірі 445,15 грн, яка не була сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача

Окрім того, за період з травня 2023 року по березень 2024 року позивачем було нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування у розмірі 341,77 грн, яка не була сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 13 422,43 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 638, 642 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: м. Київ, вул. площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість: основний борг за теплову енергію за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року у розмірі 30 687,14 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 30 292,46 грн, 3% річних у розмірі 6 455,84 грн; основний борг за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 679 970,23 грн; інфляційну складову у розмірі 118 248,88 грн, 3% річних у розмірі 28 387,17 грн; плату за абонентське обслуговування з теплової енергії за період з травня 2023 року по березень 2024 року у розмірі 341,77 грн; плату за абонентське обслуговування послуги гарячої води за період з лютого 2024 року по березень 2024 року у розмірі 445,15 грн; судовий збір у розмірі 13 422,43 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А. Усатова