Рішення № 138823009, 07.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18786/24

Провадження № 2/369/2237/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Худинець Д.С.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору комісії та витребування з чужого незаконного володіння,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що Відповідно до договору №19.02.12/06 купівлі-продажу від 19.12.2006 р. йому належав на праві власності транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 вартість авто зазначено в договорі, складає 226 000 грн. У подальшому зазначений транспортний засіб вибув із власності ОСОБА_2 без законних на це підстав.

Так, у виконавчому провадженні про стягнення з нього єдиного внеску на загальнообовязкове страхування (ВП 52152619) постановою виконавця накладено арешт на все його майно, в тому числі вищевказаний автомобіль та оголошено його в розшук.

17 червня 2017 року автомобіль затриманий та поміщений на спеціальний майданчик ДП УМВС в Житомирській області. Але 05.02.2018 року близько 16.00 години ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на території майданчику тимчасового утримання автомобілів Житомирської філії державного підприємства МВС України, за адресою: м. Житомир вул. Покровська, 96 шляхом використання завідомо підроблених документів, намагались заволодіти транспортними засобами - автомобілями Ssangyoung Rexton, номерний знак НОМЕР_3 та HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_4 , які були ввірені на зберігання вказаній установі. За даним фактом СВ Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області проводилось досудове розслідування за ознаками ч.2 ст. 289, ч.4 ст.358 КК України по кримінальному провадженню № 12018060020000554 від 05.02.2018 року. Своїми діями та бездіяльністю йому завдано шкоди.

Згодом ним встановлено, що 27.09.2019 року в ТСЦ 5141 транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_4 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 було перереєстровано з нього на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу №3553/19/009008 від 24.09.2019 року та договору комісії №3553/19/009008 від 27.09.2019 року укладених у суб`єкта господарювання ТОВ «Бриз». Крім того, в подальшому 26.10.2019 року було перереєстровано з ОСОБА_3 на нового власника ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу №7296/19/012728 від 26.10.2019 року та договору комісії №7296/19/012728 від 26.10.2019 року укладених суб`єкта господарювання ТОВ «СА ДРАЙВ».

Як вбачається із відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, що ОСОБА_3 через 1 місяць після ніби то придбання автомобіля у ОСОБА_2 . Продав автомобіль ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу №7296/19/012728 від 26.10.2019 року та договору комісії №7296/19/012728 від 26.10.2019 року укладених суб`єкта господарювання ТОВ «СА ДРАЙВ».

Вказав, що він не продавав свій транспортний засіб ОСОБА_3 , не підписував договір купівлі - продажу та договір комісії у зв`язку із чим майно вибуло із його володіння, тому він має право на захист свого порушеного права шляхом визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Просив суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу №3553/19/009008 від 24.09.2019 року транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE номерний знак НОМЕР_6 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати недійсним договір комісії № 3553/19/009008 від 27.09.2019 року укладених у суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» код ЄДРПОУ:24539620;

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 автомобіль HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_6 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_8 ;

стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 судові витрати солідарно в розмірі за подання позовної заяви майнового характеру 2260 гривень та немайнового характеру 1211,20 гривень, за подання заяви забезпечення позову 908, 40 гривень, витрати на правничу допомогу 30000 гривень.

Разом із цивільним позовом ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, а саме накласти арешт на автомобіль HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_6 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_4 паспорт серії НОМЕР_10 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження автомобіля HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_6 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5

Також позивачем було подано клопотання про витребування доказів у Регіональному сервісному центру МВС №5141 (65048, м. Одеса, вул. вул. Інглезі, буд. 15 А) належним чином завірений договір купівлі - продажу №3553/19/009008 від 24.09.2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та копію договору комісії №3553/19/009008 від 27.09.2019 року укладених у суб`єкта гоподарювання ТОВ «Бриз»; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» код ЄДРПОУ: 24539620 (65078, м.Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32) належним чином завірений договір купівлі продажу №3553/19/009008 від 24.09.2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та копію договору комісії №3553/19/009008 від 27.09.2019 року укладених у суб`єкта господарювання ТОВ «Бриз».

Але у підговчому судовому засіданні позивач не підтримав подане клопотання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору комісії та витребування з чужого незаконного володіння, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», ТОВ «Бриз», визначено розгляду справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2024 року накладено арешт на автомобіль HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_6 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Направили на адресу суду заяву, в якій просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі на виклик суду не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відзиву на позовну заяву на адресу суду не направляли.

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «СА Драйв» та ТОВ «Бриз» в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до договору №19.02.12/06 купівлі-продажу від 19.12.2006 р. ОСОБА_2 належав на праві власності транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 вартість авто зазначено в договорі, складає 226 000 грн.

Встановлено, що 09.09.2016 року старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кукурічко Л.І. відкрито виконавче провадження №52152619 на підставі вимоги оф-7423-25у виданої 04.07.2016 року ДПІ в Солом`янському районі про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 285 449,42грн.

09.02.2017 року державним виконавцем у ВП №5215619 прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 28 544,94грн.

09.02.2017 року державним виконавцем у ВП №5215619 прийнято постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , все майно.

13.05.2017 р. Державним виконавцем у ВП №5215619 прийнято постанову про оголошення в розшук майна ОСОБА_2 : транспортного засобу: HYUNDAI SANTA FE, рік випуску 2006; державний номерний знак НОМЕР_1 .

Виконання даної постанови доручено Департаменту патрульної поліції України.

17.06.2017 року о 13 год. 50 хв. Інспектором роти №3 БУПП в Житомирі ДПП Бойко Олександром Станіславовичем відповідності до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_6 в присутності власника ОСОБА_2 .

Транспортний засіб примусово переміщений на спеціальний майданчик ДП УМВС Житомирської філії «Інформ-ресурси», за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 96.

23.08.2017 року державним виконавцем у ВП №5215619 доручено Житомирському РВДВС ГТУЮ у Житомирській області здійснити перевірку зазначеної інформації та здійснити опис та арешт майна, а саме транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, ДНЗ НОМЕР_6 , який згідно відповіді з РСЦ МВС в м. Києві зареєстрований за боржником ОСОБА_2

28.08.2017 року державним виконавцем у ВП №5215619 доручено Богунському ВДВС ГТУЮ у Житомирській області здійснити перевірку зазначеної інформації та здійснити опис та арешт майна, а саме транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, ДНЗ НОМЕР_1 , який згідно відповіді з РСЦ МВС в м. Києві зареєстрований за боржником ОСОБА_2 .

СВ Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області проводилось досудове розслідування за ознаками ч.2 ст. 289, 4.4 ст.358 КК України по кримінальному провадженню № 12018060020000554 від 05.02.2018 року.

Відповідно до матеріалів зазначеного вище кримінального провадження 05.02.2018 року близько 16.00 години ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на території майданчику тимчасового утримання автомобілів Житомирської філії державного підприємства МВС України, за адресою: м. Житомир вул. Покровська, 96 шляхом використання завідомо підроблених документів, намагались заволодіти транспортними засобами - автомобілями Ssangyoung Rexton, номерний знак НОМЕР_3 та HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_4 , які були ввірені на зберігання вказаній установі, тим самим завдано значної матеріальної шкоди.

15.05.2019 року листом за вих. №35515-8.21/30 Богунський ВДВС ГТУЮ у Житомирській області доводив до відому Солом`янського ВДВС ГТУЮ у м. Києві, що на спеціальному майданчику ДП МВС України «Інформ-Ресурси» у місті Житомир (м. Житомир, вул. Покровська, 96), який забезпечує зберігання транспортних засобів, тимчасово затриманих на підставі постанов про оголошення у розшук майна боржника, перебуває транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, ДНЗ НОМЕР_11 , який було оголошено в розшук працівниками Вашого відділу в рамках примусового виконання ВП52152619.

В даному листі зазначалось, що на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби необхідно вжити термінових заходів щодо опису та арешту вказаного транспортного засобу з подальшим його вилученням із спеціального майданчику ДП МВС України «Інформ-Ресурси» у місті Житомир з метою його реалізації та забезпечення виконання судового рішення.

Фактично у період двох років з 17.06.2017 о 13год. 50 хв. часу затримання транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, ДНЗ НОМЕР_1 , боржника ОСОБА_2 по 15.05.2019 р. (офіційне повідомлення Богунського ВДВС), будь-яких дій Державним виконавцем з метою його реалізації та забезпечення виконання судового рішення не вчинялось та не проводилось.

16.05.2019 року державним виконавцем у ВП №5215619 доручено Богунському ВДВС ГТУЮ у Житомирській області провести опис та арешт майна боржника, а саме транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, ДНЗ НОМЕР_1 , та передати до Житомирської філії ДП «Сетам».

14.06.2019 року старшим державним виконавцем Машевським О.О. Богунського ВДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області, при примусовому виконанні вимоги від 04.07.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДПІ в сумі 285449,42грн., виходом за адресою АДРЕСА_5 встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, НОМЕР_1 на майданчику ЖФ ДП МВС України «Інформ-ресурси» виявлено не було, про що складено Акт державного виконавця.

22.12.2020 року за вих. №390 ДП МВС України «Інформ-Ресурси» повідомило, що у ліквідаційної комісії відсутні відомості по автомобілю HYUNDAI SANTA FE д.р.н. НОМЕР_1 .

3 Акту державного виконавця від 14.06.2019 р. та відповіді ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 22.12.2020 за вих. №390 вбачається, що автомобіль HYUNDAI SANTA FE, д.р.н. НОМЕР_6 на території Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», за адресою: м. Житомир вул. Покровська, 96 не виявлено.

Також судом встановлено, що 15.07.2023 р. надійшла відповідь від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві №31/26-444аз в якій повідомлено, що 27.09.2019 року в ТСЦ 5141 транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, номерний знак НОМЕР_4 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 було перереєстровано з ОСОБА_2 на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу №3553/19/009008 від 24.09.2019 року та договору комісії №3553/19/009008 від 27.09.2019 року укладених у суб`єкта господарювання ТОВ «Бриз».

Крім того, в подальшому 26.10.2019 року було перереєстровано з ОСОБА_3 на нового власника ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу №7296/19/012728 від 26.10.2019 року та договору комісії №7296/19/012728 від 26.10.2019 року укладених суб`єкта господарювання ТОВ «СА ДРАЙВ».

Як вбачається із відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, що ОСОБА_3 через 1 місяць після ніби то придбання автомобіля у ОСОБА_2 . Продав автомобіль ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу №7296/19/012728 від 26.10.2019 року та договору комісії №7296/19/012728 від 26.10.2019 року укладених суб`єкта господарювання ТОВ «СА ДРАЙВ».

При зверненні до суду, ОСОБА_2 вказував, що жодних правочинів щодо свого автомобіля ним не вчинялось, тому майно вибуло поза його волею та має йому бути повернуто.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої таке майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

У такій справі необхідно встановити обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15травня 2018 року у справі №923/630/17, від 29 січня 2019 року у справі №911/3312/17, від 02 квітня 2019 року у справі №911/737/18, від 19 червня 2019 року у справі №914/1671/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 червня 2018 року у справі №703/5364/15- ц вказав, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Суд також враховує, що рішенням Богунського району суду м. Житомир від 31.05.2022 року по справі №295/4565/21 за позовом ОСОБА_2 до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Києві), ГУ НП в Житомирській області, Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», ДП МВС України «Інформ-Ресурси», ДКС, треті особи: слідчий СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Дейнека Д.С., Богунський ВДВС у м. Житомирі ЦЗМУ МЮ (м. Хмельницький), ДПІ в Солом?янському районі ГУДПС у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України та з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_2 226 000,00 (двісті двадцять шість тисяч) грн.. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50000,00 (п`ятдесят тисяч) грн.. моральної шкоди, що разом становить 276 000, 00 (двісті сімдесят шість тисяч) грн.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2023 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 травня 2022 року скасувано і ухвалено нове рішення: стягнено із Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси"на користь ОСОБА_1 226 000,00 (двісті двадцять шість тисяч) грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди, 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн моральної шкоди, 2760 грн судових витрат та 11700 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили 24 січня 2023 року.

Тобто на підставі судового рішення ОСОБА_2 повністю відшкодував завдану йому шкоду в розмірі вартості майна на час його придання 226 000 грн.

Аналіз ст.387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Позивач вказував, що договір купівлі-продажу №3553/19/009008 від 24.09.2019 року транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE номерний знак НОМЕР_6 27.09.2019 року, номер кузова: НОМЕР_5 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та договір комісії № 3553/19/009008 від 27.09.2019 року укладених у суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» код ЄДРПОУ:24539620, - він не укладав. Але доказів цим обставинам суду не надав. По суті обмежився лише власними поясненнями. Подані судові рішення про відшкодування збитків підтверджують лише факт зникнення автомобіля та завдання цим збитків. Але дані обставини не можуть ототожнюватись з неукладенням (відсутність підпису власника майна на оспорюваних правочинах). При розгляді даних справи вищевказані договори взагалі не досліджувались.

Не надано доказів дослідження таких договорів на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні (можливо проведені експертизи почерку), не надано суду і обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, де суд перевірив би обставини незаконного вибуття майна з власності позивача.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №910/13536/19 зазначено, що для застосування передбаченогост.387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.1, 6ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи вимоги про витребування з чужого незаконного володіння майна позивач вказував на порушення його права власності, незаконність вибуття майна з власності.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Відповідно до статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. що має лише родові ознаки, є замінною.

Тобто індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Частиною 2статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини 3статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду.

Тобто позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно.

За змістом частини 4 статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістом статті 387 ЦК України та частини 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач не надав докази на підтвердження незаконності вибуття майна, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на зазначені обставини, зважаючи на презумпцію дійсності правочину, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів нікчемності правочину, неукладення правочину, а також того, що відповідач набув 26 жовтня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу у власність майно від третьої особи, яка не була його власником та не мала права на його відчуження відповідно, а тому позивачем не доведено вимоги щодо вибуття майна з його володіння поза його волею та відчужено особою, яка не мала на це права.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволення позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору комісії та витребування з чужого незаконного володіння відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача 1: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача 2: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ