Ухвала суду № 138826947, 06.08.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2947/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М.Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокалі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, які полягають у відмови в знятті арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Адвокат Берегуляк В.Ф. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з даною скаргою та просять визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відмови в знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та зняти арешт з усього нерухомого майна останнього в межах виконавчого провадження №16065228, припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису №10758214.

Скарга мотивована тим, що виконавцем винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа №6-883 від 21.10.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 374569,86грн. заборгованості.

Разом з тим, надалі існує запис про обтяження арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 . Щодо останнього існує запис про арешт нерухомого майна на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва №6-883 від 21.10.2009р. та запис про арешт нерухомого майна на підставі судового наказу Галицького районного суду м.Львова №2н-1090/10 від 02.08.2010р. Дані обтяження є самостійними та не тотожні іпотеці

Вважає, що відсутні підстави збереження арешту майна.

Листом державного виконавця відмовлено у скасуванні арешту майна, яка мотивована тим, що стягувачем є АКБСР «Укрсоцбанк», а не АТ «Сенс Банк» (який надав довідку про відсутність заборгованості), а також відсутність відомостей про погашення зазначеної заборгованості.

Не погоджується з відмовою з огляду на те, що виконавче провадження, в якому накладено арешт, завершено, шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Представник заявника адвокат Берегуляк В.Ф. подав заяву про розгляд скарги у його та заявника відсутності, вимоги підтримав.

Представник Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області подав заперечення на скаргу та покликався на те, що боржником надано довідку про відсутність заборгованості перед АТ «Сенс Банк». Однак стягувачем у виконавчому провадженні є АКБСР «Укрсоцбанк». У відділі виконавчої служби відсутні відомості про зміну стягувача.

Згідно ч.3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку.

З інформаційної довідки встановлено, що на нерухоме майно ОСОБА_1 28.12.2009р. накладено арешт на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва №6-883 від 21.10.2009р. та 26.10.2010р. накладено арешт нерухомого майна на підставі судового наказу Галицького районного суду м.Львова №2н-1090/10 від 02.08.2010р.

Згідно довідки від 03.07.2026р., в ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ «Сенс Банк», який є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».

З відповіді Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області від 07.07.2026р. встановлено, що на примусовому виконанні перебували наступні виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 :

- ВП 16065228 з виконання виконавчого листа №6-883 від 21.10.2009р. Дніпровського районного суду м.Києва про стягнення на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 374569,86грн. заборгованості. 21.05.2010р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

- - ВП22148548 з виконання судового наказу №2н-1090/10 від 02.08.2010р. Галицького районного суду м.Львова про стягнення на корить ПАТ «Приватбанк» 19986,04грн. заборгованості. Станом на 07.07.2026р. немає відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 23.03.2011р. виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням.

Також роз`яснено, що відомості про погашення ОСОБА_1 заборгованості перед АКБСР «Укрсоцбанк» відсутні, а тому арешт його нерухомого майна не може бути знятий.

З платіжної інструкції від 13.07.2026р. встановлено, що ОСОБА_1 сплатив 38095,98грн. за виконавчим провадженням ВП 16065228

Листом Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області від 20.07.2026р. ОСОБА_2 відмовлено в знятті арешту нерухомого майна ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю відомостей про погашення останнім заборгованості перед АКБСР «Укрсоцбанк» в розмірі 374569,86грн. або зміни сторони виконавчого провадження з АКБСР «Укрсоцбанк» на АТ «Сенс Банк».

Виконавчі листи в справі видані під час дії Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), як і мало місце за дії цього Закону повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП16065228 з виконання виконавчого листа №6-883 від 21.10.2009р. Дніпровського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 374569,86грн. заборгованості.

Відповідно до положеньч.1 ст.30 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії), державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, окрім іншого, до повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч1 ст.52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із ч.2 ст.57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.22 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У частині четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

Судом встановлено, що виконавчий лист у виконавчому провадженні ВП 16065228 з виконання виконавчого листа №6-883 від 21.10.2009р., виданого Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 374569,86грн. заборгованості повернуто стягувачу, про що 21.05.2010р. держаним виконавцем винесено відповідну постанову.

Після повернення стягувачу даний виконавчий лист не було пред`явлено до виконання та у виконавчому провадженні ВП 16065228 ОСОБА_1 сплатив витрати даного виконавчого провадження, що не заперечується представником Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області.

Суд враховує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Вказані приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року всправі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року всправі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року всправі № 127/1547/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

З моменту повернення виконавчого документа стягувачу минуло понад 15 років ( в той час як Законом визначено один рік для пред`явлення до виконання втиконавчого документу), матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказаний виконавчий лист до виконання.

В справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна ОСОБА_1 і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

В свою чергу, суду належних та допустимих доказів на підтвердження законних правових підстав для збереження арешту спірного майна ОСОБА_1 за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, а тому такий слід скасувати, оскільки подальше збереження арешту майна останнього не є виправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких підстав, державного виконавця слід зобов`язати скасувати арешт майна ОСОБА_1 , оскільки судом встановлено обґрунтованість даної скарги.

Керуючись ст.ст. 450, 451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області, які полягають у відмові скасування арешту нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 16065228 з виконання виконавчого листа №6-883 від 21.10.2009р., виданого Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 374569,86грн.

Зобов`язати Сокальський відділ державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений у виконавчому провадженні ВП16065228 з виконання виконавчого листа №6-883 від 21.10.2009р., виданого Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 374569,86грн.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвала не була вручена в день її проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Головуючий: М. Я. Адамович