Ухвала суду № 138826507, 02.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

02.07.2026 Справа № 756/10929/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10929/18

1-кп/756/146/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2026 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100050006239 від 04.08.2018, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, такого, що має середню освіту, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), раніше несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні прокурор, з огляду на наявність підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявив клопотання про закриття кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, надав суду свою згоду.

Приймаючи рішення щодо вирішення клопотання за відсутності представника потерпілого ОСОБА_6 , який повідомлявся у встановлений законом спосіб засобами зв`язку, наданими суду (т. 1 а.с. 93), суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 КПК України в разі, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Відповідно до усталеної судової практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого та/або засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови від 10.06.2021 у справі №640/11750/17 (провадження №51-6089км20); від 25.02.2021 у справі №192/3301/16-к (провадження №51-3094км20).

Норми процесуального закону (ч. 4 ст. 286 КПК України) вказують на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого в разі, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, а отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 КК України (постанови від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к (провадження №51-1491км19); від 24.05.2018 у справі №200/4664/14-к (провадження №51-3302км18).

При цьому, суд враховує сталу та послідовну практику Касаційного кримінального суд Верховного Суду, відповідно до якої під час вирішення питання застосування положень ст. 49 КК України позиція потерпілого не є вирішальною щодо закриття і не є перешкодою до виконання імперативних вимог процесуального закону (постанови від 03.06.2021 у справі №344/7812/16-к (провадження №51-6207км20), від 12.04.2023 у справі №522/20663/17 (провадження №51-3538км22). Положення ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України зобов`язують суд, за наявності відповідних підстав та згоди обвинуваченого, звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому під час вирішення питання застосування положень ст. 49 КК України вирішальною є позиція саме обвинуваченого, а не потерпілого.

За таких обставин, заслухавши думку учасників судового провадження, як обвинуваченого так і прокурора, які вважали за можливе вирішити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за відсутності осіб, що не з`явились, враховуючи подану представником потерпілого ОСОБА_6 заяву про подальший розгляд судового провадження за його відсутності (т. 1 а.с.94), суд прийняв рішення проводити судовий розгляд за відсутності представника потерпілого.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_5 згідно з наказом директора департаменту по роботі з персоналом ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471) ОСОБА_7 №0/05/04/00003 від 05.04.2018, був прийнятий на роботу на посаду фахівця з якості. Відповідно посадової інструкції фахівця з якості, затвердженої наказом керівника ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471) ОСОБА_8 від 03.11.2014, на фахівця з якості покладено наступні обов`язки:

- п. 4.1. фахівець з якості готує та передає несправні вироби в умови сервісних центрів та забезпечує своєчасність відвантаження згідно погодженого графіка;

- п. 4.2. - контролює відповідність фактичної наявності виробів на складах браку магазину з обліковою кількістю;

- п. 4.3. - сумісно з завідувачем складу магазину враховує всі товарно транспортні накладні, які мають відношення до руху бракованого товару магазину в умови сервісних центрів та їх подальшому поверненню із умов сервісних центрів;

- п. 4.4. - сумісно з завідувачем складу магазину влаштовує, щотижня, перевірку товарних залишків переданих в умови сервісних центрів та стан їхнього ремонту;

- п. 4.5. - інформує та подає дані для подальшого формування претензій постачальникам та сервісним партнерам по фактам постачання неякісного або не відремонтованого товару;

- п. 4.6. - відповідає за облік та своєчасну переоцінку зниженого у ціні товарного залишку, який має незначні зовнішні пошкодження або відсутність аксесуарів;

- п. 4.7. - приймає на обслуговування та ремонт техніку покупців, з подальшим оформленням необхідної документації;

- п. 4.9. - контролює дотримання правил зберігання бракованого товару на складі в окремому місці. При виявлені порушень в правилах зберігання бракованого товару доповідає керівництву магазину про виявлені порушення та інші.

Крім того, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 06.04.2018 на ОСОБА_5 покладено наступні обов`язки: а) обережно поводитись з переданим йому на зберігання або інші цілі матеріальними цінностями і вживати заходи щодо запобігання шкоди; б) своєчасно повідомляти адміністрацію про всі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених йому матеріальних цінностей; в) суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з матеріальними цінностями і їх зберігання; г) не розголошувати ніде, ніколи і ні за яких обставин відомі йому операції щодо зберігання матеріальних цінностей, їх відправки, перевезення, охорони, сигналізації, а також службові доручення щодо каси; д) у встановленому порядку та у встановлені терміни згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух матеріальних цінностей, переданих йому під звіт; е) своєчасно та в повному обсязі вести облік, складати і надавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки ввірених товарно-матеріальних цінностей; є) приймати участь в проведенні інвентаризації, ревізії, інших перевірок зберігання та стану ввіреного йому майна.

В ході досудового розслідування встановлено, що 23.07.2018 приблизно о 13:00 ОСОБА_5 перебував на своєму робочому місці у магазині «Ельдорадо», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 23. Виконуючи свої посадові обов`язки, ОСОБА_5 отримав із складу-сервісу для огляду та перевірки технічного стану смартфону марки «HUAWEI Р20 lite 4/64 Blue» (IMEI: НОМЕР_1), вартістю 7 999,35 грн (без урахування ПДВ), належний ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471). В цей моменту нього винник злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, яке перебувало у його віддані.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, яке перебувало у його віддані, ОСОБА_5 , діючи умисно, із корисливих мотивів, під час виконання покладених на нього функціональних обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, будучи матеріально відповідальною особою, заволодів отриманим зі складського приміщення смартфоном марки «HUAWEI Р20 lite 4/64 Blue» (IMEI: НОМЕР_1 ) у корпусі синього кольору, вартістю 7 999,35 грн (без урахування ПДВ), який перебував у його віддані, привласнив його собі, після чого виніс зазначений телефон із приміщення магазину «Ельдорадо» та розпорядився ним на власний розсуд.

В подальшому ревізійної комісією, яка були створена у магазині «Ельдорадо» згідно наказу №1330 від 03.08.2018 було проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, які перебували в магазині та згідно акту №С034_08 було виявлено фактичну відсутність смартфону «HUAWEI Р20 lite 4/64 Blue», вартістю 7 999,35 грн (без урахування ПДВ).

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, потерпілому юридичній особі ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471) було завдано майнову шкоду на загальну суму 7 999,35 грн (без урахування ПДВ).

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 191 КК України, тобто як «привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні».

Крім того, 31.07.2018 приблизно о 18:30 ОСОБА_5 перебував на своєму робочому місці у магазині «Ельдорадо», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 23. В цей момент у нього винник злочинний умисел спрямований на повторне (відповідно до п. 1 примітки до ст. 185 КК України) заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_5 , діючи умисно, із корисливих спонукань, обіймаючи посаду фахівця з якості, шляхом зловживання довірою, попросив працівника магазину ОСОБА_9 , який працював у магазині з 06.07.2018 на посаді продавця товарів, винести йому зі складу магазину 4 мобільні телефони, а саме: смартфон Huawei Р20 4/128 Black, вартістю 15 216,00 грн (без урахування ПДВ), смартфон Samsung SM - G965 Galaxy S9+ Purple, вартістю 24 799,20 грн (без урахування ПДВ), смартфон Samsung SM - G960F Galaxy S9 Gray, вартістю 21 699,20 грн (без урахування ПДВ), смартфон Huawei Р20 lite 4/64 Вlаск, вартістю 7 799,35 грн (без урахування ПДВ), нібито для звірки серійних номерів та імеїв з базою, що ведеться у магазині, попри те, що дані телефони були запаковані та ОСОБА_5 не мав права доступу до них згідно своїх посадових обов`язків. Після того, як ОСОБА_9 виніс ОСОБА_5 на його прохання вищевказані мобільні телефони, останній поклав їх до своєї сумки та в кінці робочого дня 31.07.2018 виніс їх у своїй сумці, тим самим шахрайським шляхом, зловживаючи довірою працівника магазина ОСОБА_9 , заволодів майном, яке належить ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471), а саме: смартфоном Huawei Р20 4/128 Black (IMEI: НОМЕР_2 ) вартістю 15 216,00 грн (без урахування ПДВ), смартфоном Samsung SM-G965 Galaxy S9+ Purple (IMEI: 357631092952291), вартістю 24 799,20 грн (без урахування ПДВ), смартфоном Samsung SM - G960F Galaxy S9 Gray (IMEI: НОМЕР_3 ), вартістю 21 699,20 грн (без урахування ПДВ), смартфоном Huawei Р20 lite 4/64 Віаск (IMEI: НОМЕР_4 ), вартістю 7 799,35 грн (без урахування ПДВ).

В подальшому ревізійної комісією, яка були створена у магазині «Ельдорадо» згідно наказу №1330 від 03.08.2018 було проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, які перебували в магазині та згідно акту №С034_08 було виявлено фактичну відсутність: смартфону Huawei Р20 4/128 Black, вартістю 15 216,00 грн (без урахування ПДВ), смартфону Samsung SM - G965 Galaxy S9+ Purple, вартістю 24 799,20 грн (без урахування ПДВ), смартфону Samsung SM - G960F Galaxy S9 Gray, вартістю 21 699,20 грн (без урахування ПДВ), смартфону Huawei Р20 lite 4/64 Віаск, вартістю 7 799,35 грн (без урахування ПДВ).

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, потерпілому юридичній особі ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471) було завдано майнову шкоду на загальну суму 69 513,75 грн (без урахування ПДВ).

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто як «заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Приписами ч. 1 ст. 285 цього Кодексу передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

Так само в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, не з`ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347-363 КПК України.

Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлено ст. 286 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 цього Кодексу суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. За правилами частини другої тієї ж статті, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, на момент вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення:

- передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, положення вказаної статті КК України діяли в редакції Закону України від 05.04.2001 №2341-III, санкція частини першої передбачала покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;

- передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України положення вказаної статті КК України діяли в редакції Закону України від 15.04.2008 №270-VI санкція частини другої передбачала покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Положення ст. 12 КК України діяли в редакції Закону України від 15.11.2011 №4025-VI, положення ст. 49 КК України - Закону України від 08.04.2014 №1183-VIІ.

Відповідно до положень ст. 12 КК України в редакції Закону України від 15.11.2011 №4025-VI злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Тобто злочини, передбачений ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 190 КК України в редакції Закону на момент вчинення інкримінованих правопорушень, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону України від 08.04.2014 №1183-VIІ особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - в разі вчинення злочину середньої тяжкості.

На момент розгляду цього клопотання вказані положення КК України зазнали змін та діяли в редакції Закону України: положення ст. 12 КК України - від 22.11.2018 №2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020, положення ст. 49 КК України - від 26.02.2025 №4268-IX, який набрав чинності 09.05.2025.

Згідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно ст. 12 КК України в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини (частина 1). Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі (частина 3). Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років (частина 4).

Тобто, вчинені ОСОБА_5 кримінальне правопорушення як за ч. 1 ст. 191 КК України в редакції Закону України від 05.04.2001 №2341-III, так і за ч. 2 ст. 190 КК України в редакції Закону України від 15.04.2008 №270-VI відповідно до ст. 12 КК України в редакції Закону України від 15.11.2011 №4025-VI відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону України від 26.02.2025 №4268-IX особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду ...; перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах 1, 2 ст. 49 КК України строків особа вчинила новий злочин ... (частини 2, 3 ст. 49 КК України).

Приймаючи рішення щодо наявності підстав вважати, що на даний час спливли строки давності, передбачені ст. 49 КК України, суд виходить з того, що відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №735/1121/20 (провадження №13-26кс22), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення.

Частиною 1 ст. 335 КПК України визначено, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні … суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання … Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Відтак суд не належить до суб`єктів здійснення розшуку осіб, які ухиляються від явки до суду, а також контролю за здійсненням повноти дій, які прямо передбачені нормами Закону України від 18.02.1992 №2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон України №2135-XII).

Верховним Судом України у постанові від 19.03.2015 у справі №5-1кс15 розтлумачено, що під ухиленням від слідства або суду варто розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Натомість розшук передбачає комплекс заходів, спрямованих на встановлення місця знаходження особи, порядок яких визначено, серед іншого, Законом України №2135-XII.

Відповідно до ухвали суду від 27.04.2023 у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 ухиляється від явки до суду та місце його фактичного перебування суду невідоме, обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено в розшук, виконання якого доручено працівникам Оболонського УП ГУНП в м. Києві, яких зобов`язано про результати виконання даної ухвали своєчасно повідомити Оболонський районний суд м. Києва та прокурора у кримінальному провадженні.

Відповідно до відомостей, що містяться в матеріалах судової справи вказане судове рішення було отримано Оболонським УП ГУНП у м. Києві 15.05.2023, а Оболонської окружною прокуратурою 04.05.2023.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вказане судове рішення не було виконано.

Доказів виконання судового рішення від 27.04.2023 у відповідності вимог Закону України №2135-XII матеріали справи не містять.

При цьому, як установлено судом, ОСОБА_5 весь цей час проживав за місцем свого проживання, яке було відомо стороні обвинувачення з моменту набуття останнім процесуального статусу підозрюваного, а в подальшому обвинуваченого у кримінальному провадженні ( АДРЕСА_1 ). У вироку Подільського районного суду міста Києва від 16.03.2026, який став підставою для відновлення для відновлення провадження у цій справі, зазначена та сама адреса. Крім того, після відновлення провадження у справі судом за вказаною адресою було скеровано повістку про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 в судове засідання до Оболонського районного суду міста Києва, яка була отримана останнім особисто.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що інформація, яка міститься у долучених стороною обвинуваченнях 27.04.2023 рапортах про те, що місцезнаходження ОСОБА_5 не представилось можливим, та які стали підставою для оголошення обвинуваченого в розшук - не відповідає дійсності.

На підтвердження дійсності свого проживання в той період за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченим долучено квитанції про сплату комунальних послуг, виписку х ЄДРПОУ, відповідно до якої адресою ФОП ОСОБА_5 , зазначено саме цю адресу, пояснення ОСОБА_10 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Обвинувачений, згідно його пояснень, весь цей час вів звичний спосіб життя, рік назад змінив місце проживання на адресу: АДРЕСА_3 , та періодично проживає то за однією, то за іншою адресою. Про вказані адреси було відомо органам Національної поліції в період як досудового розслідування вчинення злочину, за який його було засуджено вироком Подільського районного суду міста Києва від 16.03.2026.

Заходи забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків з метою відповідальності за дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню й суду, передбачені главами 11, 12, 18 КПК України протягом здійснення провадження в суді першої інстанції до останнього застосовані не були.

Про те, що перебуває у розшуку обвинувачений ОСОБА_5 дізнався після отримання судової повістки про виклик до суду.

Таким чином, жодних заходів, як то передбачено Законом України №2135-XII, на виконання судового рішення вжито не було. Вказане підтверджується і листом за підписом заступника начальника управління - начальника кримінальної поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 01.06.2026, в якому прокурору Оболонської окружної прокуратури м. Києва повідомлено, що оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» відносно громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Оболонським управлінням поліції не заводилась, оскільки ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 27.04.2023 про оголошення в розшук обвинуваченого ОСОБА_5 до Оболонського УП ГУНП у м. Києві не надходила.

Однак, за встановлених судом обставин, вказане твердження Оболонського УП ГУНП у м. Києві у своєму листі не відповідає дійсності.

За таких обставин, з огляду на сталу та послідовну практику як Верховного Суду України (постанова від 19.03.2015 у справі №5-1кс15), так і Касаційного кримінального суду Верховного суду (зокрема, постанови від 18.09.2018 у справі №346/883/15-к (провадження №51-3255км18), від 20.10.2020 у справі №204/4728/15-к (провадження №51-735км20), 03.03.2021 у справі №686/10936/17-к (провадження №51-1607км20), від 02.03.2023 у справі №382/1118/21 (провадження №51-3492км22), від 23.05.2023 у справі №653/679/15-к (провадження №51-3504км21) та ін.), суд приходить до висновку, що саме по собі зупинення судового провадження у зв`язку з розшуком обвинуваченого внаслідок надання суду недостовірних відомостей щодо невстановлення місцезнаходження останнього саме по собі ще не може свідчити про ухилення ОСОБА_5 від суду, оскільки стороною обвинувачення не підтверджено факт ухилення обвинуваченого від суду, що є обов`язковим для застосування положень ч.2 ст. 49 КК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 (провадження №13-47кс20) звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування особою шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

При цьому, суд враховує сталу та послідовну практику Касаційного кримінального суд Верховного Суду, відповідно до якої під час вирішення питання застосування положень ст. 49 КК України позиція потерпілого не є вирішальною щодо закриття і не є перешкодою до виконання імперативних вимог процесуального закону (постанови від 03.06.2021 у справі №344/7812/16-к (провадження №51-6207км20), від 12.04.2023 у справі №522/20663/17 (провадження №51-3538км22). Положення ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України зобов`язують суд, за наявності відповідних підстав та згоди обвинуваченого, звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому під час вирішення питання застосування положень ст. 49 КК України вирішальною є позиція саме обвинуваченого, а не потерпілого.

У судовому засіданні ОСОБА_5 було роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і роз`яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, на що обвинувачений ОСОБА_5 проти такого звільнення від кримінальної відповідальності не заперечував та надав свою згоду на закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин, так як вони викладені в обвинувальному акті, кримінальне правопорушення мало місце 31.07.2018, відтак під час судового провадження кримінального провадження сплив вищевказаний трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з чим суд, за наявності згоди ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав, приходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Водночас, за змістом ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Поміж тим, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України й закриття кримінального провадження цивільний позов не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З огляду на викладене, потерпіла сторона має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.01.2022 справа №661/2681/18, від 16.08.2021 справа №644/7193/17, від 24.05.2018 №531/2332/14-к, від 15.01.2019 №185/442/16-к та інших, які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

Керуючись статтями 12, 44, 49 КК України, статтями 128, 129, 284-288, 369-372, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12018100050006239 від 04.08.2018 стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України, - закрити.

Цивільний позов потерпілого ТОВ «ДІЄСА» (цивільний позивач) до обвинуваченого ОСОБА_3 (цивільний відповідач), - залишити без розгляду.

Роз`яснити про те, що відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме навушники чорного кольору з написом AKG, USB кабель чорного кольору, зарядний пристрій «блок» чорного кольору, товарний чек на якому знаходиться надпис «Київське відділення №25, сума 11 450 грн», мобільний телефон марки Samsung 960 S 9 Gray (постанова від 08.08.2018), які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_12 (розписка від 08.08.2018), - залишити потерпілому за належністю.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1