Постанова № 138822571, 06.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3983/26

провадження № 3/0285/1523/26

06 серпня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О. при секретарі Клечковській М. М., з участю:

захисника особи, відносно якої складено протокол, Шевчука В. С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов

від Головного управління ДПС у Житомирській області,

за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

який зареєстрований в АДРЕСА_1

та проживає АДРЕСА_2 ,

працює на посаді директора КП ЗМР «Звягельводоканал»,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу, який надійшов до суду 26.06.2026, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП ЗМР «Звягельводоканал» (код ЄДРПОУ 03343806), допустив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: вимог пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20; пункту 10 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91; пунктів 10, 29, 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559; пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290; П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817; пункту 8 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування, відображене у рядку 04 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств: за 2023 рік на 47 236 217 грн, за 2024 рік на 49 439 346 грн, за 2025 рік на 48 992 376 грн; вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.2 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету, за 2023 рік на суму 12 642 грн; вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання зі сплати земельного податку на загальну суму 2 948,70 грн, у тому числі щодо земельних ділянок Новоград-Волинської територіальної громади 662,29 грн та Чижівської територіальної громади 2 286,41 грн.

В судовому засіданні та у письмових запереченнях від 05.08.2026 адвокат просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що правомірність акту перевірки розглядається в адміністративній справі №240/24707/26, а тому він не може бути покладений в основу протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того в протоколі не зазначено час і конкретні дії директора, що робить його юридично некоректним. Стосовно строку накладення адміністративного стягнення вказує, що оскільки інкриміновані ОСОБА_1 діяння пов`язані з поданням податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2023, 2024 та 2025 роки то тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення сплив ще до моменту складання протоколу.

Стосовно використання земельних ділянок, то частина цих ділянок використовувалася на підставі сервітутів (безоплатно), інші взагалі не перебували у користуванні підприємства.

Заслухавши учасника процесу,

дослідивши матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Одним із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян; ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів п.1 ст.247 КУпАП України.

Частиною 1 ст.163-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, податковою службою надано: протокол №476 від 26.06.2026 про адміністративне правопорушення та копію акту про результати документальної планової виїзної перевірки комунального підприємства Звягельської міської ради «Звягельводоканал» від 29.05.2026 №9841/06-30-07-02/03343806.

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки це документ, який складається у передбачених ПКУ випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм ПКУ акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст.58 ПКУ, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Статтями 55-56 ПКУ передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПКУ).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПКУ акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що КП Звягельської міської ради «Звягельводоканал» до ГУ ДПС у Житомирській області поданий адміністративний позов про оскарження податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0139170702 від 26.06.2026, форми «П» №0139160702 від 26.06.2026, та форми «Р» №0139130702 від 26.06.2026, виданих на підставі акту перевірки від 29.05.2026 №9841/06-30-07-02/03343806.

Таким чином, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст.56 ПКУ на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був не узгодженим, процедура оскарження податкових повідомлень-рішень ще триває, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість акту підстав немає, а отже він не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_2 за відсутності інших доказів у справі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. При наявності певної неповноти чи суперечностей, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст.9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали свої справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Коробов проти України» зазначалося, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Враховуючи викладене та беручи до уваги приписи ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, тому справу слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.9, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин