Ухвала суду № 138827898, 06.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №521/14422/25

провадження №1-кп/947/600/26

У Х В А Л А

06 серпня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року,

за участю: прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх захисника ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_10 , її захисника ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_12 , представника потерпілих ОСОБА_13 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Під час підготовчого судового провадження, захисниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу.

1. Зміст клопотань.

1.1) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_5 захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_5 перебуває під вартою понад півтора року. За цей період: завершено досудове розслідування; обвинувальний акт передано до суду; матеріали кримінального провадження відкриті сторонам; процес перейшов у стадію судового розгляду; прокурором не наведено жодного нового факту, який би підтверджував актуальність ризиків; не зафіксовано жодної спроби ухилення від суду; не встановлено жодної спроби впливу на учасників процесу; не виявлено будь-яких ознак підготовки до вчинення нового кримінального правопорушення.

Водночас за цей період істотно погіршився стан здоров`я обвинуваченої. Надані суду медичні документи свідчать про наявність у ОСОБА_5 хронічних захворювань, які прогресують в умовах тривалого перебування під вартою та потребують спеціалізованого лікування, постійного медичного контролю та вирішення питання щодо оперативного втручання.

Крім того, перебування понад 15-ть місяців у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» об`єктивно призвело до істотного погіршення її майнового становища. Обвинувачена фактично позбавлена можливості: здійснювати підприємницьку діяльність; отримувати регулярний дохід; виконувати цивільно-правові зобов`язання; забезпечувати власне лікування. Жодних доказів покращення її матеріального стану сторона обвинувачення суду не надала.

Отже, сукупність нових обставин свідчить про істотну зміну фактичної ситуації порівняно з тією, яка існувала під час обрання запобіжного заходу.

Наголошувала, що за весь період перебування ОСОБА_5 під вартою сторона обвинувачення не навела жодного факту, який би свідчив про: підготовку до втечі; намір залишити територію України; використання підроблених документів; наявність житла чи активів за кордоном; спроби змінити місце проживання; порушення покладених процесуальних обов`язків.

Навпаки, матеріали кримінального провадження свідчать про наявність обставин, які повністю спростовують існування такого ризику. Зокрема: у ОСОБА_5 вилучені паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що унеможливлює законний виїзд за межі України; вона має постійне місце проживання у місті Одесі; тривалий час здійснювала законну підприємницьку діяльність; до цього часу її родина сплачує податки має сталі соціальні та сімейні зв`язки; раніше не ухилялася від органів досудового розслідування чи суду.

Посилаючис на викладене, керуючись зокрема ст.201 КПК України, просила суд: 1) змінити ОСОБА_5 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України; 2) застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки; 3) у разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування застави визначити її у розмірі, який відповідає фактичному майновому стану обвинуваченої, є реальним для внесення та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки 80 прожиткових мінімумів.

Обвинувачена ОСОБА_5 подала також клопотання про зміну запобіжного заходу, яке за змістом відповідає клопотанню захисника, але просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

1.2) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_6 захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_6 перебуває під вартою понад шістнадцять місяців. За цей час: завершено досудове розслідування; обвинувальний акт передано до суду; усі матеріали відкрито стороні захисту; прокурором не подано жодного нового доказу існування ризиків; відсутні будь-які факти недобросовісної процесуальної поведінки; не встановлено жодної спроби ухилення від суду; не зафіксовано жодних дій, які могли б свідчити про намір продовжити злочинну діяльність. Особливої уваги заслуговує те, що ОСОБА_6 є особою похилого віку, якій виповнилося 62 роки.

Крім того, за час перебування під вартою вона повністю втратила можливість здійснювати підприємницьку діяльність, що істотно вплинуло на її матеріальне становище. Відсутність доходів протягом тривалого часу свідчить про об`єктивне погіршення майнового стану та ставить під сумнів пропорційність визначеного судом розміру застави.

При цьому прокурором не наведено жодного доказу того, що майнове становище ОСОБА_6 покращилося або що визначена сума застави є для неї реальною альтернативою триманню під вартою. Отже, порівняно з моментом обрання запобіжного заходу фактичні обставини кримінального провадження істотно змінилися.

Вказувала, що ОСОБА_6 : має постійне місце проживання в місті Одесі; є фізичною особою-підприємцем із 2007 року; має сталі соціальні та сімейні зв`язки; користується позитивною репутацією; до затримання здійснювала відкриту підприємницьку діяльність; не має майна чи постійного місця проживання за кордоном; її документи для виїзду за кордон вилучені органом досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_6 є особою пенсійного віку.

З огляду на її вік, спосіб життя та соціальні зв`язки твердження про можливість переховування виглядають штучними та не підтверджуються жодною реальною обставиною. Сам факт тяжкості обвинувачення не може автоматично свідчити про намір особи залишити територію України або ухилятися від суду.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) змінити ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України; 2) у разі якщо суд вважатиме за необхідне залишити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави визначити її у розмірі, який є співмірним фактичному майновому стану обвинуваченої та достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки 80 прожиткових мінімумів.

Обвинувачена ОСОБА_6 подала також клопотання про зміну запобіжного заходу, яке за змістом відповідає клопотанню захисника, але просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

1.3) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_7 захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_7 безперервно перебуває в умовах ізоляції в СІЗО з 26.02.2025 року. Станом на серпень 2026 року загальна тривалість його ув`язнення без вироку суду становить понад 17 місяців. Сама по собі тяжкість обвинувачення може виправдовувати тримання під вартою лише на початкових етапах розслідування. З плином часу (а в нашому випадку це понад півтора року) ризики переховування об`єктивно мінімізуються, а тягар доведення необхідності подальшої ізоляції особи стає значно суворішим для сторони обвинувачення. Досудове розслідування давно завершено, обвинувальний акт перебуває на стадії судового розгляду, всі матеріали відкриті. Тримання під вартою протягом 17 місяців у справі щодо ненасильницьких економічних злочинів за відсутності будь-яких фактів недобросовісної поведінки обвинуваченого перетворюється на безальтернативне покарання, що грубо порушує презумпцію невинуватості та статтю 5 Конвенції про захист прав людини.

Вказувала, що визначена судом застава у розмірі 1164800,00 грн протягом тривалого часу залишається невинесеною, що є прямим наслідком повної відсутності у родини обвинуваченого реального доступу до матеріальних ресурсів: в межах даного провадження органом досудового розслідування накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_7 та членів його родини. Вони повністю позбавлені можливості продати майно чи передати його в заставу для збору коштів.

Згідно з документом про обіг коштів за рахунком ФОП ОСОБА_7 за 7 місяців 2026 року, сукупний кредитний обіг становить лише 210533,89 гривень (валовий оборот СТО). Це офіційно доводить, що поточна застава є завідомо непомірною для особи, що прямо суперечить ч.4 ст.182 КПК України. ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» (2022) чітко вказав: якщо застава визначається без урахування фінансової спроможності, і людина залишається в СІЗО лише через неможливість її сплатити це є свавільним позбавленням свободи.

Звертавла увагу на глибокі соціальні зв`язки та репутацію ОСОБА_7 , а саме: обвинувачений раніше не судимий, має стале місце проживання, позитивні характеристики від голови сільської ради та старост округів. Його готові підтримати депутати місцевої та районної рад ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ). ОСОБА_7 має державні нагороди та подяки від ГУР МО України за систематичну допомогу державі.

Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.201 КПК України, просила суд: 1) змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в частині розміру альтернативної застави та зміни меж покладеного процесуального обов`язку; 2) суттєво зменшити розмір застави, встановивши її у розмірі від 80 до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 266240,00 до 332800,00 гривень); 3) у разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зокрема заборонити відлучатися за межі території Одеської області без дозволу суду (замість обмеження с. Чернове Березівського району) з метою забезпечення реалізації його права на працю як тракториста та підприємця.

2. Позиції учасників судового провадження.

Під час судового розгляду, захисник ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_5 в цілому підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 додатково зазначила, що в умовах воєного стану, перебування її під вартою створює реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Під час судового розгляду, захисник ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_6 в цілому підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. Крім того, обвинувачена ОСОБА_6 зазначила, що грошей у неї немає, оскільки вона пенсіонер.

Під час судового розгляду, захисник ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Під час судового розгляду, прокурор проти клопотань захисників заперечувала, у їх задоволенні просила відмовити.

Представник потерпілих ОСОБА_13 підтримали позицію прокурора.

Потерпіла ОСОБА_12 вирішення клопотаннь залишила на розсуд суду.

3. Мотиви та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до них документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 25.06.2026 року обвинуваченим було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 серпня 2026 року включно.

Крім того, обвинуваченим було зменшено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме: ОСОБА_7 до 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 1164800 грн.; ОСОБА_6 , Бобришевій до 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо кожної, що дорівнює 499200 грн.

Під час продовження обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, судом був врахований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

На думку суду, станом на 06.08.2026 року, наведені захисниками та обвинуваченими доводи і надані документи не підтверджують виникнення нових обставин, які впливають на зменшення або зникнення ризику, який був врахований судом під час останнього продовження обвинуваченим строків тримання під вартою та жодним чином не впливають на нього, а саме:

-) щодо ОСОБА_5 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_6 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_7 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності продовжує існувати (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

На думку суду, зі спливом певного часу, вищевказаний ризик відносно кожного з обвинувачених поступово зменшується, але на данний час не зникає через існування обставин, які його обумовили, оскільки виникненню ризику переховування від суду й перешкоджає своєчасне застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Загальна сума пред`явлених солідарних позовних майнових вимог у кримінальному провадженні до всіх обвинувачених та складає більше 23000000,00 грн., а розмір застави щодо кожного з обвинувачених протягом усього часу перебуває під постійним суддівським контролем та систематично зменшується з урахуванням тверджень сторони захисту про його непомірність.

Так, на початкову етапі розмірі застави відносно ОСОБА_7 становив 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складало 6056000 грн., відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 становив 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складало 3028000 грн. для кожної.

Проте, станом на 06.08.2026 року, розмір застави для ОСОБА_7 - 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 1164800 грн.; ОСОБА_6 , Бобришевій - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо кожної, що дорівнює 499200 грн.

Отже, судом кожного разу враховується факт тримання обвинувачених під вартою через неможливість внесення застави та на підставі наданих захистом документів, ретельно оцінюється спроможність обвинувачених внести заставу у новому розмірі, ніж попередньо було визначено судом.

Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, суд робить висновок, що клопотання захисника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та самих обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою або зменшення розміру застави від 80 до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В той же час, враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, особи обвинувачених, їх поведінку під час судового розгляду та тривалість перебування останніх під вартою, суд вважає за доцільне зменшити обвинуваченим розмір застави на 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Окрім цього, суд звертає увагу, що зі сторони захисту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суду не надано будь яких документів, які б вказували на неможливість тримання вказаних обвинувачених під вартою в умовах слідчого ізолятора через стан їх здоров`я.

Суд неоднаразово наголошував, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

А відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 315, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зменшити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу до 130 (сто тридцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 432640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень.

У задоволенні клопотання захисника в іншій частині та клопотанні обвинуваченої ОСОБА_5 - відмовити.

2. Клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 задовольнити частково.

Зменшити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу до 130 (сто тридцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 432640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень.

У задоволенні клопотання захисника в іншій частині та клопотанні обвинуваченої ОСОБА_6 - відмовити.

3. Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити частково.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу до 330 (триста тридцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1098240 (один мільйон дев`яносто вісім тисяч двісті сорок) гривень.

У задоволенін клопотання в іншій частині - відмовити.

4. У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнити з-під варти негайно обвинувачену/обвинуваченого за яку/якого було внесено заставу, та зобов`язати останню/останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

5. Роз`яснити, що у разі неявки обвинуваченої/обвинуваченого, яких було звільненно з під варти у зв`язку із внесенням застави, за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на них обов`язків застава звертається у дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого/обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

6. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1